Сьогодні 23 нісана 5786 року.8-й день Омера, переддень Шабату, тижнева глава — Шміні.⚠️ ШАБАТ МЕВАРХІМЧитати тут:https://t.me/LubavitcherRebe770/207Існує ідея, що Ахарон шель Песах («останній день Песаха») — це одкровення Машіаха, яке стосується всього народу Ізраїлю.Песах за своєю суттю — це «перестрибування» («медалег») і «ніч пильнування» («лейл шимурім»), і загалом у ньому яскраво виражена тема визволення. А потім людина повертається у вир повсякденних справ — і саме для цього й дане це одкровення Машіаха: як сила і підтримка, щоб можна було йти світом.📖 Любавицький календар 

🕊 Сенс освячення — не лише згори, а й знизуУ главі «Шміні» розповідається про величний момент — початок служіння в Мішкані. Після семи днів підготовки настає восьмий день, коли розкривається Б-жественна присутність. Це вчить нас: справжня мета — не лише підготовка, а розкриття святості в реальності.Але виникає запитання: чому саме «восьмий» день? Адже число сім символізує порядок природи, завершеність світу. Вісім — це вже понад природою. Отже, освячення Мішкана пов’язане з притягненням Б-жественного світла, що перевищує обмеження світу.🔥 Вогонь з небес і вогонь людиниТора говорить, що вогонь зійшов з небес і спалив жертви. Однак мудреці підкреслюють: попри небесний вогонь, людина зобов’язана була запалити вогонь на жертовнику сама.Звідси важливий урок: навіть коли є розкриття згори, людина не звільняється від своєї праці. Навпаки — саме через зусилля людини це розкриття стає постійним.⚖️ Помилка Надава і АвігуСини Аарона принесли «чужий вогонь» — духовне прагнення, яке не відповідало волі Всевишнього. Їхні наміри були піднесеними, але дія — неправильною.Ребе пояснює: духовного піднесення самого по собі недостатньо. Головне — поєднати натхнення з виконанням конкретної волі Б-га, як вона виражена в заповідях.🌍 Освячення матеріального світуГоловна мета — не втекти від світу, а зробити сам світ місцем для Б-жественної присутності. Це досягається через виконання заповідей саме в матеріальних речах.Тому служіння в Мішкані — це не втеча від реальності, а її перетворення.✨ Практичний урокКожна людина має свій «Мішкан» — своє життя і оточення.Потрібно:• Робити конкретні дії (заповіді)• Не покладатися лише на натхнення• Привносити святість у повсякденністьІ тоді «восьмий день» — розкриття згори — прийде і в наше життя.Шабат Шалом📖 Любавицький календар 

 Песах позаду. Святкові страви прибрані, агада закрита — і настає перший Шабат після Песаха. Саме в цей Шабат існує гарний звичай — пекти халу у формі ключа.Звідки він походить? Що за ним стоїть? І як до нього ставляться в Хабаді?🌾 Манна закінчилася — що далі?Наступного дня після Песаха, коли сини Ізраїлю увійшли до Землі Ізраїлю, припинилася манна небесна — та сама, що годувала їх сорок років у пустелі. Раптом народ зіткнувся з реальністю: відтепер їжу потрібно здобувати самостійно, власними руками, природним шляхом.Саме на згадку про цей переломний момент і виник звичай пекти халу у формі ключа. Ключ — це символ молитви й надії: ми просимо Всевишнього відкрити нам брами достатку. Адже, як навчають наші мудреці, ключ від пропитання — у руках Самого Творця.✨ Глибше — на рівні Сод (таємного сенсу)Є і глибше, духовне пояснення цього звичаю.У пасхальну ніч, опівночі, вищі духовні світла — мохін ельйонім — залишають світи. І саме в дні рахунку Омера, день за днем, ми здійснюємо духовну працю, щоб повернути їх.