5 елула 5537 року (7 вересня 1777 року) — Перша хасидська алія. Прибуття хасидів до Ерец-Ісраель.У місяці адар цього року група хасидів на чолі з учнями Межерицького Магіда — рабі Менахемом-Мендлом із Вітебська, рабі Авраѓамом із Калиска та рабі Ісраелем із Полоцька — вирушила з Росії до Ерец-Ісраель. На початку шляху до них приєднався Алтер Ребе. Його учні просили, щоб він не залишав їх, однак він відповів їм словами мудреців: «Твоє життя — найперше».Алтер Ребе разом із домашніми та братами вирушив у дорогу й дістався Могильова, що стоїть на березі Дністра, поруч із тодішнім турецьким кордоном. Тут рабі Менахем-Мендл із Вітебська протягом трьох тижнів умовляв Алтер Ребе не залишати євреїв Білорусі та Литви й зрештою домігся його згоди. Решта сіли на кілька кораблів і вирушили в дорогу. Під час подорожі буря потопила один із кораблів. Із 80 хасидів урятуватися вдалося лише 30. Але зрештою, після довгої подорожі, 5 елула мандрівники зійшли на Святу землю.Спочатку вони оселилися в Цфаті, однак труднощі життя в цьому місті змусили їх перебратися до міста Тверія на березі озера Кінерет. джерело: chabad.odessa

 9 елула 2321 року (1439 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Дана, сина нашого праотця Яакова.Дан був п'ятим сином нашого праотця Яакова і першим сином його дружини Білги (служниці ще однієї дружини Яакова — Рахелі).Наділ Дана простягався на південь від річки Яркон і межував із наділами Ефраїма, Біньямина та Єѓуди, але стиснуте пліштім (філістимлянами) коліно Дана було змушене шукати нові території, і п'ять «мужів сильних» були послані з міст Цора та Ештаол «оглянути землю й дізнатися про неї». Представники коліна Дана захопили та спалили неєврейське місто Лаїш на крайньому півночі країни, біля витоків Йордану, і на його місці заснували нове місто — Дан. Частина коліна Дана переселилася на нову територію, а інша залишилася у своєму колишньому наділі на півдні та вела постійну боротьбу з пліштім. Із коліна Дана походив один із суддів Ізраїлю Шимшон (Самсон).Зараз на місці володінь Дана розташований діловий центр Ізраїлю — Тель-Авів, а сама навколишня територія так і називається: Гуш-Дан (земля Дана).Дан відійшов із цього світу у віці 127 років і був похований у місті Ештаол, на території свого наділу.9 елула 5027 року (1 вересня 1267 року) — Завдяки зусиллям Рамбана знову була відновлена єврейська громада в Єрусалимі.Великий мудрець і коментатор Тори рабі Моше бен Нахман (Рамбан або Нахманід, як його прийнято називати в західній літературі) був змушений тікати з рідної Іспанії після знаменитого барселонського «диспуту Нахманіда». Він прибув до Єрусалима й застав тут лише двох євреїв: батька та сина, які займалися фарбуванням тканин.Завдяки зусиллям рабі Моше єврейське життя в місті було відновлене, і невдовзі в Єрусалимі з'явився міньян (необхідна для молитви кількість людей — 10 дорослих євреїв), а також була відкрита синагога, яка функціонує й донині. У 1948 році «синагога Рамбана», як і інші синагоги єврейського кварталу Старого міста, була зруйнована арабами та відновлена після визволення Єрусалима в 1967 році.джерео: chabad.odessa

