📌29 адара 5626 року (16 березня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шломо га-Коѓена з Радома.Його вчителями були рабі Аѓарон з Кутно та рабі Авраѓам з Петрикува, а сам він був хасидом рабі Меїра з Апти, рабі Фішеле зі Стрикова і рабі Йеѓошуа з Пшедбужа. У 1843 році рабі Шломо став рабином у містечку Радом, яке перетворилося на один із провідних центрів хасидизму з тисячами послідовників.Останній радомський ребе загинув разом зі своїм зятем у Варшавському гетто.📌29 адара 5627 року (11 березня 1861 року) — Йорцайт рабі Йекутиеля Залмана Волеса, зятя другого Ребе — рабі Дов-Бера (Мітлер Ребе).Рабі Йекутиель, онук знаменитого рабі Леві-Іцхака з Бердичева, був одружений з ребецн Бейлою, дочкою Мітлер Ребе. Їхнє весілля відбулося в містечку Жлобин, розташованому на півдорозі між рідними містами нареченого і нареченої — Бердичевом і Лядами. У хасидських майсах ця подія увійшла як «Велике весілля в Жлобині».джерело: chabad.odessa

📌1 нісана (3761 рік до н.е.) — Створення людини.У Талмуді наводяться дві думки щодо часу створення Всевишнім людини. На думку рабі Еліезера, світ був створений у місяці тішрей, і Адам з Хавою (Євою) були створені 1 тішрея. На думку рабі Йошуа, світ був створений у місяці нісан, який Тора називає першим із місяців. Хасидські мудреці пояснюють цю суперечність так: фізичне тіло людини було створене в тішреї (див. 1 тішрей), але задум створення людини з’явився в нісані.📌1 нісана 1948 року (1813 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Авраѓама.📌1 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Іцхака.📌1 нісана 2108 року (1653 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Яакова.📌1 нісана 2123 року (1638 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Авраѓама.📌1 нісана 2228 року (1533 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Іцхака.📌1 нісана 2255 року (1506 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Яакова.У Талмуді сказано, що всі троє наших праотців народилися і відійшли з цього світу в місяці нісан. Усі вони були поховані в «місті Патріархів» Хевроні, у печері Махпела, яку Авраѓам купив у місцевих жителів за 400 великих торгових шекелів (за сучасними цінами — понад 100 мільйонів доларів).📌1 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Перша заповідь.📌1 нісана, за два тижні до Виходу з Єгипту, Моше і Аѓарон отримали від Всевишнього інформацію про устрій єврейського календаря і першу заповідь, яка наказувала починати відлік місяців з нісана, а початок кожного місяця визначати за народженням нового місяця.📌1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) — Завершено будівництво Переносного Храму (Мішкану) і розпочато його освячення.Протягом наступних 12 днів глави 12 колін приносили жертви Всевишньому (першим приніс жертву глава коліна Йеѓуди Нахшон бен Амінадав). Аѓарон і його сини почали свою службу в Храмі як коѓени.📌1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) — Смерть синів Аѓарона Надава і Авіѓу.У той самий день, під час принесення жертв у Переносному Храмі (Мішкані), загинули сини Аѓарона Надав і Авіѓу. «І взяли сини Аѓарона, Надав і Авіѓу, кожен свою кадильницю, і поклали на них вогонь, і поклали на нього куріння; і принесли вони перед Г-сподом чужий вогонь, якого Він не наказував їм» (Шміні 10:1–2).Смерть двох видатних людей того покоління — Надава і Авіѓу — відкрила для народу ще одну особливість Мішкану: перебування в місці, де з особливою силою розкривається Б-жественна Присутність, вимагає від людини найвищого ступеня відповідальності.Видатний кабаліст рабі Іцхак Лурія Ашкеназі (Арізаль) говорив, що Надав і Авіѓу мали душі дуже високого рівня, і після їхньої смерті ці душі були даровані синові Елазара (і онукові Аѓарона) Пінхасу, який згодом урятував народ. Надалі душі Надава і Авіѓу належали таким видатним людям, як пророк Еліяѓу (Ілля-пророк), пророк Шмуель (Самуїл), пророк Еліша, цар Юдеї Хізкіяѓу, рабі Матітьяѓу бен Йоханан (батько братів Маккабі і перший керівник повстання), рабі Акав’я бен Махалалель, рабі Йоханан бен Закай, рабі Аківа, рабі Абайє (один із укладачів Талмуду) та інші.джерело: chabad.odessa

