📌15 нісана 2018 року (1743 рік до н. е.) — Укладення «Союзу між двома розрізаними частинами».Цього дня Всевишній уклав з нашим праотцем Авраамом (тоді ще просто Аврамом) союз, зобов’язавшись навічно дарувати євреям Ерец-Ісраель, хоча перед цим їм належало пройти випробування вигнанням і переслідуваннями. На підтвердження сказаного Всевишній велів Аврааму розсікти тушу жертовної тварини на дві частини і пройшов між ними у вигляді вогню.📌15 нісана 2048 року (1713 рік до н. е.) — Ангели в гостях у Авраама.На третій день після обрізання Авраама відвідали три мандрівники, точніше три ангели у вигляді мандрівників. Кожен з ангелів мав своє чітко визначене завдання-місію. Ангел Рефоель мав допомогти Аврааму якнайшвидше одужати після операції, ангел Михаїл мав повідомити Аврааму та Сарі, що рівно через рік у них народиться син, а ангел Гавриїл мав піти до Содому й знищити нечестиве місто.До речі, цей епізод — єдине місце в Торі, де на єврейському столі з’являються одночасно молочні та м’ясні страви (але це було до дарування Тори та появи законів кашруту. Також це єдине місце в Торі та книгах пророків, де сказано, що ангели їдять або, принаймні, людині може здатися, що вони їдять.📌15 нісана 2049 року (1712 рік до н. е.) — День народження нашого праотця Іцхака (Іцхак бен Авраам).Іцхак народився, коли його батькові Аврааму було 100 років, а його матері Сарі — 90. Саме з цим і пов'язане його ім'я (від слова «цхак» — «сміх»: почувши, що їй доведеться народити, Сара засміялася).Іцхак став першим євреєм, якого обрізали у віці восьми днів.📌15 нісана 2113 року (1738 рік до н. е.) — Битва Авраама з чотирма царями.Після того як племінник Авраама Лот був полонений військами чотирьох царів, які воювали проти армій п'яти царів (володарів міст-держав Сдома, Аморри, Адми, Цвоїма і Цоара), дядько з невеликою групою учнів (318 осіб) вирушив на допомогу племіннику.📌15 нісана 2205 року (1555 рік до н. е.) — Яків бореться з ангелом.Повертаючись з Арам-Нагараїма, де він прожив понад 20 років, Яаков заночував поблизу Пнуеля і «боровся з ним хтось до світанку», не зміг перемогти Яакова, але пошкодив йому стегно. На світанку Невідомий благословив його і назвав Ісраелем (Ізраїлем) — буквально «тим, хто бореться з Богом» (Брейшит 32:25–33). На згадку про цю подію ми носимо ім’я Ісраель і не вживаємо в їжу суху жилу «гід га-наше» з стегнового суглоба.📌15 нісана 2197 року (1565 рік до н. е.) — День народження Єгуди бен Яакова-авіну.📌15 нісана 2315 року (1445 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Єгуди бен Яакова-авіну.Четвертий син нашого праотця (івритом — «авіну») Яакова та нашої праматері Леї отримав ім'я Єгуда і став засновником колена Єгуди, що дало ім'я всьому народу (іудеї). В даний час майже всі євреї (за винятком коенів і левітів — нащадків колена Леві) є нащадками колена ЄгудиНащадком Єгуди був цар Давид і, відповідно, Месія також походитиме з колена Єгуди.📌15 нісана 2447 року (1314 рік до н. е.) — Моше бачить кущ, що не згорає.Рівно за рік до Виходу Моше, який пас стада свого тестя Ітро, виявляє біля підніжжя гори Синай дивовижну річ — кущ, що горить і не згорає. Заінтригований Моше підходить ближче, і тоді Всевишній звертається до нього з палаючого куща, наказуючи вирушити до Єгипту, щоб визволити його народ з єгипетського рабства.📌15 нісана 2448 року (1313 рік до н. е.) — Вихід євреїв з Єгипту.Рівно опівночі 15 нісана, через 210 років з моменту поселення Якова в Єгипті і 430 років по тому після укладення «Союзу між двома розсіченими частинами» Всевишній вразив єгиптян останньою, десятою карою — смертю первістків. Смерті зуміли уникнути лише ті первістки, в сім'ях яких того вечора відбувся перший в історії «седер», коли жертовне ягня було зарізане і з'їдене. А його кров, нанесена на одвірок вхідних дверей, позначила єврейські будинки, мешканці яких підкорилися Всевишньому (за деякими даними, таких було не більше третини від числа всіх євреїв).