Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай.

🌙 Рош Ходеш Шват — це не лише початок нового місяця в єврейському календарі, а й особливий час пробудження. Пробуджується природа 🌱, а разом із нею — внутрішня духовна енергія, що приносить у наше життя глибший сенс і оновлення.Шват — одинадцятий місяць єврейського календаря — пов’язаний із символікою зростання, оновлення та сили Тори 📖. Це місяць зі своїми унікальними традиціями, історіями й уроками, здатними надихнути кожного з нас.🌳 Духовна природа місяця ШватУ єврейській традиції кожен місяць має власний духовний характер. Шват асоціюється з деревами, корінням і плодючістю. Саме в середині цього місяця, 15 Швата, ми відзначаємо Ту Бі-Шват — «Новий рік дерев» 🍎🍊.Це день, коли ми радіємо плодам Землі Ізраїлю, саджаємо дерева й замислюємося над власним духовним зростанням: чи міцне наше коріння і які плоди ми приносимо 🌾.✨ Любавицький Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон неодноразово наголошував: Ту Бі-Шват — це час внутрішнього підсумку. Час поставити собі запитання:як я зростаю?що я віддаю світові?які плоди приносять мої вчинки, слова й служіння Вс-вишньому?📜 Історичний вимір ШватаОдна з найглибших подій цього місяця — перший день Швата, коли Моше Рабейну почав виголошувати свої останні настанови єврейському народові. Це сталося в сороковий рік мандрів пустелею, напередодні входу до Землі Ізраїлю 🏜️➡️🌍.Ці слова, записані в книзі «Дварім», стали не просто прощальною промовою, а концентратом духовної мудрості й життєвих орієнтирів, актуальних у всі часи.Моше закликав пам’ятати заповіді Тори, жити відповідно до її цінностей і зберігати зв’язок із Вс-вишнім за будь-яких обставин 🤍. Це нагадування і для нас: вірність своїм цінностям — основа справжнього зростання.🌱 Уроки місяця ШватШват навчає: життя — це процес постійного зростання.Як дерева, ми маємо:— укорінюватися в традиції 🌳— живитися «водою Тори» 💧— приносити добрі плоди у вигляді добрих справ, навчання й служіння Вс-вишньому ✨Любавицький Ребе закликав використовувати Шват як місяць поглиблення зв’язку з Торою: більше вчитися, більше вдумуватися, більше діяти. Саме так життя наповнюється світлом і змістом 🕯️.🕊️ Як відзначити Рош Ходеш Шват🙏 Молитва і вдячність — читання «Галель» і «Мусаф» як подяка за новий місяць.📖 Вивчення Тори — роздуми над книгою «Дварім» і вченням Ребе про Шват.🍇 Підготовка до Ту Бі-Шват — плоди Землі Ізраїлю, святковий стіл, розмови з дітьми про сенс і символіку цього дня.✨ Місяць Шват приносить нам можливість оновлення, глибшого зв’язку з Творцем і людьми поруч, а також усвідомлення власної ролі у світі.Нехай він стане для кожного з нас часом зростання, світла й благословення 🌟вдосконалювати себе.Уроки місяця ШватШват нагадує нам про те, що життя — це постійне зростання. Як і дерева, ми маємо укріплювати своє коріння в традиціях, пити «воду Тори» та прагнути приносити добрі плоди у вигляді добрих справ, навчання та служіння Вс-вишньому.Любавічеський Ребе закликав кожного з нас використовувати місяць Шват для того, щоб поглибити зв’язок із Торою, більше часу присвячувати вивченню її мудрості та виконанню заповідей. Саме через ці дії ми можемо зробити своє життя значущим і наповненим світлом.Як святкувати Рош Ходеш ШватМолитва та благословення. У Рош Ходеш прийнято читати додаткову молитву «Галель» і «Муссаф», висловлюючи вдячність Вс-вишньому за дар нового місяця.Вивчення Тори. Почніть місяць із вивчення текстів, пов’язаних із книгою «Дварім», та думок Ребе про значення місяця Шват.Підготовка до Ту Бі-Шват. Плануйте участь у святкуванні, купуйте плоди Землі Ізраїлю, готуйте святкові страви й обговорюйте з дітьми символіку цього дня.Місяць Шват приносить із собою можливість для оновлення, глибшого зв’язку з Творцем і оточуючими, а також усвідомлення своєї ролі у світі. Нехай цей місяць стане для кожного з нас часом духовного зростання та благословення! ‍

