Сьогодні наша молитва лине до Неба.Ми закликаємо всіх молитися за повне та скоріше одужання постраждалих.Нехай Б-г пошле їм зцілення тіла й душі, а тим, хто втратив близьких — дарує сили витримати невимовний біль.Молімося, щоб Вс-вишній захистив Україну і зупинив цю жорстокість!

💌 Дванадцятирічна дівчинка, яка написала Ребе зашифрованого листа…Це зворушлива історія Шуламит Саксон, яка у 1982 році святкувала свою бат-міцву.«Перед бат-міцвою мені сказали повідомити про це Ребе і попросити його благословення, — згадує вона. — І я подумала: якщо я прошу у Ребе благословення, буде правильно й самій його благословити. Не лише отримувати, а й давати».Але дівчинка трохи соромилася. Вона не знала, чи прийнято так робити, тому вирішила написати своє благословення у шифрі.Її молодший брат показав їй спосіб шифрування — коли кожну букву замінюють попередньою за алфавітом.Шуламит знала, що у Ребе та Ребецин немає дітей, тому вирішила написати йому благословення на дитину.Наприкінці листа вона зашифрувала фразу:«Моє благословення Ребе — 📖 щоб у нього народилися сини, навіть якщо це не було йому призначено».Початок коду виглядав так:«אקישט כקאט רטהכגה כה אמטל…»Листа було надіслано 3-го тішрея — лише через день після Рош га-Шана.Невдовзі прийшла відповідь від Ребе: він благословив Шуламит вирости кошерною дочкою Ізраїлю, дочкою ХАБАДа.А внизу листа стояли кілька незрозумілих літер...Коли вона показала це братові, він сказав:«Це не підпис — це відповідь Ребе тим самим шифром!»У коді було написано:«שהגד סך דאקיד»,що означало:«Дякую за благословення».Минали роки, лист зберігався в родині.І коли Шуламит читала його на бат-міцві своєї доньки, вона усвідомила:«Яка це велика честь — мати такого праведника, який знайшов час розшифрувати послання дванадцятирічної дівчинки й відповісти тим самим кодом — просто й з любов’ю: “Дякую за благословення.”» джерело:(https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 )

Сьогодні — 6 Мар-Хешвана 5786 року.📌 У цей день, у 1992 році, відбулася остання зустріч рабина Мордехая Еліягу з Любавицьким Ребе. 🌿Рав Мордехай Еліягу — перший сефардський головний рабин Ізраїлю та великий друг Любавицького Ребе.📜 Народився у 1929 році в Старому місті Єрусалима. Виріс у бідності, але з юних років присвятив себе Торі. Навчався у великих мудреців — рабинів Езри Атії, Цадка Хуцина та Бааба Салі. Уже в молодості став наймолодшим даяном (суддею) в Ізраїлі.🕯 Згодом — член Верховного рабинського суду та головний рабин Ізраїлю (1983–1993). Відомий як глибокий знавець і «нігле» (відкритої Тори), і «сод» (прихованої, містичної частини).💫 Зв’язок із Любавицьким РебеПерший контакт стався, коли рав Еліягу прочитав бесіду Ребе про допомогу бідним перед святами — «кімха депісха». Він помітив, що ця ідея вже є у Арізаля, і через хасидів Ребе передав, що саме з Арізаля він це взяв — просто у друці пропустили посилання. З цього моменту між ними зав’язався теплий духовний зв’язок.🤝 Рав Мордехай Еліягу кілька разів бував у Ребе — на особистих йехідут і під час офіційних візитів як головний рабин Ізраїлю. Вони говорили про важливість вивчення внутрішньої частини Тори, про чистоту сім’ї, кашрут, виховання. Після цих зустрічей рав Еліягу говорив:«Кожне слово Ребе — це як Шхіна, що промовляє з його уст. Видно, що це не просто людина, а душа, що охоплює весь Ізраїль».🕊 Він називав Ребе «вищим за ангела» і казав, що бачив у ньому ясність розуму й силу, яку неможливо пояснити по-людськи.Після хвороби Ребе у 1992 році рав Еліягу закликав усіх молитися за його зцілення й говорив:«Якби Ізраїль слухав Ребе — не мав би багатьох своїх проблем».📚 Він підтримував усі ініціативи Ребе: вивчення Рамбама, проєкт «Букви в Сефер Тора для дітей», кампанії за Шлемут га-Арец — цілісність Землі Ізраїлю.Про вивчення Рамбама він сказав:«Такий задум міг зійти тільки з небес. Це ідея душі великої людини — об’єднати весь народ навколо Тори».💖 Після відходу Ребе рав Еліягу продовжував надихати всіх іти його шляхом:«Потрібно діяти так, як учив Ребе — не зупинятися ні на мить».✨ Його слова на одному з фарбренгенів:«Ребе — це не просто рабин, а душа всього народу Ізраїлю».джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

