📖 Тижнева глава Ваєра  За працями Любавицького Ребе; стислий адаптований виклад.Наші праотці Авраам та Іцхак служили Творцеві різними, а подекуди навіть протилежними шляхами. Обидва були віддані Всевишньому душею й серцем, обидва поширювали знання про Нього, але кожен робив це по-своєму.🌿 Авраам: дарувати світло іншимАвраам мандрував із місця на місце — як у землі Кнаан, так і за її межами, — поширюючи у світі знання про Єдиного Б-га.Як свідчить Талмуд, Авраам «вкладав Ім’я Б-га в уста кожного подорожнього», виявляючи надзвичайну гостинність і щедро допомагаючи людям.У цьому розкривалася його визначальна риса — хесед, милосердя, сутність якого полягає в тому, щоб обдаровувати інших. 💧 Іцхак: відкривати приховані джерелаІцхак ніколи не залишав меж Землі Ізраїлю. Його головною духовною рисою була ґвура — суворість і внутрішня сила, спрямована на піднесення. Якщо хесед передбачає дарування блага «згори вниз», то ґвура — рух «знизу вгору».Цей підхід виявлявся й у тому, що Іцхак копав криниці: відкривав приховані в землі джерела живої води, виводячи її на поверхню.Він не приносив воду з іншого місця. Прибираючи шари піску, глини й каміння, він показував: навіть ця пустельна земля вже приховує в собі живу воду.Так само й у духовному служінні: Авраам привносив святість у світ, а Іцхак розкривав святість, приховану в самому світі. Він навчав людей самостійно приходити до Б-жественної істини — через власні роздуми та внутрішню працю. 🕯 Чого ми вчимося в обох праотців?На своєму життєвому шляху нам варто наслідувати обох.В Авраама — вчитися приносити у світ святість, світло Тори та її заповідей. Зустрічаючи іншу людину, докладати зусиль, щоб відкрити їй Б-жественну істину.Але цього недостатньо. В Іцхака потрібно вчитися «копати криниці» — знаходити добро, приховане в кожній людині.Не варто задовольнятися лише тим, що ми чогось навчили ближнього. Важливо допомогти йому розкрити віру та іскри святості, які вже живуть у ньому самому. 🤍 Побачити душу за зовнішньою оболонкоюПриклад Іцхака вчить нас ставлення до людей, які на перший погляд здаються грубими, неосвіченими чи нечемними — наче самі лише «пісок, глина й каміння».Та варто копнути глибше — і можна знайти джерело живої води: добро, віру та любов до ближнього.Потрібно лише прибрати зовнішній шар глини, щоб відкрити це джерело — чисту душу, яка є в кожного. 🌱 Не опускати рукХтось скаже: «Я вже не раз намагався “копати”, але нічого не вийшло. Нічого доброго я не знайшов».Тоді згадаймо Іцхака: він не впадав у відчай навіть тоді, коли филистимляни засипали викопані ним криниці.Так само й ми не маємо права махнути рукою на іншого єврея. Хоч би що трапилося, потрібно продовжувати «копати» — шукати приховані іскри добра. ✨ Не втрачайте надії: джерело є. Йому потрібно допомогти відкритися. за матеріалами сайту: chabad.org