Зародження Місяця буде у неділю 18 січня/29 теветао 15 годині 06 хв.та 11 частинРош Ходеш Шват 1 день у понеділок 19 січня/1 шватЄ звичай у цей Шабат перед ранковою молитвою Шахаріт прочитати всю книгу Тегілім.Читання Тегіліма з міньяном відбудеться 17 січня/28 тевета у Центральній синагозі Києва о 8:30.Шабат Шалом, здорового та спокійного, місяця ШВАТ!!!

І чому важливо називати їх горем.Так склалося, що слово «горе» розуміють виключно як реакцію на смерть. Але таке вузьке трактування не дозволяє нам побачити весь спектр людського досвіду, який створює й провокує стан горя. Ось чотири типи горя, які ми можемо переживати і які не пов’язані зі смертю.1. Втрата ідентичності: втрата ролі чи відчуття приналежності.Наприклад:Людина, що проходить через розлучення, відчуває втрату статусу «подружжя».Жінка, яка подолала рак грудей і після подвійної мастектомії переживає втрату відчуття себе як жінки.Батько чи мати дорослих дітей, які переживають синдром «порожнього гнізда» і втрату ролі батьків у її прямому значенні.Людина, яка втратила чи змінила роботу, переживає втрату своєї ідентичності.Людина, яка покинула релігійну групу, відчуває втрату приналежності до спільноти.Коли людина втрачає свою первинну ідентичність, вона тужить за частиною себе. Ми сумуємо за тим, ким були, і зрештою мусимо створити нову історію свого життя, яка включатиме й цю втрату. Іноді ідентичність здається вкраденою, як у випадку з людиною, яку поставили перед фактом розлучення, чи як із раком грудей. Тоді горе посилюється відчуттям втрати контролю. В інших випадках людина сама обирає змінити ідентичність — наприклад, змінити роботу чи залишити релігійну групу. Хоча такий варіант може виглядати простішим, він теж наповнений суперечливими почуттями: адже людина ніби сама вирішила піти від того, за чим буде тужити. Через це може виникати відчуття, що «немає права» сумувати за втратою ідентичності, бо рішення було власним.2. Втрата безпеки: втрата відчуття фізичного, емоційного й психічного благополуччя.Наприклад:Люди, які пережили фізичне, емоційне чи сексуальне насильство і намагаються повернути собі безпеку в щоденному житті.Сім’ї, які мають фінансові чи житлові труднощі й відчувають себе на межі виживання, незахищеними та нестабільними.Діти розлучених батьків, які сумують за «цілісною» сім’єю (навіть якщо не можуть цього усвідомити чи назвати).Члени спільноти, які зіткнулися з насильством усередині неї та втратили відчуття стабільності й безпеки.Людина, яка дізналася про зраду партнера, може втратити емоційне відчуття безпеки у стосунках.На базовому рівні ми очікуємо, що будемо почуватися в безпеці у власному домі, у спільноті та у стосунках. Втрата цього відчуття — у фізичному сенсі (після «злому» дому чи тіла) чи в емоційному (після зради) — здатна перетворити весь світ людини на небезпечне місце. Симптомами цього можуть бути надмірна тривожність навіть без явної загрози або, навпаки, нечутливість до того, що відбувається навколо. Часто для тих, хто страждає від ПТСР, ці стани чергуються. Людям, які пережили травму, насильство чи нестабільність, дуже складно відновити відчуття внутрішньої безпеки, навіть коли все зовні стабілізувалося. Горе від втрати безпеки додається до завдання зцілення і стає ще однією ділянкою, яку потрібно вибудовувати заново.3. Втрата автономності: втрата можливості керувати власним життям і необхідними справами.