📜 Хто такий рабин Кук?Рабин Авраам Іцхак га-Коен Кук (1865–1935) був одним із найяскравіших і найвпливовіших духовних лідерів єврейського народу в новітній історії, а також першим головним ашкеназьким рабином Землі Ізраїлю. Він увійшов в історію як великий мислитель, знавець Тори й кабаліст. Проте мало хто знає, що все його життя, світогляд і духовні пошуки були тісно пов’язані з ученням і традиціями хасидизму Хабад.🌱 Дитячі роки та любов до хасидизмуДуховне коріння рабина Кука сягало безпосередньо хабадського середовища. Його мати, Перл-Злата, походила з родини відданих хасидів Третього Любавицького Ребе — Цемах Цедека. Її дід був видатним знавцем Тори. Він заснував хабадську синагогу в їхньому рідному латвійському містечку Грайба та запросив туди відомого хасидського вчителя й хозера — раббі Єхезкеля Яновера.Маленький Авраам Іцхак із ранніх років слухав його уроки та бесіди, вбираючи світло хасидського вчення. У дитинстві він мав особливу й дуже дорогу для нього річ — улюблену кіпу, пошиту зі шматочка одягу самого Цемах Цедека. Хлопчик не міг заснути без неї, а якщо вночі вона спадала з голови, одразу прокидався.📚 Відданість хасидським книгамЗ роками любов рабина Кука до вчення Хабаду лише міцнішала. Упродовж усього життя щосуботи він незмінно вивчав книгу Алтер Ребе «Лікутей Тора».Коли рабин Кук служив рабином у латвійському місті Бойськ, у святкові дні він регулярно приходив молитися до місцевої хабадської синагоги. Перед вечірньою молитвою він проводив для присутніх глибокі уроки, засновані на хасидських книгах «Тора Ор» і «Лікутей Тора».Пізніше, у роки Першої світової війни, рабин Кук опинився в Лондоні. Його особистим секретарем і відданим помічником став хасид Хабаду раббі Шимон Гліценштейн.Зберігся дивовижний спогад: одного разу на свято Песах раббі Шимон зайшов до кабінету рабина Кука й побачив, як той схвильовано ходить із кутка в куток. На столі лежала розгорнута книга «Лікутей Тора». Рабин указав на один із рядків і натхненно промовив своєму секретареві:«Тут розкривається справжній Руах га-Кодеш!»🤝 Участь у порятунку Шостого Любавицького РебеОсоблива сторінка в історії зв’язків рабина Кука з Хабадом пов’язана із Шостим Любавицьким Ребе — раббі Йосефом-Іцхаком Шнеєрсоном, Раяцем.Коли 1927 року радянська влада заарештувала Ребе в ленінграді і його життя опинилося під смертельною загрозою, рабин Кук не залишився осторонь. Він негайно залучив усі свої міжнародні зв’язки та надіслав термінову телеграму до американського представництва організації «Джойнт» із вимогою зробити все можливе для звільнення лідера Хабаду.Наступного року, до свята визволення 12 Тамуза, рабин Кук разом з іншими видатними рабинами підписав публічне звернення до єврейського народу із закликом брати активну участь у святкових зібраннях на честь чудесного порятунку Ребе.✨ Історична зустріч у Єрусалимі та взаємна повагаУ серпні 1929 року Шостий Любавицький Ребе здійснив історичний візит до Землі Ізраїлю. Саме тоді в Єрусалимі відбулася їхня довгоочікувана особиста зустріч.Приймаючи гостя у своєму кабінеті, рабин Кук зі сльозами на очах зізнався, що відчуває надзвичайну радість від зустрічі з людиною, з якою його протягом багатьох років пов’язувало тепле листування.Вони тривалий час розмовляли, обговорюючи найрізноманітніші теми: від порятунку переслідуваних євреїв у радянському союзі до найтонших питань єврейського закону, кабали та духовної наступності поколінь.Їхній зв’язок зберігався й надалі. Коли 1935 року рабин Кук тяжко захворів, Любавицький Ребе надіслав йому зворушливого листа з побажаннями повного зцілення. Він також повідомив, що учні хабадської єшиви «Томхей Тмімім» у Польщі невпинно моляться за його здоров’я.Після того як рабин Кук пішов із життя, Ребе надіслав його родині офіційного листа зі співчуттями, висловивши глибокий біль усього єврейського народу через втрату такого видатного духовного світила. джерело: 📖 (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

