18 Елула, або Хай Елул, — особлива дата в хасидському календарі. Цього дня народилися дві видатні постаті: засновник хасидизму Баал-Шем-Тов і засновник хасидизму Хабад Алтер Ребе.Єврейське слово «хай» має числове значення 18 і перекладається як «життя». Цей день знаменує початок особливого, завершального етапу духовної підготовки до Рош га-Шана. [,https://wikipedia.org/ ]Значення цієї датиБаал-Шем-Тов народився 18 Елула 1698 року. Він заснував хасидський рух і відкрив шлях радісного служіння Б-гові.Алтер Ребе — рабі Шнеур-Залман із Ляд — народився 18 Елула 1745 року. Він заснував хасидизм Хабад і написав книгу «Танія».Дванадцять особливих днів: від 18 Елула до Рош га-Шана залишаються дванадцять днів. Кожен із них відповідає одному місяцю року, що минає, і є часом для духовного підбиття підсумків та виправлення.

Любавицький Ребе, рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон (Раяц), назвав 18 Елула — день народження рабі Ісраеля Баал-Шем-Това, а також рабі Шнеура-Залмана (Алтер Ребе) — «днем народження двох великих світил». Любавицький Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон присвятив одну зі своїх бесід поясненню того, чому кожен із них — і рабі Ісраель Баал-Шем-Тов, і Алтер Ребе — названий «великим світилом» і який зв’язок існує між ними, якщо вони поєднані разом як «два великі світила».У Торі сказано, що «два великі світила» були створені разом, і водночас кожне з них покликане виконувати власну місію — у свій чітко визначений час. Так само слід розглядати й «два великі світила» — Баал-Шем-Това та Алтер Ребе.Обидва вони — очільники хасидського руху. Проте Баал-Шем-Тов є засновником хасидизму загалом, а Алтер Ребе — засновником хасидизму Хабад. Однак так само, як небесні «два великі світила» були створені одним і тим самим реченням Творця, 18 Елула поєднує два земні «великі світила» хасидизму.Кожен із них жив і діяв у свій час; між ними — ціле покоління, протягом якого очільником хасидів був рабі Дов-Бер, Межиріцький Маґід.Баал-Шем-Тов народився 1698 року, коли єврейство Східної Європи ще не оговталося від страшних ударів, яких завдали йому безчинства українських козаків у 1648–1649 роках. За словами рабі Пінхаса Корицера, одного з найвидатніших учнів Баал-Шем-Това, єврейський народ «був непритомний».Дуже багато дітей не отримали навіть початкової єврейської освіти й виховання, а тому, природно, нічого не могли передати своїм дітям. Водночас рабини, знавці Тори, переписувачі священних текстів та інші освічені люди свідомо відокремлювалися від народу, ставлячись до нього як до «натовпу невігласів». Єдність — головна умова існування народу Ізраїлю — була порушена.Через крайню бідність, неможливість заробити на хліб насущний і безперервні переслідування прості євреї майже не мали доступу до своїх духовних цінностей, і ті дедалі більше втрачали для них своє значення. А «голова» народу — його інтелектуальна еліта — жила ніби зовсім окремо від «тіла». Тому й вивчення Тори втрачало свою життєву силу, перетворюючись на абстрактні інтелектуальні вправи, зрозумілі лише обраним. Не маючи зв’язку з «тілом» народу, його «мозок» немовби висихав і відмирав.Саме тоді Всевишній послав у цей світ душу із завданням «привести до тями» єврейський народ і розвіяти морок, що його огорнув.Коли людина непритомніє, один зі способів повернути її до тями — покликати на ім’я. Так і Баал-Шем-Тов, покликаний вивести євреїв зі стану непритомності, мав ім’я Ісраель. Він вивів народ зі стану забуття та підніс його на високу духовну сходинку, тим самим повернувши йому право називатися своїм найпіднесенішим ім’ям — Ізраїль.