У книзі «Айом-йом» на 29 Менахем-Ава наводиться настанова про те, що людина має служити Всевишньому власними силами. Особиста праця й подолання труднощів цінніші за духовні висоти, яких людина досягає тоді, коли її «ведуть за руку». [1, 2] 📌Сенс висловуЛюдина має докладати власних зусиль у служінні Б-гові.Допомога згори або наставництво важливі, але справжнє зростання відбувається завдяки особистій праці над собою.Самостійне подолання перешкод розкриває внутрішній потенціал душі. 📖«Від людини вимагається служити Вс-вишньому власними силами. Звісно, якщо тебе ведуть за руку, можна досягти небувалих висот, однак власні досягнення набагато цінніші». джерело: chabad.org

«Айом-йом» («день за днем») — це книга з короткими думками й настановами на кожен день року, укладена Любавицьким Ребе. 30 Менахем-Ава також припадає на перший день Рош ходеш місяця Елул.❓Про що йдеться в «Айом-йом» на 30 Менахем-АваВід першого дня Рош ходеш Елул починають читати особливий розділ із книги Теілім — 27-й псалом.📎Наводяться настанови щодо внутрішнього зростання та перевірки власних добрих справ.📎Подано мудрі слова хасидських учителів руху Хабад.📖Айом-йом: 30 Менахем-Ава, Рош ходеш Елул"Починають читати 27-й псалом: «Псалом Давида. Всевишній — моє світло…».Звичай дому Ребе — цього дня вправлятися у трубленні в шофар . Із другого дня Рош ходеш у шофар трублять після ранкової молитви.Спочатку Алтер Ребе виголошував короткі, стислі маамарим. Наприклад, маамар «Зехер рав тувха» та його пояснення, надруковані в Сидурі, були виголошені як цикл із шести послідовних маамарим, дещо розлогіших за опубліковану версію."джерело: chabad.org

Останнім часом нам часто ставлять найрізноманітніші запитання про сіпурей цадикім — історії про праведників, особливо ті, що пов’язані з Баал Шем Товом. Людей цікавить, як ставитися до таких оповідей, чи відбувалося все описане насправді в нашому матеріальному світі й навіщо читати їх сьогодні, коли навколо стільки турбот і метушні.Ці теми викликають великий інтерес, адже розповіді про праведників завжди були важливою частиною єврейського життя. Їх передавали з покоління в покоління як живий приклад справжньої відданості Всевишньому. Щоб усе було зрозуміло, розгляньмо головні запитання простими словами — спираючись на наші святі джерела й настанови Ребе.❓ Чи все написане в цих історіях — правда?Одне з найпоширеніших запитань звучить так: невже кожна історія — цілковита правда?Існує відоме правило: той, хто вірить абсолютно всьому, — простак, а той, хто взагалі ні в що не вірить, — єретик.Як це розуміти?Зовсім не обов’язково, щоб кожна окрема подія відбулася в матеріальному світі саме так, до найменшої подробиці. Однак глибокий сенс цих історій набагато важливіший. Головне — зрозуміти, наскільки великими були самі праведники. Ці духовні велетні справді мали особливу силу, даровану Всевишнім, яка давала їм змогу змінювати реальність і здійснювати надзвичайні речі.Навіть якщо якась історія звучить дивовижно, вона однаково правдиво передає духовний рівень, учинки й думки праведників, показуючи нам, якими мають бути справжні стосунки людини з Б-гом. Праведники жили з настільки сильним відчуттям присутності Всевишнього, що для них стиралися межі між звичним матеріальним світом і вищою духовною реальністю.🌿 Навіщо взагалі розповідати про дива?Хтось може подумати: навіщо дітям і дорослим слухати про дива, якщо у звичайному житті ми живемо за законами природи?Наші великі вчителі пояснювали це зовсім інакше. Коли ми читаємо про те, як цадики долали закони природи, то зміцнюємо у своєму серці й у душах наших дітей глибоку віру та надію на Всевишнього.Наш розум — прекрасний дар, але він часто встановлює для нас межі: «Це неможливо», «Виходу немає», «Немає грошей», «Немає рішення». А дива в цих історіях розширюють наше мислення й нагадують: для Б-га не існує безвихідних ситуацій. Те, що нам здається дивом, для Нього — природний порядок речей.Ребе завжди наголошував, що такі розповіді пробуджують живу віру, яка виходить далеко за межі звичайної логіки й допомагає нам долати щоденні труднощі.💧 Зцілення для душіЧи справді хасидські історії здатні зцілювати душу?Безперечно! Алтер Ребе називав таку історію «росою світла» — таль орот.Сильна злива може зламати тендітні паростки, а м’яка ранкова роса тихо й непомітно живить кожну рослину, даруючи їй життя та силу. Так само добра історія про праведників не тисне на людину нудними повчаннями й не занурює її в смуток.Вона м’яко входить у серце, знімає тягар, страхи й тривогу, випрямляє те, що викривилося в нашій душі, та повертає людині радість життя і служіння Б-гові, наповнюючи її внутрішній світ тихим світлом і спокоєм.🧠 Як правильно слухати й читати такі історії?Ще одне важливе запитання: як саме потрібно читати ці історії, щоб отримати від них якнайбільше користі?Наші вчителі навчали, що просто слухати їх «одним вухом» заради розваги — недостатньо. Ребе Раяц давав чітку настанову: після того як ми прочитали або почули таку розповідь, слід зробити три прості кроки:Зрозуміти, про що йшлося і в чому полягає головна думка цієї історії.Запитати себе: як це стосується особисто мене? У якій життєвій ситуації я можу застосувати цей урок уже сьогодні?Зробити практичний висновок: яку саме рису характеру чи звичку я хочу вдосконалити завдяки тому, що дізнався?Такий підхід перетворює звичайне читання хасидських історій на справжній поштовх до духовного зростання.📖 джерело: (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

