В історії хасидизму небагато постатей викликали таке трепетне захоплення, як раббі Ісраель із Ружина. Його життя нагадувало захопливий історичний роман, сповнений царської величі, важких випробувань, суворої аскези та найглибшої духовної висоти.Занурмося в цю дивовижну історію та дізнаймося, ким був цей великий праведник і що пов’язувало його з династією ХАБАД.🌟 Хто такий Ружинський Ребе?Раббі Ісраель народився в містечку Проскурів на завершення Рош га-Шана. У шість років він втратив батька, а в тринадцять одружився. Коли йому виповнилося шістнадцять, помер його старший брат, і юний Ісраель став на чолі хасидів, продовживши славну династію своїх предків.На відміну від багатьох цадиків того часу, які жили дуже скромно, Ружинер поводився як справжній монарх. Він пересувався у розкішних каретах із породистими скакунами та носив дорогий одяг. Цей шлях називали «Дерех Малхут» — «Шлях царської величі». Його метою було показати світові гідність пригнобленого народу.Та за зовнішньою розкішшю приховувалася неймовірна скромність. Ребе майже нічого не їв, спав лише кілька годин на добу й носив вишукані золоті туфлі… але без підошви. Взимку, коли він ішов по снігу, за ним залишалися криваві сліди від дотику ніг до крижаної землі.⛓️ Царський арешт, в’язниця і смілива втечаУ 1838 році через неправдивий донос просвітителів влада заарештувала Ребе за тяжким звинуваченням. Майже два роки він томився в застінках російської в’язниці.Після звільнення під домашній арешт Ребе здійснив небезпечну втечу, перетнувши кордон Російської імперії. Він знайшов прихисток в австро-угорському містечку Садигора, де заново відтворив свій знаменитий двір.📜 Ружинер і ХАБАДХоча ружинський хасидизм і ХАБАД розвивалися різними шляхами, між Ребе цих течій існував неймовірний духовний зв’язок.1️⃣ Ружинський Ребе говорив, що Алтер Ребе і Рамбам прийшли в цей світ з одного й того самого високого духовного джерела. Саме тому, за словами Ружинера, Алтер Ребе у своєму «Шулхан Арух» надавав такого великого значення думкам Рамбама.2️⃣ Один із учителів дітей Ружинера був хасидом Міттелер Ребе. У його кімнаті, у зачиненій шафі, зберігалися рідкісні хасидські рукописи. Одного разу вчитель забув замкнути шафу, а повернувшись, побачив, як Ружинер уважно вивчає ці рукописи. Вражений учитель почув від Ружинера захоплене визнання: «Це справжній, чистий руах га-кодеш!»🕯 Цемах Цедек і містична звістка про розлукуОсобливо близькі стосунки пов’язували Ружинера з Цемах Цедеком. Цемах Цедек називав його «Святий Ружинер» і часто надсилав до нього посланців по пораду в критичні для всього єврейського народу моменти.Цемах Цедек розповідав своїм синам дивовижні речі:«Коли Святий із Ружина читає Тегілім, перед ним відкритий увесь світ. У Шабат він бачить найглибші корені всіх світових подій і має силу скасовувати найсуворіші небесні вироки».Існує вражаюча історія. У день, коли Ружинський Ребе покинув цей світ, у Любавичах — за сотні кілометрів — Цемах Цедек раптом посеред дня попросив слугу принести ніж, розірвав верхній одяг на знак жалоби — «крія» — і сказав, що щойно пішов із життя Святий із Ружина.💡 Спадщина, що дійшла до наших днівЗв’язок між двома великими дворами продовжився і в наступних поколіннях. У 1991 році, під час роздачі доларів, наш Ребе розмовляв із молодим хасидом. Дізнавшись, що той народився 3 хешвана — у день пам’яті Ружинера, Ребе тепло усміхнувся, дав йому додатковий долар і сказав:«Нехай у тебе буде успішний рік! Це день народження Ружинера. Нехай Всевишній допоможе тобі йти його шляхами… Але тільки дивись, залишайся хасидом ХАБАДу, а не Ружина!» 😉Історія життя Ружинського Ребе навчає нас важливого принципу: справжня велич полягає зовсім не в гордині чи прагненні до матеріального, а в здатності підкорити весь цей світ служінню Творцю.Якими б зовнішніми обставинами не був оточений чоловік, його серце завжди може залишатися чистим, відданим і наповненим гарячою любов’ю до кожного єврея.джерело: 📖 Любавицький календар