Ця кара зламала фараона (єдиного неєврейського первістка, залишеного в живих для повчання іншим), і він благав євреїв якнайшвидше покинути його країну.📌15 нісана 3389 року (371 рік до н. е.) — Пророк Даниїл у ямі з левами.У книзі пророка Даниїла розповідається, як Даниїл був оббріханий і за наказом царя Дарія кинутий на розтерзання левам, які, однак, не чіпали його. Побачивши це, Дарій наказав кинути левам наклепників з їхніми сім'ями і проголосив Бога Даниїла «живим Богом».📌16 нісана 2048 року (1713 рік до н. е.) — Знищення міст Сдома та Аморри.Розташовані в Сдомській долині міста Сдом (Содом), Аморра (Гоморра), Цвоїм, Адма та Цоар славилися неналежним поводженням мешканців. В один із моментів чаша терпіння Всевишнього переповнилася і… доля міст була вирішена. Аврааму вдалося вмовити Всевишнього пощадити міста, якщо там знайдеться хоча б 10 праведників, однак їх не знайшлося і врятуватися вдалося лише племіннику Авраама Лоту, його дружині та двом дочкам. Дружина Лота порушила наказ Бога «Не озиратися» і перетворилася на соляний стовп. Міста Аморра, Адма і Цвоїма були повністю знищені вогнем з небес, а ось місто Цоар вціліло, хоча його нечестиві мешканці також були знищені.Тепер на місці колись квітучої долини розташовується Мертве море.📌16 нісана 2196 року (1566 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Леві бен Яакова-авінуЛеві — третій син нашого праотця Яакова і праматері Леї, був родоначальником колена Леві. Він наймолодший з людей, згаданих у Торі як «іш», «чоловік» — на той момент йому було 13 років, і саме це визначило вік єврейського повноліття (бар-міцва).Зі племені Леві походять Моше, Мірьям та Агарон. Нині плем'я Леві — одне з двох (поряд із племенем Єгуди) племен Ізраїлевих, що вціліли. Вказівка на походження від левітів збереглася в таких єврейських прізвищах, як Леві, Галеві, Левін, Левінзон, Левінський, Левітан, Левітас, Левітін, Левицький тощо. Левитського походження здебільшого є носії прізвищ Гурвич, Гуревич, Хорвіц, Ландау, Сегал та Епштейн.Повна відсутність левітів відзначається серед гірських євреїв, Бней-Ісраель (Індія) і фалаша (Ефіопія), а також у єврейській громаді острова Джерба (Туніс); дуже мало їх серед грузинських євреїв і курдських євреїв Іраку.📌16 нісана 2488 року (1273 до н. е.) — Закінчилося випадання мани (небесної манни)Через шість днів після вступу євреїв під керівництвом Йегошуа бін-Нуна в Ерец-Ісраель закінчилося постачання їх «небесною їжею» — маном, що супроводжував єврейський народ усі роки перебування в пустелі.📌16 нісана 3404 року (357 рік до н. е.) — Естер відкриває своє походження Ахашверошу.На третій день посту, оголошеного Мордехаєм після видання Аманом указу, цариця Естер з'явилася перед Ахашверошем. Це кричуще порушення палацового етикету могло привести її на плаху, але цар не розсердився на дружину, а навпаки прийняв її запрошення на «маленьку сімейну вечерю зі свічками та друзями — дядьком Мордехаєм і прем'єр-міністром Аманом». Під час вечері Естер і розповіла чоловікові про те, звідки вона походить і чим її народу загрожує указ лиходія Амана.📌17 нісана 3404 року (357 року до н. е.) — Повішення Амана.Під час вечері «в інтимній обстановці», яку цариця Естер влаштувала для царя Ахашвероша і прем'єр-міністра Амана, вона відкрила цареві своє походження і пояснила, яке злодіяння замислив Аман. Коли царський євнух Харвона згадав про 25-метрову шибеницю, яку Аман приготував для Мордехая, цар наказав повісити на ній самого Амана, тим самим відкривши євреям шлях до порятунку.