📌2 нісана 5680 року (21 березня 1920 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) п’ятого Любавицького Ребе — рабі Шолома Дов-Бера (ребе Рашаба).Після відходу у 1882 році з цього світу його батька, четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля, ребе Рашаб очолив рух Хабад. За 38 років свого керівництва він написав і виголосив понад 2000 майморим (хасидських проповідей) і заснував унікальну систему єшив «Томхей тмімім», що поєднували вивчення «тіла» Тори (Танах, Талмуд і законодавство) з «душею» (кабала).Перша світова війна змусила ребе разом із усією родиною евакуюватися з білоруських Любавичів, а революція та громадянська війна змушували їх рухатися дедалі далі на південний схід. Великий мудрець і вчений відійшов із цього світу на виході суботи, тижневої глави «Ваїкра», у перший день тижня (неділю) о пів на четверту ранку.Сталося це в Ростові-на-Дону, і всі євреї міста брали участь у його похороні. Ребе був похований на старому ростовському кладовищі. У 1940 році влада захотіла знести старе кладовище, і могилу ребе довелося перенести на нове кладовище. джерело: chabad.odessa

*3 нісана 5655 року (28 березня 1895 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Леві-Іцхака Слоніма, сина ребецн Менухи-Рахель, дочки Мітлер Ребе.Рабі Леві-Іцхак, онук другого Любавицького ребе, народився в Любавичах у 1883 році і у віці 12 років разом із родиною поїхав до Ерец-Ісраель.Довгі роки рабі Леві-Іцхак був главою єврейської громади Хеврона, а також очолював хасидів Хабаду на Святій Землі. Кілька разів він їздив до Росії, щоб побачитися з четвертим і п’ятим Ребе — рабі Шмуелем (ребе Маѓараш) і рабі Шоломом Дов-Бером (ребе Рашабом).Похований могилою своєї матері рабі Леві-Іцхак у Хевроні, поруч із, ребецн Менухи-Рахель.

У кожен із перших тринадцяти днів нісана прийнято читати уривок із Тори, який розповідає про жертвоприношення, що його приносив глава одного з колін Ізраїлю саме в цей день. Річ у тім, що 1-го нісана, майже через рік після виходу з Єгипту, почалося освячення переносного Храму — Мішкану, збудованого за вказівками Моше-рабейну і за настановами, отриманими ним безпосередньо від Всевишнього. Освячення тривало 12 днів, протягом яких у Мішкані щодня приносили жертви, доставлені главою одного з колін Ізраїлю.На згадку про це прийнято протягом цих 12 днів читати уривки з Тори, у яких перелічуються жертвоприношення глав дванадцяти колін Ізраїлю.Так, 1-го нісана читають від слів «І було в той день, коли закінчив Моше зводити Шатро одкровення…» до кінця переліку жертвоприношень Нахшона бен Амінадава з коліна Йеѓуди («Насо», 7:1–17);2-го нісана читають уривок, що починається словами «У другий день…» («Насо», 7:18–23) про приношення Натаниеля бен Цуара з коліна Іссахара;3-го нісана — «третій день…» («Насо», 7:24–29) і т. д.Кожного дня після читання відповідного уривка додають такий текст:«Нехай буде угодно Тобі, Г-сподь, Б-г мій і Б-г батьків моїх, щоб освятити сьогодні, з великої милості Твоєї, святі душі, що оновлюються, немов птахи, і воркують, прославляють і моляться за святий народ Ізраїлю. Владико світу, введи і піднеси цих святих птахів у святе місце, як сказано: “око не бачило Б-га, крім Тебе”… Нехай буде угодно Тобі, Г-сподь, Б-г мій і Б-г батьків моїх, щоб, якщо я, раб Твій, з коліна (називають коліно, глава якого приносив у цей день приношення; у перший день говорять “з коліна Йеѓуди”), прочитав у Торі Твоїй розділ сьогоднішнього предводителя (коліна), то нехай освятять мене всі святі іскри і все святе світло, що міститься в цьому коліні, щоб розуміти й осягати Тору Твою і зі страхом перед Тобою виконувати волю Твою всі дні життя мого — я, і нащадки мої, і нащадки нащадків моїх навіки віків, омен».