🌊 На самому початку глави Тори «Ноах», де розповідається про Всесвітній потоп, звучать слова:«Ноах був чоловіком праведним, цілісним у своїх поколіннях; з Б-гом ходив Ноах».Дивно, що розповідь про майже повне знищення людства Тора починає словами про святість Ноаха. Ще більш дивною є формула: «цілісним був у своїх поколіннях». 🤔 Складається враження, що з цим праведником не все так просто. Є мудреці, на думку яких, Ноах «був праведником лише у своїх поколіннях, а якби жив за часів Авраама, то не вважався б праведником».Інші ж тлумачать навпаки: він був праведником «навіть у своїх грішних поколіннях, а тим більше був би праведним, якби жив серед більш достойних людей». ⚖️ З погляду другої групи тлумачів, картина має чіткий контраст: Ноах — повний праведник, його покоління — цілковиті грішники.А ось з погляду першої групи, яка обережно ставить під сумнів рівень праведності Ноаха, історія набагато складніша. 📜 Сказав раббі Берахія:«Моше більш улюблений Торою, ніж Ноах. Ноах, якого спочатку названо “праведником”, згодом опустився до рівня простолюдина — “чоловіка землі”. А Моше, якого спочатку названо “єгиптянином”, наприкінці життя піднявся до рівня “чоловіка Б-га”». 🕊 Але чому ми порівнюємо Ноаха саме з Моше? Чому не обрати м’якший еталон?«Ор Самеах» пояснює, що існує лише два типи праведників:одні усамітнюються, присвячуючи себе виключно Торі;інші залишають власні інтереси й прагнення заради потреб громади. 👥 Люди часто схильні вважати перших більш праведними, ніж других. Але історія Ноаха навчає протилежного.Усамітнившись із Б-гом і відсторонившись від проблем свого покоління, Ноах залишився праведником «у своїх поколіннях», тобто не досяг рівня справжньої, повної праведності.Більше того, з двох цитат, наведених у мідраші, ми бачимо певне духовне зниження Ноаха — до рівня «чоловіка землі».🔥 Натомість Моше, у якого особисте духовне вдосконалення ніби відійшло на другий план, а все життя було присвячене потребам народу — і не завжди лише високим духовним, а часом і простим побутовим потребам — піднімається «від сили до сили». 🌧 Епоха Ноаха — це епоха катастрофи:«І зіпсувалася земля перед Б-гом, і наповнилася земля злодіянням».Ні, Ноах не мовчить, як можна було б очікувати від відлюдника. Мудреці кажуть, що він докоряв своєму поколінню і говорив їм:«Покайтеся, а якщо не покаєтеся — Всевишній наведе на вас потоп». ❓ То в чому ж коментатори дорікають Ноаху? І чому його проповідь не була почута поколінням?🪵 Мідраш Танхума розповідає дивовижну історію:«Коли Всевишній наказав Ноаху: “Зроби собі ковчег із кедрового дерева”, Ноах пішов, посадив кедри, зрубав їх, розпиляв і зробив із них ковчег. Сучасники запитували його: “Навіщо ці кедри? Навіщо цей ковчег?”Ноах відповідав їм: “Всевишній збирається навести потоп на землю, і Він наказав мені зробити ковчег, щоб могли врятуватися я і моя сім’я”. А сучасники сміялися з його слів». 🏡 Ноах не йде до людей — він лише відповідає на їхні здивовані запитання. Він не виходить до народу, а скромно працює біля свого дому, обтесуючи кедрові колоди.Ноах виявився не цілком праведним не тому, що не виконав наказ Всевишнього. Навпаки, ми достеменно знаємо, що він ретельно виконував усі веління Творця. 