Ключ символізує цю працю — зусилля людини назустріч Всевишньому. Це перегукується з відомими словами з мідрашу: «Відкрийте Мені отвір розміром із вушко голки — і Я відкрию вам брами, широкі, як ворота палацу». Ми відкриваємо брами через дотримання Шабату та його заповідей, а Всевишній у відповідь відкриває нам Свою скарбницю — «і звелів хмарам згори, і відчинив двері небес».📚 Джерела звичаюЗвичай згадується у низці авторитетних книг із різних єврейських громад: «Імрей Пінхас», «Огев Ісраель», «Атерет Йеошуа», «Сімхат Ісраель», «Сефер Матамім», «Таамей а-Мінхагім», «Коль Нафталі» — і це далеко не повний перелік.Форм виконання звичаю кілька:— пекти халу у формі ключа— вкладати справжній ключ у халу перед випіканням— прикрашати поверхню хали візерунком у вигляді ключаУ деяких громадах цей Шабат називають «Шабат гелє мацот» і готують мацу аширу в різних формах — зокрема і у формі ключа.Як кажуть: «нагара нагар уфаштей» — у кожної річки свій шлях.🔑 А як же Хабад?Головний рав і даян громади Краун-Хайтс пояснив позицію чітко і зважено:Офіційного хабадського звичаю робити таку халу не існує. Водночас це цілком допустимо — сам звичай згадується у багатьох авторитетних джерелах і має глибоке коріння в єврейській традиції.Тим, хто хоче дотримуватися цього звичаю — за традицією, успадкованою від матерів і бабусь — немає жодних підстав це забороняти. У сім’ях, де так прийнято, — нехай продовжують. У сім’ях, де не прийнято, — не зобов’язані починати.Щодо суперечок, які щороку спалахують в інтернеті та WhatsApp-групах — чи це міцва, чи заборона, чи просто дозволено — рав Бройн зауважує з легкою усмішкою: самі ці суперечки не мають великого сенсу. І все ж — що сказав Ребе?Одного разу один єврей звернувся до Любавицького Ребе з питанням, яке хвилює багатьох:— Ребе, то який же звичай Хабада — пекти халу у формі ключа чи ні?Ребе вислухав і відповів просто:— Звичай Хабада — щоб дружині було добре.Ця відповідь, як це часто буває з відповідями Ребе, говорить більше, ніж ціла дискусія. Шалом баїт — мир і гармонія в домі — це не просто гарне побажання. Це теж частина служіння Всевишньому.Тож якщо ви хочете спекти халу у формі ключа — у вас є не лише дозвіл, а й благословення Ребе. 😊שבת שלום — Шабат шалом! 🗝️📖 Любавицький календар 

28 нісана 2488 року (1273 рік до н. е.) — Завоювання Єрихону.Першим містом Ерец-Ісраель, яке впало перед євреями, був Єрихон — потужна фортеця. Протягом семи днів євреї обходили навколо міських стін із Ковчегом Завіту, а потім когени затрубили в шофар, народ закричав, і від цього крику та звуків шофара впали стіни міста.28 нісана 5751 року (11 квітня 1991 року) — Звернення Ребе.Цього вечора Ребе виступив з промовою перед хасидами, в якій говорив про Визволення та прихід Месії. Зокрема, він сказав:«… у зв’язку з тією увагою, яка в ці дні приділяється Визволенню, неминуче постає питання: «Чому ж, незважаючи на всі ці знамення, Месія досі не прийшов?» Пояснити це неможливо.Незрозуміло й інше: чому щоразу, коли десять (і в багато разів більше, ніж десять) євреїв збираються разом у дні, коли могло б настати Визволення, вони не нарікають і не висловлюють своє обурення з такою силою, яка змусила б Месію прийти негайно? Невже вони можуть змиритися з тим, що Месія, не дай Боже, можливо, не прийде ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра.На жаль, євреї вигукують: «Ад матай?» (доки нам залишатися у вигнанні?) лише тому, що їм так веліли. Якби цими словами вони висловлювали і своє справжнє бажання, і вимогу, то Месія напевно вже прийшов би.Що ще я можу зробити, щоб спонукати весь єврейський народ у повний голос вимагати Визволення і таким чином дійсно наблизити прихід Месії? Все, що було зроблено досі, не привело до реальних результатів, бо ми, як і раніше, у вигнанні. Більше того, ми перебуваємо ще й у внутрішньому вигнанні щодо нашого служіння Б-гу!Мені залишилося тільки одне — передати це завдання у ваші руки. Відтепер ви повинні зробити все можливе, щоб Месія прийшов сьогодні ж, зараз же! <…> Я зробив усе, що міг! Відтепер ви повинні зробити все, що у ваших силах». джерело: chabad.odessa