Рабі Шнеур-Залман, Алтер Ребе (1745–1813), жив уже за зовсім інших обставин. Вивчення Тори та любов до неї, виконання заповідей і молитва перебували на рівні, незрівнянному з часами Баал-Шем-Това. Проте й тоді в єдності народу Ізраїлю існувала глибока тріщина, яка загрожувала перетворитися на прірву, не менш небезпечну, ніж раніше. Вона розділяла хасидів і мітнаґдім — противників учення Баал-Шем-Това, які боролися з ним. Хасиди та їхні опоненти дивилися одне на одного як на руйнівників єврейського народу, і народ Ізраїлю знову занурювався в морок…Але, як неодноразово повторював Ребе Раяц, «морок не розганяють палицею». Достатньо принести хоча б трохи світла — і темрява сама відступить. Саме тому і Баал-Шем-Тов, і Алтер Ребе називаються «світилами», до того ж «великими світилами»: обидва вони осяяли народ Ізраїлю, а через нього — увесь світ новим, великим світлом.І до них у народі Ізраїлю було чимало особистостей, гідних називатися «світочами», — від часів Мішни й Талмуду до Нового часу. Усі вони світили — і ще як! Усі вони були, так би мовити, «провідниками» світла відкритої частини Тори: Талмуду, Галахи, єврейської філософії, мусару — етичного вчення, заснованого на Торі. Кожен по-своєму оновлював це світло, посилював його або, коли того вимагали обставини, приглушував, змінював чи відкривав у ньому нові складові.Але за часів Баал-Шем-Това цього світла вже бракувало. Щоб розвіяти морок, було потрібне світло, яке раніше ніколи не сяяло відкрито й було доступне широким масам, навіть найменш освіченим євреям — найтемнішій частині народу. Це було світло Кабали, найпотаємнішої частини Тори, учення про її духовний зміст.Як ліки, що самі собою непридатні до споживання, але за особливих обставин і в потрібний момент рятують життя хворого, так і Кабала, яка протягом тисячоліть була надбанням лише обраних і залишалася недоступною для переважної більшості єврейського народу, подана вправним і досвідченим «цілителем», урятувала народ Ізраїлю.Стати таким «цілителем» і було місією Баал-Шем-Това. Упродовж десяти років — від одкровення його таємничого вчителя в 1724 році до власного розкриття як праведника й Ребе всього народу в 1734 році (до речі, обидві події сталися того самого дня — 18 Елула) — Баал-Шем-Тов готувався до цієї праці.Потрібне було велике мистецтво, щоб ретельно дозувати ці «ліки»: кожному дати саме стільки, скільки необхідно, аби принести лише користь і, Б-же борони, не зашкодити. Тому методи, які Баал-Шем-Тов застосовував у своїй діяльності, були надзвичайно різноманітними.Щоб прості євреї, які з великою недовірою ставилися до знавців Тори, сприймали його як свого, Баал-Шем-Тов поставав перед ними в образі ремісника, бідного торговця, землероба або навіть жебрака-мандрівника й старанно приховував свої знання Тори. Він розмовляв найпростішою мовою, розповідав притчі, з яких випливало, що єврей має сприймати своє єврейство не як важкий тягар, а як дорогоцінний дар.До Баал-Шем-Това, читаючи слова: «Куди піду від духу Твого і куди втечу від лиця Твого? Якщо піднімуся на небеса — Ти там, а постелю собі в могилі — ось Ти!», єврей тяжко зітхав, а інколи й плакав: «Ой, куди мені подітися від Б-га, від Його тяжкої руки?..»Проте, почувши слова Баал-Шем-Това, він, читаючи той самий уривок, відчував щиру радість: «Він усюди зі мною, Він ніколи й ніде мене не залишить!»Інакше кажучи, служіння Баал-Шем-Това впливало передусім на емоційне сприйняття. Перед своїми учнями йому вже не було потреби приховуватися, і їм він відкривав свої знання в повному обсязі. Однак, готуючи учнів як продовжувачів своєї справи, Баал-Шем-Тов невтомно навчав їх любити всіх євреїв без винятку — навіть найпростіших і найменш освічених. Адже саме серед них часто можна зустріти таку глибоку віру й богобоязливість, яких іноді бракує вченим рабинам.До Баал-Шем-Това так не навчав ніхто, тому відкритий ним шлях був у повному розумінні слова новим. Він буквально врятував безліч євреїв і тому по праву заслужив називатися «великим світилом».Рабі Шнеур-Залман, Алтер Ребе, продовжуючи загалом справу Баал-Шем-Това, звертався вже не лише до серця, а й до розуму. Основою вчення хасидизму Хабад стало положення: «Мозок панує над серцем».Як пояснював сам Алтер Ребе, він назвав свій напрям «Хабад» — абревіатурою слів «хохма», «біна», «даат», тобто трьох інтелектуальних сил душі, — тому що вплив на серце людини неможливий без звернення до її розуму. Лише завдяки напруженій розумовій праці людина може вдосконалювати свою особистість. Виконання заповідей, молитва й навіть повсякденне життя мають бути осмисленими та в усьому спрямовуватися розумом.