Агар — служниця Сари Коли Сара відправила свою служницю до чоловіка — це було передбачено Творцем чи вона «взяла долю у свої руки»? Чий це був план — Божий чи людський? І те, що сталося з Агар — чи було це її життєвим шляхом, її призначенням? Складається враження, що якби Сара мала більше віри й покладання на Всевишнього, Ішмаеля, можливо, не було б.«Агар, служниця Сари» — це захопливий сюжет, який зворушував художників і поетів усіх часів і народів.Усі коментатори Тори сходяться на тому, що Сара не помилилася. Попри те, що наслідки цієї історії ускладнили долю єврейського народу — і світу загалом, — якби не дії Сари, усе могло б завершитися ще важче.Всевишній пообіцяв Авраму, що в нього народиться син, але не сказав, що саме від Сари. Після десяти років життя в Землі Ізраїлю без дітей Сара вирішила, що причина — в ній. Проте насправді затримка була пов’язана з тим, що Авраѓам мав остаточно очиститися від нечистоти, яку Змій приніс у людський рід. Ця нечистота мала «вийти» через потомство Агари.Рабі Натан із Бреслева та Мальбім пояснюють: народження Ішмаеля було необхідним етапом перед народженням Іцхака, так само як лушпиння передує плоду.Раші пише, що Сара привела суперницю до свого дому, сподіваючись, що в заслугу її страждань Всевишній змилостивиться над нею і подарує дітей. Інші коментатори додають, що Сара віддала Авраѓаму свою служницю, гадаючи, що якщо народжені нею діти виявляться гідними, вона їх усиновить.Якби Агар зберегла покору, історія людства могла б розвинутися зовсім інакше.Але Агар, завагітнівши, піднеслася над господинею і повстала проти неї. Тоді Сара, маючи дар пророцтва, зажадала від Авраѓама вигнати її. Вона втратила дитину. Лише після того, як за словом ангела Агар упокорилася перед Сарою, її повернули в дім Авраѓама, де згодом народився Ішмаель.І тут виникає запитання: навіщо все це було потрібно, якщо результатом став народжений Ішмаель?Рав Еліезер Берлянд пояснює: вигнання Агари фактично врятувало світ. Якби народилася дитина, яку вона зачала спочатку, наслідки були б руйнівними. Про Ішмаеля Тора каже: «Рука його на всіх, і рука всіх на ньому». Але про ту першу дитину сказали б лише: «Рука його на всіх».Отже, саме пророчий дар і мудрість Сари врятували людство.До речі, як зазначає великий Ор га-Хаїм га-Кадош, Ішмаель мав статус раба. Але це — вже інша історія… джерело: breslev.com

