Цієї неділі представники нашої громади вирушили в дорогу — не на свято, а зі святом.Ми розвозили пасхальні набори тим, хто не має змоги самостійно прийти до синагоги — людям поважного віку та тим, кому складно пересуватись.Це були короткі, але дуже живі зустрічі: кілька слів, усмішка, побажання кошерного і радісного Песаха просто на порозі дому.Песах — це не лише про свободу, яку колись отримали.Це про те, щоб сьогодні ніхто не залишився осторонь.Разом із наборами ми привозили увагу —щоб кожен зміг зустріти Песах.

Реєстрація на святкові Седери та трапезиу Громаді при Центральній синагозі КиєваЗапрошуємо провести ці особливі дні Песаха разом — у теплому колі громади, з дотриманням традицій та у справжній атмосфері свята. 1 квітня 2026 / 15 нісана 57861-й Лайла Седер — 20:30 2 квітня 2026 / 15 нісана 5786Святкова трапеза — 13:00 2 квітня 2026 / 16 нісана 57862-й Седер — 20:30 3 квітня 2026 / 16 нісана 5786Святкова трапеза — 13:00 Місце:м. Київ, вул. Шота Руставелі, 13Центральна синагога Києва Попередня реєстрація обов’язкова (044) 235-90-82 / 235-90-83 https://forms.gle/58rXE7S4F81cSJiK7Кількість місць обмежена — просимо зареєструватися заздалегідь.Хаг Песах Кашер веСамеах!  

Згідно з єврейським законом, єврею заборонено володіти хамцом протягом усіх днів свята Песах. Тому весь незнищений хамец необхідно продати неєврею на період свята.Усі запаси квасного (а також посуд, який не був ретельно очищений від його залишків) слід прибрати в окремі, зачинені місця на час Песаха 🗝️Оскільки продаж хамецу — це складний процес, що потребує точного дотримання законів, його оформлення та подальший викуп після свята здійснюються через авторитетного рабина.Увага ❗Заповніть онлайн-договір і надішліть його не пізніше середи, 1 квітня, до 10:00. Після цього прийом буде закрито.🔗 https://forms.gle/sh5tFfmEiLPw8GRm6

Міхтав Клалі («загальний лист») — це унікальний формат листування Любавицького Ребе, адресований не окремій людині, а всьому єврейському народові — незалежно від місця проживання чи рівня дотримання традицій. ⏳ Історія та змістТрадиція розпочалася 18 Елула 5710 (1950) року, коли Ребе написав перші два такі листи до Рош га-Шана. Відтоді він публікував їх майже до кожної важливої дати єврейського календаря.Про що ці листи? У них Ребе дає глибоке духовне тлумачення свята та практичні настанови для кожного єврея.Головна мета: підготовка до істинного й повного Визволення (Геули). 🌍 Мова та поширенняСпочатку листи писалися ідишем, а згодом перекладалися івритом (серед перекладачів — рабини Уріель Циммер, Авраам Ханох Гліценштейн і Тувія Блау).Листи одразу публікувалися в найбільших газетах США та Ізраїлю.У єшиві «Томхей Тмімім» (770) духовні наставники проводили спеціальні уроки з розбору кожного нового листа. 📚 Де прочитати?Сьогодні ці послання зібрані у кількох виданнях:• «Ігрот Кодеш» — входять до загального зібрання листів у хронологічному порядку.• «Лікутей Сіхот» — надруковані в додатках до томів.• «Ігрот Мелех» — спеціальне двотомне видання, присвячене виключно «Міхтав Клалі» (під редакцією рава Переця Уріеля Блау). 💡 Цікавий факт: «загальне–особисте» письмоІснував і перехідний формат (розпочався у 5709 році): Ребе писав одне глибоке листування на тему тижня, яке друкувалося тиражем, а потім у нього вписувалося ім’я конкретного адресата.В архівах такі листи позначаються трьома зірочками ***, після яких ідуть особисті приписки для конкретних людей. 📌 СьогодніТрадиція публікації цих листів у пресі продовжується завдяки організації «Ітхадут га-Хасидим», нагадуючи кожному з нас про зв’язок із Ребе та нашу духовну місію. джерело: 📖 Любавицький календар 