Початок хасидського руху у Святій Землі оповитий ореолом глибокого містицизму та героїзму. У другій половині XVIII століття поклик Святої Землі запалив серця сотень євреїв. Ще раніше лише одиниці наважувалися на небезпечну подорож: так, раббі Ґершон із Кітова дістався Землі Ізраїлю 1747 року, а раббі Нахман із Городенки здійснив алію двічі. Проте саме 1777 рік став справді історичною віхою — роком першої масової та організованої алії. 🗺️ Великий караван і непросте рішення Алтер РебеУ березні 1777 року з білорусі та України в далеку дорогу вирушив караван, що налічував приблизно 300–400 осіб. Його очолили раббі Менахем Мендель із Вітебська та раббі Авраам із Каліська — учні Маґіда з Межиріча.На початку подорожі до них приєднався майбутній Алтер Ребе. Однак, коли караван дістався могильова на Дніпрі, представники громади та вчителі почали благати його не продовжувати шлях. Після тривалих вагань Алтер Ребе поступився: він залишився в могильові на півтора року для усамітненого вивчення Тори, а згодом повернувся до своїх громад у білорусі. 🌊 Шторм у Чорному морі та дивовижний порятунокОдна з груп мандрівників вирішила випередити караван і вирушила морем у небезпечний для плавання сезон. Поблизу кримського узбережжя корабель, на борту якого перебувало близько 80 пасажирів, потрапив у сильний шторм і затонув.Більшість людей загинула, проте близько 30 пасажирів дивом винесло на берег поблизу Ґезлева. Вони залишилися без жодних речей і засобів до існування. На допомогу врятованим прийшли місцеві мешканці, а особливе милосердя виявила караїмська громада Кафи. Частина постраждалих у відчаї повернулася назад, але інші через Стамбул продовжили подорож і зрештою зустрілися зі своїми товаришами у Святій Землі. 🏛️ Цфат, Тверія та народження нових осередків5 Елула 1777 року караван дістався Цфата. Перші роки стали для переселенців тяжким випробуванням: вони потерпали від злиднів, епідемій і переслідувань.1781 року раббі Менахем Мендель переїхав до Тверії, а 1785 року до нього приєднався раббі Авраам із Каліська. Місцева сефардська громада зустріла хасидів із великою повагою. Тут вони розширили єврейський квартал і збудували комплекс із синагогою та міквою, який і нині служить карлінським хасидам.Після відходу з цього світу раббі Менахема Менделя з Вітебська 1788 року керівництво громадою перейшло до раббі Авраама, який очолював її до 1810 року. 📜 Фінансова підтримка та переселення хасидів до ХевронаЩоб урятувати громаду від голоду, у білорусі було засновано централізовану «Касу пожертвувань Землі Ізраїлю», якою особисто керував Алтер Ребе.Невдовзі шляхом перших переселенців вирушили й інші видатні духовні діячі. 1794 року прибула група раббі Яакова Шимона із Шепетівки, 1798 року — раббі Зеев Вольф із Чорного Острова. Святу Землю також відвідав онук Баал Шем Това — раббі Нахман із Брацлава.Згодом через ідейні розбіжності було створено окрему хабадську касу. Це сприяло переселенню частини хасидів із Тверії на південь — до стародавнього Хеврона.Саме там вони заклали підвалини міцної громади хасидів Хабад, яка героїчно трималася до трагічних погромів 1929 року, назавжди вписавши свої імена в історію нашого народу.джерело: 📖 Любавицький календар

