Основні послуги Замовлення молитов за здоров'яЧитання молитов і псалмів за здоров'я та одужання рідних і близьких. Замовлення молитов за удачуМолитви за парнасу (достаток), успіх у справах, удачу та благословення для вас і вашої родини. Замовлення молитви ЙорцайтПоминальна молитва.Читання поминальних молитов і Кадишу в річницю відходу близької людини. Замовлення молитви ІзкорЧитання поминальної молитви «Ізкор» за упокій душі рідних та близьких. Організація похоронів за єврейською традицієюПовний супровід родини.Дотримання всіх вимог єврейського закону.Супровід на всіх етапах організації похорону. Матеріальна допомога малозабезпеченим родинамПідтримка сімей.Допомога в організації гідного поховання. Догляд за могиламиПрибирання та впорядкування місць поховання.Встановлення пам'ятних табличок.Регулярний догляд за могилами. Допомога з «Вантажем 200»Організація та супровід транспортування померлого в Україну, до Ізраїлю та інших країн світу.Контакти +380 63 770 04 43месенджери для зв'язку (WhatsApp, Viber, Telegram)Контактна особа: Залман«Хесед шель емет» — «Істинне милосердя».

П’ятниця, переддень ШабатуТижнева глава: в Ізраїлі — «Хукат», у діаспорі — «Корах». 5755 (1995) — відійшов у Вічність машпія рабин Мендл Футерфас — один із головних діячів, які організували виїзд євреїв із Радянського Союзу у 5706 (1946) році, один із засновників установ Хабаду в Лондоні та машпія єшиви «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді. Айом-йомНавіть коли лише один хасид або один учень спрямовує своє серце, розум і душу до Тори та її зміцнення, він творить справжні дива у великому місті в усіх його справах. І це відбувається надприродним шляхом — завдяки заслугам праотців світу.

Шабат — 5 Тамуза 5786 року📖 Айом-йом на ШабатОдного разу під час особистої аудієнції (єхідут) наш Старий Учитель (Алтер Ребе — рабі Шнеур-Залман із Ляд) запитав одного зі своїх найближчих і найвидатніших хасидів про його справи.Хасид почав нарікати, що повністю розорився й утратив усе своє майно.На це Алтер Ребе відповів:«Від тебе вимагається, щоб ти освітлював своє оточення Торою та служінням серця (молитвою). А засоби до існування й усі інші твої потреби — це те, що зобов’язаний дати тобі Всевишній. Виконуй те, що покладено на тебе, а Б-г виконає те, що покладено на Нього».📖 Любавицький календар

📖 ВступНаша тижнева глава розповідає про пісню синів Ізраїлю — «Тоді заспівав Ізраїль» — як подяку Всевишньому за те, що Він урятував їх від ворогів, які чатували в ущелинах скель біля русла річки Арнон, маючи намір знищити народ.Всевишній зблизив дві гори одна до одної, і вони розчавили ворогів, які опинилися між ними.Подібний прояв вдячності ми знаходимо й після дива розсічення Червоного моря (Ям Суф). Тоді сини Ізраїлю також прославили Всевишнього піснею: «Тоді заспівав Моше та сини Ізраїлю».🤔 ЗапитанняПостає запитання: чому саме після цих двох чудес сини Ізраїлю вважали за потрібне заспівати пісню?Адже протягом усього шляху від Виходу з Єгипту й до цього моменту відбулося безліч інших чудес, за які вони не співали хвали.💡 ВідповідьНа відміну від усіх інших чудес, ці два випадки вирізнялися особливим способом спасіння: в обох ситуаціях синам Ізраїлю не довелося зробити абсолютно нічого, щоб перемогти своїх ворогів.Біля русла Арнону Всевишній знищив ворогів без будь-якого попереднього відома самих євреїв. Так само і під час розсічення Червоного моря їм не потрібно було воювати з єгиптянами, як сказано: «Г-сподь буде воювати за вас, а ви зберігайте спокій».У цих двох чудесах особливо яскраво проявилася ніжна любов Всевишнього до народу Ізраїлю. Тому й народ, зі свого боку, відповів на цю любов щирою взаємною любов'ю — через пісню.📌 УрокКожен єврей повинен усвідомлювати виняткову любов, яку Всевишній має до нього, і щиро дякувати Йому за це.(За матеріалами «Лікутей Сіхот», том 23, стор. 179.)📖 Любавицький календар