У вченні Алтер Ребе «ліки» Баал-Шем-Това, якими той зцілював єврейський народ, набули зовсім нового вигляду, що дало змогу незрівнянно розширити сферу їх застосування.Нітрохи не поступаючись внутрішнім змістом, рабі Шнеур-Залман утілював найглибші таємниці Кабали в настільки прості форми, що вони ставали доступними для сприйняття навіть дуже простим євреям. Для них ці положення вчення Хабаду були цікавими самі собою, але найголовніше — завжди містили актуальний практичний висновок.Водночас знавець Тори, особливо вже знайомий із Кабалою, знаходив у них глибинні знання, які нерідко зовсім по-новому розкривали перед ним і зміст Тори, і сенс заповідей, і сутність уже відомих йому праць єврейських мислителів.До Алтер Ребе вважалося, що знавцеві Тори цілком достатньо присвятити все життя вивченню Талмуду. Рабі Шнеур-Залман проголосив: так само, як єдність єврейського народу є головною та неодмінною умовою його існування, Тора також може бути лише єдиною. У ній усе однаково важливе. Ба більше, не знаючи однієї її частини, неможливо правильно сприймати іншу. Вивчення Талмуду неможливе без етики, і навіть П’ятикнижжя неможливо належно зрозуміти без знання Кабали.Надзвичайно важливою складовою вчення Алтер Ребе є потужне прагнення до Істини: не обманювати нікого — ані інших, ані самого себе, перебільшуючи власні недоліки чи чесноти.Він вимагав від своїх послідовників регулярно здійснювати безжальний самоаналіз, усвідомлюючи не лише свої вчинки та слова, а й навіть думки, перевіряючи їхню спрямованість і відповідність Торі.У своїй книзі «Танія» Алтер Ребе вперше дав точні визначення того, хто такий цадик — праведник, раша — грішник, нечестивець, і бейноні — «середня» людина. Для цього була потрібна величезна мужність, адже чимало людей, яких беззастережно вважали праведниками, втратили свої ілюзії. А люди, як відомо, нелегко розлучаються з уявленнями, до яких звикли. Проте як Ребе, який навчав своїх хасидів шукати й знаходити Істину, міг допустити хоча б тінь компромісу в такому питанні?!Це оцінив навіть царський цензор, який перевіряв «Танію» перед її першим виданням. Він — до речі, охрещений єврей — сказав хасидам, котрі прийшли отримати дозвіл на друк книги: «Величезного дурня звів ваш Ребе зі світу!»Алтер Ребе аж ніяк не призначав своє вчення лише для обраних. Кожен, хто бажає, здатен удосконалювати все, що робить як заради Небес, так і в земному житті.Хоча «два великі світила» хасидизму сяяли в різні часи й неоднаковим світлом, вони були створені немовби одним і тим самим реченням Творця — подібно до небесних світил, створених одночасно.Так само як сонце й місяць однаково необхідні, як сонце не може виконати свою місію без місяця, а місяць — без сонця, загальний хасидизм Баал-Шем-Това та хасидизм Хабад Алтер Ребе не існують один без одного. Зрозуміти один із них можна лише крізь призму іншого. Без Хабаду загальний хасидизм втрачає свою повноту й довершеність, а Хабад без опори на хасидизм Баал-Шем-Това позбавляється стійкості. Від їхньої єдності залежить єдність Тори та служіння.Надзвичайно знаменно, що «два великі світила» хасидизму народилися того самого дня. Число 18 передається єврейськими літерами, які утворюють слово «хай» — «живий». Це найживіший день Елула. Як неодноразово говорили й пояснювали наші Ребе, він є джерелом життєвої сили для всього місяця, а через нього — для всього року. Сьогодні ми як ніколи потребуємо цієї життєвої сили. ПРИМІТКИДив.: Берешит, 1:16: «І створив Б-г два великі світила…»Див.: бесіда в шабат тижневого розділу Тори «Таво», 18 Елула 5745 року.Берешит, 1:14, 15, 18.Теїлім, 139:7–8. джерело: chabad.org 

Є імена, які назавжди залишаються в серці. Є подвиги, перед якими стихають усі слова.Сьогодні згадуємо тих, хто віддав своє життя за Україну, за наші родини, за наше майбутнє. Пам’ятаємо кожного.Вічна пам’ять і вічна слава Героям України.