Вже зовсім скоро нова група студентів єшив з Ізраїлю вирушить до головного осередку Хабаду — легендарного 770. Для кожного хабадського юнака цей рік є кульмінацією навчання, важливим рубежем молодості та потужним духовним трампліном на все подальше життя.Але що приховується за простим на перший погляд словом «Квуца» і чому ця традиція стала наріжним каменем хабадського виховання? 📜 **Рік поруч із Ребе: як усе почалося і навіщо це потрібно?**Ця традиція бере свій початок у 5722 (1962) році. Тоді група юнаків із єшиви у Кфар-Хабаді загорілася бажанням провести цілий рік поруч із Ребе.           Спочатку керівництво єшиви поставилося до цієї ідеї стримано й навіть чинило опір, побоюючись порушення внутрішнього порядку навчального закладу. Проте Ребе особисто підтримав ініціативу та запропонував мудре рішення: залучити студентів зі США, які тимчасово займуть місця тих, хто вирушить до 770, щоб зберегти необхідний баланс.Головну мету цієї подорожі Ребе сформулював надзвичайно чітко: молоді люди повинні на власні очі побачити, як Ребе поводиться у будні та свята, у хвилини радості й під час випробувань, щоб перейняти цей унікальний живий приклад і пронести його крізь усе доросле життя. ⚡️ **Безкомпромісна позиція Ребе та фінансове питання**Ребе приділяв величезну, по-справжньому батьківську увагу тому, щоб кожен бахур міг безперешкодно дістатися до 770 і провести там омріяний рік.Він дуже болісно й гостро реагував на будь-які бюрократичні перепони, спроби посадовців перешкоджати поїздці або затягувати процес. Ба більше, Ребе категорично наполягав, щоб «Квуца» ніколи не перетворювалася на комерційний проєкт або непосильний фінансовий тягар для родин.Він вимагав від керівництва робити все можливе для максимального зменшення витрат батьків і водночас забезпечувати гідні умови для кожного студента, адже йшлося про духовне майбутнє цілого покоління. ⏳ **Розвиток програми та напружені будні у 770**Формат програми розвивався та змінювався відповідно до обставин. У перші роки «Квуца» тривала від Песаха до Песаха. Проте, починаючи з 5739 року, розклад змінився: відтоді річний цикл триває від місяця Тішрей до місяця Тішрей наступного року.Програма також передбачає особливий перехідний місяць, упродовж якого дві групи зустрічаються та навчаються пліч-о-пліч.Сьогодні «Квуца» — це потужна й добре налагоджена система глибокого занурення у вивчення хасидизму та Ґмари безпосередньо у стінах 770, під уважним і вимогливим керівництвом досвідчених машпіім. 🚀 **Куди веде ця дорога?**Рік у «Квуці» назавжди змінює долю та світогляд кожного учасника. Після завершення програми шляхи випускників розходяться по всьому світу, відкриваючи перед ними можливості для великої та плідної праці.Одні повертаються до єшив Ізраїлю як викладачі й наставники, інші залишаються у 770 для поглибленого навчання та вдосконалення знань, а багато хто вирушає у найвіддаленіші куточки світу як посланники — шліхім, щоб нести світло Тори й хасидизму туди, де воно найбільше потрібне.Побажаймо нашим юнакам надзвичайного, духовно насиченого та успішного року у 770!  джерело: 📖 **[Любавицький календар](https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)** 

Щодня о : Україна єднається у хвилині мовчання.

За останні роки синьо-жовтий прапор став для нас чимось значно більшим, ніж державний символ. Він зустрічає українців на вокзалах далеких країн, майорить над лікарнями й волонтерськими штабами, його несуть наші захисники, а після визволення міст повертають на рідні вулиці.Він промовляє без слів: це наша земля, наш дім і наша свобода.Єврейська  Громада вітає всіх із Днем Державного Прапора. Нехай якнайшвидше він замайорить над кожним українським містом і селом — без війни, без страху, під мирним небом.Нехай Вс-вишній береже Україну та всіх, хто її захищає.🙌

Незалежність — це право народу бути собою, берегти свою мову, пам’ять, традиції та самостійно обирати майбутнє. Ми, євреї, добре знаємо, якою дорогою буває ціна цього права.Для Єврейської Громади Україна — не просто місце проживання. Це наш дім. Тут жили наші предки, тут ми виховуємо дітей, молимося, працюємо, допомагаємо одне одному й разом проходимо крізь найважчі випробування.Сьогодні наше побажання просте: нехай Україні більше не доводиться доводити світові своє право на життя. Нехай її захисники й захисниці повернуться додому, родини дочекаються найдорожчих, а над усіма українськими містами знову запанує мирне небо.Нехай Вс-вишній береже Україну та її народ.З Днем Незалежності, наш спільний доме!

