У самому центрі міста Кір’ят-Малахи розташоване одне з найдинамічніших і найважливіших місць для світового руху Хабад — район Нахлат Ар Хабад, або, як його лагідно називають мешканці, «Нахла». Це не просто житловий масив, а втілення духовного й соціального бачення, яке розпочалося за прямою ініціативою Любавицького Ребе у 1969 році 📜.🕰 Як усе починалосяІсторія району нерозривно пов’язана з великою хвилею репатріації євреїв із Радянського Союзу та Грузії. Ребе, для якого добробут репатріантів завжди був пріоритетом, доручив своїм довіреним особам знайти відповідне місце для створення особливого поселення. У той час відчувався гострий дефіцит житла, і пошуки були непростими. Перелом настав, коли з’ясувалося, що в Кір’ят-Малахи пустують сотні квартир. Отримавши звіт про це, Ребе відповів короткою й рішучою телеграмою:«Пропозиція щодо Кір’ят-Малахи правильна».Так, із цього благословення, почалося будівництво майбутньої громади 🌱.📜 Особистий дарунок Ребе: сувої ТориОсобливим моментом в історії району стало рішення Ребе надіслати новій громаді два сувої Тори як особистий подарунок із його синагоги «770» у Нью-Йорку. Церемонія була сповнена величі: Ребе особисто проводжав сувої до машини, яка вирушала до аеропорту, і навіть позичив своєму секретарю власний шабатній сюртук для цієї важливої місії.Ці сувої Тори й донині дбайливо зберігаються в місцевих синагогах як символ нерозривного зв’язку між Ребе та мешканцями району. Один із них, більш компактний, досі використовується для читання Тори в центральній синагозі у Шабат ✨.🎓 Духовне лідерство та розвитокВід самого першого дня і донині духовним стовпом громади є рабин Іцхак Єгуда Ярославський. Його призначення також було пов’язане з особистим бажанням Ребе, і відтоді він упевнено веде громаду вперед.Нещодавно під його керівництвом було відкрито «Бейт Ораа» — галахічний центр, де кваліфіковані рабини щодня відповідають на запитання мешканців. Сама громада переживає надзвичайне зростання: сьогодні тут і в прилеглих кварталах проживає понад 1500 хасидських родин, що робить Нахлу одним із найбільших оплотів Хабаду у світі 🌍.🏗 Розширення без межПервісний район уже давно переріс свої межі. Під управлінням комітету Нахлат Ар Хабад були засновані нові квартали, такі як Ганей Хабад і Нахлат Менахем, а останніми роками хасидські родини активно заселяють і сучасні райони, наприклад Кармей а-Надів.Окрім житла, Нахла стала справжньою «імперією» освіти й благодійності: від відомих шкіл «Бейт Хана» до історичної єшиви «Томхей Тмімім» і мікви «Мей Моше», яка вважається однією з найрозкішніших і найтехнологічніших у світі 💎.🤝 Зв’язок із російськомовним єврейством та організацією ХАМАДля російськомовних хасидів Нахла завжди була рідним домом. Організація ХАМА працює тут десятиліттями, підтримуючи колелі для молодих батьків родин і людей похилого віку, відкриваючи дитячі садки та синагоги, орієнтовані на вихідців із країн СНД.Район став зразком інтеграції, де корінні ізраїльтяни й репатріанти з Росії, Бухари та Грузії живуть пліч-о-пліч під спільним крилом Хабаду 🕊.Нахлат Ар Хабад — це набагато більше, ніж просто район. Це місто Тори, праці та великої місії, яке продовжує зростати й оновлюватися з кожним роком 💫. джерело: 📖 Любавицький календар 

Сьогодні 16 Адара 5786 року📌 5709 (1949) — спеціальна делегація від уряду Сполучених Штатів прибула до дому Ребе Раяца в 770, щоб надати йому американське громадянство. 1⃣ Альтер Ребе сказав:У пожертвах на Скинію (Мішкан) були золото, срібло і мідь. І не було жодної блискучої речі, окрім «дзеркал жінок, що зібралися», з яких були зроблені Умивальник (Кійор) і його підніжжя.Умивальник і його підніжжя згадуються останніми серед усіх посудин Скинії, але їх використання стоїть на початку будь-якого служіння в Скинії, адже «початок укорінений у кінці». 2⃣ «Робота людини, яка веде бізнес, полягає в такому:Пробуджувати в собі віру і повне уповання на Того, Хто живить і підтримує все живе. Адже Він, Благословенний, дасть йому достаток у пропитанні.І людина повинна перебувати в радості та щирій доброті серця — так, ніби її заробіток уже приготовлений і лежить перед нею». джерело:📖 Любавицький календарь (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