💔 Але складається враження, що його серце не боліло по-справжньому за сусіда, за людство, за весь світ. Грішники викликали в нього не стільки жалість, скільки справедливий гнів.Тому він їх попереджав, але не рятував.Звинувачував, але не вмовляв. 🕯 Інакше поводиться Моше. Коли Всевишній сказав йому:«Тепер же залиш Мене, і запалає Мій гнів на народ, і Я знищу їх…»Моше відповів:«Якщо не простиш їхній гріх — то зітри мене з Твоєї Книги». ⚖️ І як відрізняються два типи праведників, так відрізняється і результат їхньої діяльності:покоління Ноаха приречене на смерть,покоління Моше — отримує прощення. 🌱 Сказане стосується не лише праведників «вищої ліги», а й звичайних людей — таких, як ми з вами. 🔖Примітки:П’ятикнижжя, книга Брейшит, 6:9.Там само, 9:20.П’ятикнижжя, книга Шмот, 2:19.П’ятикнижжя, книга Дварим, 33:1.Талмуд, трактат Сангедрин, 108.П’ятикнижжя, книга Шмот, 32:32.джерело: chabad.org

📖 У хасидській книзі «Айом-йом» сказано:«Щоденне вивчення Тори — це життєво важливе питання. І не лише для душі того, хто її вивчає, а й для душ усіх його близьких, адже тоді атмосфера в домі стає атмосферою Тори та богобоязливості».✨ Про що цей уривок?🔹 Тора як духовна необхідністьВивчення Тори порівнюється з повітрям або водою — це не додаткова прикраса життя, а глибока потреба душі.🔹 Вплив на родинуДуховний стан людини не залишається лише її особистою справою. Він впливає на весь дім: на подружжя, дітей, близьких, на тон розмов, рішення і саму атмосферу в родині.🔹 Атмосфера домуКоли вивчення Тори стає регулярним, дім поступово наповнюється світлом, внутрішнім порядком і трепетом перед Всевишнім. Навіть звичайний простір може стати місцем, де відчувається святість.📌 Головна думка:щоденне вивчення Тори змінює не лише людину, а й увесь простір навколо неї. Воно створює в домі атмосферу тепла, віри та духовної опори.

🌈 Містичне пояснення феномену веселки📖 Після Всесвітнього потопу Всевишній уклав Завіт із Ноахом та його синами:«Веселку Мою Я поміщаю в хмару, і вона буде знаком Завіту між Мною і землею. І буде, коли наведу хмару над землею, з’явиться веселка в хмарі. І згадаю Я Завіт Мій, що між Мною і вами, і між кожною живою істотою в усякій плоті, і вода більше не стане потопом, щоб знищити всяку плоть».🌈 Веселка була обрана символом Завіту між Б-гом і людьми, знаком Б-жественної Милості, який нагадував би людині про її обов’язок перед Творцем.❓ Але чому саме веселка?🔬 Відоме наукове пояснення веселки як оптичного явища спектрального заломлення сонячних променів у краплях дощу. Це пояснення пропагандисти атеїзму використовували для заперечення «примітивних» і «антинаукових» уявлень «біблійних авторів». Критикуючи Книгу, яка є духовним наставником багатьох поколінь, вони, як правило, навіть не вважали за потрібне ознайомитися з традиційними джерелами юдаїзму.📚 Деякі коментатори Тори, зокрема раббі Нісім Ґіронді та Абрабанель, вважають, що до потопу через надмірну густоту хмар веселку ніколи не бачили. Саме надмірна густота випарів і опадів на землі зробила потоп фізично можливим.🌍 Раббі Овадья Сфорно вважає, що внаслідок потопу відбулося зміщення земної осі, через що з’явилася зміна пір року. Унаслідок цих радикальних змін різко скоротилася тривалість людського життя, зникли гігантські тварини й рослини.☀️ Сучасна наука встановила, що ультрафіолетові промені шкідливо впливають на організм людини й тварин. Вони прискорюють старіння шкіри та можуть спричиняти рак шкіри. До потопу особливо густі хмари перешкоджали впливу сонячних променів. Можливо, саме цим пояснюється те, що тривалість життя людини сягала багатьох століть.