📌29 нісана 5380 року (2 травня 1620 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма бен Йосефа Віталя.Один із найвидатніших кабалістів усіх часів народився в місті Цфат. Навчався кабалі у великого кабаліста рабі Моше Кордоверо, а потім став найближчим учнем великого кабаліста рабі Іцхака Лурії Ашкеназі (Арізаль), який стверджував, що його учень володіє частинками душі рабі Аківи та царя Хізкіягу, а також великого мудреця епохи Талмуда рабі Меїра Баал га-Нес (рабі Меїр-Чудотворець).Арізаль викладав своє вчення усно, і саме рабі Хаїм записав його у вигляді збірки «Ец га-хаїм» («Дерево життя») — на думку вчителя, саме його сприйняття було найбільш адекватним. І лише йому Арізаль передав свої обширні знання практичної кабали. Після відходу Арізаля з цього світу рабі Хаїм очолив цфатських кабалістів, і його зв'язок з учителем не перервався. Арізаль протягом 20 років майже щоночі приходив до учня уві сні, навчаючи його найпотаємнішим таємницям Тори. Потім він з'являвся йому раз на місяць, а згодом — раз на три місяці.За бажанням рабі Хаїма майже всі його рукописи були поховані разом з ним у місті Дамаск (Сирія), проте через рік кабалісти рабі Авраам Азулай та Яаков Цемах під час кабалістичних медитацій отримали від нього дозвіл розкрити його могилу та забрати рукописи. джерело: chabad.odessa

27 нісана 5626 року (12 квітня 1866 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шнеура-Залмана-Мордехая, сина рабі Йосефа-Іцхака з Овруча та онука рабі Менахема-Мендела (Ребе Цемах-Цедека).Рабі Шнеур-Залман-Мордехай був братом ребецн Стерни-Сари, дружини п'ятого Любавицького Ребе — рабі Шолома-Дов-Бера (Ребе Рашаб). Рабі Шнеур-Залман-Мордехай відрізнявся надзвичайними здібностями і вже у віці 17 років став рабином Житомира. На жаль, він помер зовсім молодим, ще за життя батька. Сталося це через два тижні після смерті його дідуся — ребе Цемаха-Цедека (13 нісана 1826 року).27 нісана 5703 року (2 травня 1943 року) — Повстання у Варшавському гетто.Влітку 1942 року понад 300 тисяч євреїв були відправлені з Варшави до табору смерті Треблінка. Коли звістка про те, що відбувається в концтаборі, дійшла до гетто, серед євреїв, що залишилися, почали формуватися загони Опору. 14 нісана (19 квітня), коли німецькі війська розпочали операцію з остаточної ліквідації гетто (на той час із 450 тисяч у ньому залишалося 35 тисяч мешканців), почалося повстання, яке стало найбільшим збройним виступом проти німецьких військ в окупованій Європі (крім Югославії).Німці були відкинуті й зазнали важких втрат, після чого почали систематично спалювати будинки гетто, ретельно уникаючи вуличних боїв. Єврейські бойові групи вели активну боротьбу до 8 травня 1943 року, коли німцям вдалося захопити штаб-квартиру Єврейської бойової організації, але кілька груп повстанців продовжували збройний опір до червня 1943 року, та й протягом наступних кількох місяців німці виловлювали останніх євреїв, які переховувалися в руїнах.19 квітня 1948 року, у п'яту річницю повстання, у Варшаві на площі імені Героїв гетто було відкрито пам'ятник бійцям гетто. День 27 нісана відзначається в Ізраїлі як День Катастрофи та Героїзму європейського єврейства.27 нісана 5744 року (29 квітня 1984 року) — З ініціативи Ребе починаються щоденні уроки за книгою «Мішна Тора» Рамбама (рабі Моше бен Маймона).