Що перетворило маленьке містечко Любавичі на вічний маяк, чиє полум’я досі тріпоче в серцях тисяч хасидів? Як у стінах великої єшиви зростали велетні духу — ті самі «овдім» (служителі), які перетворювали навчання на зцілення душі, а молитву — на палкий вогонь?У спогадах реб Нохума Шмар’ягу Сасонкіна ми вирушаємо в подорож до самого серця двору Ребе Рашаба в Любавичах. Очима юнака, який подолав важкий шлях із Кишинева, ми бачимо неймовірну глибину внутрішнього перетворення.🛤 Дорога випробувань і відкриття джерелаДо прибуття в Любавичі світ здавався пласким: навчання заради гостроти розуму, виконання заповідей за звичкою, без внутрішнього трепету й уваги до деталей. Але тут усе руйнувалося й вибудовувалося заново.«Ашреха! Брух аба! Ти дістався джерела!» — зустрічали його друзі, які змінилися до невпізнання.Хасидут виявився не абстрактною філософією, а живою мудрістю, глибоким осягненням Б-жественного, яке змінює людину зсередини. Змінилося все: одяг, постава, трепетне ставлення до кожної нитки цицит і правильного накладання тфілін.⛺️ Пульс Любавичів: зала, де живе вічністьАтмосфера єшиви не була схожою ні на що у світі.🛏 Стіни-ліжка. Вечорами панелі величезної зали відкидалися на завісах, перетворюючись на спальні місця для сотень учнів. Ребе особисто перевіряв уночі, чи належно сплять учні, бережучи їх як зіницю ока.💧 Ранкове пробудження. Першою дією після пробудження було омивання рук просто в ліжку: усе передавали особливим ланцюжком, щоб ніхто не зробив ані кроку з неомитими руками.🎶 Нігун. Перед ранковою молитвою простір наповнювався особливим нігуном, який проникав у саму душу. Немов ковальський міх, він роздмухував іскру життя перед зустріччю зі Всевишнім.💧 За межами спільного часу: світ «овдім»Коли спільна ранкова молитва завершувалася, у тиші малої зали залишалися вони — «овдім» (служителі). Ті, хто усвідомив власну духовну спрагу й убогість, хто не міг обмежитися формальним виконанням.Годинами вони стояли обличчям до стіни, поринувши в найглибші роздуми.Хтось тихо плакав через свою духовну віддаленість.Хтось із радістю й трепетом пошепки благав:«І осяй очі наші Торою Твоєю…»Серед них вирізнялися дві легендарні постаті.📖 Реб Давид ГородокерЛюдина глибокої природної меланхолії, для якої занурення в Хасидут було найчистішою насолодою. Він знав напам’ять усю Галаху й був справжнім «бейноні», описаним у книзі «Танія». Його молитва й навчання зливалися в єдиний безперервний потік світла.🙏 Реб Шилем ДіснерЛюдина, яка досягала всього титанічною працею та внутрішнім напруженням. Його занурення в молитву було настільки повним, що одного разу, коли сам Ребе увійшов до зали, Шилем навіть не помітив цього — його розум був цілковито спрямований до Творця.Згодом Ребе призначив його головним наставником із вивчення Хасидуту, і його теплі слова змінювали цілі покоління учнів.✨ Це більше, ніж історія. Це поклик із глибини років, що відгукується щемливою тугою за справжністю, за щирою молитвою та живим внутрішнім вогнем.За матеріалами спогадів реб Нохума Шмар’ягу Сасонкіна, благословенної пам’яті.📖 Любавицький календар

📖 ВступУ тижневій главі «Лех-Леха» Всевишній наказує Аврааму-авіну залишити свій дім, рідних і звичне життя, щоб вирушити в невідомість — у землю, яку Творець йому вкаже.За таку цілковиту відданість Всевишній обіцяє Аврааму щедрі благословення. Одне з них звучить так: «…і звеличу ім’я твоє» (Берешит, 12:2).Творець обіцяє, що ім’я Авраама стане великим і шанованим серед усіх народів світу.🤔 ЗапитанняНа перший погляд, це видається дивним. Ми знаємо, що головною рисою Авраама було надзвичайно глибоке смирення. Згодом він сам скаже про себе: «Я ж — порох і попіл». Авраам настільки зрікся власного «я», що зовсім не відчував свого его.Навіщо ж Всевишній обіцяє Аврааму те, що для нього не має жодної цінності? Навіщо людині, цілком вільній від гордині та сповненій прагнення до скромності, публічне визнання, слава й велич?💡 ВідповідьТаємниця криється в самій природі смирення Авраама.Саме тому, що Авраам повністю усунув власне его, він став прозорою «посудиною» для Божественного світла. Усе його існування, кожен крок і кожне слово відображали не його самого, а лише Творця. Авраам став безпосереднім представником Всевишнього в цьому світі.Тому, коли зростала велич Авраама, це не було прославленням людини. Будь-яка шана, яку виявляли Аврааму, була водночас шаною Всевишньому, Якого він представляв. Велич Авраама безпосередньо примножувала славу Творця на землі.📌 Практичний урок для кожного з насІноді, коли ми робимо добрі справи, навчаємо інших, займаємося благодійністю чи відкрито виявляємо свою єврейську ідентичність, лихе начало — єцер а-ра — нашіптує нам:«Навіщо ти робиш це публічно? Ти просто шукаєш похвали, хочеш виділитися й потішити власне его!»Хасидизм навчає нас відповідати на цей сумнів: наша мета — не плекання власної гордині, а розкриття Творця.Якщо завдяки нашим відкритим добрим вчинкам люди довкола починають більше шанувати Тору, заповіді та Саме Джерело добра — отже, ми виконуємо свою місію.Не потрібно ховатися й соромитися: коли ми з правильним внутрішнім налаштуванням виявляємо себе у світі, ми прославляємо Ім’я Всевишнього!(На основі «Лікутей Сіхот», том 20, с. 57)📖 Любавицький календар