Нехама-Діна Шнеєрсон (1881–1971) — дружина шостого Любавицького Ребе та теща сьомого Ребе.🏙 Коріння і велика спадщинаНехама-Діна народилася 18 Хешвана 5642 року в Кишиневі (Молдова). Її батьком був рабі Авраам Шнеєрсон, онук знаменитого «Цемах Цедека». У 1897 році, коли їй було лише 16 років, вона вийшла заміж за рабі Йосефа-Іцхака (Раяца). Вибір упав саме на неї за особливим рішенням П’ятого Ребе (Рашаба), який хотів, щоб його єдиний син поєднав долю з представницею їхньої святої родини. 🛡 Подвиг заради спасінняВлітку 1927 року, коли її чоловік був заарештований радянською владою за «контрреволюційну» релігійну діяльність, Нехама-Діна проявила надзвичайну мужність. Попри стеження ГПУ та реальну загрозу розстрілу, вона фактично очолила зусилля з його порятунку. Саме вона координувала всі дії щодо визволення чоловіка зі стін Шпалерної в’язниці, ставши його «голосом» і захистом перед обличчям комуністичного режиму. 🔇 Світ у тиші: випробування глухотоюМало хто знав, що значна частина її життя минула майже в повній тиші. Після народження першої доньки в неї почалися серйозні проблеми зі слухом. Коли у 1939 році нацистська авіація бомбардувала Варшаву, вона чула лише легкий шурхіт. Вона навчилася майстерно читати по губах, а поруч із нею завжди були папір і ручка, щоб близькі могли написати їй свої слова. Ця недуга не зламала її дух — вона залишалася опорою для всієї родини. 🕊 Берегиня «Дому Ребе»Після відходу чоловіка у 1950 році Нехама-Діна вела усамітнений спосіб життя, присвячуючи дні молитві та читанню Тегілім. Однак у свята її дім оживав — вона з радісним обличчям приймала доньок і гостей. До кінця її життя Сьомий Ребе дотримувався особливого порядку: святкові трапези відбувалися в її домі, і на столі завжди стояли прибор, келих і хали для її покійного чоловіка — як знак безперервності поколінь. 🕯 Завершення шляхуНехама-Діна залишила цей світ 10 Тевета 5731 року (1971 р.) і була похована в Нью-Йорку, поруч з Оелем свого чоловіка. 👨‍👩‍👧‍👧 Доньки:Дружина рабина Шмар’яу ГураріХая-Мушка Шнеєрсон (дружина Сьомого Ребе)Шейна Оренштейн (дружина рабина Мендела Оренштейна) 📖 Любавицький календар