У Центральній синагозі Києва відбулося особливе святкування Пуріму для вірян «Золотого віку». Це люди, яким сьогодні непросто, які пережили багато випробувань, і саме тому для них ми завжди намагаємося створити особливу атмосферу тепла, уваги та радості.Щороку їх обов’язково вітає Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман. І цього разу він звернувся до гостей із теплими словами благословення та, за доброю традицією, виконав для них пісню, подарувавши залу щирі емоції та святковий настрій.Цього року до привітань долучилися й діти ліцею «Міцва 613», які підготували святкову програму спеціально до Пуріму. Лунало читання Сувою Естер, звучали дитячі виступи, а кожен із гостей отримав маленький святковий подарунок.Завершилося свято теплою пурімською трапезою — зі щирим спілкуванням, усмішками й відчуттям великої родини. Саме такі моменти нагадують: поруч завжди є люди, які пам’ятають, підтримують і дарують світло. 

📌18 адара-II 5630 року (21 березня 1870 року) — Йорцайт рабі Ханоха-Геноха з Олександрова.Рабі Ханох-Генох га-Коѓен був учнем рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи, рабі Менахема-Мендела з Коцка та рабі Іцхака-Меїра Алтера (рабі Хідушей га-Рім).Коли олександровський рабин рабі Хідушей га-Рім відійшов у вічність, жителі міста звернулися до його онука, гурського ребе рабі Єгуди-Лейба, з проханням очолити громаду. Той вважав себе недостойним цієї честі й тому послав туди свого помічника — рабі Ханоха-Геноха. І лише через чотири роки після його смерті, дослухавшись до прохань хасидів, він очолив гурський рух.📌18 адара 5650 року (10 березня 1890 року) — Йорцайт одного з великих мудреців свого покоління, рабі Авраѓама Довида Лавута, прадіда нашого нинішнього Ребе.Народжений у колонії Романівка поблизу Херсона та багато років проживши в Миколаєві, рав Лавут відомий як автор книги «Кав накі» — фундаментальної праці, присвяченої одному з найскладніших розділів єврейського права — питанню правильного оформлення розлучень.

Порівняння людського життя зі свічкою — один із найглибших і найпроникливіших образів у єврейській традиції. Хоча в книзі Мішлей (Приповісті царя Шломо) сказано, що саме «душа людини — свічка Б-га», великі мудреці розвинули цю метафору, застосувавши її до самого процесу нашого земного існування.Найвідоміше тлумачення цього порівняння належить раву Ісраелю Салантеру, засновнику руху Мусар. Розповідають, що якось пізно вночі рав зайшов до майстерні шевця. Той працював при світлі недогарка свічки, який уже ледь мерехтів. Рав запитав майстра: «Чому ти досі працюєш? Адже вже пізно, свічка ось-ось згасне». Швець відповів фразою, що стала духовним девізом для багатьох поколінь:«Поки свічка горить — ще можна працювати й лагодити».Ці слова вразили рава Ісраеля Салантера. Якщо звичайний ремісник розуміє цінність останніх хвилин світла для ремонту взуття, то наскільки важливіше це для «виправлення» людської душі? Життя людини подібне до свічки не лише у своїй крихкості, а й у своєму призначенні. Свічка існує для того, щоб давати світло, витрачаючи свій ресурс. Так і людина: кожен прожитий день — це віск, що згорає і має перетворитися на енергію добрих справ і духовного виправлення.Головний урок цього порівняння полягає в оптимізмі та відповідальності. Поки людина жива, якою б «короткою» не здавалася її свічка, у неї зберігається величезна можливість. Старість, хвороби чи тягар минулих помилок не є виправданням для бездіяльності. «Поки свічка горить — можна виправити» — це справжній маніфест тшуви, повернення до Б-га. Навіть в останню годину можна здійснити вчинок, який переважить чашу терезів усього попереднього життя.Проте ця метафора має і суворий бік. Свічка неминуче згасає. Цар Шломо в книзі Коелет нагадує, що в іншому світі «немає ні дії, ні задуму, ні знання». Після смерті душа переходить у стан, який мудреці порівнюють із «мертвим левом» — величним, але позбавленим можливості активно впливати на реальність. У Піркей Авот сказано: «Одна година каяття в цьому світі краща за все життя у Світі Прийдешньому». Там ми насолоджуємося плодами, але лише тут, поки горить наш гніт, ми є творцями власної долі.Життя-свічка вчить нас цінувати теперішню мить. Ми не знаємо довжини свого «воску», але цілком вільні в тому, наскільки яскравим буде наше полум’я саме зараз. Свічка не може повернути вже згорілий гніт, але вона може освітити кімнату в ту саму секунду, коли це найпотрібніше.

