Сім гостей (ушпізін) на Сукот — це душі семи великих праведників, які, згідно з кабалою, відвідують єврейські шалаші (сукки) у свято Сукот: Авраам, Іцхак, Яаков, Йосеф, Моше, Аарон і Давид. Вони називаються «ушпізін» (від арамейського «гості») й по черзі очолюють дні свята, уособлюючи духовну присутність і благословення в сукці. ❓Хто такі ушпізінЦе душі семи духовних лідерів єврейського народу:Авраам — уособлює хесед (доброту)Іцхак — уособлює гвура (самодисципліну)Яаков — уособлює тіферет (гармонію та істину)Йосеф — уособлює йесод (основу та зв’язок)Моше — уособлює нецах (перемогу та силу)Аарон — уособлює ход (велич і смиренність)Давид — уособлює малхут (царство) ❓Як запрошують ушпізін?Перед входом у сукку прийнято читати спеціальне благословення, запрошуючи цих праведних гостей у шалаш. Також ушпізін вшановують перед кожною трапезою в сукці. 📌Духовний зміст ушпізінЗапрошення ушпізін символізує прагнення до духовного зростання й зв’язок із небесними джерелами. Це також нагадування про мандрівне життя наших праотців, яке дозволило їм виконати волю Всевишнього. Запрошуючи їх, євреї висловлюють надію, що більше не підуть у вигнання.

*8 тішрея 2935 року (826 рік до н.е.) — Початок свят, присвячених завершенню будівництва Храму.Двотижневими святкуваннями відзначив цар Шломо (Соломон) завершення будівництва Храму в місті Єрусалимі, який протягом 410 років (аж до його руйнування вавилонянами) залишався центром національного і духовного життя єврейського народу. А почалися урочисті церемонії 8 тишрея.*8 тішрея 5552 року (13 жовтня 1791 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха, батька Алтер ребе.Рабі Борух в юності багато подорожував Європою, навчаючись у різних єшивах і у різних рабинів. Однак, незважаючи на велику вченість, він ретельно приховував її (розповідають, що він був членом союзу ністарім — праведних мудреців-кабалістів, які потайки подорожували єврейськими містечками і в разі необхідності приходили місцевим жителям на допомогу). Після одруження рабі Борух оселився в Ліозно (Білорусь). Там у нього народилося четверо синів, один з яких, Шнеур-Залман (відомий нам як Алтер ребе), став засновником руху Хабад.На схилі років рабі Борух знову відправився в подорожі і останнім своїм місцем проживання обрав угорське містечко Соліш (тепер воно знаходиться у нас в Україні, в Закарпатській області, і називається Виноградів). У 1791 році рабі Борух пішов з цього світу і був похований на кладовищі Соліша.джерело:chabad.odessa

Наші дати: 11-12 тішрея📌11 тішрея 5553 року (27 вересня 1792 року) — Початок навчання Менехема-Мендла (майбутнього ребе Цемах-Цедека) в хедері.Після відходу з цього світу його мами (3 тишрея 5553 року), дочки Алтер ребе, дідусь взяв на себе виховання онука і вже наступного дня після Йом-Кіпура трирічний Менахем-Мендл, як і належить, в цьому віці єврейським дітям вперше відправився на навчання. Меламедом (вчителем) юного Менахема-Мендла, на прохання дідуся, став рабі Авраѓам бен Шимшон.📌12 тішрея 5537 року (25 вересня 1776 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраама бен Дов-Бера «Малаха» («Ангела»).Після відходу з цього світу рабі Ісраеля Баал Шем-Това рабі Дов-Бер, відомий як Межерицький магід (проповідник), очолив хасидський рух. Серед учнів магіда були товариші по навчанню — його син рабі Авраѓам, прозваний «Малах» («Ангел») і Шнеур-Залман бен. Що означає «товариші по навчанню»? У єшивах існує така практика: двоє рівних за знаннями та інтелектом студентів утворюють хавруту (товариство) і займаються разом, удвох дошукуючись рішення складних проблем і незрозумілих місць у вивченому матеріалі. Рабі Шнеур-Залман став відомий як Алтер ребе — засновник руху Хабад, а онуком рабі Авраама, який пішов з цього світу в 26 років, був рабі Ісраель Фрідман (Ружинський ребе). Ну а нащадки Ребе з Ружина стали родоначальниками ружинських, садигорських і боянівських хасидів.джерело:chabad.odessa  