Хто такі ангели? Хіба це не ті самі прояви Б-жественної волі? Чому ж до Імен Всевишнього звертатися можна, а до ангелів — ні?Щоб зрозуміти це, важливо розрізняти дві речі: як ми називаємо Всевишнього і до кого звертаємося.Коли людина молиться й промовляє різні Імена — наприклад, чотирилітерне Ім’я, Елокім, Цваот та інші, — вона не звертається до різних «сил». Вона звертається до Єдиного Творця, але називає Його відповідно до тієї якості, яка розкривається в певній ситуації. Як пояснюють мудреці, Всевишній «називається відповідно до Своїх діянь». Імена — це людська мова, спроба описати, як Творець виявляє Себе у світі, залишаючись при цьому абсолютно Єдиним.З ангелами інакше. Ангел — не «ім’я» і не «аспект», а створена істота, окрема реальність, створена Всевишнім для виконання певного завдання. Ангел не є джерелом сили. Він не обирає, не вирішує і не діє самостійно. Він — посланець, знаряддя виконання волі Творця. Навіть якщо ангел цілковито підкоряється Всевишньому, він усе одно залишається не Творцем, а творінням.Саме тут проходить принципова межа. Молитва в юдаїзмі — це не просто прохання про допомогу. Це акт зв’язку та визнання: «Ти — джерело всього». Тому молитися можна лише Тому, Хто є цим джерелом.Звернення ж до ангела, навіть зі словами «передай, допоможи, зроби», переводить людину в площину посередництва — начебто існує певна «служба», до якої зручніше звернутися безпосередньо. Це вже небезпечно нагадує релігійну помилку, яку Тора називає служінням чужим силам.Цю думку чітко формулює Єрусалимський Талмуд: якщо спіткала біда, не слід звертатися ані до Міхаеля, ані до Гавріеля — лише до Всевишнього. Не тому, що ангели «погані», а тому, що навіть справжній посланець не має права посідати місце Того, до Кого насправді звернена молитва.Наведімо простий приклад. Цар дозволяє підданим звертатися до нього, називаючи його «мудрим», «милосердним» або «справедливим». Це не порушує вірності цареві. Але якщо підданий почне звертатися з проханнями до міністра — навіть найвідданішого й призначеного самим царем, — він порушить головне правило: звертатися потрібно до царя, а не до його слуги.Отже, Імена Всевишнього — це способи звернення до Єдиного Творця через Його прояви. Ангели ж — створені істоти, які виконують доручення. Тому молитва до ангелів у юдаїзмі неможлива: вона руйнує саму основу віри — безпосередній зв’язок людини з Творцем, без посередників.джерело: toldot.com