Читають цей уривок усі, у тому числі левіти й коѓени (хоча глава коліна Леві не брав участі в освяченні жертовника), тому що, згідно з Кабалою, цей текст стосується всіх єврейських душ.13-го нісана читають завершальну частину розділу «Насо», починаючи зі слів «Ось — освячення жертовника», у якій підбивається підсумок усім здійсненим жертвоприношенням, а потім читають перші чотири вірші наступного розділу «Беѓаалотха», де йдеться про храмову Менору — на честь коліна Леві, яке не брало участі в жертвоприношеннях під час освячення Мішкану. А ось уривок «Нехай буде угодно Тобі…» у цей день не читають.ЦЕЙ МІСЯЦЬ — ПЕРШИЙ ДЛЯ ВАС«Цей місяць вам — початок місяців», — сказано в Торі. Це означає, що всі інші місяці повинні відраховуватися від нісана, тому місяць тішрей, у який починається відлік нового річного циклу, — місяць сьомий, а перший — нісан.Чому так? До того як єврейський народ вийшов із єгипетського рабства, час відраховували від створення світу, від моменту його оновлення після Потопу за днів Ноаха (так, наприклад, у Торі сказано: «Шему було сто років, коли він народив Арпашхада, через два роки після Потопу»), від народження Авраѓама, від дня, коли Всевишній уклав із ним союз — брит бейн ѓа-бетарім (наприклад: «після закінчення чотирьохсот тридцяти років, у цей самий день…»). Але після того, як євреї вийшли з Єгипту вільним народом, вони почали відраховувати час від дня визволення, адже день визволення важливіший, ніж день народження чи будь-яка інша подія. Про це й говорять слова Тори: «Цей місяць вам — початок місяців».Мудреці, пояснюючи цю зміну системи відліку, розповідають притчу про царя. Коли в нього народився син, він оголосив день його народження щорічним святом. Але потім цей син потрапив у полон до ворогів і провів у них багато років, після чого день, коли він нарешті звільнився, цар оголосив новим великим святом.Так і в нас — до того як євреї потрапили до Єгипту, вони відраховували час від початку свого вигнання й поневолення (від дня укладення брит бейн ѓа-бетарім, коли було визначено, що рабство триватиме чотириста років). Після того як вони прийшли до Єгипту, були поневолені, стали свідками чудес, здійснених для них Всевишнім, і вийшли на свободу, точка відліку стала іншою, як і сказано в Торі: «Цей місяць вам — початок місяців».БІРКАТ ЃА-ІЛАНОТУ нас із друзями… пардон, у нашого народу є звичай — дякувати Всевишньому за все. До числа «всього» входять і квітучі дерева, тож існує спеціальне благословення, яке вимовляють лише раз на рік і тільки тоді, коли вперше бачать дерево, що розквітає. Рамбам пише: «Кожен, хто в місяці нісан бачить квітучі дерева з набухлими бруньками, повинен вимовити таке благословення: “Борух Ато А-дой-ной Е-ло-ѓей-ну, Мелех ѓо-ойлом, ше-лой хісар бе-оломей клюм у-воро вей брійейс тейвейс ве-ілонейс тейвейс, ле-ейонейс боѓем бней одом” (“Благословен Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, Який створив досконалий світ (дослівно: «світ, не позбавлений нічого» — прим.) і створив у ньому прекрасні створіння та прекрасні дерева для насолоди ними синів людських”)».Це благословення можна вимовити й пізніше, не в нісані, але вже в light-версії, без згадування імені й титулу Всевишнього.Що необхідно пам’ятати — це благословення не промовляють у суботу і свята, а в будні його вимовляють лише на плодові дерева (при цьому в полі зору того, хто говорить, має бути не менше двох квітучих дерев), і до дерев, що не дають їстівних плодів, воно не стосується. При цьому ці дерева мають бути не орла, тобто старші за три роки.