Цемах Цедек пише в одній зі своїх праць:«У вівторок тижневої глави "Балак" 5562 року (влітку 1802 року) наш учитель Алтер Ребе, благословенна його пам'ять, сказав своєму синові:"Як розв'язати питання, яке порушили астрономи: якщо Земля кругла й куляста, наче яблуко, то чому люди, які живуть на протилежному боці земної кулі, в Америці, не падають?.. Відповідь, яку пропонують самі вчені, є неправильною..."Після цього Ребе пояснив, що відповідь міститься у вченні книги «Ец Хаїм», де сказано, що дев'ять небесних сфер (галгалім) отримують життєву силу від самої сутності так званих кіл (ігулім), а в колі немає ні верху, ні низу.Тому для тих, хто живе на протилежному від нас боці земної кулі, небеса над ними є «верхом» так само, як для нас верхом є небеса над нами. Відповідно, земля під ними є «низом» стосовно небес, що над нею». джерело: chabad.org

Ми часто вважаємо, що пам'ять про близьких живе лише у наших серцях.Проте юдаїзм навчає: справжня пам'ять проявляється не лише у спогадах, а й у добрих справах.Саме тому існує молитва Ізкор («Нехай згадає»). Це особлива поминальна молитва, у якій ми просимо Всевишнього згадати душі наших батьків, рідних і близьких, які відійшли у Вічність.Та Ізкор — це більше, ніж молитва. Під час її читання прийнято взяти на себе зобов'язання дати цдаку (пожертву) або зробити добру справу заради піднесення душі померлого.У юдаїзмі вірять, що після відходу з цього світу душа продовжує жити, а добрі справи дітей і близьких можуть стати для неї великою заслугою. Тому найкращий спосіб вшанувати пам'ять рідної людини — не лише згадувати її, а продовжувати творити добро від її імені.Ізкор також нагадує нам про одну з найважливіших заповідей — шанування батьків. Ця заповідь не завершується зі смертю людини. Вона продовжується через молитву, благодійність, вивчення Тори та добрі вчинки.Пам'ять у юдаїзмі — це не минуле. Це міст між поколіннями, який ми будуємо своїми справами сьогодні.Нехай пам'ять про наших рідних буде благословенням, а їхні душі будуть пов'язані у вузлі вічного життя. 

📌9 тамуза 3338 року (423 рік до н. е.) — Вавилоняни проломили стіну Єрусалима.Цього дня армія вавилонського царя Навухаднецара (Навуходоносора) пробила стіни Єрусалима й увірвалася до міста. Цар Юдеї Цідкіягу здався і був відведений до Вавилону. Через місяць Єрусалим був повністю захоплений ворогом, Перший Храм було зруйновано, а більшу частину євреїв вивезено у вигнання.Довгі роки цей день відзначався постом, однак після того, як через 490 років римські легіонери 17 тамуза пробили пролом у єрусалимських стінах (це призвело до руйнування Другого Храму), дати обох постів були об’єднані.📌9 тамуза 5004 року (17 червня 1244 року) — Спалення на Гревській площі Парижа трактатів Талмуда.У 1240 році король Людовик IX Святий влаштував у своїй резиденції диспут між євреями та християнами, причому євреїв туди доставили насильно під конвоєм. Євреїв представляли чотири рабини, християн — найвченіший із ченців, францисканець, професор Сорбонни, вихрест Микола Донін із Ля-Рошелі. Свідки повідомляють, що Микола «виглядав слабко», але перевага «істинної віри» «не могла не проявитися», тож, згідно з вироком, євреїв було визнано переможеними. А через 4 роки було спалено два десятки возів, наповнених томами Талмуда.Це було перше в історії спалення єврейських книг, і на згадку про цю подію було встановлено піст. Однак, як написано в книзі «Таня равта»: «Піст не прив’язаний до днів року, бо мудрецям стало відомо, що текст Тори передбачив цю подію заздалегідь», тобто постяться не 9 тамуза, а в шостий день тижня, коли читають главу «Хукат»джерело: chabad.odessa

