Бережіть себе та своїх близьких!

Звучить як цілковитий нонсенс, правда? Але це реальний історичний факт! Ба більше, за цією історією стоять глибока містична філософія та… реальні політичні зміни у Франції!З’ясуймо, як бойовий марш Французької революції перетворився на святий єврейський нігун. Звідки взявся цей текст?Усе починається зі стародавнього молитовного гімну «Га-адерет ве-га-емуна» («Велич і віра»).Згідно з кабалістичною книгою «Гейхалот» — стародавнім містичним текстом перших століть нашої ери, — цю пісню на небесах співають… самі ангели!Кожен рядок чітко вибудуваної строфи прославляє Всевишнього в алфавітному порядку — від א до ת, а в єврейських громадах її традиційно співають у Шабат і свята. До чого тут Наполеон і Франція?Зв’язок ХАБАДу з Францією почався ще 200 років тому. Засновник ХАБАДу, Алтер Ребе, під час війни 1812 року активно підтримував російську імперію в боротьбі проти Наполеона, побоюючись духу французького безбожництва.Але рівно через 160 років стався дивовижний поворот! Сімхат Тора 1973 року (5734 р.).У головній синагозі ХАБАДу в Нью-Йорку тривають запальні танці із сувоями Тори. Раптом Любавицький Ребе зупиняє святкування, підкликає до себе всіх гостей, які приїхали з Франції, відкриває молитовник і… починає співати стародавній ангельський гімн «Га-адерет ве-га-емуна» на мелодію «Марсельєзи»!Французи завмерли від подиву, але відразу підхопили мелодію. За кілька хвилин усю синагогу охопила могутня хвиля захвату. У чому полягав сенс?«Марсельєза» — це агресивний, революційний і дуже суворий військовий марш.Ребе, який сам прожив у Франції близько восьми років, пояснив цей крок так:Ми не тікаємо від цього світу. Ми беремо енергію та силу революції, підносимо її до сфери святості й перетворюємо на духовну революцію! Це наш марш перемоги віри над духовною темрявою. Містика чи збіг?Найнеймовірніше почалося згодом!Лише через рік, у 1974 році, президент Франції несподівано заявив, що «Марсельєза» надто агресивна, і запропонував змінити її музику на спокійнішу! Ребе тоді зауважив: коли пісню піднесли до святості внизу, ангел-охоронець Франції «відчув» це Вгорі, що й викликало бажання змінити гімн на землі.Згодом наступний президент повернув колишню мелодію, але ця подія назавжди увійшла в історію ХАБАДу як приклад того, як можна перетворити навіть найдальшу від духовності мелодію на пісню святості й радості! Любавицький календар🎶 Послухати цей нігун можна на нашій сторінці у Facebook.

Із праць Любавицького Ребе; адаптовано равом Джонатаном СаксомХоча глава називається «Життя Сари», насправді вона починається зі згадки про її смерть і зі слів: «І було життя Сари сто років, і двадцять років, і сім років — це роки життя Сари». Надмірність і повторюваність слів у цьому реченні тлумачаться в Мідраші, де мудреці наводять три пояснення, стверджуючи, що Тора тут вихваляє Сару за її досконалість. Аналізуючи ці пояснення, Ребе показує, як кожне з них розкриває особливий аспект цієї досконалості та як праведність загалом підносить людину над мінливістю швидкоплинного часу.📜 Перший Мідраш«І було життя Сари сто років, і двадцять років, і сім років — це роки життя Сари»¹. До цих слів Мідраш дає такий коментар: «“Б-г знає дні праведних, і їхня спадщина перебуватиме повіки”² — тобто як самі вони праведні, так і їхні роки праведні. У двадцять років вона, Сара, була вродливою, як у сім, а в сто — такою ж вільною від гріха, як у двадцять». За іншим тлумаченням, у сто років вона була прекрасною, як у двадцять, а у двадцять — безгрішною, як у сім.Багато коментаторів, зокрема Раші, пояснюють у такий спосіб триразове повторення слова «років». Саме тому далі наведено вірш із Псалмів: «Б-г знає дні праведних [досконалих]». Тут обігрується можливість прочитання «досконалі дні», що означає: кожен день у житті праведника сам собою є досконалим. Це розуміння підтверджує й сама побудова початкового речення глави, яка натякає, що всі роки її життя були однаковими у своїй досконалості. Проте таке пояснення викликає низку запитань.Мідраш говорить: «Як самі вони праведні, так і їхні роки праведні». Але якщо праведність тут означає свободу від гріха, то праведність, тобто досконалість, людини та праведність її днів — це те саме. Однак Мідраш використовує порівняння «як… так і…», припускаючи, що йдеться про дві різні речі.