«Кожна річ має свою мету. І кожна мета має ще вищу мету. І так — дедалі вище й вище. Кінцева ж мета всього сущого — блаженство Олам га-Ба, Прийдешнього світу, заради якого було створено все»(«Лікутей Моаран», 18).Людині неможливо осягнути це повною мірою. Та у шабат світло Олам га-Ба сходить до нас — і ми також можемо його відчути. Якщо захочемо.Доброго й світлого шабату! 

📖 ВступНаша тижнева глава називається «Хаєй Сара» («Життя Сари»). Однак саме в ній розповідається про смерть Сари, придбання Авраамом ділянки землі для її поховання, а також про одруження її сина Іцхака. Там само описується, як Іцхак продовжив шлях своєї матері, наслідуючи її добрі справи.🤔 ЗапитанняЧому глава, яка розповідає про смерть Сари та події після її відходу з цього світу, називається «Життя Сари»?І головне, з огляду на те, що назва глави завжди відображає суть усіх описаних у ній подій, — як ця назва передає зміст усієї глави?💡 ВідповідьУчення хасидизму пояснює: істинний сенс життя праведника — у його вічності.Головний доказ вічності цього життя виявляється саме після його відходу. Коли ми бачимо, що його шлях добра і святості продовжується з тією самою силою тут, у матеріальному світі, — це й свідчить про вічність його життя. Тоді можна впевнено сказати: це справді істинне, вічне життя праведника.Коли Іцхак продовжив шлях своєї матері у власних вчинках, він наочно виявив вічність її життя — «Хаєй Сара».📌 Урок для насКоли ми йдемо шляхом праведника й продовжуємо його спадщину, втілюються в життя слова Талмуду: «Як нащадки його живі, так і він живий».(На основі «Лікутей Сіхот», том 15, с. 156)📖 Любавицький календар

У кожному місяці є особлива субота — Шабат Мевархім, коли єврейський народ благословляє настання нового місяця.Це благословення — не просто традиція. Саме цього дня через наші молитви, читання Тегілім і добрі рішення ми притягуємо благословення та силу Всевишнього на всі дні майбутнього місяця. Виняток — Шабат перед Рош га-Шана.У цю суботу сам Всевишній благословляє місяць Тішрей, і саме в цьому благословенні міститься сила, яка дає нам можливість благословляти всі інші місяці року. Любавицький Ребе Раяц встановив особливий порядок цього дня: Зранку збираються в синагозі. Читають увесь Тегілім. Протягом години вивчають хасидизм. Потім моляться. Після молитви проводять фарбренген — хасидське зібрання, на якому приймають добрі рішення та зміцнюються в служінні Всевишньому.Ребе підкреслював, що читання Тегілім цього дня стосується не лише самої людини, а й її дітей та онуків.Ребе часто говорив, що коли прийде Машіах, він запитає кожного:«На скількох євреїв ти вплинув, щоб вони читали Тегілім у Шабат Мевархім?» Чому саме Шабат Мевархім?Тому що Шабат — це день, коли розкривається найвище благословення, а читання Тегілім перед молитвою стає тією посудиною, через яку духовна сила сходить на весь майбутній місяць. Навіть якщо Рош Ходеш припадає на Шабат, благословення нового місяця промовляють попередньої суботи, адже сила для нового місяця приходить саме від попереднього Шабату. Шабат Мевархім — це день радості, єдності та внутрішнього оновлення.Це можливість не лише попросити благословення, а й самому стати джерелом світла та добра для всього майбутнього місяця. Джерело: Любавицький календар.