Наприклад:Людина з дегенеративним захворюванням, яка тужить за втраченими фізичними чи розумовими здібностями.Літня людина, яка вже не може самостійно про себе дбати і сумує через власне згасання (часто це супроводжується й втратою ідентичності як значущого члена суспільства).Людина, яка переживає фінансову кризу, втрачає відчуття незалежності й змушена покладатися на інших.Цей тип горя торкається самої суті людської потреби керувати своїм тілом і життям. Втрата автономності провокує відчуття втрати контролю й загрожує цілісності «Я». У випадках хвороби чи обмежених можливостей це відчувається на кожному кроці: втрата незалежності та здатності функціонувати самостійно приносить сильний біль. Людина, яка зазнала серйозних фінансових втрат, також може відчувати глибоку втрату й жити з почуттям провалу чи відчаю. Завданням стає оплакати втрати й переосмислити себе в нових умовах.4. Втрата мрій та очікувань: зустріч із нездійсненними надіями.Наприклад:Людина чи пара, які стикаються з безпліддям.Студент-відмінник, який намагається знайти своє місце у «реальному світі».Людина, чия кар’єра зовсім не відповідає її очікуванням.Людина, чиє співтовариство раптово почало підтримувати політичні ідеї, з якими вона не погоджується.Цей тип горя супроводжується глибоким відчуттям дезорієнтації. Багато хто з нас живе з відчуттям, що ми знаємо, як улаштований світ, і приблизно уявляємо, що нас чекає попереду. Коли ж реальність розбиває наші очікування, ми можемо відчувати сильне горе й глибоку несправедливість. Люди, які борються за зачаття, чи студенти, що не можуть знайти себе, часто переживають почуття невдачі, яке тільки підсилює біль втрати. У такі моменти легко почати порівнювати своє життя з життям інших. А несподівані політичні зміни можуть призвести до втрати звичної реальності й до відчуття повної дезорієнтації в тому, як працює світ.Повернути слову «горе» його місцеВтрата ідентичності, безпеки, автономності та надій — усі ці втрати можуть призводити до відчуття горя. Образи скорботи та горювання можуть допомогти нам пройти період хаосу з тією ж делікатністю, яку ми даруємо тим, хто втратив близьких. Людина, яка горює, має право на співчуття, гнів, смуток, заціпеніння, дезорієнтацію та нелінійний процес зцілення з «відкатами» назад.Слово «горе» одночасно делікатно описує внутрішню реальність і легітимізує цей процес для інших. І хоча багато хто проживає життєві невдачі та трагедії у формі горювання, інші відчувають, що «не мають права» на це слово.Тож я даю вам дозвіл.Ви можете горювати.Ви можете тужити.Ваша втрата — справжня.Текст – Сара Епштейн.Переклад – Юлія Лапіна

1 швата 2488 року (1312 рік до н.е.) — Моше починає повторювати Тору.Цього дня, перебуваючи біля кордонів Ерец-Ісраель, Моше збирає народ і починає переказувати євреям закони, отримані від Всевишнього. Цей урок, що став основою останньої книги Тори — книги «Дварим», тривав 37 днів і завершився 7 адара, в день відходу Моше з цього світу.Наші мудреці порівнюють день 1 швата з днем Дарування Тори. Хоча, як відомо, Тора і заповіді були дані Всевишнім єврейському народу 6 сивана, 1 швата в серцях синів Ізраїлю ніби відкриваються нові джерела Тори.джерело: chabad.odessa