Напередодні Песаха молитву Шахаріт починають читати раніше, ніж зазвичай, щоб встигнути завершити ранкову трапезу до моменту, коли хамец стає забороненим.У канун Песаха і в холь а-моед у Шахаріт не читають «Мізмор ле-тода». Причина в тому, що до подячної жертви «тода» (якій відповідає цей псалом із Тегілім) входили десять хлібів із квашеного тіста, а в ці дні це заборонено.У канун Песаха хамец дозволено їсти лише до завершення четвертої сонячної години (тобто до кінця третини дня), а користуватися ним — до кінця п’ятої години. Тому хамец слід спалити до цього часу і промовити формулу бітуль хамец.Починаючи з полудня напередодні Песаха заборонено працювати — навіть безкоштовно і навіть для потреб свята. Дозволено лише те, що дозволено в холь а-моед. У деяких громадах не працюють навіть у першій половині дня. Водночас дозволено лагодити речі та одяг, необхідні для свята.Стригти волосся і нігті дозволено лише до полудня. Якщо не встигли, нігті можна підстригти й після полудня, але волосся — лише у неєврея.Існує звичай уже за 30 днів до Песаха не їсти мацу. У канун Песаха їсти мацу заборонено за законом Тори — навіть дітям. Також цього дня не їдять продукти, з яких готують марор і харосет (хрін, салат, яблука, горіхи, груші тощо).На згадку про чудо спасіння єврейських первістків під час десятої кари в Єгипті первістки (як у батька, так і в матері, включно з коенами і левітами) за буквою закону повинні постити 14 нісана. Якщо первісток неповнолітній — постить його батько. Проте прийнято не постити, а брати участь у трапезі з нагоди виконання заповіді (обрізання, бар-міцва) або на сіюм — завершення вивчення трактату Талмуду.Якщо виливають воду після миття посуду на землю, її потрібно виливати на похиле й пухке місце, щоб вона не застоювалася і залишки їжі не скисали.Від моменту, коли хамец стає забороненим, і до завершення Песаха єврею заборонено отримувати будь-яку користь навіть від хамецу, що належить неєврею. Тому не можна виконувати роботу, пов’язану з хамецом неєврея (перевозити, охороняти, купувати). Водночас дозволено давати неєврейському працівникові гроші, навіть якщо відомо, що він купить на них хамец.Заборонено позичати або здавати в користування тварин неєврею, якщо відомо, що під час Песаха він годуватиме їх хамецом.Якщо канун Песаха припадає на шабат:а) Бдікaт хамец проводять у ніч на 13 нісана, а спалюють хамец у п’ятницю до полудня (без другої формули бітуль).б) Хамец для суботніх трапез зберігають окремо; трапези проводять раніше й завершують до заборони.в) Не готують страв із хамецом; якщо були — посуд очищають до п’ятої години.г) Третю трапезу проводять без хамецу (м’ясо, риба, овочі, фрукти).д) До Седера починають готуватися лише після завершення шабату.Напередодні шабату перевіряють, чи відокремлена хала від маци. Якщо ні — у шабат виникає складне галахічне питання.Після Мінхи читають «Седер корбан Песах» — це зараховується як духовне здійснення жертвоприношення. Варто пробудити в собі скорботу за відсутністю Храму і молитися про його відбудову.Якщо перший день Песаха — шабат, «Кабалат шабат» починають із 29-го псалма («Мізмор ле-Давід»).Після Амідa в Мааріві в першу ніч Песаха (а за межами Ізраїлю — і в другу) читають Галель стоячи, після чого хазан читає Кадіш шалем. У другу ніч також виконують «Сфірат а-Омер».джерело: 📖 Кіцур Шульхан Арух