Історія Хабаду складається не лише з глибоких маамарім і відкриттів у Торі, а й із доль людей, чия відданість родині та єврейському народові стала прикладом справжньої самопожертви. Однією зі зворушливих сторінок цієї історії є життя р. Менахема-Менделя Горнштейна — зятя Шостого Любавичського Ребе (Ребе Раяца) та чоловіка ребецин Шейни. Походження та молоді рокиМенахем-Мендель народився 1905 року (18 Нісана 5665 року) в Анніполі. Його родина поєднувала великі династії:Його батько, р. Моше Горнштейн, був одним із найшанованіших хасидів Боянського двору.Його мати, ребецин Хая-Мушка, була дочкою Четвертого Любавичського Ребе — Ребе Магараша.Дитинство Менахема-Менделя минуло в Анніполі. У 1922 році родина переїхала до Варшави, а згодом — до Отвоцька. Історичне весілляУ травні 1932 року (18 Іяра 5692 року) відбулися заручини р. Менахема-Менделя з молодшою дочкою Ребе Раяца, ребецин Шейною. З цієї нагоди Ребе Раяц виголосив відомий маамар «Шир га-маалот ле-Давид».Весілля відбулося 10 Сівана 5692 року в містечку Ландварово. Через суворі візові обмеження того часу місцем святкування довелося обрати залізничну станцію. Під час святкової трапези великий гаон р. Хаїм-Озер Гродзенський натхненно танцював разом із Ребе Раяцом. Паризький період і родинаУзимку 1933 року подружжя переїхало до Парижа. У цей період р. Менахем-Мендель протягом чотирьох років навчався в університеті. У Парижі він багато спілкувався з майбутнім Сьомим Любавичським Ребе.Власних дітей подружжя не мало, проте взяло на виховання осиротілого племінника — Яакова-Йосефа Ліса, який зростав у їхньому домі як рідний син. Велика самопожертваЗгодом подружжя повернулося до Польщі. Коли 1939 року почалася війна, батько Менахема-Менделя був тяжко хворий. Р. Менахем-Мендель мав можливість залишити Польщу й урятуватися, але категорично відмовився покинути хворого батька. Він доглядав його до самої смерті у 1941 році. Після цього виїхати з окупованої Європи стало неможливо. Трагедія в ТреблінціРебе Раяц намагався врятувати дочку та зятя, передавши їм візи до Італії. Подружжя дісталося Неаполя, але морське сполучення зі США припинилося, і їм довелося повернутися до Польщі.Восени 1942 року р. Менахема-Менделя, його дружину Шейну та його матір Хаю-Мушку відправили до табору смерті Треблінка. Збереглися свідчення в’язня Мордехая Унрада, який вижив: 14 Елула 5702 року матір Менахема-Менделя забрали до газових камер. На другий день Рош га-Шана 5703 року така сама доля спіткала його дружину Шейну. 25 Хешвана 5703 року р. Менахем-Мендель Горнштейн не повернувся з роботи — його вивезли на знищення. Милосердна таємницяЩоб уберегти серце Ребе Раяца від страшного удару, близькі приховували від нього правду. Лише наприкінці 1950 року, після відходу Ребе Раяца з цього світу, Сьомий Любавичський Ребе офіційно опублікував історію їхньої загибелі, увічнивши пам’ять про них.Нехай пам’ять про них буде благословенна.на фото  лист, який Ребе Раяц надіслав хасидам з нагоди весілля своєї дочки з р. Менахемом-Менделем Горнштейном. Любавичський календар

👑 Царське володінняІз праць Любавичського Ребе; короткий адаптований викладПісля смерті праматері Сари Авраам вирішив придбати для її поховання ділянку землі в Хевроні, яка згодом стала місцем родинної усипальниці. Для цього він звернувся до Ефрона, який запропонував передати йому печеру для поховання та прилегле поле в безоплатне користування. Однак Авраам наполягав саме на купівлі цієї території, не бажаючи отримати її задарма. Зрештою Ефрон запросив захмарну ціну, проте угоду було укладено, й Авраам сплатив обумовлену суму.📜 «І стало (буквально — “піднялося”) поле Ефрона… власністю Авраама», — розповідає далі Тора. Використовуючи давню метафору, коментатори пояснюють: цю історію можна порівняти з угодою купівлі-продажу між царем і підданим. Поле піднеслося у своєму статусі, перейшовши з володіння звичайної людини у царську власність.Коли людина купує в ближнього якусь річ, придбане майно зберігає певний зв’язок із попереднім власником. Ми завжди можемо сказати: колись ця річ належала такій-то людині. Але коли угода відбувається між царем і підданим, із придбанням майна його зв’язок із продавцем — у цьому випадку підданим — остаточно обривається. Адже вся держава та її жителі разом зі своєю власністю перебувають під владою царя й можуть розпоряджатися майном лише завдяки наданому їм праву.👑 Саме про це йдеться на початку глави «Хаєй Сара». Купівля земельної ділянки, яку здійснив Авраам, — це перехід власності з володіння приватної особи у володіння царя. Так наш праотець позбавив Ефрона можливості претендувати на це майно, немов воно ніколи йому й не належало.Тепер стає зрозуміло, чому Авраам так наполягав саме на купівлі цієї ділянки. Він прагнув остаточно розірвати будь-який зв’язок цієї землі з Ефроном, її попереднім власником, оскільки хотів стати її беззаперечним і одноосібним господарем.🕍 Наші мудреці кажуть: «Є три місця у світі, право на володіння якими ніхто не може оскаржити». Одне з них — усипальниця Сари та наших праотців, інші — Храмова гора й могила Йосефа у Шхемі. Ці місця відрізняються від інших тим, що навіть після руйнування Храму вони не втратили своєї святості.✨ Могила Сари — це перше місце в Землі Ізраїлю, яке беззаперечно належить єврейському народові. Воно є джерелом духовної сили та впевненості в тому, що вся Свята Земля залишатиметься в руках народу Ізраїлю до самого приходу Машиаха. джерело: chabad.org