ЛЮБАВИЧСЬКИЙ РЕБЕ, РАБІ МЕНАХЕМ-МЕНДЕЛ ШНЕЕРСОН, ВВАЖАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШ ФЕНОМЕНАЛЬНИМ ЄВРЕЙСЬКИМ ДУХОВНИМ ЛІДЕРОМ І МИСЛИТЕЛЕМ З ТИХ, ХТО ЖИВ ЗА НЕДАВНІХ ЧАСІВ. СОТНІ ТОМІВ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ, ТИСЯЧІ ПОСЛАНЦІВ ПО ВСЬОМУ СВІТУ, ЩО НЕСУТЬ ПОБРАТИМАМ СВІТЛО ЙОГО ВЧЕННЯ, СОТНІ ТИСЯЧ ПОСЛІДОВНИКІВ, МІЛЬЙОНИ ПРИХИЛЬНИКІВ І ШАНУВАЛЬНИКІВ, ДЛЯ ЯКИХ ВІН — РЕБЕ.Вчитель, Наставник, Лідер і приклад для наслідування. Людина, чиїми зусиллями сколихнулася совість покоління і почалося духовне пробудження євреїв.Ребе народився 11 Нісана 5662 року (18 квітня 1902) у місті Миколаєві. Його батько раббі Леві-Іцхок Шнеєрсон був одним із найвідоміших рабинів Росії того часу. Вчений, що володіє глибокими знаннями в Талмуді, єврейському законі, хасидській думці, став непримиренним противником нових вітрів, принесених більшовиками. Його дружина Хана, донька миколаївського рабина Меєра-Шлоймо Яновського, була однодумницею і вірним другом свого чоловіка. Хлопчика, першу дитину в сім’ї, назвали на честь прадідуся, рабі Менахема-Мендла, третього Любавичського Ребе, широко відомого в єврейських колах своєю галахічною працею “Цемах Цедек”. Знаменитий родич батька Любавичський Ребе раббі Рашаб забезпечив батьків дитини серією вказівок. Наприклад, мати здійснювала ритуальні обмивання рук “нетілат ядаім” перед кожним годуванням немовляти. Коли Менахему-Мендлу було п’ять років, батьки змушені були забрати його з хедера у зв’язку з його надзвичайними успіхами в навчанні і найняти йому вчителів для індивідуальних занять. Учитель із хедера був упевнений, що “ця дитина народилася бути великою”. У численних спогадах про дитинство Ребе звертає на себе увагу одна деталь – відсутність відомостей про дитячі ігри. Хлопчик не грався, він навчався. Хлопчику було дев’ять років, коли він надіслав свої розвідки в єврейській юрисдикції до дитячої газети “Ах”, яка виходила тоді в Любавичах. Твір вундеркінда опублікували. Його цікавила не лише Тора, а й світські науки. Батько дозволив йому вивчати науки у вільний від вивчення Тори час, який займав у нього 18 годин на день. Проте маленький Менахем-Мендл протягом шести місяців екстерном закінчив місцеву гімназію, отримавши золоту медаль і державний атестат. У 1923 році молодий чоловік вирушив до Ростова на, ймовірно, найважливішу зустріч у своєму житті. Він поїхав познайомитися з рабі Йосефом-Іцхоком Шнеерсоном, Люба-вицьким Ребе. 1927 року разом із сім’єю Ребе він залишив росію, а 1929-го у Варшаві одружився з донькою Ребе Хає-Мусе. З Варшави молодята переїхали до Берліна.Навчання в берлінському університеті – до 1933 року. З приходом у Німеччині до влади нацистів студент Шнеерсон змушений покинути Гейдельберзький університет, де він вивчав математику і одночасно філософію. У 1933 році подружжя переїхало з Німеччини до Франції, до Парижа. Навчання тривало в Сорбонні, на факультеті суднобудування, тут він і отримав диплом.1941 року подружжю Шнеерсонів вдалося втекти з окупованої Франції в США, на той час там уже влаштувався Ребе раббі Йосеф-Іцхок.В Америці раббі Менахем-Мендл розраховував займатися своєю професійною діяльністю, суднобудуванням. Деякий час він дійсно працював на військовій базі, брав участь у конструюванні підводних човнів. Але знаменитий тесть наполіг на тому, щоб його зять очолив дві найбільші любавицькі організації – Мерказ Леїньяней Хінух, штаб освітніх установ Габада, і видавництво Кегот. Після смерті 1950 року шостого Любавицького Ребе раббі Йосефа-Іцхока Шнеєрсона, природно, постало питання про його наступника. Майбутній Ребе був категорично проти пропозиції зайняти місце тестя. Так чи інакше, у першу річницю з дня відходу Ребе раббі Йосефа-Іцхока з цього світу його молодший зять фактично став новим Ребе.За 43 роки свого керівництва раббі Менахему-Мендлу Шнеєрсону вдалося наблизити до єврейства більше людей, ніж усім релігійним керівникам нинішнього покоління разом узятим. Його методи були абсолютно новаторськими, раніше небаченими в єврейських організаціях. Ребе використовував, здається, всі можливості, технології, пресу, громадський вплив, щоб домогтися того, чого він домігся. Знекровлений, здавалося, вмираючий хасидський рух перетворився на потужну силу, вплив якої відчувають мільйони людей.Ребе побудував небачену мережу філій Хабада в усьому світі. Тисячі його послідовників роз’їхалися в усі куточки землі. Якщо спробувати кількома словами описати головне послання, яке залишив Ребе світові, напевно це буде відповідальність єврейського народу за кожного єврея. Ким би він не був і в якому б духовному стані не перебував. Немає такого, про кого можна було б сказати, що він “нуль”, “фарфален”, “пропащий”. Ми не маємо права залишити поза увагою жодну людину. Саме для цього Ребе побудував імперію Хабада, посилав своїх емісарів навіть у такі місця, де було лише кілька євреїв.джерело: https://770.com.ua

