Світло Шабату — в кожен дім
Громада
Щоп’ятниці представники нашої громади вирушають у дорогу для виконання особливої Міцви — доставити хали та свічки тим, хто цього потребує.Це не просто випічка чи пара свічок. Це тепло традицій, відчуття єдності та гідна зустріч Шабату для тих, хто не має змоги самостійно їх придбати чи приготувати.Ми робимо це з любов’ю, турботою та вірою в те, що світло Шабату повинне наповнювати та зігрівати кожен дім.Єврейська громада — поруч. Завжди.
Наші дати: 26 тамуза
Громада
26 тамуза 5519 року (23 липня 1759 року) — перемога Баал Шем-Това над франкістами під час диспуту у Львові.У херсонській генізі (сховище єврейських текстів, яке є при кожній синагозі, куди поміщаються непридатні тексти святих книг. Оскільки в листах євреї постійно цитували святі тексти, то в генізи потрапляла і велика кількість побутових паперів. Найбільш відомі каїрська геніза, де прекрасно збереглися документи за майже 1000 років життя єгипетської єврейської громади, і досліджена на початку XX століття херсонська геніза, де було знайдено багато хасидських документів), так ось, в херсонській генізі було виявлено лист, в якому розповідалося про заснування рабі Ісраелем Баал Шем-Товом звичаю святкування дня перемоги над франкістами.Франкісти були послідовниками Якова Франка, одного з учнів лжемесії Шабтая Цві. Після того як Шабтай Цві прийняв іслам, Франк почав проповідувати щось подібне і за час свого життя встиг перейти з іудаїзму спочатку в іслам, звідти в католицьку віру, а після збирався перейти і в православ'я. Серед іншого Франк проповідував занурення в безодню гріха, щоб якомога швидше переповнилася чаша терпіння і Мошіах вже прийшов і т.д.17 липня 1759 року у Львові, з ініціативи франкістів і католицького архієпископа Львова, відбувся диспут між ними і нормальними євреями. З нашого боку брали участь сорок рабинів, серед яких був і рабі Баал-Шем Тов. Оскільки перемога в диспуті означала поразку католицької церкви і могла спричинити погіршення становища польських євреїв, більшість рабинів не бажали брати участі в диспуті, бажаючи лише одного — щоб франкісти якомога швидше залишили іудаїзм. З цим не погоджувався лише Баал Шем Тов, який говорив, що «поки уражений член ще пов'язаний з тілом, залишається хоч якась надія коли-небудь його вилікувати; коли ж його відрізали, він вже пропав назавжди».Після закінчення диспуту священики зажадали, щоб франкісти хрестилися, що й було зроблено, причому нові «поляки» змінили не тільки віру, а й імена, а в багатьох випадках і прізвища. Ну а потім, ці прізвища, як і належить, стали гордістю Польщі та Росії — Бжезинські, Крисинські, Ясинські, Маєвські, Піотровські, Зелінські. Зокрема мати великого польського поета Адама Міцкевича походила з родини Маєвських і він сам ніколи цього не забував.chabad.odessa
Наші дати: 28 тамуза
Громада
*28 тамуза 5653 року (10 липня 1893 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Лейба Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького Ребе — Мітелер ребе.Рабі Єгуда-Лейб народився в 5592 році (1832) в Любавичах і був первістком ребецн Менухи-Рохл. У 13 років він разом з батьками здійснив алію (переїхав, кажучи сучасною мовою, «на ПМЖ» в Ерец-Ісраель), причому день народження і обряд бар-міцви відзначали безпосередньо на кораблі, що плив до берегів Святої землі.У 18 років Єгуда-Лейб повернувся в Любавичі до третього Любавицького ребе — рабі Менахему-Мендлу (ребе Цемах Цедеку) і провів там деякий час, але більшу частину свого життя він прожив у Хевроні разом зі своєю матір'ю. Ребецн Менуха-Рохл (вона була відома в Хевроні як «бабуся») користувалася великою повагою і на її честь була побудована синагога і відкрита міква, а їхній будинок став хасидським центром Хеврона. За вказівкою ребе Цемах Цедека рабі Єгуда-Лейб був призначений одним з опікунів навчального центру «2Колель Хабад» і залишався на цій посаді до кінця своїх днів.Незадовго до свого відходу з життя рабі Єгуда-Лейб переїхав до Тверії. Там, у цьому місті, на кладовищі, розташованому на березі озера Кінерет, він і похований.*28 тамуза 5601 року (17 липня 1841 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мойше Тейтельбаума з містечка Шаторальяуйхей (Угорщина).Рабі Мойше — один з учнів знаменитого хасидського цадика Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця «ѓа-Хозе мі-Люблін» («Провидець з Любліна») і автор книги «Йісма Моше», став основоположником угорської хасидської династії, нині відомої як сатмарські хасиди.chabad.odessa
Наші дати: 29 тамуза
Громада