З іншого боку, якщо під досконалістю розуміти фізичну красу, то Мідраш також складно пояснити. Адже хоча Сара й могла бути такою ж прекрасною у сто років, як у двадцять, це не можна віднести до всього проміжку між цими віковими межами: був час, коли її краса зів’яла (див. Берешит, 18:12). Отже, хоча у сто років вона й могла бути досконалою, до попередніх років її життя це не стосується.Вислів «їхні роки досконалі», який тут мається на увазі, видається незвичним, адже зазвичай він означає досконалість самих років. Натомість Мідраш використовує його, щоб описати досконалість людини протягом цих років.Перехід, який робить Мідраш від вислову «дні праведників» до вислову «так і їхні роки досконалі», здається необґрунтованим. Хоча цитата зі словом «дні» й наводиться для пояснення слова «роки», що міститься у главі, логічніше було б ужити слово «дні» й у самому поясненні вислову про «дні праведників».📜 Другий МідрашНавівши перше пояснення, Мідраш додає друге: «Інше пояснення: “Б-г знає дні праведників” — це стосується Сари, яка була досконалою у своїх діяннях, як сказав рабі Йоханан: “Подібно до телиці без вади”».На перший погляд, між цим і попереднім поясненнями є дві відмінності:а) Перше пояснення застосовує означення «досконалий» до днів, а друге — до людей.б) Перше пояснення розуміє досконалість як щось усеосяжне, що охоплює навіть суто фізичну якість — красу, тоді як друге пов’язує досконалість лише з добрими справами.Проте й другий Мідраш викликає запитання:Зрозуміло, що другий коментар має додати щось нове до нашого розуміння вислову «Б-г знає дні досконалих». Але що саме він додає, крім очевидного твердження: «Лише той, хто справді досконалий, може вважатися досконалим»?Що додає до нашого розуміння порівняння з «телицею без вади», яке наводить рабі Йоханан?Пов’язуючи вірш із Псалмів із Сарою, Мідраш, на перший погляд, пояснює сам цей вірш, а не речення з Тори, хоча саме це було його початковим завданням.📜 Третій МідрашПояснивши триразове повторення слова «років» у розглянутому реченні, Мідраш переходить до тлумачення вислову «це роки життя Сари», який у цьому контексті здається зайвим. Він пов’язує його з другою частиною вірша з Псалмів: «І їхня спадщина перебуватиме повіки». Мідраш говорить: «Навіщо Тора додає: “Це роки життя Сари”? Щоб повідомити нам, що життя праведників дороге Всевишньому як у цьому світі, так і у світі прийдешньому».Але й це потребує пояснення.Те, що праведники мають частку у прийдешньому світі, як і те, що їхнє існування там дороге Всевишньому, є очевидним. Навіщо ж Мідраш повідомляє нам про це, ще й наводить на підтвердження вірш із Псалмів?Можна погодитися, що натяк на прийдешнє життя міститься в повторенні самого слова «життя» в розглянутому реченні: «І було життя Сари… це роки життя Сари». Але звідки випливає додаткова думка про те, що життя праведників у прийдешньому світі дороге Б-гові?Який зв’язок між двома, на перший погляд, не пов’язаними між собою тлумаченнями завершальної частини речення з тижневої глави: його простим змістом, що стосується життя Сари в цьому світі, та поясненням Мідраша, яке говорить про її прийдешнє життя?💎 Збереження досконалостіМи зможемо знайти відповіді на ці запитання, якщо спершу розглянемо інше: як людина, опинившись у згубному для неї середовищі, може зберегти свою цілісність? Для цього є три шляхи:🛡️ Вона може внутрішньо зміцнити себе, щоб не піддаватися впливу оточення. Проте така перемога неповна, адже послаблення контролю означатиме капітуляцію і, як наслідок, духовне падіння.🚪 Вона може відокремитися від оточення. Але й у цьому випадку перемога тримається лише на тому, що людина віддалилася від усіх спокус. Не зустрівшись із ними віч-на-віч, вона залишається такою ж уразливою до можливого падіння, як і раніше.✨ І нарешті, вона може вплинути на своє оточення, піднести його до власного рівня. Це й буде повною перемогою над середовищем. У такому разі їй вдалося не просто уникнути небезпек, а цілком їх усунути.Так само людина може вберегти себе від зовнішнього впливу — як перед загрозою гріха, так і навіть перед фізичним руйнуванням. Вона може здолати руйнівний вплив часу.По-перше, зміцнюючи себе духовно, людина здатна долати спокуси матеріального світу, проте можливість гріха все ще залишається. Уберегтися від нього можна лише завдяки постійній пильності. Саме тому Мідраш говорить про Сару, що у сто років вона була такою, як у двадцять. На цьому рівні існує лише подібність, але не повна тотожність.