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

Напередодні свята Песах, коли світ занурюється у метушню прибирання та приготувань, існує один особливий момент — сповнений тиші й глибокого змісту. Це обряд забору «Маїм шелану» — «спляча вода». На перший погляд це здається простою технічною деталлю, але для хасида це момент істини, де фізична дія поєднується з найвищим духовним служінням і підготовкою до випікання найбільш охоронюваної маци.⚖️ Холод як запорука святості й чистотиГоловне завдання під час випікання маци — не дати тісту жодного шансу на бродіння. Галаха навчає, що тепло є головним каталізатором цього процесу, тому воду для замішування не можна брати безпосередньо з відкритої водойми в день випікання. Її набирають на заході сонця, до появи зірок, і залишають «відпочивати» в прохолодному місці на всю ніч (саме тому вона й називається «сплячою»). За цей час вода віддає накопичене земне тепло, стаючи ідеально холодною. Так звичайна природна стихія перетворюється на інструмент виконання заповіді — підготовлений до зустрічі з борошном у повній чистоті.🕍 У присутності Ребе: особливі традиції двору 770Особливої величі цей обряд набув у дворі Любавицького Ребе. На відміну від своїх попередників, які брали активну участь у самому випіканні, Ребе зосередив свою участь саме на заборі води. Місцем дії незмінно ставав фасад легендарної будівлі «770» у Брукліні, де у 1968 році було спеціально викопано колодязь.Свідки згадують: вихід Ребе до колодязя завжди був моментом граничної зосередженості. Він ішов до посудин зі строгим, зібраним виразом обличчя, не звертаючи уваги на натовп. Його рухи були точними: Ребе особисто тричі ополіскував скляну посудину, щоразу ретельно витрушуючи воду, а потім наповнював великі каністри, тричі переливаючи воду зі своєї чаші в кожну з них. Це було видовище, пронизане святістю, де кожен рух мав глибокий зміст.🎹 Від трепету — до пасхальної радостіЦікаво спостерігати, як змінювалася атмосфера цього обряду через музику. Коли Ребе йшов до колодязя, у дворі лунав серйозний нігун Алтер Ребе «Елі Ата». У ці миті Ребе не заохочував спів і був повністю занурений у дію, зберігаючи абсолютну концентрацію.Та все змінювалося, коли робота завершувалась. Повертаючись із набраною водою, Ребе починав енергійно рухати руками, підбадьорюючи громаду до потужного й радісного співу. Цей різкий перехід — від трепету підготовки до радості виконання волі Творця — задавав тон усьому святу.✨ Праця, що змінює саму сутність людиниГлибокий зміст «Маїм шелану» розкривається в історії, яку розповідав Ребе Раяц про свого батька, Ребе Рашаба. У 1911 році Ребе Рашаб спостерігав за учнем, який ніс важкі глечики з водою. Цей юнак був відомий своїм розумом, але водночас мав певну приземленість. Та того вечора, несучи воду для заповіді, він виглядав інакше.Ребе Рашаб сказав тоді:«Подивись, що робить практична праця (авода)! Адже він став зовсім іншим, ніж був раніше. Носіння "Маїм шелану" з почуттям серця справді змінює саму сутність людини».Відомий хасид Реб Гілель із Парича додавав:«Я намагаюся бути уважним у виконанні заповідей, щоб розуміти й щоб слова хасидизму правильно вкладалися в мені».У цьому і є головний урок підготовки до Песаха: через фізичні зусилля й увагу до деталей ми очищаємо не лише посуд, а й власну душу — готуючи її до справжнього виходу з внутрішнього Єгипту.Легкої та змістовної підготовки до Песаху!