Що робить людина, коли в неї виникає глибоке запитання? Вона має пов’язати себе з душами праведників, які ставили питання Творцеві ще до створення світу. І тоді вона звертається до Всевишнього:«Я хочу почути відповідь безпосередньо від Тебе».«Як я пізнаю, що успадкую її (Землю Ізраїлю)?»(Берешит 15:8)Перед створенням світу Творець радився з душами праведників. І вони запитали Його:«Ти створюєш світ, але коли приведеш Машіаха? Коли врятуєш світ?»Перед тим Творець показав їм світ, який мав створити. І коли вони вдивилися в нього, то запитали:«Що буде з цим світом?»Це ж саме запитання не давало спокою праотцеві Авраѓаму. Саме тому Творець уклав Завіт із ним — щоб його нащадки довели світ до виправлення.А тепер відкриймо серця.Уявімо: є жінка, яку я глибоко люблю. Я зустрічаю на вулиці товариша й прошу його:«Зроби ласку, я зараз дуже зайнятий. Якщо побачиш цю жінку, передай їй, що я люблю її і хочу одружитися».Але ж зрозуміло, що жінка не захоче чути такі слова від стороннього. Якщо я люблю — мушу сказати це сам.Так само є речі, які ми не хочемо чути через посередника. Є запитання, відповіді на які хочемо почути лише від Творця — навіть не через пророка.Тора, яку ми маємо сьогодні, була дана через посланця — через Моше. Це означає, що в ній не завжди знайдеш відповіді на найглибші запитання.Одне з найглибших запитань у світі — це Земля Ізраїлю.Творець дав її нам і водночас залишив запитання:«Навіщо Я дав вам Землю Ізраїлю?»У Торі є багато пояснень, коментарів і тлумачень, але саме питання Землі пробуджує найглибші роздуми. Ми отримали її, потім пішли у вигнання, знову повернулися, і знову — вигнання. Тепер повертаємося знову, але зіткнулися з безліччю труднощів. Земля Ізраїлю — це найскладніше питання людства.Коли Авраѓам питає:«Як я пізнаю, що успадкую її?» —він насправді запитує:«Владико світу, для чого Ти дав моїм нащадкам Землю Ізраїлю?»Що робить людина, коли в неї є глибоке запитання? Вона пов’язує себе з душами праведників, які питали Творця перед створенням світу, і каже:«Хочу почути відповідь безпосередньо від Тебе».Дев’ятого ава ми не вивчаємо Тору. Чому? Бо цього дня ми не хочемо чути слова, сказані через посланця.Запитання Дев’ятого ава — це питання про Землю Ізраїлю. Воно настільки глибоке, що ми хочемо почути на нього відповідь лише від Самого Творця.Машіах — це і є відповідь Всевишнього.Зазвичай люди одружуються й народжують дітей. Але з Авраѓамом було інакше. Від створення світу ще не траплялося, щоб подружжя не могло мати дітей. Першими, хто зіткнувся з цим, були Авраѓам і Сара.Для них це стало не просто труднощами — це був новий етап у стосунках із Творцем. Відтоді Всевишній хотів, щоб народження дітей стало чудом, знаком Його присутності у світі.І чоловік, і жінка можуть звернутися до Творця з проханням:«Владико світу, чому Ти не даєш нам дітей?»Нехай буде благословення для нас усіх:«Владико світу! Ти вже дав нам дітей, але як багато з них сьогодні далекі від свого єврейства, від Землі Ізраїлю… Що з ними зараз?»Коли людина здатна ставити такі запитання, коли пов’язує себе з глибиною Тори праотця Авраѓама — тоді лише Сам Творець може дати відповідь.Творець прийняв прохання Авраѓама й сказав йому:«Наприкінці Я буду з тобою» (трактат Псахім 117б).Адже Авраѓам був тим, хто сказав Творцеві:«Я хочу, щоб Ти відповів Мені. Хочу почути відповідь тільки від Тебе».джерело: breslev.com/3813488/