📌10 тішрея 2083 року (1677 рік до н.е.) — День народження нашої праматері Рівки, дружини Іцхака.Цього дня в місті Падан-Арам (нинішня Сирія) у чоловіка на ім'я Бетуель народилася дочка Рівка (Ревекка), яка стала дружиною нашого праотця Іцхака (Ісаака) і матір'ю близнюків Якова та Есава.Рівка — поряд із Сарою, Леєю і Рохл (Рахель) є однією з чотирьох праматерів єврейського народу. Вона, як Сара і Лея, похована в Хевроні, в печері Махпела, поруч зі своїм чоловіком Іцхаком.📌10 тішрея 2449 року (1311 рік до н.е.) — Єврейський народ отримує другі скрижалі. День прощення.Це сталося через 82 дні після того, як народ Ізраїлю, знехтувавши умовами щойно укладеного біля гори Синай союзу, почав споруджувати золоту фігуру тельця. Після того як Моше 40 днів випрошував на горі Синай прощення для всього народу, лише після цього йому було повідомлено, що Всевишній прощає свій народ і дає йому на знак примирення другі скрижалі, замість розбитих після гріха із золотим тельцем.📌10 тішрея 3894 року (134 рік) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш ѓа-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) рабі Аківи бен Йосефа.Кілька днів тому (5 тишрея) рабі Аківа був заарештований за доносом якогось Папаса бен Йеѓуди, оскільки, всупереч забороні, він продовжував навчати євреїв Торі. Смерть рабі Аківи була болісною: кати здерли з нього шкіру залізними граблями. Сам же рабі Аківа в цей момент голосно читав слова «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль...»), втішаючи своїх учнів тим, що він, нарешті, отримав можливість повною мірою продемонструвати свою любов до Всевишнього.📌10 тішрея приблизно 3900-4000 роки (150-160 рр.) — Заборона обрізання імператором Адріаном.Римський імператор Адріан, роздратований повстанням Бар-Кохби і опором, який євреї чинили його спробам запровадити в Іудеї культ божественного себе (за традицією римські імператори вважалися божественними), взявся за викорінення іудаїзму. Основну небезпеку він бачив у вивченні Тори, дотриманні шабату і обрізанні (бріт-міла). Що сталося з тими, хто навчав Торі, добре видно на прикладі рабі Аківи, а ось обряд бріт-міла був оголошений каліцтвом, за яке людей саджали до в'язниці, а також страчували. Звичайно, у Адріана нічого не вийшло, час все розставив на свої місця, але осад, як то кажуть, залишився...📌10 тішрея 5734 року (2 жовтня 1973 року) — Напад арабських армій на Ізраїль і початок Війни Судного Дня.Початок бойових дій армії Сирії та Єгипту приурочили до Йом-Кіпуру, дня, який більшість євреїв (у тому числі й солдатів) проводить у синагогах, а отже армія перебуває в «розібраному» стані (приблизно так і сталося — практично всі військовослужбовці були у відпустці). Однак у ті роки практично всі громадяни Ізраїлю відзначали Йом-Кіпур і провести мобілізацію не склало труднощів — всіх чоловіків можна було знайти в синагогах. І оскільки в цей день звичайний рух транспорту припинявся, то дороги були вільні і військовослужбовці змогли швидко дістатися до бойових позицій.Війна, як ви пам'ятаєте, закінчилася черговою поразкою арабських армій, хоча провальний початок війни позначився і Армія оборони Ізраїлю зазнала дуже великих втрат — загинуло понад 2000 солдатів.📌10 тішрея 5716 року (26 вересня 1955 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Єгуди-Лейба Ашлага.Рабі Ашлаг (також відомий під ім'ям ѓа-Сулам, за назвою своєї основної праці) був одним з найбільших кабалістів останніх поколінь. Він народився в 1886 році в Польщі і з дитинства дивував оточуючих своїми здібностями. Пізніше він став хасидом рабі Меїра-Шалома з Калуша, а також часто бував у Бельзі (місто у Львівській області. Не плутайте з містом Белц (Бєльці), яке в Молдові), у Белзер ребе рабі Іссахара-Дова Рокеаха.Будучи зовсім молодим, він перебрався до Варшави, де став рабином однієї з громад (незважаючи на поважну посаду, він жив дуже бідно, тому свої праці писав на клаптиках паперу). У Варшаві рабі Ашлаг продовжив займатися Кабалою і тут у нього з'явився вчитель (сам рабі Йеѓуда-Лейб говорив, що вчитель заборонив розкривати його ім'я, але «в миру» він був відомим варшавським бізнесменом)З 1922 року рабі Ашлаг з родиною переїхав до Єрусалиму. Тут вони жили в маленькій кімнаті в мансарді будинку, що стояв у вузькому провулку біля Стіни плачу.Останнє десятиліття рабі Єгуда-Лейб провів у Бней-Браці та Тель-Авіві. Саме тут він закінчив свою головну працю — книгу «Га-Сулам (Сходи)» (аж 21 том!) — повний і прокоментований переклад книги «Зоар» на іврит (в оригіналі книга написана арамейською мовою).

