Із праць Любавицького Ребе; адаптовано равом Джонатаном Саксом
Хоча глава називається «Життя Сари», насправді вона починається зі згадки про її смерть і зі слів: «І було життя Сари сто років, і двадцять років, і сім років — це роки життя Сари». Надмірність і повторюваність слів у цьому реченні тлумачаться в Мідраші, де мудреці наводять три пояснення, стверджуючи, що Тора тут вихваляє Сару за її досконалість. Аналізуючи ці пояснення, Ребе показує, як кожне з них розкриває особливий аспект цієї досконалості та як праведність загалом підносить людину над мінливістю швидкоплинного часу.
📜 Перший Мідраш
«І було життя Сари сто років, і двадцять років, і сім років — це роки життя Сари»¹. До цих слів Мідраш дає такий коментар: «“Б-г знає дні праведних, і їхня спадщина перебуватиме повіки”² — тобто як самі вони праведні, так і їхні роки праведні. У двадцять років вона, Сара, була вродливою, як у сім, а в сто — такою ж вільною від гріха, як у двадцять». За іншим тлумаченням, у сто років вона була прекрасною, як у двадцять, а у двадцять — безгрішною, як у сім.
Багато коментаторів, зокрема Раші, пояснюють у такий спосіб триразове повторення слова «років». Саме тому далі наведено вірш із Псалмів: «Б-г знає дні праведних [досконалих]». Тут обігрується можливість прочитання «досконалі дні», що означає: кожен день у житті праведника сам собою є досконалим. Це розуміння підтверджує й сама побудова початкового речення глави, яка натякає, що всі роки її життя були однаковими у своїй досконалості. Проте таке пояснення викликає низку запитань.
Мідраш говорить: «Як самі вони праведні, так і їхні роки праведні». Але якщо праведність тут означає свободу від гріха, то праведність, тобто досконалість, людини та праведність її днів — це те саме. Однак Мідраш використовує порівняння «як… так і…», припускаючи, що йдеться про дві різні речі.
З іншого боку, якщо під досконалістю розуміти фізичну красу, то Мідраш також складно пояснити. Адже хоча Сара й могла бути такою ж прекрасною у сто років, як у двадцять, це не можна віднести до всього проміжку між цими віковими межами: був час, коли її краса зів’яла (див. Берешит, 18:12). Отже, хоча у сто років вона й могла бути досконалою, до попередніх років її життя це не стосується.
- Вислів «їхні роки досконалі», який тут мається на увазі, видається незвичним, адже зазвичай він означає досконалість самих років. Натомість Мідраш використовує його, щоб описати досконалість людини протягом цих років.
- Перехід, який робить Мідраш від вислову «дні праведників» до вислову «так і їхні роки досконалі», здається необґрунтованим. Хоча цитата зі словом «дні» й наводиться для пояснення слова «роки», що міститься у главі, логічніше було б ужити слово «дні» й у самому поясненні вислову про «дні праведників».
📜 Другий Мідраш
Навівши перше пояснення, Мідраш додає друге: «Інше пояснення: “Б-г знає дні праведників” — це стосується Сари, яка була досконалою у своїх діяннях, як сказав рабі Йоханан: “Подібно до телиці без вади”».
На перший погляд, між цим і попереднім поясненнями є дві відмінності:
а) Перше пояснення застосовує означення «досконалий» до днів, а друге — до людей.
б) Перше пояснення розуміє досконалість як щось усеосяжне, що охоплює навіть суто фізичну якість — красу, тоді як друге пов’язує досконалість лише з добрими справами.
Проте й другий Мідраш викликає запитання:
- Зрозуміло, що другий коментар має додати щось нове до нашого розуміння вислову «Б-г знає дні досконалих». Але що саме він додає, крім очевидного твердження: «Лише той, хто справді досконалий, може вважатися досконалим»?
- Що додає до нашого розуміння порівняння з «телицею без вади», яке наводить рабі Йоханан?
