Напередодні суботи, глава «Трума». Сіха Ребе до розділу «Трума».На початку розділу сказано: «І візьмуть Мені приношення».Ребе пояснює: Тора говорить «візьмуть», а не «дадуть», бо, жертвуючи на святу справу, людина насправді набуває — зв’язок із Б-гом.Мішкан будувався із золота, срібла й міді — натяк на різні рівні служіння. Але для Всевишнього важлива участь кожного.Головний урок: коли людина присвячує свої сили Торі й добрим справам, вона будує особистий «Храм» у своїй душі — і тоді Б-жественна присутність відкривається «серед них», усередині кожного.джерело:📖 Любавицький календар 

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч...........

Сьогодні 6 Адара 5786 року.📌 5627 року (1866–1867) народився Менахем Мендл Шнеєрсон, син Ребе Маараша.Айом-йом1️⃣ Із бесід мого батька (Рашаб):Це велика й дивовижна заслуга, коли Всевишній удостоює людину та наділяє її особливим відчуттям і смаком до творення добра для іншого єврея — настільки, що ближній стає їй дорожчим за саму себе.Адже щодо себе людина може знайти безліч пояснень, чому їй нібито було суджено опинитися не в найкращому становищі, не дай Б-г. Але щодо іншого це зовсім неприйнятно.2️⃣ Так прийнято у старших хасидів:Книга «Танія» — це зібрання настанов із відповідей, які Рабейну а-Ґадоль (Алтер Ребе) давав хасидам на особистих аудієнціях у 5540–5550 роках (1780–1790).Влітку 5552 року (1792) він почав приводити книгу «Танія» до того вигляду, в якому вона є в нас сьогодні.До 5553 року (1793) вже існувало багато копій, але з часом у них з’явилися викривлення, а також почалися підробки. Тому Рабейну поспішив передати книгу до друку.Є й інший варіант передання: протягом двадцяти років Рабейну писав свою книгу «Танія», ретельно вивіряючи кожне слово. У 5555 році (1795) текст уже був повністю відредагований і очищений, і тоді він дозволив його переписувати. Коли ж кількість копій зросла й у них з’явилися помилки, він передав книгу до друку.Цемах Цедек розповідав, що в перший Рош а-Шана свого життя — у 5550 році (1790) — Рабейну виголосив маамар, що починається словами «Машбіін ото — תהי צדיק…» («Заклинають його: будь праведником…»), і це й є перші три розділи книги «Танія». джерело: 📖 Любавицький календар 

 📌7 адара-I 2368 року (1393 року до н.е.) — День народження Моше-рабейну (Мойсея).Моше-рабейну (Мойсей, наш вчитель) був третьою дитиною рабі Амрама, глави племені Леві та ребецн Йохевед. Його братом був Аѓарон, який згодом став першим першосвящеником і прабатьком коѓенов, а сестрою — Мірьям, найвидатніша з жінок-пророчиць. Сам Моше, який визволив євреїв з єгипетського рабства, був найвеличнішим пророком у світі (тобто мав пророчий дар найвищого ступеня) і при цьому, як написано в наших святих книгах, «найскромнішою людиною у світі».📌7 адара-I 2488 року (1273 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) Моше-рабейну.Моше привів народ до кордону Землі Ізраїлю і підніс 515 молитов, щоб Творець дозволив йому ввести євреїв в цю землю. Однак доля розпорядилася інакше. Моше «приєднався до своїх предків на горі Нево», причому його похованням займався сам Всевишній, так що «місце його поховання невідоме до цього дня». День відходу з цього світу Моше став неофіційним святом працівників похоронного братства «Хевра кадіша» (судить самі — єврей помер, був похований за всіма правилами, а працівники «Хевра кадіша» відпочивали!джерело: chabad.odessa

9 адара-II 5700 року (351 рік до н.е.) — (18 лютого 1940 року) — Шостий Любавцький ребе рабі Йосеф-Іцхак прибув до США.Насправді судно, на борту якого перебував рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц), який дивом втік від нацистів, пришвартувалося в нью-йоркській гавані ще 17 лютого, о 18 годині вечора, але за законом пасажирам судна, що прибуло до Нью-Йорка після 16 години, не дозволялося спускатися на берег до ранку наступного дня.Наступного дня тисячі людей, представники всіх американських єврейських організацій і навіть посланці мера прийшли в порт для того, щоб зустріти ребе Раяца.джерело: chabad.odessa 

10 адара-II 5700 року (19 лютого 1940 року) — Початок занять в американській єшиві «Томхей Тмімім».У день приїзду рабі Йосефа-Іцхака в США він оголосив про заснування тут єшиви «Томхей-Тмімім», сказавши: «Ми, які перебуваємо тут, — точніше сказати, — занесені сюди, — занесені сюди для роботи з самопожертвою, — для того, щоб зробити Америку місцем Тори. … Через деякий час єшива «Томхей Тмімім» буде найбільшою єшивою, і її учні освітлять єврейські будинки та піднімуть дух місцевих рабинів для того, щоб ті віддали себе поширенню Тори».І дійсно, за короткий час єшива «Томхей-Тмімім» перетворилася на найбільшу єшиву США.