Сьогодні 17 Адара 5786 року1️⃣За багато років до поїздки до Петербурга (де у 5559 [1798] році відбулося ув’язнення) одного разу наш Алтер Ребе з’явився перед людьми і сказав:«У Ган Едені (в Раю) відчувають дорогоцінність цього світу. І не лише ангели служіння, але навіть Перші Еманації (Націлім Рішонім) відмовилися б від усього заради одного “Амен, єгей шме раба”, сказаного євреєм з усієї сили — відповідно до його змісту, з усім наміром, тобто тоді, коли людина вся цілком вкладена в ці слова».Це були всі його слова. Але вони викликали у слухачів таке сильне піднесення й натхнення, що протягом усього року вони промовляли «Амен, єгей шме раба» з палким жаром.2️⃣У Тегілім (87:7) слова «коль ма’янай» читають з літерою «каф» з огласовкою камац, а під час біркат га-мазон (благословення після трапези) — з літерою «каф» з огласовкою холам.📖 Любавицький календар.

Сила «півшекеля»: єдність понад усеНа початку нашої глави Всевишній велить Моше провести перепис єврейського народу. Але робити це потрібно було не «по головах», а через пожертву — кожен мав дати рівно половину шекеля (Махацит га-Шекель).🧐 У чому парадокс?Чому саме половина? Адже коли ми служимо Всевишньому, ми прагнемо цілісності! Здавалося б, логічніше було б дати цілий шекель.Ребе пояснює в цьому глибокий психологічний і духовний урок:● Ти — лише половина. Навіть якщо ти великий мудрець або праведник, потрібно пам’ятати: сам по собі ти — тільки половина. Твоя справжня цілісність досягається лише тоді, коли ти поєднуєшся з іншим євреєм.● Рівність перед Всевишнім. І багатий, і бідний давали однаково — півшекеля. У питаннях сутнісного зв’язку з Б-гом і внеску в єдність народу немає «еліти». Ми всі потребуємо один одного.📉 Від золотого тельця — до виправленняГлава Кі Тіса також розповідає про трагедію Золотого тельця. Це був момент глибокого падіння. Але саме тут відкривається неймовірна сила тшуви — повернення.Ребе підкреслює: заповідь про півшекеля була дана, зокрема, як спокута. Це вчить нас, що ліки від будь-якої духовної кризи — єдність і смирення. Коли ми відкидаємо его і розуміємо, що всі є частинами одного цілого, жодне падіння не є остаточним.🏗 Практична порадаЦього тижня, коли ви зустрінете людину, яка «не у вашому смаку» або з якою маєте розбіжності, згадайте про півшекеля.Зробіть перший крок.Визнайте цінність іншого.Пам’ятайте: без нього ваша «картина світу» і ваша душа залишаються неповними.Шабат Шалом! 🕯🕯📖 Любавицький календар.