📌2 швата 3684 року (76 рік до н.е.) — Смерть царя Олександра-Яная.Юдейський цар Олександр-Янай був нащадком Хашмонеїв і, на відміну від своїх предків, затятим ворогом єврейських мудреців. Як і личить цареві, він був похований в Єрусалимі з усією належними почестями, але його жорстокість і нещадність (під час громадянської війни 82-76 років до н.е. було вбито більше 50 тисяч євреїв) призвели до того, що день його смерті був оголошений святом.Після смерті царя на трон зійшла його вдова Саломея-Олександра (Шломціон), чиє правління відзначилося добрими справами і підйомом економіки держави.📌2 швата 5560 року (28 січня 1800 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Зусі з Аніполя.Рабі Мешуллам-Зуся народився в 1718 році в одному з містечок Галичини і був молодшим братом знаменитого Ноама-Елімелеха (рабі Елімелех з Ліженська). Вони разом мандрували Східною Європою і разом навчалися у Межерицького магіда рабі Дов-Бера, де рабі Зуся своєю благочесністю і доброчесністю дуже швидко завоював повагу інших учнів.Рабі Зусю дуже любили і прості євреї, для яких він був вчителем, захисником і утішителем. Зовні він був класичним варіантом єврея-невдахи (шлимазл), обтяженого численними недугами, турботами і невдачами, проте його відрізняли рідкісний оптимізм і вміння бачити хороше у всьому, що відбувається (як він сам говорив: «Все, що приходить від Б га — все добре»). І люди, які чули про його життєлюбство, приходили до нього, щоб отримати порцію надії на краще. Рабі Зуся не писав книг, але записані його учнями висловлювання і повчання були зібрані в книгу «Менорат заѓав».Рабі Зуся похований в Аніполі поруч зі своїм вчителем, Межерицьким магідом. Спадкоємцем йому став його син, рабі Цві-Менахем-Мендел.📌2 швата 5744 року (6 січня 1984 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля бен Масуда Абу-Хацири.Рабі Ісраель народився в 1890 році в марокканському містечку Тафілалт у відомій рабинській родині, що веде своє походження від рабі Шмуеля Елбаза з Дамаска (XVI століття) — знавця Талмуда і Кабали. Одного разу рабі Шмуелю потрібно було терміново вирушити з Ерец-Ісраель до Туреччини, але керманич відмовився взяти його на корабель, і рабі Шмуель пустився в море на циновці. На згадку про це диво його стали називати Абу-Хацира («володар циновки» (арабськ.)).Дідом рабі Ісраеля був рабі Яаков «Божественний кабаліст, майстерний чудотворець», і онук виявився цілком гідним його. Уже в юному віці він відрізнявся незвичайними здібностями і став відомий як «Баба-Салі» («батько Ісраель»). Багато людей приходили до нього, щоб отримати браху (благословення) на парнасу (заробіток) і здоров'я. Рабі Ісраель бен Масуд був великим знавцем єврейського закону і Кабали, змінивши батька, який пішов з цього світу, на посаді глави єшиви і керівника громади. Хоча йому було всього 19, але його авторитет був незаперечним і навіть місцеві араби приходили до нього за порадою і благословенням.У 1964 році Баба-Салі, слідом за більшістю марокканських євреїв, переїхав до Ерец-Ісраель, де його слава чудотворця продовжувала привертати до нього тисячі людей — вже не тільки вихідців з Марокко, але й ашкеназьких (європейських) євреїв. Він підтримував дружні стосунки з багатьма видатними мудрецями свого часу, особливо виділяючи Ребе, якого він по-східному пишно називав «Великим орлом у небесній висоті» і всіляко підтримував Ребе в його прагненні залучити якомога більше євреїв до виконання заповідей.Рабі Ісраель Абу-Хацира був дуже скромною людиною і всіляко цурався публічності та популярності, але в останню путь його прийшли провести майже 100 000 осіб, а його могила — одне з найбільш відвідуваних поховань праведників в Ерец-Ісраель.джерело: chabad.odessa