Трагічна історія маленького вундеркінда: остання жертва тих буремних роківУявіть собі восьмирічного хлопчика, який вражав дорослих глибоким розумом, сам писав натхненні промови, а вдома потайки захоплено репетирував традиційні єврейські танці, щоб потім тішити рідних на весіллях. Його звали Шнеур Залман Довбер Нае, а вдома лагідно називали Залманке. Він народився в Єрусалимі в серпні 1931 року у відомій і шанованій родині та був надзвичайно обдарованим.📚 Інтелігентна династія ЄрусалимаБатько Залманке, видатний рабин Авраам Хаїм Нае, був одним зі стовпів єрусалимської громади. Він здобув визнання як авторитетний переписувач священних текстів, секретар рабинського суду та автор фундаментальних праць із єврейського закону.Коли народився хлопчик, на церемонію його обрізання прийшли всі головні рабини й судді Єрусалима, щоб засвідчити свою повагу до автора відомих книг. Ім’я Шнеур Залман дали на честь великого засновника руху Хабад, а друге ім’я — Довбер — хлопчик отримав на честь свого прадіда, рабина Довбера Ашкеназі.🕺 Таємні тренування в батьковому кабінетіІз трьох років Залманке навчався у традиційному хедері. Його феноменальні здібності виявлялися в усьому: він не лише блискуче навчався, а й мав неабиякий ораторський хист — сам складав невеликі промови та виголошував їх перед рідними.Проте мало хто знав про його іншу пристрасть — танці. Хлопчик майстерно виконував складний єрусалимський весільний танець кадачеке. Він був надзвичайно спритним і на родинних весіллях завжди сам розпочинав танець, після чого до нього приєднувалися старші брати й батько. Свої таємні репетиції Залманке влаштовував просто в батьковому кабінеті, коли того не було вдома.🚌 Фатальне весілля і страшне передчуттяЙшов 1939 рік. У Землі Ізраїлю добігав кінця період кривавих зіткнень, що увійшов в історію як Арабське повстання, а дороги залишалися вкрай небезпечними. Попри це старший брат Залманке, рабин Барух Нае, одружувався у Тверії, і родина вирішила вирушити на святкування.Після весілля дорогою додому сім’я заїхала до дідуся в Тель-Авів. Того четвергового вечора, коли всі вже збиралися сісти на автовокзалі в автобус до Єрусалима, маленький Залманке раптом посмутнів, міцно вчепився в батьків лапсердак і тихо сказав, що зовсім не хоче їхати й краще було б залишитися. Батько лагідно пояснив синові, що в Єрусалимі на них чекають інші рідні, і дитина слухняно погодилася.💥 Трагедія біля Шаар га-ГайАвтобус був напівпорожнім. Залманке навідріз відмовився сідати в середині салону поруч із сестрами й зайняв довге окреме сидіння в самому кінці.Коли автобус в’їхав у небезпечну звивисту ущелину Шаар га-Гай, тишу розірвали автоматні черги. Важка куля типу «дум-дум» пробила задню стінку автобуса й смертельно поранила Залманке. Його сестри також зазнали поранень, але вижили. Маленький Залманке встиг прошепотіти лише кілька слів, перш ніж його життя згасло.🕯 Гірке відлуння і похоронЦя страшна трагедія сталася в понеділок, 6 Елулу 5699 року. Маленький Залманке став останньою єврейською жертвою тривалого Арабського повстання, адже вже за тиждень розпочалася Друга світова війна.Коли вбитий горем батько повернувся до свого єрусалимського дому, на столі біля вікна на нього чекала трагічна несподіванка — книга про закони жалоби та втіхи, яку друзі надіслали ще заздалегідь.На похорон хлопчика зібрався весь Єрусалим. Попереду жалобної процесії йшли його ровесники, голосно читаючи псалми. Ім’я світлого хлопчика назавжди залишилося в історії як символ чистої дитячої жертви.📷 На світлині: Залманке в центрі — разом із мамою, братом і сестрою. джерело: 📖 (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