* 9 хешвана 5088 року (25 жовтня 1327 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) мудреця і законодавця рабі Ашера бен Єхіеля.Видатний талмудист рабі Ашер бен Єхіель (відомий також як Ашері або Рош) народився в середині ХIII століття в Німеччині в відомій єврейській родині (його предком був великий законовчитель рабі Гершон Меор ѓа-Гола («Світоч вигнання»)). Його вчителем був лідер європейських (ашкеназьких) євреїв рабі Меїр бен Борух з Роттенбурга, але після того, як рабі Меїр був ув'язнений, загальновизнаним лідером європейського єврейства став Рош. Побоюючись, що його спіткає та ж доля, Рош у 1303 році залишає Німеччину, вирушивши на запрошення великого мудреця рабі Шломо ібн Адерета (Рашба) з Барселони до Іспанії. У 1305 році він стає главою єврейської громади Толедо.Тут рабі Рош прожив решту життя, дуже багато зробивши для зближення ашкеназької (німецької) і сефардської (іспанської) єврейських традицій. Зокрема, він запровадив в Іспанії систему навчання Талмуду за методами, прийнятими в Німеччині, так що в його єшиву з'їжджалися студенти з усієї Європи. Коментарі Роша є обов'язковою частиною Талмуду, а його праці з Ґалахи (єврейського закону) послужили основою для створення законодавчих кодексів, наприклад «Шулхан аруха» (див. 2 елула). Також, крім своїх видатних знань, рабі Ашер був відомий своєю благочесністю і поведінкою, гідною наслідування. джерело: chabad.odessa

📌10 хешвана 2197 року (1564 рік до н.е.) — День народження Гада бен Яакова.📌10 хешвана 2322 року (1439 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Гада бен Яакова.Гад був сьомим сином нашого праотця Яакова і первістком однієї з його дружин — Зілпи (служниці Леї). Народився він в Арам-Наѓараїмі (територія нинішнього Іраку), де його батько був на службі у тестя (діда Гада) — Лавана і покинув цей світ через 125 років, перебуваючи в ЄгиптіКоли на шляху до Ерец-Ісраель євреї зайняли Зайордань, коліна Гада і Реувена, а також половина коліна Менаше звернулися до Моше з проханням дати їм в наділи пасовища Гілада, де вони могли б кочувати зі своїми численними овечими стадами. Моше погодився з умовою, щоб всі боєздатні чоловіки, залишивши жінок і дітей у новоотриманих наділах, перейшли Йордан і разом з іншими колінами брали участь у завоюванні Ерец-Кнаана (Ханаан, майбутня Ерец-Ісраель). Отриманий Гадом наділ включав південний Гілад, західну частину північного Гіладу і майже всю Йорданську долину до озера Кінерет.З племені Гада походив суддя Іфтах. Після розпаду єдиного єврейського царства плем'я Гада входило до складу Ізраїльського (Північного) царства.