Наші дати:18 елула 5369 року (17 вересня 1609 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Ліви бен Бецалеля (Маѓараля) з Праги.Цього дня відзначається йорцайт видатного мислителя і мудреця Тори, кабаліста і багаторічного лідера празької єврейської громади рабі Єгуди-Ліви, також відомого як Маѓараль. Рабі Єгуда був нащадком царя Давида, а серед його нащадків — засновник Хабаду Алтер ребе. Маѓараль перебував у добрих стосунках із германським імператором Рудольфом, який цінував його знання і мудрість, і рабі Єгуда неодноразово використовував цю дружбу для захисту громади від утисків. Крім того, рабі відомий тим, що створив голема (фігуру з глини, яку він оживив, використовуючи знання кабали), призначеного для захисту празьких євреїв від нерідких у ті часи погромів.Примітка: у знаменитому романі братів Стругацьких є розділ, де активно діє диван із відомим Білим тезисом, який належав, як написано в книзі, придворному алхіміку імператора Рудольфа Льву Бен Бецалелю. Так от «придворний алхімік Лев» — це і є наш рабі Єгуда-Лива бен Бецалель. А як його ще могли назвати в радянській книзі на 40-му році радянської влади?18 елула 5458 року (25 серпня 1698 року) — День народження рабі Ісраеля Баал Шем-Това (Бешта).18 елула 5458 року у мудреця і праведника рабі Еліезера та ребецн Сари з містечка Окуп народився син.На момент народження сина його батькові було сто років, а матері дев'яносто. Хлопчик народився незвичайним: у віці трьох місяців він уже ходив і розмовляв. Коли йому було півтора року, його батько помер, перед відходом наказавши синові, щоб він не боявся нікого, крім Всевишнього. У річницю смерті батька померла і його мати, і містяни взяли сироту під свою опіку.18 елула 5489 року (12 вересня 1729 року) — пророк Ахія з Шило відкривається Баал Шем-Тову і стає його вчителем.Сам рабі Ісраель розповідав: «…У день, коли мені виповнилося 26 років, 18 елула 5489 року, в місті Окуп, опівночі, мені відкрився мій учитель і наставник Ахія з Шило. Перший урок був присвячений тижневій главі «Брейшіт». Пророк Ахія навчався з Бештом протягом 10 років, розкриваючи йому таємниці Тори.18 елула 5494 року (16 вересня 1734 року) — Розкриття Бешта.Через 10 років від початку навчання під керівництвом пророка Ахії і за наполегливою вимогою вчителя рабі Ісраель розкрився світові як Баал Шем-Тов (у перекладі з івриту це означає «Володар Доброго Імені», тобто знавець кабали). До цього рабі Ісраель протягом шести років відмовлявся розкриватися, за що згодом від його життєвого терміну було віднято 6 років.18 елула 5505 року (15 вересня 1745 року) — День народження Алтер ребе.Хоча з дня весілля рабі Баруха і ребецн Рівки минуло 10 місяців, у них не було дітей, і вони вирішили вирушити до Баал Шем-Това (Бешта). Щороку, у свій день народження, 18 елула, Бешт влаштовував трапезу і виголошував слова Тори. Під час трапези рабі Баал Шем-Тов сказав рабі Баруху: «Якраз до цього часу через рік ви будете обіймати сина». У середу, 18 елула 5505 року, у рабі Баруха і ребецн Рівки народився син, якого назвали Шнеур-Залман, на честь дідуся по батькові.18 елула 5508 року (11 вересня 1748 року) — Опшернішь (перше стрижіння) Шнеура-Залмана (майбутнього Алтер ребе) Баал Шем-Товом.