- Пов’язуючи вірш із Псалмів із Сарою, Мідраш, на перший погляд, пояснює сам цей вірш, а не речення з Тори, хоча саме це було його початковим завданням.
📜 Третій Мідраш
Пояснивши триразове повторення слова «років» у розглянутому реченні, Мідраш переходить до тлумачення вислову «це роки життя Сари», який у цьому контексті здається зайвим. Він пов’язує його з другою частиною вірша з Псалмів: «І їхня спадщина перебуватиме повіки». Мідраш говорить: «Навіщо Тора додає: “Це роки життя Сари”? Щоб повідомити нам, що життя праведників дороге Всевишньому як у цьому світі, так і у світі прийдешньому».
Але й це потребує пояснення.
- Те, що праведники мають частку у прийдешньому світі, як і те, що їхнє існування там дороге Всевишньому, є очевидним. Навіщо ж Мідраш повідомляє нам про це, ще й наводить на підтвердження вірш із Псалмів?
- Можна погодитися, що натяк на прийдешнє життя міститься в повторенні самого слова «життя» в розглянутому реченні: «І було життя Сари… це роки життя Сари». Але звідки випливає додаткова думка про те, що життя праведників у прийдешньому світі дороге Б-гові?
- Який зв’язок між двома, на перший погляд, не пов’язаними між собою тлумаченнями завершальної частини речення з тижневої глави: його простим змістом, що стосується життя Сари в цьому світі, та поясненням Мідраша, яке говорить про її прийдешнє життя?
💎 Збереження досконалості
Ми зможемо знайти відповіді на ці запитання, якщо спершу розглянемо інше: як людина, опинившись у згубному для неї середовищі, може зберегти свою цілісність? Для цього є три шляхи:
- 🛡️ Вона може внутрішньо зміцнити себе, щоб не піддаватися впливу оточення. Проте така перемога неповна, адже послаблення контролю означатиме капітуляцію і, як наслідок, духовне падіння.
- 🚪 Вона може відокремитися від оточення. Але й у цьому випадку перемога тримається лише на тому, що людина віддалилася від усіх спокус. Не зустрівшись із ними віч-на-віч, вона залишається такою ж уразливою до можливого падіння, як і раніше.
- ✨ І нарешті, вона може вплинути на своє оточення, піднести його до власного рівня. Це й буде повною перемогою над середовищем. У такому разі їй вдалося не просто уникнути небезпек, а цілком їх усунути.
Так само людина може вберегти себе від зовнішнього впливу — як перед загрозою гріха, так і навіть перед фізичним руйнуванням. Вона може здолати руйнівний вплив часу.
По-перше, зміцнюючи себе духовно, людина здатна долати спокуси матеріального світу, проте можливість гріха все ще залишається. Уберегтися від нього можна лише завдяки постійній пильності. Саме тому Мідраш говорить про Сару, що у сто років вона була такою, як у двадцять. На цьому рівні існує лише подібність, але не повна тотожність.
По-друге, живучи життям, освяченим сутністю душі, а не її зовнішніми проявами, — інакше кажучи, віддаляючись від матеріального, — людина може подолати час і його фізичні наслідки. Проте й цей стан нестійкий, адже тіло зберігає свою схильність до матеріального.
І нарешті, коли і тіло, і його дії пронизані духовністю, фізична природа людини не пригнічується, а перетворюється. Усе її єство набуває позачасової духовності у взаєминах із Б-гом. Тоді не залишається навіть можливості гріха.
🌿 Незмінність Сари
Ось чому Мідраш пояснює, що у сто років Сара була такою, як у двадцять, лише після цитати з Псалмів, доповненої поясненням: «Як самі вони досконалі, так і їхні роки досконалі». Лише через досконалість усього життя можна досягти тієї незмінності, яка характеризує Сару.