15 хешвана 3622 року (139 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Матітягу бен Йоханана Хашмоная, батька братів Маккабі.У другому столітті до нашої ери Ерец-Ісраель перебувала під владою сирійських володарів Селевкідів — нащадків одного з полководців Олександра Македонського. Саме тоді влада (за сприяння єврейських прихильників, т.зв. «еліністів») почала насаджувати серед євреїв язичницькі грецькі культи і встановила в Храмі статую Зевса.Повстання проти еллінізації підняв син первосвященика Йоханана Матитягу, сам на той час уже немолодий чоловік. Почалося все в містечку Модіін, розташованому серед Юдейських гір, і на заклик Матітягу «Хто за Б-га — до мене» (перші літери цієї фрази на івриті утворюють акронім «Макабі») відгукнулося чимало людей. Почалися зіткнення, і грецькі солдати були змушені відступити.Матітягу очолював повстання всього один рік, після чого покинув цей світ, але п'ятеро його синів — Єгуда «Макабі», Йоханан, Шимон, Елазар і Йонатан продовжили справу батька і домоглися свободи для рідної землі. На згадку про звільнення Єрусалима, очищення Храму і диво з олією, що сталося при цьому, ми святкуємо свято Ханука.У біблійних перекладах брати Макабі називаються Макавеями, і в одній із сусідніх релігій є навіть свято Макавеїв, коли їдять страви з маком. Однак нічого спільного з маком у п'ятьох синів Матітягу бен Йоханана не було.15 хешвана 5597 року (26 жовтня 1836 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Лейба «Бааль ісурім».Рабі Лейб, також відомий під ім'ям «Бааль ісурім» (страждалець, мученик) був дуже вченим і богобоязним хасидом, одним з перших хабадників, які оселилися в Хевроні (Ерец-Ісраель). Наприкінці життя рабі Лейб переселився в інше святе місто — Цфат, де і провів решту днів і де був похований.Незадовго до свого відходу з цього світу рабі Лейб сказав, що кожен, у кого, не дай Б-же, є проблеми, повинен прийти до його могили і прилягти (впасти ниць), і тоді він, рабі Лейб, докладе всіх зусиль, щоб допомогти цій людині. Цей звичай зберігся до наших днів.джерело: chabad.odessa

📖 Айом-йомДуша чекає нагорі тієї години, коли удостоїться зійти в тіло, адже вона відчуває, як багато здатна звершити, перебуваючи тут, унизу. Вона може досягти стану «насолоди Всевишнім».Якщо так, то доки ж це відкладати?джерело: 📖 Любавицький календар

Сьогодні, п’ятнадцятого числа єврейського місяця мархешван, — день пам’яті одного з найзагадковіших і найшанованіших праведників — рабі Лейба з могильова, відомого в усьому єврейському світі як рабі Лейб Бааль Аісурім, що в перекладі означає «Володар страждань».⭐️ Великий наставник і духовний провідникРабі Лейб Бааль Аісурім був одним із найближчих і найвидатніших учнів засновника руху Хабад, рабі Шнеура Залмана з Ляд — Алтер Ребе.Зберігся переказ, що, коли хасиди захотіли обрати його своїм офіційним очільником, Алтер Ребе не підтримав цього рішення. Він пояснив, що рабі Лейб цілковито відсторонений від матеріального світу й живе лише духовним.Однак йому довірили не менш важливу справу — він став наставником і духовним провідником молодих хасидів.🏰 Заснування громади в ХевроніПісля відходу свого вчителя рабі Лейб Бааль Аісурім став одним із першопрохідців, які вирушили до Святої Землі.Разом із групою хасидських родин він спочатку прибув до Цфата, а згодом перебрався до Хеврона. Там вони заснували першу хабадську громаду, яка проіснувала понад сто років і залишалася одним із найважливіших осередків єврейського життя аж до трагічних подій ХХ століття.🙏 Чому його назвали Бааль АісурімСвоє незвичайне ім’я — Бааль Аісурім — він отримав через надзвичайно тяжкі випробування, які пережив упродовж життя.Один зі старовинних переказів розповідає, що якось він виявив гординю, висловлюючись про духовний шлях іншого великого праведника — рабі Нахмана з Брацлава.Усвідомивши свою помилку й побоюючись суворого Небесного суду, рабі Лейб сам благав Небеса послати йому тяжкі спокутні страждання, подібні до випробувань праведного Йова, щоб повністю спокутувати свою провину ще за життя.🕊 Обіцянка допомогти кожному, хто опинився в бідіНаприкінці життя рабі Лейб Бааль Аісурім повернувся до Цфата. Відчуваючи наближення своєї кончини, він залишив обіцянку, яку вже майже два століття передають із покоління в покоління.Він запевнив: кожен, хто опинився в біді чи скрутному становищі, може прийти на його могилу в п’ятницю після полудня та прочитати поспіль усю книгу Тегілім — Псалмів. А він заступиться за цю людину перед Всевишнім і допоможе їй отримати порятунок.🕯 Пам’ять і місце спочинкуРабі Лейб Бааль Аісурім пішов із цього світу 1836 року й був похований на стародавньому кладовищі Цфата.Донині, особливо щоп’ятниці після полудня та в день його пам’яті, до його скромного надгробка приходять сотні людей різних поглядів і напрямів, об’єднаних вірою та надією на явне диво.Нехай заслуги праведника рабі Лейба Бааль Аісурім захистять увесь єврейський народ.📖 Любавицький календар