🦕 Скелети гігантських ящерів, динозаврів, свідчать про те, що й тваринний світ до потопу значно відрізнявся від сучасного. Після потопу, коли хмари стали рідшими, у них з’явилася веселка. На думку коментаторів, веселка стала символом того, що хмари більше не несуть світові хаос і знищення.✅ Отже, веселка була обрана символом Завіту між Б-гом і людиною.🔐 Слід зазначити, що це пояснення протягом багатьох століть було відоме лише посвяченим, оскільки вчення Кабали не мало широкого поширення. Крім того, саме це пояснення вимагало значної підготовки — як у пізнанні природи, так і в містичному знанні.👧 Однак Святе Письмо написане не лише для мислителів, а й для найпростіших людей. За законом його починають вивчати з дітьми вже з п’ятирічного віку, тому необхідне й достатньо просте пояснення, зрозуміле навіть дитині.✨ Містичний сенс веселки знайшов своє відображення в Книзі пророка Єхезкеля (1:28):«Наче веселка, що буває в хмарі в день дощу, таким було видіння сяйва навколо — видіння подоби Слави Б-жьої».🌈 Пророк порівнює видіння Б-жественної Слави з образом веселки. У чому сенс цього порівняння?📖 Повернімося до розповіді про потоп у Торі. Сказано:«Веселку Мою Я поміщаю в хмару…»❓ Чому саме «Мою»?📚 У Мідраші слово «Кашті» — «Моя веселка» — тлумачиться від кореня «екеш», що означає «подоба». Звідси «Кашті» — «Моя веселка» — означає: щось подібне до Мене.🤔 Але в чому полягає ця подібність?📜 У Псалмах написано (81:1):«Сонце і Щит — Г-сподь Б-г».☀️ Словом «Г-сподь» у біблійних перекладах, як правило, передають Ім’я Б-га «Авайе», а словом «Б-г» — Ім’я «Елокім», яке вказує на Б-жественний атрибут Суду, Закону, на закони природи.🛡️ У Талмуді сказано: «Сонце має щит, який оберігає природу від знищення сонячними променями».🔆 «Авайе», образно кажучи, подібне до сонця: це джерело світла, Джерело Буття. Але якби Безкінечне Світло Джерела Буття було відчутним для створінь, тоді не відчувалася б незалежність творіння: усе існуюче було б лише продовженням Єдиного Буття.🧭 Уявімо світ, у якому немає індивідуального існування речей. У такому світі не може бути ні особистої свободи, ні вибору між добром і злом.⚖️ Необмежене світло, що виходить від «Авайе», ніби «знищує» все. Натомість Ім’я «Елокім», яке уособлює природний порядок і закони природи, приховує світло, що походить від «Авайе», під оболонкою природності.📌 Ім’я «Елокім», яке правильно перекладається як «Всесильний» або «Всемогутній» і означає Б-га як Володаря всіх сил природи, граматично є також формою множини від імені «Елока». Це вказує на те, що завдяки заломленню Світла Єдиної Реальності «Авайе» у призмі Елокім стає можливим утворення множинності й відносної самостійності буття.🌈 У світлі сказаного можна зрозуміти, чому видіння Слави Б-жьої у пророцтві Єхезкеля уподібнене до явища веселки.☁️ Біле світло сонця має здатність розкладатися на багато кольорів спектра веселки, заломлюючись у хмарі. Хмара є тим «Щитом», крізь який проходить сонячне світло.🌈 Сім кольорів веселки уособлюють сім Сфірот — сім Б-жественних Атрибутів, або сім основних сил, що діють у світі.☁️ «Хмара» або «туча» уособлює дію Імені «Елокім», яке іноді перекладається як «судді» і відображає Б-жественний Суд над грішниками.⚖️ Кінцева мета Б-жественного Суду — не покарати грішників, а виправити їх.🕊️ Саме тому існує і помилування, яке дає людині можливість виправити свій шлях. Помилування походить від «Авайе».📖 «І буде, коли згущу Я хмари над землею, з’явиться веселка в хмарі».📚 Згідно з тлумаченням Раші, цю фразу слід розуміти образно:☁️ «Коли згущу Я хмари над землею» — коли Мій Атрибут Суду буде підказувати Мені навести на землю темряву і загибель, тоді…🌈 «з’явиться веселка в хмарі» — Світло «Авайе», світло Милості, пронизує хмару, тобто Атрибут Суду.