У розділі Тори «Кі Теце» згадується безліч законів. Серед них — закон про повернення загубленого майна. Якщо вид речі й обставини її втрати — наприклад, наявність особливих прикмет — дають власникові можливість підтвердити своє право на неї, той, хто знайшов загублене, зобов’язаний подбати, щоб річ повернулася до свого господаря.Повага до права власності в єврейському законі — не новина. Проте заповідь повернення загубленого має одну містичну складову, яка вирізняє її з-поміж інших. Згідно з Кабалою, людина, яка привласнює знахідку, що за законом підлягає поверненню, прирікає свою душу на додаткове перевтілення. Ось таке покарання: ще одне життя — від початку й до кінця. Виявляється, для душі це надзвичайно болісне випробування.Ця особливість, здавалося б, нескладної міцви спонукає до роздумів. Людина, яка привласнила знайдене, відрізняється від звичайного злодюжки. Те, що їй Згори було дано знайти загублену річ, — не просто випробування. Їй виявили довіру: повернути те, що від початку мало бути частиною життя іншої людини. Але вона, на жаль, цієї довіри не виправдала.І щоб усунути наслідки своєї помилки, очистити душу та відновити зв’язок із Творцем, їй дається дуже ризикований шанс — прожити нове життя з усіма його випробуваннями.Урок із цього простий, але від того не менш важливий: довіра — надзвичайно цінний і водночас уразливий скарб. Її дуже легко втратити в одну мить — достатньо лише на хвилину піддатися спокусі. А відновлювати довіру доводиться болісно й довго. Іноді — ціле життя.📖 Джерело: Chabad.org

Художня галерея Альберта Лейзера Фельдмана"Скрипаль на даху" Дні роботи: з неділі по четвер Години роботи: 12:00 – 19:00 Адреса: вул. Еспланадна, 24 Вхід вільний (безкоштовний)Мистецтво, яке надихає та відкриває нові горизонти — завітайте, щоб відчути атмосферу творчості!

Настанова з книги «Айом-йом» на 8 Елула розповідає про відданість Цемах Цедека — третього Любавицького Ребе — духовній спадщині Алтер Ребе, засновника Хабаду. Настанова дняЦемах Цедек назвав три заслуги, завдяки яким він досяг успіху на з’їзді рабинів у петербурзі 5603 (1843) року.Однією з них були тридцять дві тисячі годин, які він присвятив праці над творами Алтер Ребе впродовж тридцяти років — від 5564 до 5594 року.У 5564 (1804) році він установив для себе особливий розклад вивчення праць Алтер Ребе, а в 5594 (1834) році розпочав їх публікацію. Головна думка дня 32 000 годин відданої праціЦемах Цедек присвятив величезну частину свого життя вивченню, упорядкуванню та збереженню вчення Алтер Ребе. Ця багаторічна праця стала його духовною силою та опорою у складний і відповідальний час. Великий результат народжується в тишіУспіх у надзвичайно складних суспільних справах не виникає раптово. За ним часто стоять роки наполегливої, непомітної для інших духовної праці, навчання та внутрішньої дисципліни. Урок місяця ЕлулЕлул — час духовного підсумку й чесної розмови із собою. Ця настанова спонукає замислитися: скільки часу ми присвячуємо вивченню Тори, добрим справам і власному духовному зростанню?Навіть невеликий, але постійний крок здатен із часом стати основою великих звершень. Адже духовний скарб також складається по крихті — година за годиною, день за днем. Джерело: Chabad.org — «Айом-йом: 8 Елула»