Коли рабі Барух, батько Алтер ребе, приїхав до Бешта на дні Рош ѓа-Шана 5508 року, він розповів учителю про свій намір привезти до нього сина, коли на третій день народження малюка потрібно буде вперше постригти. Рабі Бешт дав свою згоду.18 елула 5508 року ребецн Рівка і її своячениця, ребецн Двора-Лея, разом із дитиною приїхали до Меджибожа. Бешт підстриг дитину і велів жінкам одразу ж вирушати назад додому, не говорячи між собою про те місце, де вони побували. Всю дорогу малюк питав, що за єврей підстриг йому волосся, на що мама відповідала йому: «Це дідусь».18 елула 5573 року (13 вересня 1813 року) — Мітелер ребе оселяється в Любавичах.Після відходу з цього світу Алтер ребе, його син — Мітелер ребе — кілька місяців провів у Кременчуці. Українські хасиди просили, щоб ребе оселився в Україні, але хасиди Білорусі також надсилали до нього делегації з проханнями оселитися серед них. Врешті-решт «білоруські» взяли гору, і Мітелер ребе після свята Шавуот вирушив до Білорусі. 102 роки Любавичі були резиденцією чотирьох поколінь керівників Хабаду і центром хасидизму для сотень тисяч хасидів Росії та інших держав світу.18 елула 5657 року (15 вересня 1897 року) — початок занять у єшиві «Томхей-Тмімім» у Любавичах.Як говорилося вище, єшива «Томхей-Тмімім» була заснована 15 елула, однак справжній початок занять припав на 18 елула. Ось що писав про це шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак: «У день Тов місяця елул (тов — «благо» (іврит), гематрія цього слова відповідає числу 17, тобто Тов елул — 17 елула) мій батько, п'ятий Любавицький ребе, обрав 18 перших учнів і передав їх у руки відомого хасида рабі Шмуель-Грунема Естермана з міста Зембина, щоб він навчав хасидизму.А 18 елула, під час моєї трапези «Шева брахот» (весільної трапези), тато сказав: «Сьогодні 18 елула, знаменний день, у який народилися Алтер ребе та вчитель наш, Баал Шем-Тов. І в цей святий день я засновую єшиву <…> єшиву, яка дасть учнів, що володіють самопожертвою в ім'я Тори і Служіння шляхами хасидизму…».джерело: chabad.odessa

20 елула 5766 року (13 вересня 2006 року) — В Одесі розпочато написання нового сувою Тори.Цього дня в синагозі на вулиці Осипова, 21, у присутності сотень людей розпочалося написання нового сувою Тори. Честь написання першої букви була надана підприємцю і другу громади пану Маноаху Голану, який і виділив кошти на написання цього сувою.джерело: chabad.odessa

21 елула 5524 року (18 вересня 1764 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йонатана Айбешица з Праги.Рабі Йонатан бен Натан Ната Айбешиц (іноді трапляється написання його прізвища як Айбенщюц, Ейбеншюц і Ейбшюц) народився 1690 року в Кракові, в родині нащадків відомого равина Натана Нети Шапіро (серед його нащадків рабі Пінхас із Корця) і навчався в єшивах Польщі, Відня і Моравії. Після цього рабі Йонатан керував єшивою в Празі, був головою празького суду і рабином французького міста Мец, а також рабином «Трьох громад» — міст Альтони, Гамбурга і Вандсбека.Рабі Йонатан здобув відомість як кабаліст і блискучий оратор-проповідник, а також як один із найвидатніших талмудичних учених свого часу, який чимало зробив для розвитку пілпула, одного з методів аналізу текстів Талмуду.Рабі Йонатан пішов із цього світу 1764 року. Похований він на знаменитому кладовищі єврейського кварталу Праги.21 елула 5699 року (5 вересня 1939 року) — Рабі Йосеф-Іцхак перебирається з Отвоцка до Варшави.1 вересня 1939 року вторгненням німецьких військ до Польщі почалася Друга світова війна. Після її початку шостий Любавицький ребе рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирішує залишити Польщу і повернутися до Риги.21 елула (5 вересня) о 3 годині дня ребе Раяц залишив Отвоцьк і вирушив до Варшави. Залишаючи місто, куди він приїхав чотири роки тому, рабі Йосеф-Іцхак плакав.