8 тамуза 5651 року (14 липня 1891) — Заручини ребецн Хаї-Мушки, молодшої дочки четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля (ребе Магараш) та рабі Моше га-Когена Горенштейна.Рабі Моше Горенштейн був видатним мудрецем і праведником, тож брати Хаї-Мушки, зокрема майбутній п’ятий Ребе, рабі Шолом-Дов-Бер (Ребе Рашаб), доклали чимало зусиль, щоб заручини відбулися.8 тамуза 5659 року (16 червня 1899 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу Мані.Рабі Еліягу Мані народився в Багдаді (Ірак), проте, отримавши браху (благословення) від великого кабаліста рабі Йосефа-Хаїма бен Еліягу аль-Хахама (рабі Бен Іш Хай), він переїхав до Ерец-Ісраель, де оселився в Хевроні й очолив єврейську громаду.Рабі Еліягу користувався повагою не тільки євреїв, а й арабських мешканців Хеврона, які називали його «шейхом». Після смерті рабі Еліягу його поховали на єврейському кладовищі, однак араби викрали його тіло й перепоховали на мусульманському кладовищі. Єврейській громаді довелося не просто домогтися повернення тіла рабі Еліягу, а й виставити охорону біля його могили.джерело: chabad.odessa

📌11 тамуза 5591 року (22 червня 1831 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві-Гірша з Жидачева.Рабі Цві-Гірш народився в галицькому містечку Самбор і разом зі своїм молодшим братом, рабі Моше з Самбора, навчався у рабі Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця, сліпого Провидця з Любліна.Рабі Цві-Гірш дружив із відомим хасидським цадиком рабі Нафталі-Цві з Ропшиць, а серед його учнів були такі видатні лідери наступного покоління, як рабі Іцхак-Айзік з Комарни, рабі Цві-Елімелех з Дінова (відомий також як Бней Іссахар), рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, рабі Шимон із Ярославля та рабі Шалом із Кам’янки.Рабі Іцхак-Айзік із Комарни писав, що душа його вчителя була частиною душі рабі Хаїма Віталя — найкращого учня великого кабаліста рабі Іцхака Лурії Ашкеназі (Арізаль), а та, у свою чергу, була частинкою душі рабі Аківи. Ще один його учень, рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, переказував зі слів вчителя, що в минулому житті він був одним із учнів найвидатнішого кабаліста рабі Шимона бар Йохая. Деякі з хасидських цадиків — сучасників рабі Цві — вважали, що його душа — це душа знаменитого мудреця Януки (малюка), згаданого в кабалістичній книзі рабі Шимона бар Йохая «Зогар». Сам же рабі Цві-Гірш говорив своєму братові, рабі Моше із Самбора, що його душа в одному з попередніх втілень була душею рабі Ішмаеля-первосвященика.📌11 тамуза 5696 року (12 липня 1935 року) — Йорцайт (річниця смерті) рабі Шнеура-Залмана Слоніма, онука ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького ребе — Мітелер ребе.Рабі Шнеур-Залман народився в 5622 році в Хевроні (Ерец-Ісраель) у родині рабина та великого хасида рабі Мордехая-Довбера Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл. Сам він також був великим знавцем Тори та хасидської філософії (хсидуса або хасидута). Його дружиною стала ребецн Мушка, дочка його дядька, рабина Леві-Іцхака Слоніма. У 1885 році, коли Хабад очолив п’ятий Любавицький Ребе рабі Шолом-Довбер (Ребе Рашаб), рабі Шнеур-Залман приїхав до Любавичів і залишився там надовго.Ребе наблизив його до себе, а взимку 1886 року взяв із собою у відому ялтинську подорож, де вони провели багато годин, спільно вивчаючи хасидизм. Крім того, під час перебування в Ялті рабі Шнеур-Залман був меламедом (вчителем) юного рабі Йосефа-Іцхака (майбутнього шостого Ребе — Ребе Раяца).Після повернення на Святу Землю він розпочав листування з Ребе Рашабом, і в опублікованих збірках послань Ребе Рашаба містяться десятки послань до рабі Шнеура-Залмана.Цікаво, що, звертаючись до рабі Шнеура-Залмана, Ребе Рашаб жартома називав його «моїм онуком», а його батька, рабі Мордехая-Довбера — «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай-Довбер приїхав до Любавичів до четвертого Ребе — рабі Шмуеля (Ребе Магараш), син Ребе (майбутній ребе Рашаб) проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх Ребе, які рабі Мордехай чув від своєї мами, ребецн Менухи-Рохл.Одного разу Ребе Магараш теж послухав розповіді рабі Мордехая, і вони йому сподобалися настільки, що він сказав синові: «Запроси його до себе як зятя за стіл». (У ті часи заможні євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов’язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість продовжувати навчання. Тож фраза про «запрошення зятя за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку родину). Так і стало заведено. А син «зятя» став відповідно «онуком».У 1900 році він отримав від рабі Шнеура-Залмана з Любліна (автора книги «Торат хесед») пропозицію очолити громаду Яффо. Заручившись благословенням Ребе Рашаба, рабі Слонім очолив громаду Тель-Авіва-Яффо і залишався на цій посаді 35 років, аж до кінця своїх днів.Похований рабі Шнеур-Залман у Тель-Авіві.джерело: chabad.odessa