 Іноді нам здається, що ми повинні відчувати щось одне: або радість, або сум; або впевненість, або страх. Та людська душа значно глибша. 🌿Можна втомитися — і все одно рухатися вперед.Сумувати — і водночас цінувати себе. 🤍Відчувати страх — і наважуватися спробувати.Хотіти здатися — і дозволити собі відпочинок замість поразки. 🕊️Суперечливі почуття не роблять нас слабкими чи невдячними. Вони лише нагадують: ми живі. 💛Важливо не заперечувати свої емоції, а почути їх — і дбайливо продовжувати шлях, крок за кроком. ✨

«Айом-йом» на 4 Елула — це щоденний хасидський уривок із книги «Айом-йом», укладеної за настановами Любавицького Ребе. Цього дня розглядаються чотири поняття, що характеризують духовні якості людини: **Адам, Іш, Енош і Гевер**, а також служіння Всевишньому через розум, почуття та подолання внутрішніх перешкод.**Головні ідеї 4 Елула*** **Адам — людина:** рівень, що символізує високу гідність розуму та інтелектуального осягнення Б-жественного.* **Іш — чоловік:** рівень, що вказує на гідність серця, почуттів та емоційної любові до Творця.* **Енош — слабка людина:** рівень, пов’язаний зі слабкістю у сфері розуму, почуттів або в обох цих сферах.* **Гевер — сильна людина:** той, хто долає внутрішні недоліки й усуває перешкоди, які заважають духовному зростанню.Усі ці рівні мають бути залучені до щоденної духовної праці, особливо в місяці підготовки до Рош га-Шана.---Порядок, якого має дотримуватися той, кого викликають до сувою Тори: краєм таліт гадоля торкаються початку уривка, який читатимуть, і його завершення; цілують те місце на таліті, яким торкалися сувою Тори; закривають сувій, трохи повертають обличчя праворуч і промовляють належні благословення. Після цього сувій розгортають і починають читання. При описі людських якостей використовують чотири поняття:1. **Адам** — вказує на високу гідність розуму та інтелекту.2. **Іш** — вказує на високу гідність серця й почуттів.3. **Енош** — вказує на слабкість у сфері інтелекту, почуттів або в обох цих сферах.4. **Гевер** — вказує на подолання внутрішніх недоліків та усунення всіх перешкод і завад, що стоять на шляху набуття інтелектуальних або емоційних якостей. Таким чином, **Гевер допомагає Еношу піднятися до рівня Іша або Адама**.Оскільки можливе «перетворення» Еноша на Іша або Адама, очевидно, що Енош уже має в собі всі якості, притаманні Ішу та Адаму. Джерело: Chabad.org

"Під час огортання талітом складений таліт кладуть на праве плече, перевіряють китиці цицит, промовляючи при цьому: «Борхи нафши» — «Благослови, душе моя…».Потім знімають таліт із плеча, розгортають його, цілують верхній край і перекидають за спину. Після цього починають промовляти благословення «Леїтатеф бацицит» — «…Який заповів нам огортатися в цицит…» — і завершують його, перекинувши два праві кути таліт гадоля через ліве плече.(Див. «Шееріт Єгуда», «Орах Хаїм», 1; «Діврей Нехемія», «Орах Хаїм», 9.)" 📖У книзі «Айом-йом» на 5 Елула наведено важливі настанови щодо щоденної хасидської практики: порядок огортання великим талітом, перевірка китиць цицит і промовляння слів «Борхи нафши».📌Звичаї дняПід час огортання талітом покласти складений таліт на праве плече.Перевірити китиці цицит.Промовити слова «Борхи нафши» — «Благослови, душе моя…».джерело: chabad.org 

Цемах Цедек розповідав, що Баал Шем Тов дуже любив світло й пояснював:«Слова ор — “світло” — і раз — “таємниця” — мають однакове числове значення. Той, хто знає таємницю, приховану в кожній речі, приносить світло».📖У книзі «Айом-йом» на 6 Елула йдеться про те, що слова «ор» — світло — і «раз» — таємниця — мають однакове числове значення, або гематрію. Цим висловом Баал Шем Тов розкриває глибокий зв’язок між таємницею та світлом.📌Суть висловуРозкривається зв’язок між поняттями світла — «ор» — і таємниці — «раз».Той, хто бачить прихований зміст кожної речі, здатен принести світло.Наводяться слова Цемах Цедека про любов Баал Шем Това до світла.📎Примітка«Тікуней Зоар», 19; «Зоар», III, с. 28б.Джерело: Chabad.org