Сьогодні 12 Нісана 5786 рокуЗ моменту виходу з Єгипту сини Ізраїлю стали називатися «воїнствами Всевишнього» (Цваот Ашем). Різниця між статусом «рабів» (ким вони були раніше) і «воїнства» полягає в наступному:Раб виконує роботу свого пана. У цьому є різні рівні: від майстерного ремісника («того, хто свердлить перлини») до того, хто займається простою працею або важкою фізичною роботою. Це вимагає значних зусиль і виснаження, але не пов’язане із самопожертвою (месір ут нефеш).Воїнство — це ті, хто служить із великою відданістю та самовідданістю, як у захисній, так і в наступальній боротьбі. Вони стоять на своєму посту з максимальною стійкістю, не зважаючи на супротивника. Їхнє служіння ґрунтується не на власному розумінні чи логіці, а на чіткому виконанні наказів свого Полководця.Душі Ізраїлю в Єгипті перебували в найнижчому стані, зазнаючи тяжких і гірких страждань. Попри це, вони не змінили своїх імен, мови та одягу. Вони стояли на сторожі своєї ідентичності з абсолютною твердістю, знаючи, що Всевишній обіцяв їх визволити. Той, хто поводиться так у подібних обставинах, належить до «воїнства Всевишнього», і Всевишній допомагає йому надприродним чином, що проявляється всередині самої природи.📖 Любавицький календар

📜 «Пасхальна Агада» Ребе: шедевр єврейської думки та наукової точностіГотуючись до Песаха, ми часто шукаємо ту саму книгу, яка допоможе глибше відчути Седер. Однією з найвизначніших праць у цій сфері є «Агада з підбіркою пояснень і звичаїв» (Агада ім лікутей таамім у-мінагім), укладена Сьомим Любавицьким Ребе у 1946 році.Що робить її унікальною? Ось кілька фактів, які варто знати:🔹 Науковий підхід і лаконічністьВідомий рабин Шломо-Йосеф Зевін назвав цю працю «перлиною агадичної літератури». Ребе вдалося на 47 сторінках умістити колосальний обсяг інформації: від текстологічного аналізу слів до глибоких кабалістичних змістів, зберігаючи при цьому чіткість і стислість.🔹 Детектив із першоджереламиРебе провів величезну роботу зі звіряння текстів. Чи знали ви, що Алтер Ребе (засновник Хабаду) перевіряв текст Агади, вивчивши близько 60 різних варіантів рукописів і видань? У своїх коментарях Ребе пояснює кожну зміну та доводить, чому саме ця версія є найбільш точною.🔹 «Внутрішні» воротаЦікава історія обкладинки першого видання. Ребе Раяц (Шостий Ребе) розпорядився надрукувати її з тим самим оформленням «воріт» (титульного аркуша), яке використовувалося для праць його батька, П’ятого Ребе. Це підкреслювало спадковість і глибокий внутрішній зв’язок поколінь.🔹 Не лише для ХабадуХоча в Агаді зібрано та систематизовано всі звичаї Хабаду (наприклад, чому в домі Любавицьких Ребе не прийнято «красти» афікоман — адже крадіжка, навіть жартома, не є добрим прикладом для виховання), вона стала настільною книгою для дослідників і євреїв різних напрямів завдяки своєму універсальному інтелектуальному рівню.🔹 Еволюція книгиПерше видання вийшло у 1946 році. Протягом десятиліть Ребе додавав нові фрагменти та примітки. Лише у 1973 році всі ці доповнення були остаточно інтегровані в основний текст, створивши ту довершену структуру, яку ми бачимо сьогодні.💡 Підсумок: Це не просто збірник молитов, а повноцінний посібник з історії, галахи та хасидизму. Якщо ви хочете, щоб ваш Седер цього року наповнився новими змістами — «Агада Ребе» стане вашим найкращим провідником.📖 Любавицький календар 