Єгипетське рабство не почалося в один день — воно згущувалося, мов темрява перед світанком. Нащадки Яакова жили серед чужого народу, доки не опинилися в становищі безправних рабів. Але саме в цій точці відчаю починається історія визволення. Через Моше та Аарона Всевишній відкриває Свою волю: народ має вийти з Єгипту. Десять кар вражають країну, руйнуючи звичний порядок і оголюючи крихкість людської влади. Вихід стає не лише географічним рухом, а й духовним переломом — народженням народу.Особливу роль у цих подіях відіграють Моше, Аарон і їхня сестра Мірьям. Моше — вождь і пророк, Аарон — миротворець і первосвященник, Мірьям — джерело внутрішньої сили та віри. Разом вони ведуть народ через море, крізь страх і невпевненість. Однак свобода не приходить миттєво: за межами Єгипту починається тривалий шлях становлення.Кульмінацією стає дарування Тори на горі Сінай. Тут колишні раби отримують не лише закон, а й сенс існування. Вони стають народом Завіту. Але майже відразу настає криза: гріх золотого тельця показує, наскільки глибоко в свідомості ще живуть страх і потреба в зримих опорах. Навіть переживши одкровення, людина може повернутися до примітивних форм віри.Відповіддю на цю кризу стає створення Мішкана — переносного святилища. Якщо Сінай був моментом одкровення згори, то Мішкан — це спроба людини створити простір для постійної присутності Б-га у своєму житті. Тут служить Аарон і його сини, тут народ навчається дисципліни, порядку й відповідальності.Сорок років мандрів пустелею — це не покарання у вузькому сенсі, а процес дорослішання. Покоління, що вийшло з Єгипту, мало відійти, щоб поступитися місцем новому — вільному не лише зовні, а й внутрішньо. На цьому шляху відбуваються бунти, сумніви, падіння — від Кораха до нарікань біля меж Землі. Але водночас формується народ, здатний нести віру і закон.Історія Виходу — це не лише розповідь про минуле. Це модель людського життя: вихід із «Єгипту», зустріч з істиною, криза, побудова внутрішнього святилища і довгий шлях до зрілості. Саме тому вона залишається живою — як хроніка не лише поколінь, а й кожної людини.джерело: toldot.com

Спалюючи квасне перед Песахом, ми здійснюємо дію, яка на перший погляд здається суто технічною: прибирання, перевірка, формальне анулювання квасного. Але традиція наполягає: це не лише про хліб. Це про людину.Квасне — це тісто, якому дали «роздутися». У цьому простому процесі мудреці побачили образ єцер а-ра — не того, що штовхає до явного зла, а більш тихого й підступного: інерції, зволікання, самозаспокоєння. Тісто стає квасним не тому, що з ним щось зробили, а тому, що вчасно нічого не зробили. Так і людина: відкладає, тягне, думає «ще встигну» — і можливість зникає.Тому боротьба з квасним — це не стільки боротьба з гординею в абстрактному сенсі, скільки з внутрішньою тяжкістю, що заважає діяти. Заповіді вимагають живості, готовності відгукнутися. Вихід із Єгипту відбувся поспіхом — не було часу чекати, поки тісто підніметься. Свобода починається з руху, з рішучості вийти. Прісний хліб — хліб швидкості й простоти — протиставляється квасному так само, як легкість — в’язкості.Але чи означає це, що спалення хліба «спалює его»? Буквально — ні. Іудаїзм ніколи не будувався на магічному мисленні. Водночас він глибоко розуміє психологію: зовнішня дія формує внутрішній стан. Коли людина ретельно шукає квасне, відмовляється від нього, промовляє формулу його анулювання — вона не знищує его напряму, але створює внутрішню установку: «я не хочу, щоб це мною керувало».Символ не замінює роботу над собою, але запускає її. Без внутрішнього наміру все перетворюється на рутину — і це чесне зауваження. Водночас і навпаки: без дії намір швидко розчиняється. Заповіді поєднують тіло й свідомість, звичку й зміст.Тому сама схема не є хибною — вона просто потребує оновлення. Щороку людина може знову запитати себе: що в моєму житті «заквасилося»? Де я зволікаю, замість того щоб вийти зі свого «Єгипту»?І тоді спалення квасного стає не лише обрядом, а точкою старту. Не знищенням его, а звільненням від того, що заважає почати рух.джерело: toldot.com