📌Питання: Чому перед молитвою Аміда прийнято зробити три кроки назад, а потім уперед? ❗Відповідь: У Вавилонському Талмуді¹ та в книзі «Зоар»² сказано, що після завершення молитви людина переходить зі сфери святості до буденного світу. Цей перехід пов’язаний із числом три, як це було у євреїв здавна. Наприклад, коли євреї здригнулися під час отримання Тори, вони відступили назад на три кроки. Коли Моше увійшов до Всевишнього, він пройшов три перегороди — «темрява, хмара і морок»³. Коли коени завершували принесення постійної жертви⁴, вони також відступали три кроки назад. Наші мудреці пояснили причину, чому й нині прийнято робити ці три кроки перед початком молитви Аміда. Коли людина прагне наблизитися до Б-га, вона робить крок назад, показуючи, що з одного боку вона не заслуговує такої близькості, а з іншого — лише завдяки великому милосердю Творця отримує право звернутися до Нього з молитвою. Тому перед Амідою (яка є найголовнішою частиною молитви) прийнято зробити три кроки назад⁵, а потім повернутися і зробити три кроки вперед (після цього звести ноги разом)⁶. Так само роблять після завершення молитви, тільки в зворотному порядку. А хто не робить цих трьох кроків у кінці, той ніби й не молився⁷. Під час завершення молитви прийнято трохи схилитися і в такому положенні зробити три кроки назад⁸, подібно до того, як відходять від царя⁹. Перший крок назад починають з лівої ноги, що показує, як важко нам віддалятися від Всевишнього. Потім, зробивши три кроки назад і схиливши голову, прощаються з духовною присутністю. Це робиться так: на словах «Установлює мир у висотах Своїх» схиляють голову вліво (це права сторона Шхіни навпроти молільника). На словах «Він нехай пошле мир нам» — нахиляють голову праворуч (ліва сторона Шхіни). Після завершення фрази ще раз схиляють голову вперед, як раб перед господарем, і промовляють «Нехай буде воля... щоб відбудовано Храм»¹⁰. За звичаєм ХАБАДа¹¹: «Установлює мир у висотах Своїх» — нахил вліво, «Він» — нахил уперед, «нехай пошле мир нам» — нахил праворуч, «і всьому Ізраїлю. І скажімо: Амен!» — нахил уперед. Той, хто завершив Амід і зробив три кроки назад, має стояти нерухомо, ноги разом. Якщо одразу повернутися на місце — це виглядає так, ніби людина насправді не відступила, не попрощалася зі своїм Царем. Дозволено повернутися через час, потрібний для проходження чотирьох ліктів (приблизно два метри). Якщо в синагозі дуже тісно — дозволено повернутися одразу. Бажано чекати, поки хазан почне «Кдуша», і тоді повернутися вперед¹². Примітки: Трактат «Йома» 53б. «Тикуней Зоар» 26:1. «Дварим» 4:11. Наша молитва пов’язана з жертвопринесенням «тамід». Звичай Ребе в Шахарит: хазан при словах «Хвала Б-гу...» робить три кроки назад, починаючи з лівої ноги, а потім три вперед — з правої («Маасе Мелех» 3:60–61).У Мінха і Маарів — перший крок назад з лівої ноги, останній — також лівою, але без зведення ніг; повернення — з правої («Маасе Мелех» 7:9). Подібно до ангелів: «Ноги їх — нога пряма» (Єхезкель 1:7). «Йома» 53б; «Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:1. Якщо ззаду молиться людина ближче ніж у двох метрах — не можна відступати до її завершення («Шулхан Арух» Алтер Ребе 102:5 та ін.). Крок має бути таким, щоб великий палець однієї ноги був напроти п’яти другої. Менший крок не рахується («Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:6; «Кцот а-шулхан» 20:24). «Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:1. «Сефер а-мінгаґім», с. 12; «Маасе Мелех» 3:73. РАМБАМ, «Закони молитви» 9:4; «Шулхан Арух» Алтер Ребе 123:3. Рав Барух Губніцький

🕊️ На початку тижневої глави Всевишній говорить Аврааму:«Лех-Леха ме-арцеха, у-мімоладтеха, у-мібейт авіха — ель га-арец ашер арека»— «Вийди зі своєї землі, з батьківщини твоєї, з дому батька твого — до землі, яку Я тобі покажу» (Берешит 12:1)📖 Ребе пояснює:Слова «Лех-Леха» означають не лише «йди», а «йди до себе» — до своєї справжньої суті, до Божественної душі в тобі.🚶‍♂️ Кожен єврей у своєму житті чує цей заклик:«Зі своєї землі» — вийди за межі природних бажань і звичок.«З батьківщини» — піднесись над впливом оточення.«З дому батька» — навіть над тим, що здається природним і вродженим.✨ Усе це — щоб прийти в «землю, яку Я тобі покажу», тобто в стан, де в тобі розкривається воля Всевишнього.🔥 І навіть якщо ти вже пройшов шлях — знову лунає той самий заклик: «Лех-Леха!»Продовжуй рух. Підіймайся вище. Ставай ближче до своєї істинної Б-жественної суті .джерело: t.me/LubavitcherRebe770