📌13 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) — Бріт-міла Авраама.Про всіх наступних нащадків шлюбу Авраама і Сари говоритимуть «увійшов у союз Авраама-авіну», але саме того дня і був утворений той самий союз. 13 нісана виходець з Ур-Касдима 99-річний Аврам за вказівкою Всевишнього обрізав крайню плоть собі та всім членам своєї родини. Увійшовши таким чином у союз з Всевишнім (слово «бріт» і означає «союз»), він отримав нове ім'я — Авраам («батько багатьох народів»).Одночасно з батьком обрізання зробив і його 13-річний син від служниці Гагари (Агарі) — Ішмаель (Ізмаїл). Наші мудреці кажуть, що нащадки Ішмаеля (араби) в нагороду за виконання заповіді обрізання отримали у тимчасове володіння святі місця (Ерец-Ісраель). Ну а син Іцхак (Ісаак), що народився через рік у Сари та Аврагама, увійшов у союз імені свого батька на 8-й день, ставши першим, обрізаним у восьмиденному віці.А через три дні до Аврагама прийшли три гості.📌13 нісана 3404 року (357 рік до н. е.) — Указ Амана про винищення євреїв.На 12-му році правління царя Ахашвероша його прем'єр-міністр Аман зумів домогтися схвалення плану «остаточного вирішення єврейського питання». Різанина була призначена на 13 адара, тобто через 11 місяців, і указ про це був розісланий по всіх 127 провінціях Перської імперії. На щастя, зусиллями одного з керівників єврейської громади Мордехая та дружини Ахашвероша Естер задум Амана був зірваний, і на згадку про перемогу було засновано свято Пурім.📌13 нісана 5335 року (24 березня 1575 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) творця «Шулхан Аруха» рабі Йосефа бен Ефраїма Каро.Рабі Йосеф народився в 1488 році в Толедо, проте Іспанію він покинув у 4-річному віці: після вигнання євреїв з Іспанії сім'я переїхала до Португалії, а в 1497 році, після нового вигнання — до Туреччини, де рабі Йосеф прожив майже 40 років.У 1536 році рабі Каро вирушив до Цфату. Тут він навчався у рабі Яакова Бейрава і отримав від нього сміху (атестацію на звання рабина). Після від'їзду рабі Бейрава з Цфату рабі Каро став головою місцевих вчених і одним із найшанованіших членів місцевого суду (бейс-діна) — у всіх постановах його ім'я наводилося першим. Рабі Йосеф очолив велику єшиву, в якій навчалося 200 учнів.Найбільшу популярність серед праць рабі Йосефа здобув «Шулхан арух», що став загальноприйнятим зведенням законів ортодоксального єврейства, але він є спрощеною переробкою найбільш значущої, з точки зору єврейської вченості, праці рабі Йосефа — «Бейт Йосеф» («Дім Йосефа»). У своїх постановах сам рабі Йосеф завжди посилався саме на «Бейт Йосеф» і ніколи на «Шулхан арух».Могила рабі Йосефа Каро збереглася донині на старому кладовищі Цфата.📌13 нісана 5626 року (29 березня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) третього Любавичського ребе Цемаха Цедека.У 1860 році ребе Цемах-Цедек сильно захворів. Останні півроку йому було важко говорити, і він відмовлявся приймати відвідувачів на особисту розмову з матеріальних питань, кажучи, що не бачить тіло, а бачить лише світло душі і тому не може відповідати на питання, пов'язані з матеріальним.джерело: chabad.odessa

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) — День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» — «син Маймона»), народився в іспанській Кордові в знатній і відомій родині нащадків царя Давида та укладача Талмуда рабі Єгуди га-Насі.Його першим вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови та один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його родині довелося тікати з Кордови — місто захопили ісламські фанатики Альмохади, і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років родина мандрувала Іспанією і нарешті оселилася в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць — коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але в 1165 році вони покинули Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши до Ерец-Ісраель, День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі, відзначалися нащадками Маймона сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила подорож по Ерец-Ісраель, а потім відправилася до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат — Давид бен Маймон — займався торгівлею дорогоцінними каменями і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки голови громади та займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з подорожей його корабель зазнав аварії і Давид потонув (євреї, що живуть в Індії, запевняють, що він не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Родина була розорена, а Рамбаму довелося шукати заробіток одразу для двох сімей. Він став лікарем і, зрештою, був призначений одним із особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книги «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер га-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей — 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і голова єврейської громади, ведучи широке листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки були перевезені до Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об’єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід. джерело: chabad.odessa