Галерея «Скрипаль на даху» запрошує на відкриття виставки живопису Володимира Вештака «Синкопа».🗓 28 жовтня🕕 18:00🖌 Орнамент. Ритм. Простір.У живописі Володимира Вештака орнамент — це принцип побудови зображення, що поєднує ритм, колір і простір.Відсутність сталого композиційного центру дає погляду свободу руху: площина полотна водночас утримує увагу й відкриває перспективу вглиб. А повторення мотивів щоразу пропонує нове прочитання форми.🎶 Чому «Синкопа»?У музиці синкопа зміщує звичний ритмічний акцент. У роботах художника подібний зсув стає принципом композиції: порушення очікуваного ритму зберігає цілісність зображення, водночас змінюючи наше сприйняття.Орнамент тут — відкрита структура, зв’язки якої поступово розкриваються під час споглядання.✨ Запрошуємо придивитися, відчути ритм і відкрити власну «Синкопу».

16 хешвана 5676 року (24 жовтня 1915 року) — П'ятий Любавицький ребе, рабі Шолом-Дов-Бер залишає Любавичі і відправляється до Ростова-на-Дону.На початку Першої світової війни, коли німецькі війська почали наближатися до кордону Росії, рабі Шолом-Дов-Бер (ребе Рашаб) прийняв рішення залишити Любавичі і перенести центр Хабаду в Ростов.Любавичі пробули хабадською столицею рівно 102 роки з хешвана 5574 (1813) року до хешвана 5676 року (1915). З 5676 року і по 5684 (1923) рік столицею Хабаду був Ростов-на-Дону.16 хешвана 5680 року (9 листопада 1919 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Йохевед Шнеерсон.Ребецн Йохевед була дочкою рабі Йеѓошуа-Фаліка Файнберга, одного з найвидатніших хасидів, що жили в Кишиневі. У 5635 (1874) році вона вийшла заміж за рабі Авраѓама Шнеерсона і стала матір'ю ребецн Нехами-Діни, тобто тещею шостого Любавицького ребе рабі Йосефа-Іцхака.Похована ребецн Йохевед в Кишиневі.джерело: chabad.odessa

17 хешвана 1656 року (2105 рік до н.е.) — Початок Всесвітнього Потопу.Дощ, що почався 17 хешвана, покрив всю поверхню землі, включаючи найвищі вершини. В результаті Потопу (з великої літери) загинуло все, що жило на землі, крім сім'ї Ноаха і однієї пари кожного виду тварин, які врятувалися завдяки ковчегу, побудованому Ноахом за вказівкою Всевишнього.

📌Айом-йомВідповідь Алтер Ребе на одній з аудієнцій:«Хасидизм — це “Шма Ісраель”¹.“Шма” — це абревіатура від слів “Сеу Маром Ейнехем” (“Піднесіть угору очі ваші”)².Сказано “угору”, а не “в небеса” — це означає підніматися все вище й вище, досягати рівня, що перевищує розум, і водночас осмислити це своїм розумом, як завершується вірш: “…і побачите Того, Хто створив це”.Примітки:«Слухай, Ісраїлю!..» (Дварім, 6:4).Йешаягу, 40:26.Джерело: chabad.org