У світі Хабаду молитва ніколи не була просто «виконанням обов’язку». Це була Авода — непроста, але натхненна праця очищення серця. І головним інструментом у цій праці завжди був нігун — священний наспів, здатний висловити те, для чого словам бракує сили.Ми зібрали для вас унікальні свідчення про те, як молилися великі вчителі й прості хасиди, перетворюючи звичайну кімнату на резонатор Божественної присутності.🕯 Обличчя, що палає вогнем: реб Хаїм АвраамРеб Хаїм Авраам, син Алтер Ребе (засновника Хабаду), був відомий своєю феноменальною зосередженістю. Один із хасидів так описував свою першу зустріч із ним у Любавичах (літо 1843 року):«Я стояв приголомшений. Він сидів із щільно заплющеними очима, а його обличчя буквально палало. Кожне слово молитви він вимовляв так, ніби зважував дорогоцінне каміння. І час від часу з його грудей виривався наспів — “Нігун полах клійот ва-лев” (мелодія, що розтинає нутро й серце). Це було настільки потужно, що я затремтів від побаченого». 🚒 Молитва, яку не зупинила пожежаРабі Аарон із Кременчука (онука Алтер Ребе) мав тонкий, музичний голос. Про його глибоке занурення в молитву ходили легенди.Одного разу в його домі спалахнула пожежа. Навколо кричали люди, виносили меблі, сусіди намагалися загасити полум’я. У цей час рабі Аарон був замкнений у своїй кімнаті. Коли полум’я вже підступало, люди виламали двері й буквально на руках винесли його через вікно.Найдивовижніше — він не перервав молитву ні на мить. Лише закінчивши «Аміду», він розплющив очі, озирнувся навколо й щиро здивовано запитав:«Де я і що тут відбувається?»Настільки глибоко він перебував в іншому світі. 🎼 Анатомія нігуна: три сходинки духуП’ятий Любавицький Ребе (Рашаб) часто молився під старовинний наспів, що складався з трьох частин — «бавот». Кожна частина — це окремий етап сходження душі.Нижня сходинка:Глибоке інтелектуальне зосередження. Музика передає процес занурення в таємницю.Середня сходинка:Емоційний вибух — радість і трепет від усвідомлення близькості Творця.Найвища сходинка:«Кесуф» — невгамовна жага й туга душі за нескінченним світлом, бажання повністю розчинитися в Б-зі.Свідки розповідали, що коли Ребе співав цю мелодію під час ранкової молитви, його протяжний голос проникав у найпотаємніші куточки сердець усіх присутніх — і люди плакали та змінювалися на краще. 💧 Нігун як шлях до поверненняРеб Гершон Бер із Погара, один зі старих хасидів, зі сльозами згадував:«Перші хасиди Алтер Ребе приходили до справжньої віри саме через музику. Наспіви діяли на них сильніше, ніж найглибші лекції. Нігун відкривав їхні зачерствілі серця».Сам реб Гершон журився, що не вміє співати, вважаючи це своїм «покаранням», адже мелодія — це найкоротший шлях від земного до небесного. Настанова для насМолитва з нігуном — це не естетика. Це спосіб пробити стіну буденності. Навіть якщо у вас немає голосу рабі Аарона, тихий і щирий наспів може змінити весь внутрішній настрій вашого дня. джерело: 📖 Любавицький календарь 

Хроніка подій, передвістя та віра хасидів у 5752 (1992) році.Події 27 Адара I 5752 року стали одним із найдраматичніших моментів в історії Хабаду. У цей день, під час перебування в Оелі (місці упокоєння попереднього Ребе), Любавицький Ребе переніс інсульт. Ця подія докорінно змінила життя 770 і формат спілкування Ребе зі світом на наступні два роки.🔍 Знаки й підготовка: що передувало події?За кілька місяців до 27 Адара хасиди помічали незвичну поведінку Ребе, яку згодом тлумачили як підготовку:🔹 «Бітуль бе-шишім»Із початку місяця Адар Ребе майже щовечора виголошував бесіди (сіхот), закликаючи до безмежної радості. Він підкреслював, що у високосний рік (60 днів Адара) усе негативне скасовується за принципом «бітуль бе-шишім» — розчинення в шістдесяти.🔹 Загадкові словаВ останню суботу (глава Ваякгель) Ребе говорив про тимчасове зниження:«На мить Я залишив тебе», — яке потрібне лише для того, щоб за ним настав колосальний і вічний підйом.🔹 Порядок у кабінетіРебе почав активно впорядковувати свій кабінет: повертав книги до бібліотеки, спалював записки, що накопичилися за роки, і прискорював видання раніше неопублікованих праць.