У ніч напередодні свята Песах проводять бдікат хамец — перевірку всього дому на наявність хамецу. Мудреці постановили, що кожен єврей має виконати цю перевірку одразу після настання ночі. Також заборонено їсти чи займатися будь-чим — навіть вивченням Тори — протягом останніх 30 хвилин перед цет а-кохавім; якщо ж людина почала раніше, вона має перерватися з настанням цього часу.Той, хто зазвичай молиться Маарів у міньяні, проводить бдікат хамец одразу після повернення із синагоги. Навіть якщо цього вечора він молиться без міньяна, дозволено спочатку прочитати Маарів, а потім перевіряти. Але той, хто зазвичай молиться без міньяна, спочатку має зробити бдікат хамец, а вже потім молитися.Перевірці підлягає будь-яке місце, куди протягом року міг потрапити хамец: не лише кухня і їдальня, а й спальня, горище, підвал, комора, автомобіль тощо. Особливу увагу слід приділити дитячим кімнатам і речам. Щоб полегшити перевірку, вдень 13 нісана ретельно прибирають дім, особливо під меблями.Уважно перевіряють щілини, отвори й кути. Вузькі місця перевіряють настільки, наскільки дістає рука. Якщо хамец видно, але дістати неможливо, це місце закривають (наприклад, глиною).Бдікат хамец проводять також у синагогах — у той самий час.Перед перевіркою хліб, залишений для вечері та ранку 14 нісана, ховають у надійне місце, щоб діти чи тварини його не рознесли. Інакше доведеться перевіряти заново.Є звичай розкладати в домі 10 шматочків черствого хліба (загорнутих у папір), які той, хто перевіряє, знаходить. Це допомагає не втрачати уважність і нагадує про необхідність бітуль хамец. За Кабалою ці 10 шматочків символізують сили нечистоти, що будуть знищені.Перевірку проводять при світлі свічки (зазвичай воскової), користуючись пір’їною для очищення щілин. Знайдений хамец збирають дерев’яною ложкою і кладуть у паперовий пакет.Перед початком господар дому промовляє благословення: «…освятив нас Своїми заповідями і наказав знищити хамец». Окремого благословення на саму перевірку не читають, адже це лише частина заповіді знищення хамецу.Після благословення до початку перевірки не говорять навіть про пов’язані речі. Під час перевірки також уникають сторонніх розмов.Рекомендується проводити перевірку урочисто, залучаючи всіх домочадців: кожен отримує свою ділянку. Усі слухають благословення, відповідають «АМЕН!» і мовчки починають перевірку.Після завершення знайдений хамец, пір’їну й залишки свічки кладуть на дерев’яну ложку, загортають, перев’язують і зберігають до ранку, щоб спалити.Після бдікат хамец промовляють бітуль хамец — формулу анулювання. Головне — внутрішнє рішення вважати весь невиявлений хамец таким, що не існує і не належить людині.Наступного дня, у канун Песаха, в п’яту сонячну годину хамец спалюють. Для цього розводять окремий вогонь. Є звичай перевіряти кишені одягу перед спаленням. Після цього знову промовляють формулу бітуль хамец і молитву «Нехай буде воля Твоя».Той, хто виїжджає з дому перед Песахом і не може провести перевірку у встановлений час, має зробити це напередодні від’їзду без благословення, а потім одразу промовити бітуль хамец. джерело: Зі збірника «Шулхан Арух»

Вітаємо вас із великим святом Песах! Це свято визволення наших предків із єгипетського рабства, яке нагадує нам про важливість свободи, гідності та віри в Б-га. Песах — це час очищення, оновлення і глибоких роздумів. Нехай цей святковий період наповнить ваші серця радістю, миром і благословенням.Святкуючи Песах, ми не лише згадуємо великі чудеса, які сталися з нашими предками, а й молимося за визволення та благополуччя для всіх нас. Нехай цей Песах стане для кожного з нас не лише святом свободи, а й нагодою для духовного зростання і вдячності за дари життя.Бажаємо вам щасливого і благословенного святкування, наповненого світлом і надією. Нехай смак маци та святкові традиції принесуть радість у ваші домівки, а віра і глибока єврейська традиція стануть на допомогу в кожному дні.Песах кошер ве самеах!