12 тамуза 5100 року (8 липня 1340 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова бен Ашера бен Єхіеля (Баал ѓа-Турім).Рабі Яаков був сином рабі Ашера, сина Єхіеля (відомого як рабі Рош). Він народився в Німеччині, але потім разом із батьком переїхав до Іспанії, у Толедо, де, відмовившись від посади рабина, жив у великій бідності, присвячуючи весь свій час вивченню Тори. Найбільшу популярність рабі Яакову бен Ашеру принесла книга «Арба ѓа-турім» («Чотири ряди»), яка дала йому, як це часто буває, друге ім’я. Вважаючи, що на той час «аргументи стали хибними, розбіжності посилилися, думки розмножилися, так що не залишилося жодного галахічного правила, щодо якого існує згода», рабі Яаков вирішив написати книгу, яка охоплювала б усі закони та звичаї, що стосуються як людини, так і громади.У «Арба ѓа-турім» щодо кожного питання в лаконічній формі наведено думки всіх провідних авторитетів попередніх поколінь, щоб будь-який рабин, який користується цією книгою, міг самостійно зробити остаточний висновок, оцінивши та порівнявши різні думки.Відповідно до назви книга складається з чотирьох частин. «Орах хаїм» («Спосіб життя») об’єднує правила щоденної поведінки, а також закони суботи, свят і будніх днів; «Йоре деа» («Вчитель мудрості») присвячена кашруту, законам обрізання, жалобі тощо; «Евен га-езер» («Скеля допомоги») містить положення про шлюб і розлучення; «Хошен мішпат» («Знак суду») присвячена судочинству та заповідям, що регулюють майнові відносини.Згідно з переказами, рабі Яаков помер дорогою до Ерец-Ісраель.12 тамуза 5640 року (21 червня 1880 року) — День народження рабі Йосефа-Іцхака (ребе Раяц), шостого Любавицького Ребе.Його мати, ребецн Штерна-Сара, розповідала: «Після нашого весілля минуло кілька років. Я була дуже молода і перебувала далеко від дому своїх батьків. У нас досі не було дітей, і це дуже мене травмувало.Одного разу, у свято Сімхат-Тора, під час кідушу, який відбувався вдома у мого свекра, рабі Шмуеля (четвертого Любавицького Ребе, Ребе Маѓараша), прочитали «Мішеберах» (молитву за здоров’я) за всіх жінок і дівчат «Дому Ребе», але про мене чомусь забули. Я дуже засмутилася, і, хоча пізніше благословили й мене, осад залишився. Я пішла до своєї кімнати й почала думати про те, що в мене досі немає дітей, про свою самотність, про цю історію з «Мішеберах». Я заплакала і так, у сльозах, задрімала. І тоді мені приснився сон.Я побачила уві сні чоловіка імпозантної зовнішності, який увійшов до моєї кімнати й запитав мене: «Дочко моя, чому ти плачеш?» Я розповіла про все, що було в моєму серці, і він сказав: «Не плач, дочко моя! Обіцяю тобі, що цього року у тебе народиться син, але одразу після свята ти маєш роздати 18 рублів зі своїх особистих грошей на цдаку».Закінчивши говорити, чоловік вийшов із кімнати й зник. Через кілька хвилин він повернувся у супроводі ще двох осіб і повторив перед ними висунуту мені умову. Ті, хто прийшов із ним, погодилися, і всі троє, благословивши мене, вийшли з кімнати.Через кілька годин повернувся мій чоловік. Я розповіла йому про сон, і він, поспішивши до свого батька, переказав йому його. Тесть покликав мене й попросив розповісти йому сон у всіх подробицях. Коли я закінчила розповідь, тесть сказав: «Перший, хто відвідав тебе, був ребе Цемах-Цедек, а двоє інших — Мітелер-ребе й Алтер-ребе».