🔹 Про 770Ребе попросив свого секретаря таємно «продати» будинок і все, що в ньому. Але згодом додав:«Нехай усе залишається так до приходу Мошиаха. А коли настане день розширення й перебудови — нехай не шкодують грошей і роблять усе як слід».📅 Той самий день: 27 АдараНапередодні, у неділю 26 Адара, під час роздачі доларів Ребе раптом запитав:«Наскільки довга черга?»Увечері того ж дня Ребе викликав доктора Фельдмана. Лікар виявив нездужання і попросив Ребе наступного дня не їхати до Оеля. Відповідь Ребе була короткою:«А що скажуть хасиди?»У понеділок в Оелі стався напад. Коли звістка дійшла до Брукліна, тисячі людей попрямували до 770. Увечері, коли прийшла новина про покращення стану, зал вибухнув танцями під нігун «Дер Ребе із гезунт» («Ребе здоровий»).🏗 Епоха «Балкона» і зв’язок через тишу (5752–5754)З 1992 по 1994 рік формат спілкування змінився. Ребе більше не виголошував публічних бесід, але його присутність відчувалася ще сильніше.🏛 Архітектурні зміниУ головному залі 770 збудували спеціальну молитовну кімнату та знаменитий Балкон, щоб Ребе міг бачити громаду й брати участь у молитвах.🕊 Чудеса й відповідіРебе продовжував відповідати на запитання хасидів рухом голови. Відомі випадки, коли він передбачав безпеку під час радіаційної аварії під Петербургом і урагану в Маямі — просто кивнувши на знак відсутності небезпеки.🎶 «Йехі Адонейну»У цей період Ребе активно заохочував спів проголошення:«Йехі Адонейну Морейну ве-Рабейну Мелех а-Мошиах ле-олам ва-ед».Хасиди вірили: фізична слабкість — лише частина процесу розкриття Мошиаха.🕰 Останні митіВостаннє широка публіка бачила Ребе на балконі 14 Хешвана 5754 року (жовтень 1993). Після цього Ребе перестав виходити до громади.(стаття про 14 Хешвана на нашому каналі тут)Один із секретарів згадував, що одного разу Ребе виглядав дуже схвильованим. Лікар запитав його:«Чи турбується Ребе про те, що буде з хасидами й інститутами Хабаду в майбутньому?»Ребе ствердно кивнув головою.🕯 Спадщина віриПопри біль і труднощі тих років, віра хасидів у пророцтво Ребе про близьке Визволення (Геулу) не ослабла. Ребе обіцяв:«Буде зцілення в радості й співі».І сьогодні тисячі хасидів у всьому світі живуть в очікуванні здійснення цієї обіцянки."יחי אדוננו מורנו ורבינו מלך המשיח לעולם ועד!"📸 На фото: 27 Адара 5752 року, за кілька годин до серцевого нападу.📖 Любавицький календар 

Єврейські свята — це не лише згадка про події минулого. Вони створюють живий зв’язок між поколіннями, своєрідну нитку, що поєднує сьогоднішній день із подіями тисячолітньої давнини. Особливо ясно це відчувається в Песах. Коли євреї збираються за святковим столом і читають Агаду, вони не просто згадують вихід із Єгипту — вони ніби заново переживають його зміст і намагаються зрозуміти, що означає свобода для людини сьогодні.Ми звикли називати Песах святом Свободи. Але що таке свобода? Колись популярним було марксистське визначення: «свобода — це усвідомлена необхідність». Проте життя показало, що цього недостатньо. У тоталітарних суспільствах люди часто живуть за суворими правилами, підкоряються обставинам, бояться говорити й діяти вільно. Вони можуть розуміти необхідність такої поведінки, але назвати подібне життя свободою неможливо.Єврейська традиція пропонує інше розуміння. Свобода — це здатність робити усвідомлений вибір. Але такий вибір можливий лише тоді, коли людина розуміє, заради чого вона живе і до чого прагне. Якщо в людини немає чітких орієнтирів, її рішення стають випадковими, і вона легко потрапляє в залежність від чужих думок, звичок чи стереотипів.Саме тому Песах нагадує: вихід із рабства — це лише початок шляху. Фізичне звільнення ще не означає внутрішньої свободи. Справжня свобода приходить тоді, коли людина починає ставити запитання про сенс життя й шукати відповіді. Уже понад три тисячі років єврейська традиція пропонує такі відповіді, розмірковуючи про духовний і моральний розвиток людини.