Ось що говорив з цього приводу Ребе: «Багаторазово говорилося про намагання об'єднати всіх синів Ізраїлю, чим наближається Визволення (оскільки причиною Вигнання є протилежність ідеї любові між євреями). Один із шляхів до цього — коли всі сини Ізраїлю об’єднуються вивченням однієї ідеї в Торі, завдяки чому об’єднуються всі, хто вивчає, «єдністю дивовижною, подібної до якої єдності немає…».Для цього слід встановити щоденний урок за книгою «Мішна Тора» Рамбама, оскільки ця книга «збирає в собі всю Усну Тору цілком». Щодо обсягу щоденного уроку варто встановити, щоб вивчали щодня по три розділи книги. А ті, хто з якоїсь причини не здатні вивчати три розділи щодня, — нехай вивчають, принаймні, один розділ на день, таким чином, щоб закінчити вивчення всієї книги за три роки.Для того, щоб об'єднати цим вивченням весь Ізраїль «від хлопчика до старого, маленьких дітей і жінок», - слід, щоб також жінки і діти приєдналися до цього, за рахунок того, що будуть протягом року вивчати 613 заповідей Тори, у тому вигляді, в якому про них йдеться] у книзі Рамбама «Сефер міцвот».джерело: chabad.odessa

*1 іяра 2449 року (1272 р. до н. е.) — з волі Всевишнього Моше, Агарон і дванадцять глав колін перерахували єврейський народ, причому кожен єврей був зарахований до певного роду та родини. На той момент всі без винятку євреї точно знали свій родовід аж до своїх предків — синів праотця Яакова. Цього ж дня в Марі сталося диво з гіркою водою. Всевишній показав Моше-рабейну (Мойсею) дерево і наказав кинути його в гірку воду, і вода стала солодкою.*1 іяра 2928 року (832 р. до н. е.) — цар Шломо (Соломон) почав будувати перший Єрусалимський Храм.*1 іяра керівники єврейського народу, які повернулися з вавилонського вигнання, приступили до відновлення Єрусалимського Храму.джерело: chabad.odessa

*2 іяра 5548 року (9 травня 1788 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Менахема-Мендела з Вітебська.Рабі Менахем-Мендл був улюбленим учнем Межерицького магіда (рабі Дов-Бер) — учня засновника хасидизму рабі Баал Шем-Това і єдиним учнем Магіда, якому довелося зустрітися з Баал-Шемом. Менахем-Мендлу на той час було одинадцять років, він уже здобув славу блискучого талмудиста, і сам рабі Дов-Бер представив його Бешту. Баал-Шем, оточений своїми послідовниками, пильно поглянув на хлопчика і почав розповідати йому історію. Деякі з присутніх її одразу ж забули, а від решти вислизнув її потаємний зміст, і лише маленький Менахем-Мендл запам’ятав притчу в усіх подробицях і зрозумів її значення, бо це була історія його життя від першого до останнього дня. Почесті, труди, хвороби, розчарування, радості, прикрощі, паломництво до Святої Землі — все було там. Згодом, щоразу, коли його здоров’я турбувало друзів, він заспокоював їх: «Не хвилюйтеся, мені ще належить пройти половину або чверть шляху».Лідером хасидів він став таким чином: Магід, приймаючи делегацію своїх прихильників із Вітебська, передав їм пояс і посох. І те, і інше слід було вручити якомусь раби Менахем-Мендлу, що мешкав у їхньому місті. Повернувшись додому, мандрівники почали шукати цього щасливчика, але марно — у Вітебську не було рабина Менахема-Мендла. Вони старалися настільки, що запитували навіть перехожих, і, нарешті, якась обшарпана жінка сказала їм: «Я знаю тільки одного Менахема-Мендла — мого власного зятя». Стрімголов кинулися вони до неї додому, і, не кажучи ні слова, вручили йому пояс Магіда. Менахем-Мендл прийняв їх, і в ту ж мить відвідувачі побачили, що він став іншою людиною (Прим. взагалі-то рабі Менахем-Мендл був зятем одного з мінських багатіїв, і той навіть збирався будувати для нього синагогу та єшиву, яку той міг би очолити, але обурені його хасидськими звичаями, мінські міснагдім домоглися його вигнання. Тож він цілком міг бути обідраним, але навряд чи у вигнання пішла й його теща).