Після свята я мала виконати поставлене мені у сні завдання, але звідки я могла взяти «18 рублів моїх особистих грошей»? У мене була сукня, пошита за останньою модою тих часів, але свекор не хотів, щоб я її одягала. Тоді я покликала жінку, яка опікувалася потребами громади, і попросила її продати цю сукню. А з виручених за сукню грошей я відклала 18 рублів на цдаку.Того ж року у мене народився син, ребе Раяц» — закінчила свою розповідь ребецн Штерна-Сара.12 тамуза 5625 року (6 липня 1865 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліягу-Йосефа Рівліна з Дрібіна, автора книги «Огель Йосеф»Рабі Еліягу-Йосеф із Дрибіна був великим мудрецем, одним із найвидатніших хасидів другого та третього Любавицьких Ребе — Мітелер-Ребе та Ребе Цемах-Цедека, і одним із стовпів хасидизму тих часів. Ребе Цемах-Цедек казав: «У нього є два з половиною хасиди, один із яких — рабі Еліягу-Йосеф». Спочатку він був рабином містечка Дрібін, потім переїхав до Полоцька, а звідти у 1847 році перебрався до Ерец-Ісраель, де став рабином і наставником хасидської громади. Серед іншого він облаштував синагогу «Цемах-Цедек» у Старому місті Єрусалима.Похований рабі Еліягу-Йосеф у Єрусалимі, на Оливній горі.12 тамуза 5655 року (4 липня 1895 року) — Ребе Рашаб (рабі Шолом-Дов-Бер) призначив свого сина, рабі Йосефа-Іцхока (майбутнього Ребе Раяца), своїм секретаремНа той момент майбутньому шостому Любавицькому Ребе було всього 15 років, але Ребе Рашаб призначив його своїм секретарем з питань загального управління. Того ж року рабі Раяц був присутній на з’їзді рабинів як представник Ребе Рашаба.Оскільки Йосеф-Іцхак був все-таки молодий, Ребе Рашаб відправив разом із ним рабі Шмуеля-Бецалеля, попередивши його, що хоча він, Шмуель-Бецалель дуже розумний, а Йосеф-Іцхак дуже молодий, чим менше Шмуель-Бецалель втручатиметься в його дії, тим краще.12 тамуза 5687 року (12 липня 1927 року) — «Свято Визволення». Цього дня шостий Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак (Ребе Раяц) отримав повідомлення про його звільнення з костромського заслання.Ребе Раяц замість розстрілу був відправлений на трирічне заслання до Костроми, але рада, створена для його звільнення, ухвалила рішення продовжувати роботу над його повним звільненням. Члени ради знову звернулися до пані Пешкової, представниці «Червоного Хреста» в СРСР, і вона спробувала домогтися від радянського керівництва звільнення Ребе. На противагу їй ленінградські чекісти заявили, що якщо Ребе повернеться до Ленінграда, то його одразу ж заарештують.Ребе Раяцу було наказано щовівторка з’являтися в костромське відділення ГПУ, але, коли 12 тамуза, у вівторок, ребе Раяц і рабин Еліягу-Хаїм Алтгойз, який його супроводжував, прийшли туди, чекіст привітно прийняв їх і сказав: «Надійшов наказ про ваше звільнення, і я радий повідомити вам про ваше звільнення».Оскільки того дня костромське відділення ГПУ не працювало, там не змогли видати свідоцтво про звільнення, і Ребе був змушений чекати на отримання свідоцтва до 13 тамуза.