По-друге, живучи життям, освяченим сутністю душі, а не її зовнішніми проявами, — інакше кажучи, віддаляючись від матеріального, — людина може подолати час і його фізичні наслідки. Проте й цей стан нестійкий, адже тіло зберігає свою схильність до матеріального.І нарешті, коли і тіло, і його дії пронизані духовністю, фізична природа людини не пригнічується, а перетворюється. Усе її єство набуває позачасової духовності у взаєминах із Б-гом. Тоді не залишається навіть можливості гріха.🌿 Незмінність СариОсь чому Мідраш пояснює, що у сто років Сара була такою, як у двадцять, лише після цитати з Псалмів, доповненої поясненням: «Як самі вони досконалі, так і їхні роки досконалі». Лише через досконалість усього життя можна досягти тієї незмінності, яка характеризує Сару.А повторення слова «років» у першому реченні глави говорить про те, що кожне з наведених чисел — сто, двадцять і сім — порівнюється з іншими: у сто років Сара була такою ж далекою від самої можливості гріха, як у двадцять чи в сім. Інакше кажучи, вона досягла найвищого з трьох ступенів цілісності.Але як це узгоджується з тим, що вона зазнавала змін і був період, коли вона втратила свою красу? На івриті слово «шнотам» — «їхні роки» — означає також «їхні зміни». Так Мідраш набуває додаткового змісту, повідомляючи нам, що навіть «їхні зміни досконалі». Хоча зовні праведники також змінюються, ці зміни лише допомагають розкрити їхню внутрішню незмінність, адже світло, яке випромінюють їхні душі, не тьмяніє.✨ Остаточна досконалістьЩодо праведників вислів із Псалмів «іти від сили до сили» (84:8) означає, що їхнє життя — це не просто розвиток на певному рівні, а безперервне зростання й піднесення на вищі щаблі служіння Всевишньому. Тож чи можна вважати похвалою Сарі твердження, що всі її роки були однаковими у своїй досконалості? Адже така рівність передбачає відсутність поступу!Саме це питання покликаний розв’язати другий Мідраш. Говорячи, що на момент своєї смерті Сара досягла «досконалості у своїх діяннях», він указує: вона досягла такого рівня досконалості та близькості до Б-га, на якому стало можливим довести до досконалості й усі її минулі вчинки — подібно до того, як справжнє каяття перетворює минулі гріхи на заслуги.Отже, другий Мідраш іде далі за перший: перший говорить про властивість, спільну для всіх праведників, а другий стосується саме Сари, яка перевершила загальний рівень і фактично перетворила свої попередні діяння. Саме тому рабі Йоханан додає порівняння з «телицею без вади», адже принесенням у жертву такої телиці досягалося спокутування для єврейського народу, яке поширювалося на минуле — від часів Виходу з Єгипту.🕯️ Передчасна смертьПроте питання все ж залишається. Кожному відведено свій термін життя, і його межами визначається праця, яку людина має прагнути виконати в цьому світі. Але Сара померла передчасно, адже, згідно з поясненнями мудреців, «душа покинула її», коли вона почула, що її сина Іцхака поклали на жертовник. Якщо вона не прожила всього відведеного їй часу й не встигла виконати поставлені завдання, то як ми можемо назвати її життя досконалим?Мідраш пояснює: саме для відповіді на це запитання Тора додає слова «це роки життя Сари», адже «життя праведників дороге Б-гові і в цьому світі, і у світі прийдешньому». Інакше кажучи, праведник, який помер передчасно, може завершити свою працю навіть після закінчення життя в цьому світі. Так само винагорода за створення духовних цінностей приходить і до тих, хто вже покинув цей світ, а добрі справи сина чи доньки допомагають їхнім померлим батькам.♾️ Вічний духІ нарешті, залишається ще одне питання. Час у цьому житті дається нам не лише для того, щоб зробити певну кількість добра, а й для того, щоб своїми діями освятити сам час. День, присвячений виконанню заповідей, — це день, який відповідає меті свого існування. Отже, хоча Сара й могла завершити виконання свого завдання в іншому світі, час у цьому світі залишився неосвяченим і недосконалим.Саме тому розглянуте речення з Тори після згадки про роки життя Сари продовжується словами: «Це роки життя Сари». На думку Мідраша, останні слова стосуються її життя у прийдешньому світі. Вважаючи те життя продовженням прожитих нею років, Тора повідомляє нам, що й після смерті вплив святості Сари зберігався.🌟 Праведне життя не закінчується смертю: воно осяює все, що приходить після нього.📚 Джерело: «Лікутей Сіхот», т. V, с. 92–104.📝 ПриміткиП’ятикнижжя, книга Берешит, 23:1.Псалми, 37:18.