Згідно з Торою, не лише перший, а й сьомий день Песаха — Швії шель Песах (а в країнах діаспори й восьмий — Ахарон шель Песах) — вважається святом, і в цей день діють усі заборони на роботу, як і в інші святкові дні:«У першому місяці, на чотирнадцятий день місяця ввечері — Песах Г-споду; і на п’ятнадцятий день того ж місяця — свято маци Г-споду; сім днів їжте мацу, у сьомий день також священні збори; жодної роботи не робіть» (Ваїкра, 23:5–8).Втім, цей день сприймається як завершення всього святкового циклу Песаха і не розглядається як окреме свято. Тому, здійснюючи освячення — кідуш, ми не промовляємо у Швії шель Песах благословення «Шеехеяну». Як і всі єврейські святкові дати, останній день Песаха з часом набув особливих звичаїв, що надають йому неповторного характеру.Згідно з Торою, саме на сьомий день Песаха євреї пройшли по дну розступленого моря і стали свідками того, як його хвилі поглинули єгипетське військо. Тому в усіх синагогах у цей день читають уривки з книги Шмот, що описують це чудо, а також Пісню моря (Шират а-Ям) — подячний гімн, який євреї співали, побачивши загибель ворогів. За традицією ашкеназьких громад, цей уривок слухають стоячи.Сьогодні Шират а-Ям також входить до щоденної ранкової молитви — її читають наприкінці Псукей де-Зімра. Цей звичай виник у Землі Ізраїлю й поступово поширився повсюдно.У першій половині ХХ століття в домі єрусалимського рабина Яакова-Моше Харлапа виник звичай читати Шират а-Ям у ніч Швії шель Песах. Опівночі рабин, одягнений у білий кітл, починав читати Пісню моря на особливий мотив, а присутні повторювали за ним. Після цього всі разом співали й танцювали.За словами Хафец Хаїма, Шират а-Ям слід промовляти з радістю, уявляючи себе свідком розступлення моря. За кабалістичною традицією, тому, хто читає її з радістю, прощаються багато гріхів.У Хабаді та деяких сефардських громадах у ніч Швії шель Песах прийнято не спати, проводячи час у молитві та вивченні Тори. Це пов’язано з тим, що під час Виходу євреї також не спали цієї ночі, переходячи море.У різних громадах існували звичаї, що відтворювали перехід через море: наприклад, виливали воду на підлогу й символічно «переходили море». Подібні традиції існували і в інших містечках, де це ставало особливою подією для всієї громади.Хасиди Єрусалима з руху «Тольдот Аарон» також символічно зображали цей перехід, але без води: ребе проходив крізь натовп, який уособлював море.Усі ці звичаї пов’язані з минулим — із подіями Виходу. Але Бааль-Шем-Тов увів звичай, що символізує майбутнє: в останній день Песаха влаштовувати третю трапезу — Сеудат Машіах («трапеза Машіаха»). Пізніше було постановлено пити під час неї чотири келихи вина, подібно до Седера.Дехто вважає, що коріння цього звичаю — в афтарі свята з книги пророка Йешаягу, де описано майбутній світ гармонії та миру.Є й інше пояснення: Песах — це свято визволення з Єгипту, а остаточне Визволення також відбудеться в місяці нісан. Тому логічно, що свято починається трапезою, яка розповідає про минуле, і завершується трапезою, присвяченою майбутньому. Так Песах стає мостом між пам’яттю про минуле і надією на майбутнє.джерело: chabad.org

Із збірника «Кіцур Шульхан Арух»У другу ніч Песаха ( 2 квітня/15 нісана) починають відлік днів між святами Песах і Шавуот — «Сфірат а-Омер». Ця назва нагадує про омер — міру ячмінного борошна, яку на другий день Песаха приносили в Храм як дар Всевишньому. З цього моменту дозволялося вживати зерно нового врожаю. 49 днів відділяють перший день Песаха від свята Шавуот. Тора заповідає вести цей рахунок, тому щодня ми говоримо: «Сьогодні — такий-то день після принесення омера».Автор книги «Сефер га-хінух» пояснює, що заповідь «Сфірат а-Омер» підкреслює перевагу духовної свободи над фізичною. Вийшовши з єгипетського рабства, сини Ізраїлю здобули справжню свободу лише тоді, коли через 49 днів отримали Тору на горі Синай. Знаючи, що мета визволення — отримання Тори, вони з нетерпінням рахували дні.Згідно з Каббалою, 49 — це число рівнів духовної нечистоти, в які занурилися євреї в Єгипті. Щодня вони очищалися від одного рівня, і до 50-го дня — дня дарування Тори — повністю очистилися.