Сьогодні 7 Тамуза 5786 року📌 5710 (1950) — Ребе вперше відредагував сіху, виголошену ним під час фарбренгену та записану «маніхім» (слухачами-упорядниками). Це була бесіда, сказана в Шабат Мевархім місяця Сіван, приблизно за місяць до цього.📌 5742 (1982) — Ребе приєднався до «Коль Коре» (публічного звернення) рабинів Святої Землі до всього народу Ізраїлю із закликом дотримуватися «тааніт шаот» (посту протягом кількох годин) заради добра та спасіння мешканців Землі Ізраїлю у зв’язку з надзвичайним становищем під час Першої ліванської війни.Айом-йомМій батько, учитель і наставник, Ребе Рашаб, говорив:«Початок хасидизму закорінений у його майбутньому, а майбутнє — у його витоках. У цьому полягає таємниця небесних кіл (ігулім), де немає ні початку, ні кінця, але над усім панує непорушний порядок».Баал-Шем-Тов у всьому був прикладом досконалого порядку. Магід із Межирича вирізнявся суворістю й точністю в його дотриманні. А мій прадід, наш великий учитель Алтер Ребе, навчав і хасидів бути людьми порядку.Це чітко простежується в його вченні, листах і духовних нігунах. Для кожного хасида раз і назавжди було встановлено визначений час приїзду до Ліозни, а згодом — до Ляд. Ніхто не наважувався змінити цей термін без дозволу Ребе, а щоб отримати такий дозвіл, потрібно було надати вагому причину.При самому ж Ребе діяв спеціальний дорадчий орган, який опікувався впорядкуванням хасидського життя. Його очолював брат Ребе — Магаріль (рабі Єгуда-Лейб). Окремо існувала ще одна рада, що займалася вихованням і духовним спрямуванням молодих хасидів. Її очолював Мітлер Ребе.

Саме цього дня, у 1941 році, війна прийшла на українську землю з першими вибухами над Києвом. Вона принесла мільйони людських трагедій, зруйновані долі, спустошені міста й села, біль, який не зникає з поколіннями.Сьогодні, через десятиліття, Україна знову переживає жахіття війни. Наші міста знову прокидаються від вибухів, мирні люди гинуть від російських атак, а ворог знову намагається позбавити нас права жити на своїй землі.Ми пам'ятаємо всіх, чиї життя забрала Друга світова війна. І пам'ятаємо кожного, хто загинув у нинішній боротьбі за свободу України.Світла пам'ять усім невинним жертвам.Вічна шана тим, хто захищав і захищає нашу землю.Пам'ятаємо. Боремося. Переможемо.