📌 5748 (1987) — Федеральний суд США відхилив апеляцію відповідачів на рішення у «справі про бібліотеку Любавичського Ребе» (судовому процесі щодо книг), ухвалене на користь руху ХАБАД.📌 5703 (1942) — р. Менахем-Мендл Горнштейн, зять шостого Любавичського Ребе (Раяца), був відправлений до газових камер Треблінки.Айом-йомВище Провидіння приводить кожного до місця його проживання задля зміцнення єврейства та поширення Тори.Коли орють і сіють — усе проростає. 📖 Любавичський календар

🗓25 хешвана 5703 року (7 листопада 1942 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендла Горенштейна.Рабі Менахем-Мендл був сином ребецн Хаї-Мушки, дочки четвертого Любавицького Ребе, рабі Шмуеля, та рабі Моше га-Когена Горенштейна. Його дружиною була ребецн Шейна, молодша дочка шостого Любавицького Ребе, рабі Йосефа-Іцхака (Ребе Раяца).Після того як Ребе Раяцу та його родині вдалося вирватися до Риги із захопленої фашистами Варшави, він спробував урятувати свою дочку й зятя, проте їх, польських громадян, не випустили з країни. Крім того, рабі Менахем-Мендл не хотів залишати свого батька, рабі Моше, який був прикутий до ліжка, а після його відходу з цього світу в березні 1941 року покинути Польщу вже було неможливо.Рабі Менахем-Мендла схопили нацисти й відправили до концентраційного табору Треблінка. 25 хешвана він разом з іншими євреями-в’язнями потрапив до печі крематорію.джерело: chabad.odessa 

У Косові на Івано-Франківщині виявили мацеву — єврейський надгробок, датований 1691 роком. За даними дослідників, наразі це найдавніший відомий надгробок на території громади.Про знахідку Суспільному розповіла Олександра Фішель — фахівчиня з єврейської епіграфіки, директорка освітніх програм Європейської ініціативи зі збереження єврейських цвинтарів.🔎 Один камінь — три епітафіїОсобливість мацеви — написи на трьох її сторонах:• На лицьовому боці — епітафія Рози, доньки Зераха Хаїма. Саме цей напис датує поховання 1691 роком.• На лівому боці — ім’я «Цві Гірш, син Беньяміна».• На правому боці — напис, який поки не вдалося розшифрувати.За словами Олександри Фішель, три епітафії на одній мацеві — надзвичайно рідкісне явище.Дослідниця згадує двосторонню стелу в Меджибожі з двома епітафіями різних періодів, а також надгробки з кількома різночасовими написами, які вона бачила на цвинтарі в Бахчисараї. Проте знахідка в Косові вирізняється навіть серед цих рідкісних прикладів.🕍 Що це розповідає про давній Косів?На думку фахівчині, мацева свідчить про існування в місті вже у XVII столітті заможної та осілої єврейської громади.Цей камінь зберіг імена людей, які жили тут понад три століття тому. Сьогодні він допомагає повертати їх до пам’яті міста й доповнювати наше уявлення про єврейську історію Косова.✍️ За матеріалами Суспільного.