Цю чуйну стриману людину любили і представники вищого суспільства, і мешканці міських околиць. У своєму заповіті Магід призначив рабі Менахема-Менделя своїм спадкоємцем, який мав очолити рух після його сина. Усі листи, написані учнями Магіда, рабі Менахем-Мендель підписував першим…У 1777 році рабі Менахем-Мендл разом з Альтер-ребе їздив до Вільно, щоб переговорити з головним противником хасидизму — Віленським гаоном, але, на жаль, ця місія закінчилася невдачею. Того ж року рабі Менахем-Мендель приймає рішення переїхати з групою хасидів до Землі Ізраїлю і навесні на чолі групи з 300 хасидів прибуває до Ерец-Ісраель. Спочатку вони оселилися в Цфаті, але турки й араби переслідували їх доти, доки вони не залишили місто й не переїхали до Тверії.Труднощі тогочасного життя на Святій Землі дали про себе знати і, через 10 років рабі Менахем-Мендл з Вітебська покинув цей світ. Перед самою смертю учні запитали його, поруч з ким він хоче бути похований, адже багато хто хоче бути похованим біля праведників. Рабі з подивом відповів їм: «Що за дивне запитання? Мені буде добре лежати поруч із кожним євреєм. Дай Б-г, щоб жоден єврей не соромився мене, так само як я не соромлюся жодного єврея».

📌 Іяр — вавилонська назва місяця, який у Торі зветься просто «другим», адже йде одразу після Нісана — першого місяця року. У Танаху він згадується як «місяць Зів» (Млахім I, 6:1), тобто «місяць сяйва»: сонце вже світить на повну силу, але ще не обпалює, як улітку. В арамейському перекладі Танаху, освяченому традицією, його також називають «місяцем бруньок» — часом зародження й розквіту.Саме в цьому місяці євреї, які вийшли з Єгипту, досягли своєї справжньої висоти — очистилися від недоліків і стали гідними прийняти ТоруІяру відповідає сузір’я Тельця (івритом — Шор, бик) — тварини, що живиться травою. В Ерец-Ісраель це останній місяць, коли ще достатньо зелені, і бик може вільно пастися на луках.У єврейській традиції сказано: в Іярі хвороби легше піддаються лікуванню, ніж у будь-який інший час. Адже саме тоді почав падати ман — «хліб сильних», що не спричиняв жодних недуг. Відтоді Іяр зберіг цю цілющу силу. На це натякає й сама назва місяця: її букви утворюють початкові літери фрази «Я — Г-сподь, Цілитель твій».📌 Новомісяччя Іяру завжди триває два дні, оскільки попередній місяць, Нісан, має 30 днів: його останній день стає першим днем новомісяччя. Сам Іяр завжди налічує 29 днів і вважається неповним місяцем.У рік Виходу з Єгипту Новомісяччя Іяру припало на Шабат. Тоді Ізраїль перебував у місцевості Мара, де Всевишній звершив диво — перетворив гірку воду на питну. За Його словом Моше кинув у воду гірке дерево — і вона стала солодкою. Тоді народ зрозумів: ні гірке, ні солодке не є такими самі по собі — усе визначається волею Всевишнього.У Торі сказано: «Там Він установив йому закон і суд, і там випробував його» (Шмот 15:25). Саме в цей день Всевишній відкрив Ізраїлю частину Тори: закони Шабату, закони про Червону Корову та основи громадянського права. Ці заповіді, як і чудо з водою, виходять за межі звичної логіки — і саме тому відкривають глибину Б-жественної мудрості.✨ Бажаємо гарного, мирного та здорового місяця Іяр! Нехай у ньому буде світло, що лікує, спокій, що огортає, і сили йти вперед із вірою.