Служіння Всевишньому в ці дні полягає у внутрішньому вдосконаленні. Душа людини має сім основних якостей: доброта, суворість, гармонія та інші. Поєднуючись між собою, вони утворюють 49 основних рис характеру (7×7). Кожного дня ми працюємо над певною їх комбінацією.У Торі сказано: «І відлічуйте собі… сім тижнів; повними нехай вони будуть» (Ваїкра, 23:15). Мудреці пояснюють: кожен має рахувати самостійно. Щоб тижні були «повними», рахунок ведуть на початку ночі — одразу після молитви Маарів.Перед виконанням заповіді промовляють благословення: «…який заповідав нам рахувати дні омера». Якщо не встигли вночі — можна виконати до світанку з благословенням. Якщо пропустили ніч — вдень рахують без благословення. Якщо пропущено цілу добу — надалі рахують без благословення, але бажано почути його від іншого й відповісти «АМЕН!».Починаючи з другого тижня, називають і дні, і тижні: наприклад, «сьогодні десять днів — це один тиждень і три дні омера».Перед благословенням слід знати правильний день. Якщо помилково повторили за кимось — заповідь усе одно вважається виконаною.Той, хто сумнівається, чи рахував учора, може продовжувати рахунок із благословенням.Якщо в сутінках запитують, який сьогодні день омера, слід відповісти: «Вчора був такий-то день», щоб не зарахувати це як виконання заповіді.Прийнято не працювати від заходу сонця до виконання «Сфірат а-Омер». За пів години до заходу не починають трапезу. Якщо почали — можна не переривати, але якщо настав час рахунку — трапезу слід перервати.У дні «Сфірат а-Омер» дотримуються елементів жалоби на згадку про загибель 24 000 учнів раббі Аківи.а) Не проводять весіль, але можна робити заручини (без музики й танців).б) Дозволено влаштовувати трапези, але без надмірних веселощів.в) До передодня Шавуота не стрижуться (з певними винятками для обряду обрізання).

Дарування Тори відбулося через 49 днів після свята Песах. Ці 49 днів називаються днями Сфірат а-Омер. У книзі Ваїкра (23:15) сказано: «І відлічуйте собі… від дня принесення вами омера підношення».Омер — це міра об’єму. Євреї приносили омер ячменю, починаючи з післяобіднього приношення другого дня Песаха. Після цього вони відлічували кожен із семи тижнів — 49 днів, після чого на п’ятдесятий день святкували Шавуот — день дарування Тори на горі Синай.Навіть після руйнування Першого і Другого Храмів ця традиція збереглася. Починаючи з другої ночі Песаха, ми щодня ведемо відлік усіх 49 днів. Наприкінці вечірньої молитви промовляємо благословення і називаємо, який це день рахунку.Ці 49 днів символізують очікування євреями отримання Тори.Правило «семи тижнів» поширюється і на ширший сенс — від Сотворення світу до дарування Тори. Цей період розкривається через множення 7 на 7:Перший етап — 7 днів створення світу.Другий — 7 тижнів Омера (50 днів).Третій — 7×50 = 350 днів (умовний рік).Четвертий — семирічний цикл шміти.П’ятий — 7×7 років плюс ювілейний рік (50 років).Шостий — 7 ювілеїв (350 років).Сьомий — 49 ювілеїв (2450 років).Саме у 2450 році від Сотворення світу Ізраїль отримав Тору.У дні Сфірат а-Омер читають 67-й псалом і молитву «Ана Бехоах». Цей псалом говорить про зібрання вигнанців і майбутнє визволення. Його будова унікальна: у ньому 49 слів і 49 букв у центральному вірші — відповідно до 49 днів рахунку.Тому його часто зображають у формі храмової Менори.Число 49 також відповідає 49 рівням нечистоти, до яких опустилися євреї в Єгипті. Кожен день Омера — це очищення однієї сходинки.Подібно до того, як у Всевишнього є сім нижніх сфірот, душа людини також має сім якостей (мідот). Через відлік Омера ми очищаємо ці якості.Менора символізує людину:Тора — це світло, душа — олива, тіло — ґніт. Разом вони створюють світильник, що наповнює світ світлом Всевишнього.Читаючи 67-й псалом і уявляючи Менору, ми пробуджуємо милосердя Творця.Молитва «Ана Бехоах» складається з 42 слів, що формують Ім’я Всевишнього. Кожен день Омера пов’язаний із певним словом цієї молитви.Чому жінки не рахують Омер (за кабалістичним поясненням)У Зоарі пояснюється, що дні Омера — це процес очищення, подібний до стану жінки після очищення. Ці дні належать до «світу чоловічого начала», тому заповідь рахунку Омера покладена саме на чоловіків.джерело: https://silatehilim.com/

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........