По дорозі до Варшави німці накрили їх своїм вогнем. Усі пасажири залишили машини, сховавшись на узбіччі дороги, але ребе сказав своїм домашнім, що боятися нічого, «оскільки Батько зараз працює за нас».Коли вони прибули до Варшави, з'ясувалося, що через війну неможливо виїхати до Латвії. Ребе перебував у Варшаві до 2 тевета (14 грудня), коли буквально дивом йому вдалося вирватися до Риги.21 елула 5700 року (24 вересня 1940 року) — Урочисте відкриття рабі Йосефом-Іцхаком центру руху Хабад у США.З такої нагоди, як і належить у хасидів, був влаштований фарбренген. Штаб-квартирою руху став будинок «Севен севенті» — будівля під номером 770 на бруклінській вулиці Істерн-парквей.джерело: chabad.odessa

22 елула 5177 року (3 вересня 1417 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова Моліна (скорочено Мааріль), прозваного «батьком ашкеназських звичаїв».Рабі Яаков, який народився 1365 року, був найкращим учнем рабі Меїра з Відня і вважається найбільшим законодавчим (ѓалахічним) авторитетом усього європейського (ашкеназського) єврейства тієї доби.До цього часу в равинів з'явилися дві «наукові школи» — ашкеназька і сефардська (німецька та іспанська) — які використовували різні методики для прийняття законодавчих рішень. Обидві методики ґрунтувалися на традиціях, отриманих ланцюжком поколінь, і рабі Мааріль прославився як ревний захисник і хранитель ашкеназьких традицій, включно навіть із найменш значними звичаями, наприклад, такими як мелодії святкових молитов.23 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) — Голуб приносить у дзьобі оливкову гілку.На 301-й день Всесвітнього Потопу Ноах вдруге відправляє голуба на розвідку. Цього разу голуб літав цілий день і лише надвечір повернувся з оливковою гілочкою в дзьобі. З цього Ноах зрозумів, що вода пішла на спад, якась рослинність уже підноситься над водою, тож скоро можна буде завершувати плавання.23 елула 5697 року (30 серпня 1937 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Меїра-Шломо Яновського.Рабі Меїр-Шломо Яновський — батько ребецн Хани і дідусь нашого Ребе, відомий мудрець, знавець Тори і хасидизму. Його дідусь, мудрець і праведник рабі Авраѓам-Давид Лавут, автор книги «Шаар ѓа-колель», був рабином міста Миколаєв, і після його відходу з цього світу рабі Меїр-Шломо отримав пропозицію обійняти цю посаду.джерело: chabad.odessa

Для нашої Громади день народження кожного з наших вірян — важлива й радісна подія. Ми готуємося до таких зустрічей з особливою турботою, адже хочемо, щоб кожен іменинник відчував: про нього пам’ятають, на нього чекають і йому щиро раді.Цього разу ми хвилювалися, чи зможуть усі прийти, адже в Києві знову лунали сирени та вибухи. Але, попри тривожні обставини, іменинники липня та серпня зібралися разом. Зустріч вийшла теплою, щирою та по-справжньому родинною.Головний рабин України Моше Реувен Асман особисто привітав іменинників, побажавши їм міцного здоров’я, миру, довгих років життя та благословення Всевишнього.Особливо тепло цього дня вітали ювілярку — Поліну Ізраїлівну Мень, якій виповнилося 80 років. До 120 — у доброму здоров’ї, любові рідних і радості!Навіть у найтривожніші часи ми залишаємося разом, підтримуємо одне одного й бережемо тепло нашої Громади. Мазл тов усім іменинникам!   