📜 «І Я згадаю Завіт… вічний Завіт між Всесильним і кожною живою істотою».🤔 Дивним є те, що Б-г говорить про Себе то в першій особі — «Я», то в третій — «Елокім». Однак і це, як було сказано, стає зрозумілим: нагадування про Завіт між Б-гом і землею потрібне лише тоді, коли діє Суд — Елокім, адже милосердя не карає.✅ Цим пояснюється і те, що в усій 9-й главі, де йдеться про Завіт і знак веселки, згадується лише Ім’я «Елокім», і жодного разу не вживається Ім’я «Авайе», адже Милість не потребує нагадування про Завіт.📝 Примітка: П’ятикнижжя, книга Брейшит, 9:13–15.✍️ Рабин Дов-Бер Хаскелевичджерело: chabad.org

🔖3 хешвана 5627 року (12 жовтня 1866 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Єhуди-Лейба з Кописа.Рабин Єhуда-Лейб (відомий також за акронімом Маhариль) був сином третього Любавицького ребе, рабина Цемах-Цедека. Він народився 1807 року, був другим сином ребе Цемах-Цедека, а під час церемонії обрізання сандаком (людиною, яка тримає немовля на руках) був його прадід — Альтер ребе. Дитячі роки рабин Єhуда провів поруч зі своїм улюбленим дідусем — другим Любавицьким ребе Мітелер ребе, який навчав його Торі та хасидуту.Після відходу з цього світу його батька, третього Любавицького ребе, рабин Єhуда залишив Любавичі й оселився в містечку Копис, де очолив групу хасидів. У рабина Маhариля були тисячі послідовників (так звані копиські хабадники), хоча сам він очолював їх лише два місяці — елул і тішрей. На свято Сімхат-Тора він захворів, і 3 хешвана, через пів року після відходу його батька, рабин Єhуда-Лейб також відійшов із цього світу.🔖3 хешвана 5611 року (9 жовтня 1850 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабина Ісраеля Фрідмана, ребе з Ружина.Рабин Ісраель Фрідман, правнук рабина Дов-Бера з Межиріча (відомого як Межиріцький магід), народився 1797 року в містечку Погребище під Києвом. Уже в ранній молодості рабин Ісраель обрав містечко Ружин (івритом воно називалося Рижин) своєю резиденцією. Двір Ружинського ребе (тобто його почет і майно) за блиском і пишнотою не поступався більшості князівських дворів тогочасної Європи — рабин Ісраель тримав численну прислугу й виїжджав у розкішній кареті, запряженій четвіркою коней. Втім, незважаючи на такий демонстративний спосіб життя, Ружинський ребе був загальним улюбленцем (зокрема, він дружив із третім Любавицьким ребе, рабином Цемах-Цедеком), і йому все прощали. Казали, що «Рижинер ребе, звісно, ходить у золотих чоботях, але ці чоботи без підошов, тож він ступає босими ногами по снігу».У 1838 році рабина Ісраеля звинуватили власті в тому, що він віддав розпорядження про страту двох донощиків. Процес тривав півтора року, сотні євреїв були заарештовані й піддані тортурам, а 80 осіб постали перед судом. Шістьох керівників громади було засуджено до довічної каторги, інших — до заслання в Сибір. Ружинський ребе перебував під арештом майже два роки; адвокати зробили все, щоб довести його непричетність до справи, і після завершення слідства його звільнили, але залишили під поліцейським наглядом, оскільки влада запідозрила його в намірі стати єврейським правителем. Ребе переїхав до Кишинева, де місцевий губернатор був прихильнішим до євреїв, потім перебрався до Ясс, а звідти — до буковинського містечка Шацк. Так він переїжджав із міста до міста, аж поки після численних зусиль його прихильників 20 грудня 1845 року імператор Фердинанд I не дозволив йому проживати в Садагорі (Садигурі) на Буковині (нині Сад-гора — один із районів Чернівців). Хасиди придбали для нього маєток Золотий Потік поблизу міста. Він побудував собі розкішний особняк і знову почав вести розкішний спосіб життя. Ружинський ребе багато зробив для жителів Ерец-Ісраель, зокрема надав кошти на будівництво синагоги «Тіферет Ісраель» у єврейському кварталі Старого міста Єрусалима.Рабин Ісраель Фрідман похований у Садигурі. Сини Ружинського ребе заснували хасидські династії в інших містечках, ставши родоначальниками садигурського та боянівського хасидизмуджерело: chabad.odessa