📌 5566 (1805) — народився рабі Барух-Шалом Шнеєрсон, старший син Ребе Цемах-Цедека та прапрадід Сьомого Любавицького Ребе.📖 Айом-йомОдне з учень Магіда з Межиріча, яке Алтер Ребе почув під час свого першого перебування там — від кінця літа 5524 (1764) року до завершення свята Песах 5525 (1765) року:«Я створив землю і людину на ній сотворив» (Ішаягу, 45:12).«Я» (Анохі) — Той, Хто Я є, Прихований і Сокровенний навіть для найвищих неецалім — духовних сутностей світу Ацилут. Він огорнув Свою Сутність (Ацмут) численними приховуваннями (цимцумім), щоб явити вищі духовні сутності та створити творіння: серафім, хайот, офанім (ангельські чини), ангелів і незліченні світи. І через незліченні скорочення — «Я створив цю матеріальну землю».«І людину на ній сотворив» (бараті) — людина є кінцевою метою всього творіння та виникнення буття. А слово «сотворив» (бараті, בראתי) за гематрією дорівнює 613 — числу заповідей (тар’яґ, תרי״ג), виконання яких і становить найвище призначення людини.І як наведено в «Пардесі» від імені «Сефер га-Багір»:«Сказала міра Милосердя (якість Хесед) Святому, благословенний Він: “Володарю світу! Відтоді, як Авраам з’явився на землі, мені не потрібно виконувати свою роботу, адже Авраам стоїть і служить замість мене”».Адже Авраам — душа, втілена в матеріальному тілі, — виявляючи гостинність, щоб розкрити й прославити Його Б-жественність, благословенний Він, у цьому нижньому світі, стоїть за своїм рівнем і ступенем вище за саму міру Милосердя (мідат га-Хесед) світу Ацилут.А слова, які міра Милосердя промовила перед Святим, благословенний Він, були виявом святої заздрості якості Хесед світу Ацилут до служіння Авраама, мир йому.📖  Любавицький календар

22 хешвана 5666 року (14 листопада 1805 року) — День народження рабі Боруха-Шалома (Рабаш), прадідуся нинішнього Ребе.Раббі Барух-Шолом, старший син третього Любавицького ребе Цемах-Цедека, не створив свою особливу гілку в Хабаді, і його нащадки були рабинами в містах російської імперії, зате його правнуком по чоловічій лінії був наш Ребе Менахем-Мендл Шнеерсон.джерело: chabad.odessa

Психологічна стійкість – це здатність людини зберігати психічне здоров'я і функціонувати ефективно в умовах стресу, небезпеки та надзвичайних ситуацій (НС). Саморегуляція, в свою чергу, є процесом контролю своїх емоцій, думок і поведінки в умовах стресу, що дозволяє людині адаптуватися до складних обставин.Значення психологічної стійкості та саморегуляції:У надзвичайних ситуаціях (наприклад, при природних катастрофах, техногенних аваріях або воєнних конфліктах) людина часто стикається з сильним емоційним навантаженням, що може призвести до паніки, тривоги, депресії чи інших психічних порушень.Психологічна стійкість і здатність до саморегуляції допомагають людиніЗберігати спокій в умовах хаосу.Приймати зважені рішення та виконувати необхідні дії.Справлятися з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР).Відновлювати психологічний баланс після стресових подій.Основні фактори психологічної стійкостіСамосвідомість: здатність оцінювати свої емоції та реакції на стрес.Соціальна підтримка: наявність підтримки від родини, друзів та колег допомагає знижувати рівень тривожності.Навички саморегуляції: уміння контролювати свої емоції та реагувати на стресові ситуації конструктивно.Гнучкість та адаптивність: здатність змінювати підходи до розв'язання проблем у міру змінюваних обставин.Методи саморегуляції в умовах надзвичайних ситуаційГлибоке дихання: допомагає знижувати рівень стресу і відновлювати спокій.Релаксація: використання методів релаксації, таких як медитація або прогресивна м’язова релаксація.Переключення уваги: фокусування на поточних завданнях і відволікання від тривожних думок.Позитивне мислення: установка на позитивний результат та оптимістичний підхід до вирішення проблем.ВисновокПсихологічна стійкість та саморегуляція є ключовими для ефективного переживання надзвичайних ситуацій. Люди, які розвивають ці якості, здатні краще адаптуватися до стресових ситуацій, зберігаючи фізичне і психічне здоров'я, а також допомагаючи зберегти стабільність у суспільстві.Бережіть себе та своїх близьких! 