📌11 адара 5566 року (1 березня 1806 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Йосефа-Давида бен Іцхака-Зрах'ї Азулая.Рабі Йосеф-Давид Азулай (відомий нам під акронімом Хіда, причому ім'я «Хаїм» («життя») йому додали пізніше, в дні небезпечної хвороби) народився в 1724 році в Єрусалимі і був одним з найближчих учнів знаменитого рабі Хаїма бен Атара (Ор ѓа-Хаїм), а після його відходу з цього світу продовжив навчання у рабі Сар-Шалома Шарабі.У 1753 році рабі Хіда несподівано покинув Ерец-Ісраель. Розповідають, що причиною цього була спільна молитва рабі Сар-Шалома і його учнів: рабі Хіда і рабі Хаїма Делароза. Намагаючись вплинути на Небесний суд, вони три дні постили, а потім піднявшись на дах єшиви, занурилися в молитви. Під час молитви їм було відкрито, що хоча час Позбавлення ще не настав, їх спільна молитва все-таки здатна привести Мошіаха, але з катастрофічними для всього Всесвіту наслідками. Щоб цього не сталося, на вимогу Небесного суду їм слід було розлучитися, і один з них мав негайно покинути Ерец-Ісраель. Жереб випав на рабі Хіду.Деякий час рабі Хіда був головним рабином Каїра, але більшу частину життя він провів у подорожах по різних країнах як посланець єврейських громад Ерец-Ісраель. У 1806 році, перебуваючи в італійському місті Ліворно, рабі Хіда покинув цей світ. У 1960 році його останки були перевезені з Ліворно до Єрусалиму, і місцем його спочинку стало кладовище на горі Гар ѓа-Менухот в Єрусалимі.📌11 адара приблизно 5460-80 року (початок XVIII століття) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліезера-Липи Вайсблюма.Рабі Еліезер і його дружина Мірл були відомі своєю доброчесністю і милосердям. У них було семеро синів, двоє з яких здобули величезну популярність в єврейському світі — рабі Мешулам-Зуся з Аніполя і рабі Елімелех з Ліженська.📌11 адара 5583 року (19 лютого 1823 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) одного з великих мудреців свого покоління, рабі Мордехая Познера, брата засновника руху Хабад рабі Шнеура-Залмана з Ляд (Алтер ребе).

Хасид — це не просто належність до певного кола. Це внутрішній стан людини, яка присвячує всі свої сили служінню Всевишньому. Так називають учнів Баал Шем Това та їхніх послідовників — насамперед за їхню глибоку працю в молитві й духовному вдосконаленні.📜 Як з’явилася ця назваЗа переданням, яке передав Ребе Раяц, у перші роки руху Баал Шем Тов називав своїх учнів «улюблені» та «друзі». Назва «хасиди» закріпилася лише наприкінці життя Дов Бера з Межирича — і поступово стала загальновживаною в усьому єврейському світі.✨ Що означає слово «хасид»Це слово зустрічається вже в Талмуді — так називали людину, яка живе понад звичайну міру, служить Б-гу з особливою відданістю. Мудреці говорили про «перших хасидів», які довго готувалися до молитви й молилися з глибокою зосередженістю.Засновник хасидизму Хабаду — Алтер Ребе — писав, що народ називав їх «хасидами» за аналогією з тими першими праведниками, які молилися з істинним наміром.Цікаво, що Алтер Ребе хотів назвати своїх послідовників «баалей тшува» — людьми, які повертаються до Б-га. Але відмовився від цієї ідеї, щоб не виникло враження, ніби інші — протилежність цьому.💡 Як пояснювали самі РебеРебе Раяц говорив:Хасид — це людина, яка в усіх своїх справах іде «понад звичайне». Він вивчає хасидут, молиться з вогнем, робить добро з надлишком.В «а-йом йом» підкреслюється:Хасид — це той, хто знає своє справжнє духовне становище, бачить, чого йому бракує, і працює над цим, приймаючи на себе ярмо Небес.🕯 Як поводиться хасид● Хасид щодня вивчає хасидут.● Хасид зайнятий добром для іншого.● Хасид живе в радості й світить іншим теплим обличчям.● Хасид бачить свої недоліки — і чесноти ближнього.● Хасид поважає навіть найпростішого єврея більше, ніж самого себе.● Хасид навчається у кожного.І головне — йому «не личить» поводитися інакше.🤝 Братерство хасидівУ Хабаді підкреслювалося: хасиди — як одна родина. Усі пов’язані з Ребе й ученням, а тому живуть відчуттям взаємної відповідальності. Допомагають одне одному і в матеріальному, і в духовному.Справжня любов між хасидами — це не просто дружба. Це глибокий внутрішній зв’язок.🌱 Коротке визначенняКоли один лікар запитав: хто такий хасид?Ребе відповів:Хасид — це той, хто перед сном може сказати, що сьогодні він став трохи кращим, ніж був вранці.Ось і все. джерело: 📖 Любавицький календар 