Історія цього свята починається з демонстрації, організованої групою жінок-робітниць у США в 1857 році. Вони вимагали покращення умов праці та підвищення зарплати. Демонстрацію було розігнано поліцією із застосуванням сили, але через кілька років виник рух за права жінок. Згодом день 8 березня був визнаний міжнародним жіночим днем у більшості країн світу.У Британській енциклопедії (Encyclopedia Britannica) — одній із найавторитетніших у світі — цей день визначається як день визнання досягнень жінок і захисту їхніх прав. У цей день прийнято дарувати жінкам подарунки, переважно квіти.Зрозуміло, що такий день потрібний там, де в інші дні року немає достатньої поваги до досягнень жінок і де їхні права порушуються. Але юдаїзм у такому дні не має потреби, адже в єврейській традиції завжди визнавалося велич жінки та її особливе місце в історії єврейського народу.Більшість єврейських свят нагадують про чудеса, які Всевишній здійснив переважно завдяки заслугам жінок.Песах — на згадку про вихід з Єгипту, якого народ удостоївся завдяки праведним жінкам того покоління (Талмуд, трактат Сота 11б).Ханука — на згадку про чудо, здійснене завдяки заслузі Єгудіт.Пурім — завдяки заслузі цариці Естер.І оскільки цих свят народ удостоївся завдяки заслугам жінок, то й жінки зобов’язані виконувати заповіді цих свят (Талмуд, трактат Псахім 108б), хоча зазвичай жінки звільнені від заповідей, виконання яких пов’язане з певним часом. Можна сказати, що всі ці свята в певному сенсі є днем єврейської жінки.Тора покладає на чоловіка обов’язок купувати дружині вбрання й прикраси на кожне свято. Крім того, Талмуд підкреслює, наскільки важливо дарувати дружині подарунки щоразу, коли є така можливість (див. трактат Йевамот 63а). Єдина річ, яка випадала в пустелі разом із маном, — це прикраси.Також мудреці постановили бути обережнішими щодо прав жінок, ніж щодо прав чоловіків (див. трактат Бава Меція 59а). Вони застерігали ще пильніше уникати образи жінки, ніж чоловіка, адже покарання за приниження гідності жінки приходить швидше, ніж за образу чоловіка (там само).І пише Рамбам («Закони подружнього життя», 15:19):«Мудреці постановили, щоб чоловік шанував дружину більше, ніж самого себе, і любив її так само, як самого себе. Якщо він має достаток — нехай забезпечує її всілякими благами відповідно до своїх можливостей; нехай не наводить на неї страху, і нехай говорить з нею м’яко, без нетерпіння і без гніву».джерело: https://toldot.com/

 ​История семьи Любавичского Ребе полна великих имен, но фигура его бабушки, Рабанит Рахель Яновской, занимает в ней особое, теплое и одновременно трагическое место. Она была той нитью, которая связывала поколения раввинов старой закалки с будущим лидером нашего поколения.​🏡 Корни и наследие​Рабанит Рахель родилась 19 Адара 1860 года (5620) в семье Раби Ицхака Пушница, который на протяжении полувека служил раввином в селе Доброе (Херсонская губерния). Она выросла в атмосфере бескомпромиссной преданности Торе.​Когда пришло время строить свою семью, она вышла замуж за Раби Меира Шломо Яновского. В 1890 году, следуя завещанию своего деда — знаменитого автора книги «Маген Авраам» Раби Авраама Давида Лавута, — Раби Меир Шломо стал главным раввином Николаева.​Семья Рабанит Рахель:●​Дочь Хана — супруга Раби Леви Ицхака Шнеерсона и мать Седьмого Любавичского Ребе.●​Дочь Мирьям Гитель — супруга Раби Шмуэля Шнеерсона.●​Дочь Этель Марьяшин — скончалась в эвакуации в Уфе.●​Сын Исраэль Лейб — талантливый юноша, ушедший из жизни в 15 лет от тифа.​🧒 «Бабушка заботилась обо мне...» — Воспоминания Ребе​Связь Ребе с бабушкой была удивительно нежной. В детстве, когда Ребе жил с родителями в Екатеринославе (ныне Днепр), он регулярно приезжал на лето в Николаев к Рабанит Рахель.​Ребе сам описывал эти годы в своих записях:​«Моя бабушка Рахель... я проводил у неё по нескольку недель в конце каждого лета на протяжении нескольких лет. Я был в Николаеве, и она заботилась обо мне...»Представьте себе эту картину: будущий лидер мирового еврейства, еще маленький мальчик, проводит теплые летние дни под опекой мудрой и любящей бабушки, впитывая атмосферу святости николаевского раввинского дома.​🖤 Трагедия и самопожертвование​Когда в 1941 году нацисты ворвались в Украину, мирная жизнь Николаева превратилась в ад. Внук Рабанит Рахель — Реб Менахем Мендель (сын её дочери Мирьям Гитель) — готовился к эвакуации в Чарджоу (Туркменистан). Семья умоляла бабушку поехать с ними.​Роковое решение:Соседи-неевреи, знавшие Рабанит долгие годы, предложили оставить её у себя. Они убеждали семью: "Дорога слишком тяжелая для пожилой женщины, оставьте её нам, мы сохраним её в безопасности от немцев". После долгих колебаний и совета с самой Рабанит Рахель было решено, что она останется.​Соседи действительно проявили мужество и прятали её в своем доме. О её существовании не знали ни нацисты, ни комендатура. Однако беда пришла оттуда, откуда не ждали: другие соседи заметили, что в доме скрывается «старая еврейка», и донесли властям.​К дому подкатил немецкий грузовик. Старую Рабанит вывели под дулами автоматов и присоединили к тысячам других евреев Николаева, обреченных на смерть.​🕯 24 Тишрея 5702 года (1941) Рабанит Рахель Яновская приняла мученическую смерть (Кидуш А-Шем).​🕯 Вечный свет памяти​Для Седьмого Любавичского Ребе день 24 Тишрея навсегда стал днем памяти. Ежегодно в этот день Ребе читал Кадиш по своей бабушке, чья жизнь оборвалась в пламени Холокоста.​Рабанит Рахель была не просто женой и дочерью раввинов — она была фундаментом семьи, на котором выросла великая Рабанит Хана. Её скромность, доброта и та тихая забота, которую она дарила маленькому Ребе, навсегда остались вписаны в историю нашего народа.​Пусть память о праведнице будет благословенна!📸на фото: письмо которое Ребе написал про свою бабушку📖 Любавический календарь (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