*4 швата 5570 року (9 січня 1810 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама Каліскера.Рабі Авраѓам був однією з найбільш суперечливих постатей серед хасидських лідерів третього покоління (тобто учнів Межерицького магіда рабі Дов Бера, учня засновника хасидизму рабі Баал Шем-Това).У юності він навчався разом з Віленським гаоном рабі Еліягу бен Шломо-Залманом. Віленський гаон очолив противників хасидизму, а рабі Авраѓам приєднався до хасидів і увійшов до числа учнів Межерицького магіда. Після його відходу з цього світу в 1772 році багато хто з переслідувачів хасидизму переключилися безпосередньо на рабі Авраѓама, який більше за інших висміював інтелектуальну еліту і громадських лідерів (до речі, не шкодував він і деяких хасидських лідерів). У 1777 році рабі Авраѓам у числі 300 хасидів (на чолі з рабі Менахемом-Менделом з Вітебська) переїхав до Ерец-Ісраель.Рабі Нахман з Брацлава під час візиту до Ерец-Ісраель зустрічався з ним і навіть подружився, називаючи рабі Авраѓама «найдосконалішим праведником, якого я зустрічав», а рабі Нахман рідко про когось так говорив.Похований рабі Авраѓам у Тверії.джерело: chabad.odessa

*5 швата 5665 року (12 січня 1905 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йегуди-Арьє-Лейба Алтера з Гура.Рабі Йегуда, другий ребе гурських хасидів, народився у Варшаві. Його батько, рабі Авраѓам-Мордехай пішов з цього світу, коли дитині було всього 8 років, тому він виховувався в будинку дідуся, рабі Іцхака-Меїра Ротенберга Алтера, шурина і кращого учня рабі Менахема-Мендла з Коцка. Від дідуся, який присвячував навчанню 18 годин на день, онук перейняв старанність, а також титул: рабі Іцхак-Меїр, який жив у польському містечку Гура-Кальварія (також відомому як Нови Єрузалем), був першим Гурським ребе.У 1870 році, хоча і без особливого бажання, він став главою гурських хасидів. Рабі Йеѓуда відігравав активну роль у громадському житті польського єврейства і під його впливом польський хасидизм відмежувався від сіонізму. Назва його головної праці, книги «Сфат емет» («Мова істини») стала, як це часто бувало, його другим ім'ям, хоча сама назва з'явилася вже після його відходу з цього світу (син рабі, готуючи книгу до видання, вибрав для неї таку назву).Під керівництвом його сина, рабина Авраѓама-Мордехая Алтера, рух дуже сильно виріс — у його рядах налічувалося понад 100 тисяч хасидів. Більшість з яких було знищено нацистами, а самому рабину Авраѓаму вдалося врятуватися буквально дивом. На згадку про загиблих він відновив і оживив рух, і в даний час це один з найпотужніших хасидських рухів у світі з центром в Єрусалимі.джерело: chabad.odessa

*6 швата 5571 року (31 січня 1811 року) — Весілля ребецн Двори-Леї, дочки Мітелер ребе і рабі Яакова-Ісраеля з Черкас.Розповідають, що одного разу Алтер ребе відвідав рабі Нахума з Чорнобиля і нагадав йому слова їхнього вчителя Межерицького магіда: «Мошіах прийде від старшого і молодшого учня». Старшим учнем магіда був рабі Нахум, молодшим — Алтер ребе, і тому було вирішено породитись домівками. Після цього Алтер ребе підійшов до колисок онуків рабі Нахума і почав обмацувати їхні голови. Дійшовши до Яакова-Ісраеля, він оголосив, що цей онук рабі Нахума і стане чоловіком його онуки Двори-Леї.Після весілля рабі Яаков-Ісраель переїхав до Ляд, де навчався разом зі своїм шурином рабі Менахемом-Менделом (майбутнім третім Любавицьким ребе Цемах-Цедеком).