Діти різних народівІз праць Любавицького Ребе; стислий адаптований викладУ главі Тори «Ваєра» йдеться про народження Іцхака. Сама поява нащадка в першій єврейській родині була дивом, адже і Авраам, і Сара на той час уже були в похилому віці. Проте й після народження Іцхака дива не припинилися.Праматір Сара здивовано вигукує: «Хто б сказав, що Сара годуватиме дітей?!»Дивно: чому замість слова «дитину» Тора вживає слово «дітей»? Хіба не одного лише сина народила Сара? Знову без нас не обійшлосяОсь як пояснює це рабі Шломо Іцхакі — Раші, автор найвідоміших коментарів до Тори:«У день бенкету, який Авраам влаштував на честь Іцхака, дружини князів сусідніх держав узяли із собою немовлят, і Сара нагодувала їх усіх грудьми. Оскільки подейкували, що Сара не народила Іцхака, а підібрала підкинуту дитину, вона довела протилежне».Нагодувавши грудьми князівських дітей, Сара довела, що Іцхак — її рідний син.Дивовижно! Адже для того, щоб переконати тих, хто сумнівався в походженні Іцхака, і дати відсіч брудним пліткам, Сарі було достатньо нагодувати грудьми лише власного сина або, нехай уже, одну-дві чужі дитини. Проте вона «нагодувала їх усіх»! Навіщо?!Головний сенс існування світу — виконання заповідей Творця. А оскільки носієм цих заповідей є народ Ізраїлю, то закономірно, що життя єврейського народу становить сенс існування всього світу.Після народження народу Ізраїлю та дарування Тори зв’язок Всевишнього з людством здійснюється через Тору та єврейський народ. Виконання народами світу семи законів Ноаха також відбувається за участю євреїв, адже саме ми маємо сприяти тому, щоб усі народи виконували своє призначення. Домовмося відразу!Датою народження народу Ізраїлю можна вважати день народження Іцхака, як сказано: «Бо в Іцхаку назветься тобі потомство…»Саме від цієї миті вплив єврейського народу на світ стає очевидним. У день, коли народився Іцхак, на всі народи зійшли численні дива та благословення.Описуючи цей день, Раші говорить:«Багато бездітних народили цього дня, багато хворих зцілилися, багато молитов отримали відповідь, і велика радість була у світі».У нашій історії це виявилося в тому, що Сара — єврейська мати — завдяки надлишку свого молока нагодувала майбутніх очільників народів світу.Єврейська історія лише починалася, наші взаємини з іншими народами ще формувалися, а людству вже було показано, що сини Ізраїлю є провідниками Б-жественного світла та джерелом благословень для всіх народів світу. Усі прапори — в гості до насВплив Сари на народи світу має особливу перевагу порівняно з подібною діяльністю Авраама.Авраам докладав значних зусиль, щоб донести до людей слово Творця. Служіння Сари мало іншу форму. Вона не робила жодних особливих дій, спрямованих на те, щоб вплинути на народи світу.Однак завдяки тому, що вона стала учасницею дива, у світі наче сама собою розкрилася здатність Б-га творити чудеса:«Багато бездітних народили цього дня, багато хворих зцілилися, багато молитов отримали відповідь, і велика радість була у світі».Завдяки її заслугам усі удостоїлися побачити розкриття Б-жественного світла.Ця подія є прообразом тих взаємин, які встановляться у світі після приходу Мошіаха. Вплив євреїв на інші народи стане подібним до того впливу, який справила на їхніх пращурів наша праматір Сара.Без жодних зусиль із нашого боку, наче сам собою, увесь світ зацікавиться питаннями, які колись стосувалися лише євреїв. Очільники держав почнуть мислити єврейськими категоріями й настільки переглянуть свою систему координат, що споконвічні єврейські принципи стануть аксіомою для всього людства.Про це сказано в книгах пророків:«І буде наприкінці днів: утвердиться гора дому Г-спода як найвища з усіх гір… і полинуть до неї всі народи. І ввійдуть численні народи до дому Б-га Яакова».джерело:  chabad.org

📜 Цей день в історії16 Мархешвана 5676 року (1915) Ребе Рашаб залишив містечко Любавичі та вирушив до ростова.📖 Айом-йомДумка — це одяг і слуга розуму та моральних якостей людини.Коли вона не зайнята служінням розуму чи моральності, то все одно продовжує діяти: людина думає та розмірковує. Проте така діяльність думки не тільки безцільна, а й, по суті, безладна.Причиною сторонніх або поганих думок є порожнеча в голові. Адже коли розум зайнятий справою, думці є чому служити, і не залишається місця для дурних та порожніх думок, позбавлених змісту.📖 Джерело: Любавицький календар