Громада ХаБаДГромада ХаБаД у США почала розвиватися в часи погромів у Росії, коли багато хасидів емігрували. Згодом Америка стала одним із головних центрів ХаБаД у світі, а 770 — його серцем.Ребе писав у брошурі «Бейт Рабейну шебе-Бавель», що обрав місце в «нижній півкулі», щоб поширювати хасидизм там, де ще немає Тори. Ще одна причина — більшість євреїв нашого покоління живе саме в Америці.Попередній Ребе — Йосеф Іцхак Шнеєрсон — говорив: «Десять вигнань пережив Любавич», а американське вигнання — останнє перед побудовою Храму.Могила Ребе Раяца знаходиться на кладовищі Монтефіоре в Нью-Йорку. Прибуття Ребе до АмерикиПерший візит Йосефа Іцхака Шнеєрсона до США відбувся у 1930 році. Він перебував там близько пів року та зустрівся з президентом країни.Вдруге Ребе прибув назавжди у 1940 році через Другу світову війну. Майбутній Ребе — Менахем Мендл Шнеєрсон — зміг приїхати лише у 1941 році.У ті роки Америка була далекою від релігійного життя. Тоді Ребе Раяц сказав:«Америка із нішт андерш» — «Америка не відрізняється», показуючи, що й тут можна жити повноцінним єврейським життям.Слово «ופרצת» — «І розширишся» — стало девізом діяльності ХаБаД в Америці. Заснування єшиви «Томхей Тмімім»Одразу після приїзду Ребе РАЯЦ відкрив у США єшиву «Томхей Тмімім». Він говорив, що вони приїхали не просто жити, а працювати з самовідданістю, щоб Америка стала місцем Тори.Єшива швидко стала найбільшою в країні. Її учні наповнили світлом єврейські домівки та надихнули рабинів і громади по всій Америці. Підтримка президентівДеякі президенти США висловлювали повагу й підтримку Ребе та ХаБаД. Зокрема:● Джиммі Картер підписав закон про День освіти;● Рональд Рейган підтримав ініціативу «Момент мовчання».Завдяки цим зусиллям ХаБаД зміг поширювати свої вчення та зміцнювати єврейське життя по всій Америці. На фото: мер Балтимора, пан Бреннінг, приймає Ребе Раяца під час його першого візиту до Сполучених Штатів.джерело: Любавицький календар 

Сьогодні 8 Адара 5786 року📌 5700 (1940) рік.Ребе Йосеф Іцхак Шнеєрсон (Раяц) прибув до берегів Сполучених Штатів після виїзду з Європи під час Другої світової війни.Через закриття порту йому не дозволили зійти з корабля до наступного дня — 9 Адара.1️⃣ Алтер Ребе одного разу запросив до себе молодого хасида з учнів Магіда з Межерича і, як мав звичай, наспівно промовив:«Мені заповідано: “І навчайте ними синів ваших”, а ти зобов’язаний годувати й забезпечувати свою сім’ю. Тож поміняймося: я дам тобі все необхідне, щоб ти міг виконувати свій обов’язок, а ти навчай мого сина» — йшлося про майбутнього Дов-Бера Шнеурі (Мітелер Ребе).І пояснив порядок навчання:Спершу вивчають літери алфавіту.Що таке «алеф»? Крапка вгорі, крапка внизу і лінія посередині — це і є «алеф».Єврейська дитина повинна знати, що «алеф» Тори — це «йуд» угорі (Всевишній, Ім’я Якого починається з літери «йуд»), і «йуд» унизу (єврей), а лінія, що їх поєднує, — це віра, яка об’єднує їх.Інша версія:«Йуд» угорі — це душа;«йуд» унизу — тіло;а лінія посередині — це трепет Небес (богобоязливість), що поєднує їх.2️⃣ Мій батько й учитель (Ребе Рашаб) пише в одному зі своїх листів:«Одна добра дія краща за тисячу зітхань. Наш Б-г живий, а Тора і заповіді — вічні. Залиш зітхання й докладай зусиль у практичній праці — і Б-г тебе благословить». 