Напередодні Йом Кіпуру, Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман роздав леках вірянам нашої Громади з благословенням на гарну печатку в книзі життя та добрий і солодкий рік. Нехай цей древній звичай принесе кожному з нас благословення, єдність і мир у новому році.

Дорогі захисники й захисниці України! У цей особливий день ми схиляємо голови перед вашою мужністю. Ви стоїте на варті життя, свободи та майбутнього нашого народу. Ваш подвиг — це не лише сила зброї, а й сила духу, віри й любові до своєї землі.Нехай Всевишній береже кожного з вас, дарує здоров’я, відвагу та мир у серці. Нехай молитви всього народу стануть для вас щитом, а добрі справи — світлом у найтемніші години.Ми молимося за вас і віримо: «Господь — сила моя і щит мій» (Тегілім 28:7).Нехай повернеться кожен додому з перемогою й благословенням.АМЕН! 

Одного разу чоловік прийшов до Любавичського Ребе й сказав:«Чого варті євреї, які приходять до синагоги лише раз на рік? Увесь рік вони живуть, як неєвреї, а тільки на Йом-Кіпур на 24 години перевдягаються в євреїв».📖 Ребе відповів:«Ти неправильно зрозумів. Насправді увесь рік вони ніби переодягнені й перебувають не на своєму місці. А саме в Йом-Кіпур, коли вони приходять до синагоги, розкривається їхня справжня сутність — їхня чиста єврейська душа».גמר חתימה טובה!Гмар хатіма това!

📸 В Анатівці, напередодні святого дня Йом-Кіпуру, ми провели обряд Капарот.Цей звичай, що має глибоке коріння у єврейській традиції, допомагає людині відчути мить очищення та нагадує про потребу переосмислити свої вчинки.У дні, коли весь народ Ізраїлю стоїть перед Всевишнім, Капарот відкриває серце до тшуви — щирого повернення до Б-га. Це символічний акт, у якому ми перекладаємо на інший предмет чи пожертву тягар своїх провин, а самі піднімаємося до світла і надії.Нехай виконання цієї міцви стане для кожного з нас заслугою та благословенням, щоб увійти в Йом-Кіпур з оновленою душею, спокоєм у серці та вірою в добру печать на прийдешній рік.