✨ Життя після життяІз праць Любавицького Ребе; короткий адаптований викладГлава Тори «Хаєй Сара» повністю присвячена подіям, що відбулися після відходу з цього світу нашої праматері Сари: придбанню ділянки землі для її поховання, одруженню Іцхака з Рівкою, яка стала для нього розрадою після смерті матері, тощо.🤔 Отже, назва глави — «Життя Сари» — за змістом, здавалося б, прямо протилежна її змісту. Але, як відомо, назви глав Тори абсолютно точні, тому має існувати глибокий зв’язок між тим, про що розповідає ця глава, та істинною сутністю «життя Сари».🌿 Справжнє життя — вічне. Воно не припиняється з відходом людини з цього світу, а триває, знаходячи своє вираження в її нащадках і в тому, як згодом розвиваються події у світі. Із цього погляду саме події, що відбуваються після смерті людини, повніше розкривають сенс її життя та виявляють його справжню сутність.Читаючи цю главу, яка розповідає про події після смерті Сари, ми переконуємося у вічності її життя. Ми бачимо, що Рівка, яка прийшла до її дому після її смерті, продовжує йти шляхами Сари. І навіть чудеса, які постійно відбувалися за її життя, тепер знову відбуваються — уже завдяки заслугам Рівки.Більше того, усі події, описані в цій главі, підтверджують, що Сара мала рацію ще за життя.👩‍👦 Сара прагнула, щоб лише її єдиний син Іцхак отримав благословення Всевишнього, оскільки саме він був носієм святості. Натомість Авраам був батьком й інших народів — нащадків Ішмаеля та синів Кетури — і дбав про добробут усіх своїх синів. Сара побажала вигнати з дому «сина наложниці», тоді як Авраам був дуже стурбований цим і молився за благополуччя Ішмаеля.Події, про які розповідає глава «Хаєй Сара», підтверджують саме правоту Сари. Глава починається з розповіді про придбання печери Махпела. Спочатку в ній були поховані Адам і Хава — прабатьки всього людства. Тепер же ми бачимо, що Авраам обрав це місце для поховання своєї дружини Сари, а надалі там були поховані лише праотці та праматері єврейського народу — у повній відповідності до бажання Сари, щоб благословення отримали саме нащадки її сина Іцхака.📜 Далі йдеться про місію Еліезера. Еліезер був найкращим з учнів Авраама; про нього сказано, що він «напував інших ученням свого вчителя», і він удостоївся згори багатьох чудес. Однак коли він захотів, щоб учитель одружив свого сина Іцхака з його дочкою, йому було відмовлено. Як пояснив сам Авраам: «Син мій благословенний, ти ж проклятий¹, а проклятий не поєднається з благословенним».І наприкінці глави також ідеться про правоту Сари: «…віддав Авраам усе, що мав, Іцхакові».✨ Тому вона й називається «Життя Сари», адже саме в ній розкриваються вічність її життя та правота її шляху.Вільний переказ бесіди Ребе, опублікованої в «Лікутей сіхот», т. 15, с. 145. Виклад рабина Давида Ельдіна.📎 Примітка¹ Еліезер походив з одного з кнаанських племен, а Кнаан, син Хама, був проклятий Ноахом.джерело: chabad.org

Айом-йом:«Служіння в молитві приводить до того, що розуміння розуму переходить у відчуття серця, а потім і розум, і серце приводять до практичних дій — богобоязливого виконання заповідей та набуття досконалих рис характеру.»Джерело:  chabad.org