Холодної та темної зимової ночі 1744 року в невеликому містечку Денбург, у кутку синагоги, сидів Моше Хаїм. Його серце розривалося від глибокого болю й відчаю: роки минали, а вони з дружиною Мір’ям усе ще залишалися бездітними. Кілька років тому подружжя вже пережило страшну трагедію — троє їхніх довгоочікуваних немовлят народилися, але одне за одним раптово померли в ранньому віці. Завивання вітру за вікном і пронизливий мороз лише посилювали гіркоту, що клубком підступала до горла.Саме тоді тихе містечко охопила небачена хвиля духовного піднесення. Ініціатором змін став простий місцевий швець, рабі Гедалія Борух. Повернувшись із подорожі до Межибожа, до засновника хасидизму — великого рабі Ісраеля Баал-Шем-Това (Бешта), — він привіз звістку про зовсім новий підхід до служіння Б‑гові. У центрі цього вчення були служіння Всевишньому з радістю, чистота рис характеру та безумовна любов до кожного єврея — ахават Ісраель.Натхненні розповідями про дива, які звершував Бешт, Моше Хаїм і його чуйна дружина Мір’ям зважилися на найвідчайдушніший крок у своєму житті — вирушити в далеку й небезпечну подорож, щоб вимолити у цадика благословення на народження довгоочікуваної дитини.Прибувши до Межибожа, нещасне подружжя нарешті удостоїлося зайти до скромної кімнати великого вчителя. Зі сльозами на очах вони вилили перед ним увесь накопичений біль, розповіли про порожній дім і втрачених дітей. Але сталося те, чого вони аж ніяк не очікували: Бешт мовчки дивився на них своїми чистими, проникливими очима і… не промовив жодного слова.Вони приходили знову і знову, але щоразу великий праведник зберігав глибоке мовчання. Після третьої безмовної зустрічі Мір’ям знепритомніла й упала просто на підлогу, а отямившись, заридала так, що, здавалося, здригнулися самі небеса. Проте Бешт залишався непохитним. Шляхи Небес були приховані.Тоді рабі Гедалія Борух і десятеро відданих учнів Бешта зрозуміли: ситуація критична, а небесна брама для цього подружжя наглухо зачинена. Не сказавши нікому ані слова, спонукані найчистішою любов’ю до ближнього, вони ухвалили рішення: три дні поспіль постити від світанку до заходу сонця і безперервно, вдень і вночі, благати Творця змилосердитися над нещасною родиною.Наприкінці третього дня посту сталося неймовірне. Щойно учні завершили молитву, до них прибіг слуга Ребе й повідомив, що Бешт терміново кличе всіх на святкову трапезу — сеудат міцва. Ніхто, крім самого цадика, не знав справжньої причини цього бенкету.Сидячи на чолі столу, Бешт сяяв світлом. Він виголосив глибоке повчання про велич слів: «Люби ближнього свого, як самого себе» — і про те, як друзі, об’єднавшись у молитві за товариша, який страждає, здатні прокласти міст над прірвою, скасувати навіть найсуворіший небесний присуд, перетворивши горе на радість, а прокляття — на благословення. Учні одразу зрозуміли: їхній таємний подвиг самопожертви був прийнятий у Небесах.Рівно через рік після тієї пам’ятної подорожі, 2 травня 1745 року — через 33 роки після весілля, — у Мір’ям і Моше Хаїма народився здоровий та міцний син, якого назвали Шломо. Через тринадцять років хлопець разом із батьком приїхав до Межибожа, де отримав особисте благословення від уже постарілого Бешта. Шломо виріс, одружився з дочкою Гедалії Боруха і став одним із найшанованіших та найстаріших хасидів свого покоління, відомим як «Шломо Башес».Цю дивовижну історію записано в книзі «Сефер га-Толдот» Ребе Раяца зі слів самого Шломо. джерело: 📖 Любавицький календар 

П’ЯТНИЦЯ11 ВЕРЕСНЯ (29 ЕЛУЛА)8:00 — ШахарітАтарат Недарім після Шахаріт19:03 — Запалювання святкових та шабатних свічок19:15 — МінхаПісля молитви урок із Рабином19:55 — Маарів та зустріч суботи20:20 — ТрапезаШАБАТ12 ВЕРЕСНЯ (1 ТІШРЕЯ)9:15 — Урок із Рабином10:00 — ШахарітПісля трапези урок для жінок з Рабаніт13:00 — Трапеза18:45 — Мінха20:06 — Маарів та вихід суботи20:30 — ТрапезаНЕДІЛЯ13 ВЕРЕСНЯ (2 ТІШРЕЯ)09:15 — Урок з Рабином(перед Шахаріт)10:00 — Шахаріт13:00 — Трапеза18:45 — Мінха19:00 — Ташлих20:06 — Маарів (вихід йом това)Шана това уметука!Доброго і солодкого року!