*20 адара приблизно 3700 року (I століття до н.е.) — Молитва рабі Хоні га-Меагеля (Хоні, що малює коло) про дощ.У Талмуді (трактат «Тааніт») розповідається: «В один із років місяць адар уже добігав кінця, а дощу все не було. Звернулися до рабі Хоні. Він помолився, але дощ не пішов. Тоді він накреслив на землі коло, став усередину нього і сказав: «Владико Світу! Твої діти звернулися до мене, і я клянусь Твоїм ім’ям, що не зрушу з місця, поки Ти не змилуєшся над Своїми дітьми». Впало кілька крапель. Рабі Хоні сказав: «Владико Світу! Я прошу, щоб дощ був сильніший». Пішла дуже сильна злива, що загрожувала перерости у потоп, але рабі Хоні сказав: «Владико Світу, я просив дощ, який буде не загибеллю світу, а благословенням». І тоді пішов звичайний дощ».*20 адара 5400 року (14 березня 1640) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йоеля Бен Шмуеля Яффе (Йоель Сіркес, рав Бах).Рабі Йоель народився у 1561 році в Любліні і був рабином у громадах Польщі та Литви, а потім — головою бейс-діну (суду) та єшиви у Кракові. Багато її випускників стали видатними польськими рабинами, а один із найкращих учнів — рабі Давид бен Шмуель га-Леві став зятем рабі Йоеля.Живучи в Меджибожі, він заснував там велику єшиву, причому нужденних учнів утримував за кошти своєї родини. Значну допомогу йому надавала його теща, ребецн Сірка, звідки й походить його родинне прізвисько Сіркес, тобто «зять Сірки».Рабі Йоель також відомий як рав Бах — акронім назви його книги «Байт хадаш», у якій він установлює талмудичне джерело кожного закону, наведеного у збірнику «Шулхан арух».Кабалісти, причетні до таємниць Небесного суду, стверджують, що за все своє життя рав Бах здійснив лише один (та й то ненавмисний) гріх: якось, проходячи вулицею повз упряжку, запряжену ослом і волом одночасно, він голосно чхнув, так що тварини сахнулися і зробили кілька кроків. Вийшло, що рав Бах мимоволі порушив заборону Тори: «Не ори на ослі й волі разом», яка також передбачає заборону спільного використання цих двох тварин для перевезення вантажу або воза.

