Рабі Єхіель-Міхель із Злочева був одним із видатних учнів Бешта, Баал Шем Това. Одного року слабке здоров’я не дозволило йому вирушити в дорогу, щоб зустріти свято разом зі своїм учителем.
Переживаючи біль розлуки, він вилив свої глибокі почуття в мелодії, розділивши її на три частини. Кожна з них відображає певний етап духовного піднесення:
Перша частина передає сильне, гаряче прагнення і спрагу знову побачити лик свого Ребе.
Друга частина виражає повну радість і щастя від довгоочікуваного прибуття до Ребе та відчуття близькості до нього.
Третя частина символізує цілковиту самовідданість, глибоке розчинення і єднання з душею наставника.
📜 Вічна обіцянка Баал Шем Това
Перед своїм відходом із цього світу Баал Шем Тов попросив учнів виконати цей нігун. Після співу він промовив слова, що стали заповітом для всіх поколінь:
«Я даю вам обіцянку на всі покоління: коли, де і хто б не виконав “Нігун пробудження великого милосердя” з глибини серця, у стані щирої тшуви, — у якому б вищому чертозі я не перебував, ангели донесуть до мене цю звістку, і я приєднаюся до цього співу, пробуджуючи велике милосердя згори над тим, хто співає».
Згодом Алтер Ребе також не раз співав цей нігун у моменти великої духовної радості, а Ребе Цемах Цедек використовував його під час найбільш зосереджених і піднесених митей молитви.
📜 Унікальне пояснення Ребе Маараша
Ребе Маараш пояснював внутрішній зміст цього нігуна через вірш із книги Шмуель: «Я — жінка, скорботна духом», що відповідає стану: «І виллю душу мою перед Б-гом».
На рівні Ацилут Б-жественне розкриття відчувається як чиста радість, тоді як у душах людей у матеріальному світі присутня і «скорбота духу». Мета нігуна — пробудити вище милосердя, щоб ця радість із духовних світів спустилася і наповнила серця людей навіть у непростих життєвих обставинах.
👑 Передача традиції в ХАБАДі та історія з Ребе
У любавицькій традиції цей нігун укорінився завдяки версії, переданій хасидом р. Михаелем Дворкіним, яку Ребе Рашаб підтвердив як істинну й точну.
Особливу сторінку в історії нігуна відкривають події 1941 року. Незадовго до 28 сивана — дня чудесного спасіння Ребе з охопленої війною Європи — на одному з фарбренгенів Ребе Раяц запитав хасидів, чи знають вони цей нігун у двох його версіях, і зазначив, що незабаром приїде його зять, майбутній Любавицький Ребе, який є знавцем нігунів і зможе його виконати.
Відтоді цей рідкісний нігун посів особливе місце. У 1991 році, коли вийшов друком «Кунтрес 28 сивана» зі спогадами про ті дні, хасиди вперше почули його виконання з новою силою.
Наступного дня після виходу збірника, коли Ребе йшов на ранкову молитву шахарит до великої синагогальної зали 770, р. Реувен Матусов почав співати цей трепетний нігун. Увійшовши, Ребе почав у такт підбадьорювати спів рухами рук. Це був винятковий випадок, коли вхід на молитву супроводжувався не маршем радості, а глибоким нігуном туги й внутрішнього зв’язку.
Нехай ця мелодія і сьогодні надихає наші серця на щире піднесення, внутрішню роботу та наближення довгоочікуваного Визволення!
джерело: 📖 Любавицький календар