Звичай перед ПуримомПеред денним молитовним служінням Мінха у день Посту Естер (зазвичай це напередодні свята Пурим) існує цікавий звичай: давати 3 монети номіналом у половину шекеля, долара, євро або 50 копійок.При цьому промовляють: «На згадку про половину шекеля».У чому ж суть цього звичаю і чому він виконується саме в цей день?Рамо (рабі Моше Ісерліс) у кодексі законів Шульхан Арух (розділ Орах Хаїм 694:1 – закони єврейського календаря та свят) пише:«Дехто вважає, що перед Пуримом потрібно дати половину монети, яка перебуває в обігу в цьому місці та в цей час, на згадку про половину шекеля, яку давали в місяці Адар. А оскільки поняття “трума” (подаяння, пожертва) згадується у Торі тричі (в уривку про половину шекеля), потрібно дати три такі монети».Джерело заповіді в ТоріУ тижневій главі «Кі-Тіса» (Шмот, 30:12-16) сказано:«І сказав Всевишній Моше: Коли будеш злічувати синів Ізраїлю, нехай кожен дасть викуп за свою душу Всевишньому при злічуванні їх, щоб не було пошесті серед них при підрахунку. Ось що вони дадуть: кожен, хто підлягає зліченню, дасть половину шекеля, святого шекеля (де шекель = 20 гера), половину шекеля як приношення для Всевишнього. Кожен, хто досяг 20 років, дасть це приношення. Багатий не додасть, а бідний не зменшить – половину шекеля як приношення для Всевишнього, на спокуту ваших душ. І це буде синам Ізраїлю на спомин перед Всевишнім, щоб спокутувати ваші душі».Рамбам і кодекс Сефер-а-Хінух включають цю заповідь до 613 заповідей Тори. Однак, згідно з думкою інших коментаторів (наприклад, Віленського Гаона), закон про збір шекелів – це частина процесу жертвоприношень та служіння в Храмі, що був переданий від Моше усно, без прямого згадування в Письмовій Торі.

«Сувій Естер», який ми читаємо у свято Пурим, має досить загадкову відмінність від інших книг Святого Письма. У всій історії чудесного порятунку єврейського народу від жахливого геноциду жодного разу не згадується Ім'я Всевишнього. Події розгортаються ніби «самі по собі», без явного втручання «надприродної» сили.Це «дивне» відсутність згадки про Б-га у Книзі Естер має просте пояснення, яке дав раббі Авраам Ібн-Езра. Хоча він був містиком і кабалістом, у своїх коментарях до Тори та Святого Письма він завжди пропонував найбільш раціональне тлумачення. У передмові до коментаря на Книгу Естер Ібн-Езра зазначає, що цей сувій був написаний придворним юдеєм Мордехаєм, одним із великих учителів нашого народу, а його копії були розіслані по всій імперії Ахашвероша. Мордехай розумів, що Книгу Естер перекладуть перською мовою і внесуть до царських літописів. Перси були язичниками, і Мордехай побоювався, що вони, безсумнівно, замінять у перекладі Ім'я Всевишнього іменами своїх ідолів. «Тому, – каже Ібн-Езра словами Книги Приповістей Соломонових (25:2), – Слава Всевишнього – приховувати справу».Це просте, раціональне пояснення Ібн-Езри добре узгоджується із самою суттю Книги Естер, на що натякає її ім'я – «Естер», що давньоєврейською означає «таємниця». Як влучно зазначає талмудичний мідраш, події Книги Естер містяться в Торі натяком, у Второзаконні (31:18): «Я приховаю Лик Свій у той день». Найбільше чудо пуримського порятунку було приховане в природному перебігу подій, у законах природи.А «закони природи, – навчав засновник хасидизму раббі Ісроель Баал-Шем-Тов, – це також чудо, що свідчить про Творця. Це – найвище з чудес. Але через те, що це чудо постійно повторюється, ми звикаємо до нього і сприймаємо як щось само собою зрозуміле». «Б-жественний Лик» ніби прихований. Історія Пурима нагадує нам, що все, що відбувається у світі, – це наслідок Б-жественного Провидіння, а не просто збіг обставин.Рав Дов-Бер ГаскелевичМатеріал надано журналом «Лехаїм».