А повторення слова «років» у першому реченні глави говорить про те, що кожне з наведених чисел — сто, двадцять і сім — порівнюється з іншими: у сто років Сара була такою ж далекою від самої можливості гріха, як у двадцять чи в сім. Інакше кажучи, вона досягла найвищого з трьох ступенів цілісності.
Але як це узгоджується з тим, що вона зазнавала змін і був період, коли вона втратила свою красу? На івриті слово «шнотам» — «їхні роки» — означає також «їхні зміни». Так Мідраш набуває додаткового змісту, повідомляючи нам, що навіть «їхні зміни досконалі». Хоча зовні праведники також змінюються, ці зміни лише допомагають розкрити їхню внутрішню незмінність, адже світло, яке випромінюють їхні душі, не тьмяніє.
✨ Остаточна досконалість
Щодо праведників вислів із Псалмів «іти від сили до сили» (84:8) означає, що їхнє життя — це не просто розвиток на певному рівні, а безперервне зростання й піднесення на вищі щаблі служіння Всевишньому. Тож чи можна вважати похвалою Сарі твердження, що всі її роки були однаковими у своїй досконалості? Адже така рівність передбачає відсутність поступу!
Саме це питання покликаний розв’язати другий Мідраш. Говорячи, що на момент своєї смерті Сара досягла «досконалості у своїх діяннях», він указує: вона досягла такого рівня досконалості та близькості до Б-га, на якому стало можливим довести до досконалості й усі її минулі вчинки — подібно до того, як справжнє каяття перетворює минулі гріхи на заслуги.
Отже, другий Мідраш іде далі за перший: перший говорить про властивість, спільну для всіх праведників, а другий стосується саме Сари, яка перевершила загальний рівень і фактично перетворила свої попередні діяння. Саме тому рабі Йоханан додає порівняння з «телицею без вади», адже принесенням у жертву такої телиці досягалося спокутування для єврейського народу, яке поширювалося на минуле — від часів Виходу з Єгипту.
🕯️ Передчасна смерть
Проте питання все ж залишається. Кожному відведено свій термін життя, і його межами визначається праця, яку людина має прагнути виконати в цьому світі. Але Сара померла передчасно, адже, згідно з поясненнями мудреців, «душа покинула її», коли вона почула, що її сина Іцхака поклали на жертовник. Якщо вона не прожила всього відведеного їй часу й не встигла виконати поставлені завдання, то як ми можемо назвати її життя досконалим?
Мідраш пояснює: саме для відповіді на це запитання Тора додає слова «це роки життя Сари», адже «життя праведників дороге Б-гові і в цьому світі, і у світі прийдешньому». Інакше кажучи, праведник, який помер передчасно, може завершити свою працю навіть після закінчення життя в цьому світі. Так само винагорода за створення духовних цінностей приходить і до тих, хто вже покинув цей світ, а добрі справи сина чи доньки допомагають їхнім померлим батькам.
♾️ Вічний дух
І нарешті, залишається ще одне питання. Час у цьому житті дається нам не лише для того, щоб зробити певну кількість добра, а й для того, щоб своїми діями освятити сам час. День, присвячений виконанню заповідей, — це день, який відповідає меті свого існування. Отже, хоча Сара й могла завершити виконання свого завдання в іншому світі, час у цьому світі залишився неосвяченим і недосконалим.
Саме тому розглянуте речення з Тори після згадки про роки життя Сари продовжується словами: «Це роки життя Сари». На думку Мідраша, останні слова стосуються її життя у прийдешньому світі. Вважаючи те життя продовженням прожитих нею років, Тора повідомляє нам, що й після смерті вплив святості Сари зберігався.
🌟 Праведне життя не закінчується смертю: воно осяює все, що приходить після нього.
📚 Джерело: «Лікутей Сіхот», т. V, с. 92–104.
📝 Примітки
- П’ятикнижжя, книга Берешит, 23:1.
- Псалми, 37:18.