*29 тамуза 4865 року (13 липня 1105 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) найвидатнішого коментатора Тори — рабі Шломо Іцхакі (Раші).Раші («Рабейну Шломо Іцхакі» — «Наш вчитель Шломо син Іцхака») народився в містечку Труа в 1040 році в поважній і шанованій єврейській родині, яка вела свій родовід через мудреців Талмуда рабі Йоханана Сандлара і Гіллеля-Старшого до царя Давида. Першим його вчителем був батько, рабі Іцхак, а потім юнак переїхав до Вормса і Майнца, де навчався під керівництвом знаменитих мудреців рабі Яакова бен Якара і Іцхака бен Йеѓуди. У 25 років, вже будучи відомим єврейським вченим, Раші повернувся в рідний Труа, де і провів все життя. Тут він заснував єшиву, яка стала головною в Північній Франції та Німеччині.У всьому єврейському світі як учні, так і вчителі сприймають його коментарі до Тори, книг пророків і Талмуду як найважливішу підмогу в розумінні цих текстів. Більш того, на коментарях Раші засновані численні праці пізніших коментаторів. Ребе у своєму циклі «Сіхот Раші» («Бесіди про коментарі Раші») неодноразово демонстрував, як просте, на перший погляд, розуміння тексту великим коментатором, насправді включає безліч рівнів розуміння і часто допомагає вирішити труднощі, що зустрічаються в тексті, а також за допомогою простих слів, взятих з мідрашів, пропонує нові інтерпретації прочитаного. Цікаво, що хоча Раші і обіймав посаду рабина Труа, але на життя він заробляв виноробством, і отже всі ці приголомшливі тексти писав у вільний час.Синів у Раші не було, але дочки володіли незвичайним для жінок знанням Талмуда і одна з них навіть допомагала батькові в складанні коментарів. Чоловіки трьох дочок Раші були видатними талмудистами, а з онуків найбільш відомі рабі Шмуель бен Меїр (Рашбам) і рабі Яаков бен Меїр Там.Останні роки життя рабейну Шломо-Іцхакі припали на період Першого хрестового походу, коли загинули багато його родичів і друзів.chabad.odessa
Наші дати: 1 ава
Громада
*1 ава 1657 року (2104 рік до н.е.) – Води всесвітнього Потопу пішли на спад.У цей день у раніше безкрайньому океані з'явилися перші острівці суші. Вершини гір, раніше приховані шаром води в 15 амот (11 метрів), з'явилися над водою, і це стало остаточним підтвердженням завершення Потопу.1 ава 2487 року (1273 рік до н.е.) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Аѓарона, брата Моше-рабейну і пророчиці Мірьям.Аѓарон — перший коѓен ѓа-годоль (первосвященик) Храму і великий миротворець, пішов з цього світу у віці 123 років. Його йорцайт описаний в Торі і це єдине в цій книзі згадування такого роду.Великий кабаліст Арізаль (рабі Іцхак Лурія Ашкеназі) говорив, що в попередньому житті Аарон був Араном, братом Авраама. У пізніші часи його душа поверталася в тілі пророка Яавеца (він же — суддя Отніель бен Кеназ), судді і пророка Толи бен Пуа, пророка Шмуеля, Авії, сина царя Єровама, первосвященика Урії, вбитого царем Єоякимом (як розплата за те, що Аарону вдалося уникнути смерті під час виготовлення Золотого тельця) і в пророка Захарію. Душа ж дружини Аѓарона, Елішеви, після втілилася в душі Бат-Шеви, дружини царя Давида і матері царя ШломаНащадки Аѓарона — коѓени (носії прізвищ Кац, Коган, Каганов, Коѓен, Раппопорт тощо) — єдині, хто мав право здійснювати жертвоприношення в Храмі.*1 ава 2516 року (1244 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) первосвященика Елазара бен Аѓарона, племінника Моше-рабейну і пророчиці Мірьям.Елазар був третім з чотирьох синів первосвященика Аѓрона. Двоє старших синів Аѓарона — Надав і Авіѓу померли і після відходу з цього світу батька Елазар сам став первосвящеником. Дружиною Елазара була дочка Путіеля, одного з керівників племені Йосефа. Ну а син Елазара — той самий Пінхас, про якого йдеться в однойменному розділі тижневої Тори.Наші мудреці кажуть, що перша з книг Пророків — книга Єгошуа була розпочата самим Єгошуа бін-Нуном, але закінчена і відредагована вона була Елазаром і Пінхасом.chabad.odessa
Місяць Ав та його особливості
Громада
Місяць Ав — один із найглибших і найемоційніших місяців у єврейському календарі. Він поєднує траур і надію, спогади про руйнування та віру в майбутнє відновлення.🔥 Трагічні події:9 ава (Тіша бе-Ав) — день загального трауру, коли було зруйновано:Перший Храм (Соломонів) у 586 році до н.е.Другий Храм у 70 році н.е.Також цього дня сталися інші трагічні події в історії єврейського народу: вигнання з Іспанії, початок Першої світової війни (що призвела до Голокосту), депортації, погроми тощо.⏳ Період скорботи:Перші дев’ять днів місяця — період посиленого трауру: не їдять м’яса, не п’ють вина, не купаються для задоволення, не слухають музику.В цей час не святкують весіль, не носять новий одяг, не роблять ремонтів тощо.🌅 Надія після темряви:Вже наступного дня після Тіша бе-Ав починається поступовий підйом.15 ава (Ту бе-Ав) — день радості, кохання та нових починань. За традицією, саме цього дня в стародавньому Ізраїлі дівчата виходили у виноградники в білих сукнях, щоб познайомитися з нареченими.Цей день вважається найщасливішим у році.🌱 Духовний зміст місяця Ав:Назва «Ав» означає «батько», що нагадує: навіть у гіркі моменти Б-г залишається люблячим Батьком, Який хоче повернення Своїх дітей.Згідно з традицією, Месія народиться 9 ава — в день найбільшої темряви зароджується світло.📖 Традиції та настанови:Посилюють вивчення Тори, особливо тем про Храм і його відновлення.Моляться за мир в Ізраїлі та в усьому світі.Уникають суперечок, зберігають спокій і повагу в стосунках.Місяць Ав — це час, коли ми сумуємо, але не втрачаємо надії.Бо кожне руйнування — це підготовка до майбутнього відбудування.