Делегація українських журналістів відвідала меморіал жертвам Голодомору в ІзраїліУ межах візиту до Ізраїлю делегація українських журналістів відвідала меморіал, присвячений жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні.джерело: IsraelinUkraine

Деякі люди проживають життя, якого вистачило б на кілька пригодницьких романів. Історія рабина Сімха Городецького (5663–5744) — це хроніка неймовірної самопожертви, таємних операцій, смертних вироків, чудесного спасіння і безкомпромісної вірності своєму народові. 🕵️‍♂️ Таємний посланник Шостого Ребе і підпільна мережаСімха народився у 5663 році, 27 Менахем-Ава, у бобруйську, в родині р. Мордехая-Лейба та Рейзл Городецьких. У 5683 році, коли радянський режим розпочав жорстоку кампанію з викорінення єврейської традиції, Ребе Раяц дав рабину Сімха надзвичайно важливе доручення — стати посланником.Його завданням було об’їжджати єврейські громади по всьому радянському союзу, збирати кошти для підпільної мережі єшив «Томхей Тмімім», відкривати приховані мікви та організовувати уроки Тори. Він пересувався під чужими іменами, постійно змінював маршрути й щодня ризикував свободою. 📜 Дивовижна зустріч у КатеринославіПід час однієї зі своїх поїздок Сімха відвідав дім головного рабина Катеринослава — рава Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька сьомого Ребе. Рав Леві-Іцхак підвів його до дверей кімнати свого старшого сина, майбутнього Любавицького Ребе, і показав, як той був занурений у глибоке вивчення Тори. «Запам’ятай цей образ!» — сказав рав Леві-Іцхак.Через десятиліття, приїхавши до Ребе в Нью-Йорк на особисту аудієнцію, рабин Сімха згадав цю зустріч і розповів Ребе, як бачив його в юності за навчанням.Місія в Самарканді: порятунок єврейства в УзбекистаніПізніше Ребе Раяц направив рабина Сімха до Самарканда. Там за кілька років до нього діяли посланники Ребе Рашаба — рабин Шломо-Йегуда-Лейб Еліезеров і рабин Хаїм Нае.У Самарканді рабин Сімха розгорнув масштабну підпільну діяльність:*Створював хейдери для дітей бухарських євреїв.*Будував мікви в приватних будинках так, щоб їх не могли виявити агенти органів.*Організовував матеріальну й духовну допомогу для тисяч біженців, які прибували до Середньої Азії. ⚖️ Вирок до смертної кари, 25 років ГУЛАГу і спасінняАктивна діяльність рабина Сімха не могла довго залишатися непоміченою радянськими спецслужбами. НКВС арештовував його кілька разів. Його піддавали жорстоким допитам, намагаючись дізнатися імена інших учасників підпілля ХАБАДу, але він не видав жодної людини.На останньому суді йому винесли найсуворіший вирок — розстріл.Однак сталося справжнє диво: в останній момент найвища інстанція замінила розстріл на 25 років таборів суворого режиму в сибірському ГУЛАГу. Він відбував покарання в надзвичайно тяжких умовах аж до 5713 року, коли після смерті сталіна отримав амністію і був звільнений.Усі свої переживання, випробування і чудеса він пізніше описав у своїй відомій автобіографічній книзі **«Єврейство мовчання»** (*Яхадут га-Дмама*), яка стала цінним історичним документом про духовний спротив у ссср. 🏢 Нове життя: Кфар-ХАБАД і єшива для бухарських євреївУ 5724 році рабину Сімха Городецькому вдалося отримати дозвіл і виїхати з ссср. Одразу після прибуття він насамперед полетів до Нью-Йорка — до Любавицького Ребе.