Ці кадри — не про будівлі. Вони про відчуття. Про місто, яке навчилося жити повільніше й тримати паузу. Про Київ, де тепле світло у вікні стає важливішим за сотні ліхтарів.Photo: oleh.west 📸

🌍 Подорож до Ребе — шлях духовного зв’язкуПодорож до Ребе здавна займає особливе місце в житті хасидів. Це не просто візит чи паломництво — це акт глибокого зв’язку, іткашрут (התקשרות), внутрішньої єдності з лідером покоління. Для хасида приїзд до Ребе — можливість оновитися, отримати духовне наставлення й натхнення, своєрідний «заряд сил» на цілий рік.Ще з часів Баал-Шем-Това поїздка до цадика розглядалася як природний крок на шляху хасида. Вона зміцнює віру, допомагає окреслити напрями духовної праці та відчути єдність із громадою. Як говорив сам Ребе, зустріч із наставником здатна змінити людину, створюючи в ній «новий стан» і посилюючи прагнення до служіння Всевишньому.🕯 Час і традиціїГоловний час для таких подорожей — місяць Тішрей, коли хасиди прагнули зустріти Новий рік і свята в місці, яке називали «домом нашого життя». Згодом до цього додалися й інші важливі дати: Кінус ашлухім (з’їзд посланців), 10–11 Швата — річниця початку керівництва Ребе, 22 Швата — день відходу з цього світу Ребецн Хаї Мушки, Шавуот та інші дати, пов’язані з історією хасидизму. Кожна поїздка несла глибокий духовний зміст: зміцнення громади й підтримку духовної праці.🎒 Підготовка до подорожіНе менш важливою є внутрішня підготовка. Перед поїздкою хасиди посилюють вивчення хасидського вчення, беруть участь у фарбренгенах, здійснюють доброчинні справи й допомагають іншим. Такий підхід дозволяє «привезти до Ребе» не лише себе, а й плоди власних зусиль, посилюючи духовну віддачу та взаємозв’язок із наставником.🔥 Духовний вплив поїздкиПеребування у Ребе має тривалий вплив. Воно зміцнює рішучість у духовній праці, допомагає зберегти відчуття єдності та дає сили продовжувати місію на своєму місці. Водночас підкреслюється, що сама поїздка не є самоціллю. Важливо «розпакувати» отримані враження й застосувати їх на практиці — в навчанні, поведінці, стосунках із людьми та служінні Всевишньому.🎶 Нігуни дороги й поверненняПодорож знайшла відображення й у хасидській музиці. Особливі нігуни передають очікування зустрічі, радість перебування й легкий смуток розлуки, водночас даруючи надію на скору зустріч. Ці мелодії супроводжують хасидів у дорозі та допомагають зберігати духовний зв’язок на відстані.🌿 Подорож як шлях усередину себеДля хасида дорога до Ребе — це не просто переміщення в просторі, а мандрівка всередину власної душі. Це мить зупинки й внутрішнього слухання, коли людина отримує напрям і повертається до життя з новими силами, готова до служіння Всевишньому та виконання покладеної на неї місії.📸 На фото: хасиди їдуть до Ребе. Малюнок: реб Зельман Клейман.джерело: 📖 Любавицький календар

✨ Жіноча спільнота «Шаарей Нашим» запрошує єврейських жінок! ✨📅 22 січня — 4 швата — четвер 📍 Місце: Центральна синагога Києва, кафе “Бейт Йегуда”о 17:00У програмі зустрічі:🍞 Відділення та випікання хал📔 Лекція на тему: «Людина — як дерево польове»☕ Пригощення✨ На вас чекає тепла й затишна зустріч у колі однодумниць: разом виконаємо заповідь відділення хали, послухаємо змістовну лекцію на тему «Людина — як дерево польове», а також насолодимося смачними частуваннями.Кількість місць обмежена. благодійний внесок 100 грн. Попередній запис обов’язковий