🛑 Три додаткові псалми на місяць Елул: 61–63📌 5699 (1939) — через початок Другої світової війни Ребе Раяц вирушив до Риги, де залишався до 24 Адара 5700 (1940) року.📌 5700 (1940) — відбулося урочисте відкриття (ханукат га-баїт) будівлі «770» після того, як 19 Елула 5700 (1940) року в ній оселився Ребе Раяц.Айом-йомНаш праотець Авраам завдяки своєму самовідданому служінню справі поширення серед усіх жителів землі знання про Всевишнього — Єдиного Б-га — удостоївся передати своїм нащадкам на всі покоління чисту віру в Б-га та Його Тору. Тому кожен єврей і кожна єврейка мають силу й непохитність віддати душу за святу Тору. 📖 Любавицький календар

🏠 Що таке хабадське новосілля і в чому його глибокий зміст?У єврейській традиції, а особливо у вченні хасидизму ХАБАД, придбання та облаштування нового дому — це не просто зміна обстановки чи матеріальне досягнення. Це створення ще одного джерела світла в матеріальному світі, перетворення звичайних стін на справжній осередок духовності.Коли людина будує або купує дім, вона втілює одну з найглибших людських потреб. Згідно з мудрістю хасидизму, дім слугує не лише захистом від зовнішніх негараздів, а й духовним щитом, який оберігає людину від згубних впливів і духовного холоду. Саме тому новосіллю приділяють таку велику увагу, а саме святкування перетворюється на глибокий та осмислений обряд, у якому кожен крок має сакральне значення.📜 З чого все починається: перші кроки в новому доміЗвичаї ХАБАДу визначають порядок дій ще до того, як до кімнат внесуть шафи, дивани чи коробки з одягом. Перші речі, які перетинають поріг нового помешкання, задають тон усьому подальшому життю в ньому.Насамперед до дому вносять святі книги: П’ятикнижжя Тори, сидур, книгу «Танія» та праці з хасидизму. У хасидських оселях також стежать, щоб на видному місці завжди були три фундаментальні книги раннього хасидизму: «Кетер Шем Тов», «Ор Тора» і «Танія».Чимало хасидів дотримуються правила не оселятися у квартирі остаточно, доки на стіні не буде портрета Ребе, який наповнює простір атмосферою відданості та благословення.👶 Дитячі голоси й уроки Тори серед порожніх стінОдин із найбільш зворушливих та особливих звичаїв хабадського новосілля пов’язаний із дітьми. На самому початку святкування до нового дому запрошують малюків, які ще не досягли віку бар-міцви.Діти заходять до ще порожніх кімнат і починають вивчати там літери єврейського алфавіту, а також читати вірші з Тори. Ребе пояснював цю традицію прекрасною аналогією. Так само як маленькій дитині в перші дні навчання дарують подарунки й заохочують її, щоб вона мала сили та бажання надалі вчитися самостійно, так і новий дім на самому початку потребує потужного духовного імпульсу.Чисті дитячі голоси, що вивчають Тору в нових кімнатах, привертають небесне благословення та наповнюють дім особливою життєвою силою, гармонією і світлом на довгі роки.💰 Скринька для цдаки та правильний вибір датиКожна деталь у хабадському домі має свій сакральний зміст. За особливою вказівкою Ребе, у помешканні неодмінно потрібно закріпити на стіні скриньку для цдаки, зробивши її невіддільною частиною дому. Завдяки цьому самі стіни стають оселею добрих справ, щомиті освячуючи простір.Щодо вибору дня для переїзду також існують чіткі настанови. Найкращим днем тижня для заселення вважається вівторок. В оповіді про створення світу саме про цей день двічі сказано: «Добре», тому він вважається особливо сприятливим. Водночас переїздів у понеділок і середу уникають.Якщо ж новосілля припадає на скорботний місяць Ав, його намагаються відкласти до початку благословенного місяця Елул. Елул — це час великого милосердя та духовного пробудження, ідеальна пора для початку нового етапу життя.🎉 Як відбувається святкова трапезаСвяткування новосілля в колі друзів і близьких ніколи не перетворюється на звичайне застілля. Головною складовою вечора є хасидський фарбренген.За келихом «лехаїм» гості діляться натхненними історіями, промовляють слова Тори, співають душевні хасидські мелодії та щиро благословляють господарів. Вважається, що атмосфера перших годин у новому домі визначає всю подальшу атмосферу життя в ньому. Саме тому радість має бути щирою, глибокою та наповненою змістом.📖 Любавицький календар