Оселившись у Кфар-ХАБАДі, він не відійшов від справ, а з новою енергією включився в громадську роботу:1. Став секретарем Вааду, Ради Кфар-ХАБАДу.2. Керував касою взаємодопомоги, гемахом, і займався духовним наставництвом для нових репатріантів.3. Допомагав тисячам бухарських євреїв облаштуватися на новому місці.4. У 5730-х роках став одним із головних засновників єшиви для бухарських євреїв у Кфар-ХАБАДі. 🕊️ Останнє «Лехаїм» від РебеУ 5740 році, перед святом Песах, рабин Сімха одружився вдруге — з вдовою з Ташкента.Напередодні Йом-Кіпура 5744 року рабин Сімха перебував у Брукліні й отримав «Леках» з рук самого Ребе.Лише через день після повернення з Нью-Йорка, 30 Тішрея 5744 року, рабин Сімха Городецький залишив цей світ у віці 80 років. Його поховали на Оливній горі в Єрусалимі.Рабин Сімха Городецький залишився в пам’яті народу як символ незламної віри, мужності та повної самовідданості заради кожного єврея. джерело:📖 Любавицький календар]

З праць Любавицького Ребе; короткий адаптований викладЯк відомо, назва кожної глави Тори відображає її зміст. Проте глава «Ноах», на перший погляд, ніби порушує це правило. Адже в ній ідеться про Потоп, про покоління будівничих Вавилонської вежі та покарання, яке їх спіткало, тобто про події, що зовсім не викликають відчуття душевного спокою, на який натякає ім’я Ноаха.Схоже питання виникає і тоді, коли ми згадуємо, що Потоп у Писанні називається «водами втішення». Як це можливо? Адже цими водами було «змито» все живе на землі.Річ у тім, що ім’я Ноах вказує на внутрішній зміст подій, які відбулися. Сам Потоп і покарання покоління Вавилонської вежі, безумовно, не можна назвати станом спокою. Але їхнім результатом стали рівновага й умиротворення, яких до того світ ще не знав.Потоп омив землю і створив світ, незрівнянно кращий за попередній. Мідраш говорить, що Ноах, вийшовши з ковчега, побачив новий світ. Це був світ на такому високому духовному рівні, що Всевишній уклав із ним «союз на всі покоління». Отже, води Потопу, «води втішення», справді принесли заспокоєння.У цьому полягає і внутрішній сенс труднощів та випробувань, які людина зустрічає на своєму життєвому шляху. Самі по собі ці явища можуть бути важкими, небажаними й болісними, але в їхній глибині приховане добро.Долаючи труднощі та перешкоди, людина відкриває іскру святості, заховану в них. Більше того, самі ці перешкоди можуть перетворитися на добро і святість та допомогти людині у служінні Творцю.Усе це має особливий зв’язок із тижнем, коли читають главу «Ноах». У ці дні ми переходимо від свят місяця Тішрей до повсякденного життя. Коли єврей віддаляється від піднесеної атмосфери Тішрея і занурюється у будні, його можуть охопити розгубленість, домашні турботи й клопоти про «хліб насущний».Глава «Ноах» дає нам підтримку і навчає: не слід губитися перед труднощами, що накочуються хвилею. У наших силах перетворити цей потік турбот на «води втішення», на душевний спокій.Як саме? Потрібно увійти в слова Тори й молитви, подібно до того, як Ноах увійшов у ковчег. Адже слово тейва означає і «ковчег», і «слово». Це не лише захистить від «потопу» труднощів, а й допоможе перетворити сам цей «потоп» на води втішення та внутрішнього миру.Повсякденні труднощі й турботи можуть освячуватися і приводити людину до високих рівнів служіння Всевишньому, якщо вона зуміє поставитися до них правильно. Не слід боятися «сірих буднів». Варто лише зустріти їх із вірою в Творця, з відчуттям Його постійної близькості. І тоді відкриється добро, приховане в них.Джерело: вільний переказ бесіди Ребе, опублікованої в «Лікутей Сіхот», т. 20, с. 285.