🍎🍯 Запрошуємо разом зустріти 5787 рік!Будь ласка, зазначте, коли саме ви плануєте приєднатися до святкування з Громадою:📅 11 вересня — о 19:15📅 12 вересня — о 11:30📅 12 вересня — о 18:45📅 13 вересня — о 11:30Будемо раді зустріти Новий рік разом — у теплій, святковій  атмосфері, в колі громади. ❤️❗ Попередня реєстрація обов’язкова.🔗 Реєстрація за посиланням:https://forms.gle/osXa5ze1rgD8qdiq6

 Сьогодні на Мінху й до завершення Рош ходешу Таханун не читаємо.Рош ходеш триватиме два дні — у четвер і п’ятницю.Не забудьте додати до молитов вставку «Яале ве-яво».📖 Починаючи із завтрашнього дня й до завершення свята Суккот після молитов Шахарит і Мінха читаємо 27-й псалом Давида — «Ле-Давид, Ашем орі».Доброго запису й доброї печаті у Книзі життя!Ходеш тов!

Запитання: Чи можна просити Всевишнього про якнайшвидше й очевидне покарання ворогів єврейського народу, зокрема терористів? Чи не виходить, що таким чином ми вказуємо Творцеві, як керувати світом і які Його дії мають бути прихованими, а які — явними?Відповідь: Безперечно, так чинити можна. Ми знаємо, що цар Давид просив про це:«Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які не закликають імені Твого»(Теілім, 79:6).В іншому місці цар Давид сказав:«Згадай, Г‑споди, синам Едома день руйнування Єрусалима, коли вони казали: “Руйнуйте, руйнуйте його до самої основи!” Дочко Вавилона, приречена на знищення! Щасливий той, хто відплатить тобі за те, що ти зробила нам»(Теілім, 137:7–8).Доки вороги нашого народу не покарані, у світі панує хілуль га-Шем — осквернення Імені Творця. Адже вороги єврейського народу є ворогами Всевишнього, бо наш народ — народ Б‑га.Своїми молитвами ми повинні показати, що цей стан завдає нам болю і що ми прагнемо припинення осквернення Його Імені. Тому такі молитви не вважаються вказівкою Всевишньому, як Йому чинити.Водночас важливо пам’ятати слова Зоару: за грішників — як із єврейського народу, так і з-поміж інших народів — слід молитися, щоб вони розкаялися у своїх вчинках, припинили грішити й не були знищені.Грішники також є творіннями Всевишнього, а Йому боляче, коли Його творіння гинуть. Це видно з історії, описаної у книзі Йони. Так само говорять наші мудреці:«Всевишній не радіє падінню грішників»(Мегіла, 10б).Саме тому, як розповідає Талмуд, Всевишній не дозволив ангелам співати Йому хвалебну пісню під час розсічення моря:«Творіння Моїх рук тонуть у морі, а ви співаєте пісню?»Йдеться про єгиптян, які потонули, коли води моря зімкнулися.Джерело: https://imrey.org/

3 елула 5695 року (1 вересня 1935 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама-Іцхака ѓа-Когена Кука.Рав Авраѓам-Іцхак Кук народився в Латвії, у місті Даугавпілс (тоді Грива), і навчався у знаменитій Воложинській єшиві, після закінчення якої був рабином міст Жеймяліс (Литва) та Бауска (Латвія). Прибувши до Ерец-Ісраель, він очолив громаду Яффи, а під час Першої світової війни, яка застала його в Англії, рав Кук став рабином однієї з лондонських громад. Після повернення до Ерец-Ісраель за часів британського мандатного управління країною він став главою релігійних сіоністів Святої землі, а в 1920 році став першим головним ашкеназьким рабином Ерец-Ісраель.Перу видатного філософа й містика рава Кука належить безліч книг і статей, а самого його вважають батьком-засновником руху релігійного сіонізму. джерело: chabad.odessa