Цей пошук особливо важливий для людей, які опинилися в новій реальності. Репатріація до Ізраїлю, знайомство з іншою культурою та суспільством змушують багатьох заново переосмислювати свої погляди. Одні намагаються оцінювати все за старими звичними мірками, інші прагнуть зрозуміти нову дійсність — розібратися, що в ній справді потребує змін, а що лише здається незвичним.Допомогти в цьому може єврейська традиція. Тора протягом тисячоліть формувала систему моральних орієнтирів, які допомагають людині розрізняти добро і зло, важливе й другорядне. Ці принципи не застаріли з часом. Навпаки, вони допомагають людині звільнитися від внутрішніх обмежень, звичних схем мислення та знайти власний шлях.Песах нагадує: справжнє визволення починається всередині людини. Іноді воно починається з простого визнання: «я чогось не знаю» — і з бажання шукати істину. Тому ніч пасхального седеру — це не лише святкова трапеза, а й час роздумів про долю народу і про власне життя. У цю мить кожен може відчути, що історія виходу з Єгипту триває і сьогодні — у особистому прагненні людини до справжньої свободи.джерело: Толдот

Слово маца пишеться літерами: мем, цаді та гей. А слово хамец — хет, мем і цаді. Тобто дві літери однакові, але одна відрізняється: в одному слові стоїть літера гей, а в іншому — хет. При цьому навіть форма цих літер в єврейському алфавіті дуже подібна: вони різняться лише невеликою деталлю.Мудреці звертали увагу на цей символічний нюанс. Літера гей має маленький «просвіт» у верхній частині, ніби залишаючи отвір. У традиційному тлумаченні це натяк на можливість виходу — шлях до виправлення і повернення на правильну дорогу. Навіть якщо людина помилилася, у неї завжди залишається можливість змінити своє життя і наблизитися до Всевишнього.Літера хет виглядає майже так само, але її верхня частина повністю закрита. Вона утворює замкнений простір без «виходу». Мудреці бачили в цьому символ духовного стану, коли людина настільки звикає до неправильних вчинків, що перестає помічати можливість виправлення.Подібність цих слів також підкреслює тонку межу між двома станами. Іноді невелика деталь — одне рішення або вчинок — може змінити напрямок життя. У духовному сенсі маца символізує простоту, скромність і готовність слідувати волі Всевишнього, тоді як хамец часто пов’язують із гординею та надмірним «роздмухуванням» власного «я».Схожість цих слів нагадує, що між правильним і помилковим шляхом інколи існує дуже тонка межа. Невелика різниця — лише одна літера — перетворює заборонене на дозволене і навпаки. Саме тому під час Песаха євреї так ретельно стежать, щоб у домі не залишилося хамецу, і з особливою пошаною ставляться до маци.Цей мовний нюанс показує, наскільки глибоко в єврейській традиції переплітаються мова, символіка і духовний зміст. Іноді навіть одна літера може відкрити цілий світ ідей.джерело: toldot.com

Підготовка до святаПесах – це свято Виходу з Єгипту. У 2026 році його відзначають з 1 по 9 квітня (за межами Ізраїлю).У дні Песаха ми святкуємо звільнення від рабства – як фізичного, так і духовного. Саме свято триває тиждень, але підготовка до нього зазвичай починається задовго до його настання.Все, що піддається бродінню, наприклад заквашене тісто, називається хамец. Його заборонено не лише вживати, але й зберігати у своєму володінні протягом усіх днів Песаха.До хамецу належать:*хліб,*печиво,*макаронні вироби,*квас,*парфуми (якщо вони настоєні на спирті із злаків) та інші продукти.Єдиний хлібний виріб, дозволений у Песах, – це маца, яку виготовляють із суворим дотриманням єврейських законів.Вживання маци у перші два пасхальні вечори – це заповідь.Заборона на вживання хамецу настає вранці, ще напередодні свята. За законом, хамец заборонений навіть у найменшій кількості, тому не можна вживати жодні продукти, суміші чи напої, що містять хоча б частку хамецу.Крім того, не можна навіть користуватися предметами, що містять хамец, наприклад, клейстером на основі борошна.Щоб уникнути випадкових порушень, найкращий спосіб – купувати продукти з маркуванням «Кошерно на Песах» та печаткою рабина.До святкового кошика можна включати: вино, м’ясні та молочні продукти, спеції та приправи, безалкогольні напої – за умови, що вони мають печатку рабина та позначку «Кошерно на Песах».далі буде.........