*14 хешвана 5585 року (5 листопада 1824 року) — Весілля рабі Єгуди-Лейба з Кописа.Другий син ребе Цемах-Цедека (третього Любавицького ребе) — рабі Єгуда-Лейб (Кописький ребе, рабі Маѓариль) одружився з дочкою рабі Шломо Фрейдіса з Шклова — одного з найвідоміших хасидів Алтер ребе (був у нього «писцем», який записував висловлювання ребе) і Мітелер ребе (під час арешту Мітелер ребе одночасно з ним за тим же звинуваченням був заарештований і рабі Шломо).*14 хешвана 5621 року (1 листопада 1860 року) — Завершення написання сувою Тори, ініційоване рабі Цемах-Цедеком до народження свого онука Шолом-Дов-Бера.Згодом саме Шолом-Дов-Бер очолив Хабад, ставши п'ятим за рахунком Любавицьким ребе.

Одне з цікавих питань про храмове начиння: якої форми були шість гілок Менори?Популярне уявлення — напівкруглі. Але джерела показують, що вони були прямими. Так зображено у рукописі коментаря Рамбама до Мішни. Раші пише, що «шість гілок виходять з її стовбура по діагоналі».Менора на арці Тита з напівкруглими гілками і язичницькими символами, ймовірно, є іншим світильником, не справжньою Менорою.Тому Любавицький Ребе вважає обов’язковим відкинути зображення Менори, створене на честь Тита, і повернути її справжній вигляд.Примітки:Рабейну Моше бен Маймон (Рамбам) (1135-1204) — великий кодифікатор Тори, філософ і лікар.Рабейну Шломо Іцхакі (Раші) (1040-1105) — найвідоміший коментатор Тори і Талмуда. джерело: www.jerusalem-korczak-home.com

📖 Фарбренген (івр. התוועדות — «зібрання») — це традиційний формат хасидської зустрічі, особливо поширений у русі Хабад.Під час фарбренгену хасиди збираються, щоб говорити про духовні теми, слухати настанови, співати хасидські мелодії (нігуним), згадувати історії праведників і ділитися особистими думками про служіння Вс-вишньому. 💫 Сенс і метаГоловна мета фарбренгену — пробудити душу та зміцнити зв’язок людини з Б-гом і з іншими євреями.У теплій атмосфері довіри та щирості учасники говорять про важливість молитви, вивчення хасидських творів, скромності, самовіддачі та любові до ближнього.Саме в такі моменти народжуються внутрішні зміни — не через тиск, а через усвідомлення і натхнення. 🌿 Хасидська традиціяУ хасидському середовищі кажуть:«Фарбренген може зробити те, чого не здатен ангел Михаель».Цей вислів підкреслює, що сила єдності та братньої любові між євреями здатна викликати на Небесах особливе благословення. 🕊️ Роль машпіяЗазвичай фарбренген веде машпія — духовний наставник, який скеровує розмову й надихає учасників.Та суть зустрічі — не в формальностях, а в щирому спілкуванні: інколи найважливіші слова звучать не з трибуни, а між двома людьми за спільним столом. 🍷 «Лехаїм» — символ радості й відкритого серцяПід час фарбренгену традиційно піднімають тост «лехаїм» — келих вина чи горілки, як символ радості та відкритості серця.Любавицький Ребе наголошував: усе має бути з мірою — не заради напою, а заради духовного піднесення та теплої єдності. 📅 Коли проводять фарбренгениФарбренгени відбуваються в особливі дні — у шабат, свята Хабаду, у дні народження і визволення Ребе, а також тоді, коли хасиди відчувають потребу зібратися і підтримати один одного. ❤️ Жива традиціяДля багатьох фарбренген — це своєрідна «школа життя»:тут навчаються говорити відверто, слухати, заглядати в себе.Він об’єднує людей, наповнює вірою і залишає тихе, справжнє тепло всередині. 📖 Любавичський календар t.me/LubavitcherRebe770