Слід сказати, що Тора вибрала іншу назву на додаток до звичайного імені, тому що хоче передати нам певне послання, Слово ходеш походить від ходаш — «новий», що символізує оновлення. Тобто, коли приходить Рош-Ходеш, з'являється щось нове вже не те, що було раніше. Попередній місяць зник, а тепер зароджується новий.Ребе додає, що це також виявляється у повсякденному житті єврея."Ізраїль подібний до Місяця і вважає за Місяцем" (Талмуд, трактат "Сукка", 29а), що означає, що ми повинні бути схожими на Місяць, і, оскільки Місяць оновлюється щомісяця, те саме має відбуватися з народом Ізраїлю. Ми повинні оновлюватись і просуватися вперед, і для цього недостатньо робити те саме, що й минулого місяця.Тому ми повинні використовувати сили, які ми отримуємо від виконання заповіді Рош-Ходеш, і виправляти те, що минулого місяця ми хотіли виправити, але не змогли."Нехай у кожного з нас, з Б-жою допомогою, в новому місяці дістане на це сил!Гарного, здорового веселого та мирного місяця Іяр!!

Любавицький Ребе в одній зі своїх бесід пояснює, що новомісяччя – це особливе свято для євреїв. Народи світу мають день відпочинку, подібний до Суботи, — п'ятниця для мусульман і неділя для християн. Свята теж відзначаються не лише народом Ізраїлю, наприклад, у нас є Рош ГаШоно, а інших — Новий рік… Проте немає у світі країни, в якій відзначався б перший день кожного місяця тільки тому, що це початок місяця. Тільки євреї особливо відзначають та святкують Рош-Ходеш. Цікаво відзначити: у Танасі ми виявимо неодноразові свідчення того, що свого часу Рош-Ходеш був таким самим святковим днем, як Субота та інші свята, хоча Тора не вимагає, щоб цей день був вихідним, і не встановлює заборони на певні види робіт. Але від пророків ми дізнаємося, що насправді в Рош-Ходеш, як і в Суботу, не торгували на ринку і не працювали в полі.Наприклад, у Бафторі Махар — ходеш («Завтра — місяць»), яку читають у синагогах цього Шабоса, день перед новомісячним називається «днем діянь», тобто просто — «робочий день». Йонатан сказав Давидові: «Завтра початок нового місяця, і про тебе спитають, бо зайнятим буде місце твоє. А на третій день... приходь на те саме місце, де ти ховався в будній день...» (Шмуель I, 20: 18, 19). Тут йдеться про переддень новомісяччя, і з цього зрозуміло, що сам день Рош-Ходеш був неробочим.Крім того, багато євреїв дотримуються звичаю влаштовувати трапезу новомісяччя і, як радив Любавичський Ребе, проводити цього дня фарбренгени.Ребе каже, що на івриті є два слова зі значенням "місяць". Яреах позначає Місяць, супутник нашої планети. Інше слово — ходеш, вжите в цій цитаті: «Цей місяць для вас голова місяців, перший він у вас із місяців року» (Шмойс, 12: 2).далі буде........