Нісан — весняний місяцьНісан — один з небагатьох місяців, згаданих в Тора за назвою. Бог називає його «Ходеш ха-Авив» — «Місяць весни». Необхідність забезпечення того, щоб Нісан завжди припадав на весну, є основою досить заплутаного єврейського календаря, включаючи незвичайну систему високосних років.Це перший місяць єврейського календаря«Цей місяць буде першим у вас серед місяців», — говорить Бог Моше. Цікаво, що перший Нісан — це лише одна з чотирьох «голов року», перелічених у Талмуді; так само до них відноситься, наприклад, перше Тишрея, відоме у всьому світі як Рош ха-Шана, єврейський новий рік.Б-г вивів нас з ЄгиптуПісля 210 років страждань в єгипетському рабстві Всевишній звільнив Свій народ. Це сталося в місяці Нісан. Згідно з Мідрашем, Моше сказав людям: «Подивіться на доброту і турботу, якими Всевишній оточує вас, виводячи вас з Єгипту в комфортний за погодою місяць, коли немає ні спеки, ні холоду, ні дощу».У повний місяць Нісана починається ПесахСвято Песах, яке щороку відзначається на пам'ять виходу з Єгипту, починається 15-го Нісана. Мабуть, це найбільш відоме єврейське свято. На самому початку проводиться особливий традиційний вечір — Седер — під час якого їдять мацу і марор (гіркі трави), п’ють чотири келихи вина і розповідають захоплюючу історію чудесного Виходу.Це також і ім’яЦікаво, що Нісан — це один з двох єврейських місяців, назви яких можуть використовуватися як імена. Окрім того, що ім’я Нісан вже давно досить поширене серед чоловіків, в сучасному івриті стали популярними імена Авів і Авіва. Інший місяць, на честь якого називають дітей — це Сіван, таке ім’я в Ізраїлі часто дають дівчатам. Забавний факт: Песах — єдине єврейське свято, назва якого також використовується як (чоловіче) ім’я.Місяць чудесСлово «нес» означає «чудо», тому Нісан часто називають місяцем чудес через схожість у написанні цих слів. Деякі раввіни говорили, що побачити «Нісан» у сні віщує людині в майбутньому «чудеса чудес».повний текст на нашому сайті: https://jewishukraine.info/

У найближчі дні ми розпочинаємо публікацію серії особливих матеріалів, присвячених великим жінкам в історії Хабаду — праведним ребецн, чия святість і самовідданість є прикладом для всіх нас.Що на вас чекає:● Глибокі нариси про життя та духовну спадщину дружин і матерів наших Ребе.● Вражаючі історії їхньої відданості єврейському народу.● Публікація рідкісних фотографій, багато з яких ви побачите вперше. Ці світлини дозволяють по-новому відчути образи цих незвичайних жінок.Запрошуємо разом із нами доторкнутися до живої історії та знайти натхнення в їхній святості.Нехай заслуги цих праведниць оберігають усіх нас! (Зхутам Таген Алейну) 🕯🕯🕯🕯🕯На цьому рідкісному фото — ребецн Ривка, дружина Ребе Маараша. Окрема подяка Аарону Брусиловському за змістовний та важливий матеріал, опублікований на Telegram-каналі. Любавицький календар