*21 адара 5546 року (21 березня 1786 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Елімелеха Вайсблюма (Елімелеха з Ліженська).У рабі Еліезера-Ліпи та його дружини Мірл було семеро синів, двоє з яких стали учнями Межеріцького магіда рабі Дов-Бера і прославилися у сотнях і тисячах хасидських історій. Рабі Елімелеха іноді називають рабі Ноам Елімелех, за назвою книги, написаної ним, однак для більшості з нас він передусім рабі Елімелех із Ліженська, брат рабі Зусі з Аннополя.Ще за життя Магіда рабі Елімелех і рабі Зуся їздили Польщею, поширюючи хасидизм, але після відходу з цього світу рабі Дов-Бера вони залишили мандри. Рабі Елімелех повернувся до рідного Ліженська, який став центром польського хасидизму, а рабі Зуся оселився у волинському містечку Аннопіль, де був похований їхній учитель.Учнями рабі Елімелеха були такі хасидські цадики, як рабі Авраѓам-Йеѓошуа Ѓешель з Апти (Опатува, Аптер ребе), рабі Яаков-Іцхак га-Леві Горовіц («га-Хозе мі Люблін»), рабі Клонимус-Калман га-Леві Епштейн із Кракова (рабі Маор Ва-Шемеш), рабі Нафталі-Цві з Ропшиц, рабі Менахем-Мендл із Ріманова, рабі Моше-Лейб із Сасова.Розповідають, що одного разу, сидячи за трапезою зі своїми учнями, рабі Елімелех незграбним рухом перекинув поставлену перед ним супницю. Супницю ще двічі наповнювали, але щоразу її вміст опинявся на столі. Після третього разу юний Менахем-Мендл (майбутній рабі Менахем-Мендл із Ріманова), який був особливо духовно близький до наставника, перелякано вигукнув: «Ребе, якщо вони дізнаються, нас усіх можуть стратити!». Дехто з учнів засміявся, але рабі Елімелех заспокоїв його, сказавши: «Вони не дізнаються».Пізніше з’ясувалося, що у Відні в цей день і в цю годину імператор мав підписати указ, спрямований проти євреїв. Імператор тричі тягнувся за пером і тричі чорнильниця перекидалася, заливаючи папери. І тоді імператор відклав указ, сказавши придворним: «Я не буду це підписувати. Очевидно, у вищих сферах не бажають, щоб це здійснилося». джерело: chabad.odessa

Наші дати:📌23 адара 2448 року (1312 рік до н.е.) — Переносний Храм (Мішкан) зібрано вперше. Початок «Семи підготовчих днів».Євреї почали будівництво Мішкана (Переносного Храму, що був схожий на шатро прямокутної форми) 11 тішрея 2448 року, через 6 місяців після Виходу з Єгипту, 3 місяці від отримання Тори на горі Синай і через 80 днів після створення Золотого Тельця.Виготовлення храмового начиння, полотнищ і елементів тривало 74 дні й було завершене 25 кіслєва, однак лише трьома місяцями пізніше, 23 адара, Моше-рабейну отримав від Всевишнього вказівку розпочати складання й розбирання Мішкана. Почався семиденний «тренувальний» період, коли з 23 по 29 адара шатро зводили вранці й розбирали ввечері. Усі ці дні Моше-рабейну виконував функції первосвященика і лише потім помазав на цю посаду Аѓарона та 4 його синів.Після завершення «тренувань» 1 нісана Мішкан був встановлений остаточно (насправді, коли за вказівкою Всевишнього євреї переходили з місця на місце, Мішкан розбирали і також переносили на нове місце, звідки він і отримав назву Переносний).📌23 адара 5626 року (10 березня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Іцхака-Меїра бен Ісраеля Ротенберга (Алтера з Гур-Кальварії).Засновник гурської хасидської династії рабі Іцхак-Меїр Ротенберг (відомий як рабі Хідушей га-Рім, за назвою своєї книги. Га-Рім — абревіатура слів «га-рав Іцхак-Меїр» — «учитель Іцхак-Меїр») був прямим нащадком знаменитого духовного лідера євреїв середньовічної Німеччини рабі Меїра бен Баруха (Маѓарама) з Ротенбурга.Рабі Іцхак-Меїр був учнем рабі Ісраеля Офтшейна (Кожницький Магід) і рабі Сімхи-Бунема з Пшисхи і згодом став одним із духовних лідерів євреїв Польщі. Після того, як Хідушей га-Рім відмовився виконати «прохання» російської влади і закликати євреїв Варшави відмовитися від єврейського одягу, його було заарештовано, але у зв’язку з масовим невдоволенням варшав’ян він був звільнений. Щоб не привертати уваги влади, рабі Іцхак-Меїр Ротенберг змінив своє відоме прізвище на Алтер і перебрався з Варшави спочатку до містечка Новий Двір, а потім до Гур-Кальварії.13 синів рабі Іцхака-Меїра померли в дитинстві або молодості, і його наступником став онук — рабі Єгуда-Ар’є-Лейб Алтер, відомий також як рабі Сфат Емет (також за назвою своєї книги). джерело: chabad.odessa