*10 тевета 3336 року (425 рік до н.е.) — Вавилонські війська обложили Єрусалим.Цього дня війська вавилонського імператора Навуходоносора (Навуходоносора) оточили місто. 17 тамуза фортечні стіни були зруйновані і 9 ава наш Святий Храм був зруйнований. Почалося вавилонське вигнання, яке тривало 70 років. На згадку про цю подію пророками був встановлений день посту.10 тевета приблизно 3410-3460 року (350-300 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) пророка Малахі.Його справжнім ім'ям було Мордехай, а ім'я Малахі він отримав тому, що був помічником царя («цар» на івриті «мелех»), а крім того, зовнішнім виглядом нагадував ангела («ангел» на івриті «мал'ах»). Втім, в одному з трактатів Талмуда пророка Малахі ототожнюють з Езрою.Після смерті останніх пророків — Хаггая, Зхарії та Малахі пророче натхнення остаточно покинуло євреїв.*10 тевета 3448 року (313 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) пророка Зхарії.Зхарія був коѓеном і пророком, онуком пророка на ім'я Ідо. Великий кабаліст рабі Іцхак Лурія Ашкеназі (Арізаль) говорив, що Зхарія був володарем душі первосвященика Аѓарона (брата Моше-рабейну), а також його синів Надава і Авіѓу. У книзі пророка Нехемії сказано, що ім'я Зхарії — Мешулам (від слова «шолем» — «повний, постійний») за його зосередженість і наполегливість у діях.Після смерті останніх пророків — Хаггая, Зхарії та Малахі пророче натхнення остаточно покинуло євреїв.

*11 тевета 5428 року (26 грудня 1668 року) — Вигнання євреїв з Австрії.Імператор Леопольд I, який зійшов на престол у 1657 році, був дуже побожним і в молодості готувався до прийняття духовного сану. У перші роки царювання він намагався захищати євреїв, проте незабаром був підписаний імператорський указ про вигнання євреїв з Відня, Нижньої та Верхньої Австрії. Віденська синагога була перетворена на церкву, названу Леопольдівською.Але вигнання євреїв негативно відбилося на економіці Австрії, оскільки віденський муніципалітет виявився не в змозі платити до казни ті податки, які раніше платили євреї. Імператор був змушений дозволити висланим євреям оселитися в Чехії, а потім дозволив приїжджати на ярмарки в Нижню Австрію. Формально указ про вигнання євреїв з Австрії залишався в силі до 1848 року, але вже незабаром після його видання окремі євреї змогли оселитися у Відні. Через короткий час у місті склалася неофіційна єврейська громада.

📜 Лист до Ребе: як виникла й утвердилася традиція особистого зверненняВ історії хасидизму практика писати Ребе сформувалася не як зовнішній звичай, а як природна форма духовного зв’язку. Вже в ранніх поколіннях хасиди прагнули не лише слухати вчення Ребе, а й ділитися з ним своїм життям, справами, труднощами та успіхами. Так поступово виникла особлива культура письмового звернення — уважна, відповідальна й глибоко особиста.З часом листи стали частиною внутрішнього маршруту хасидського життя: людина не просто ставить запитання чи просить благословення, а формулює власний стан, вдумливо перечитує свої думки й тим самим вибудовує ясніше ставлення до себе та своєї місії.✨ Лист як дзеркало життєвого шляхуЛист до Ребе зазвичай містить не лише прохання або опис ситуації, а й розповідь про те, що людина вже зробила, які кроки здійснила, де бачить поступ, а де відчуває труднощі. У цьому сенсі лист стає дзеркалом — способом побачити власні вчинки й наміри в цілісній картині.Для багатьох хасидів цей процес перетворюється на момент внутрішньої зупинки:потрібно не просто «написати», а осмислити, що справді важливо, що потребує виправлення, а що слід зміцнити й продовжити.Тому традиція підкреслює: лист — це не заміна зусиль, а форма відповідальності за власну дорогу в житті.📬 Про що писати?Особисте життя, громадська діяльність і духовні питанняТематика листів охоплює широкий спектр:— сімейні обставини та виховання дітей— вибір життєвого шляху, навчання, робота, переїзд— стан духовної практики й вивчення Тори— громадські та освітні проєкти— внутрішні сумніви, рішення й переломні моментиТак лист перетворюється на сполучну ланку між особистою долею людини та спільним завданням, до якого вона причетна. Це не лише діалог із духовним керівництвом, а й звернення до власної відповідальності за місце, де людина живе й діє.🕊️ «Підйон Нефеш» — лист особливої глибиниОкремий вимір практики — «Підйон Нефеш», звернення, яке пишуть у моменти особливої духовної серйозності. Його зміст не зводиться до прохань чи опису обставин; він передає внутрішній стан душі, її прагнення до виправлення та зміцнення зв’язку з джерелом духовного життя.До такого листа підходять із великою делікатністю й стриманістю — як до дії, що потребує тиші, уваги та чесності із самим собою. Він не є частим або формальним, а з’являється тоді, коли людина справді відчуває потребу говорити з глибини.🌟 Сучасна форма традиціїІ сьогодні ця практика зберігає свою значущість. Листи пишуть у періоди змін і важливих рішень, у радісні й складні моменти.Для одних це спосіб зібрати сили й навести лад у думках, для інших — зміцнення зв’язку з духовною лінією Ребе та з покликанням, до якого вони належать. Та ключовий елемент залишається спільним: лист стає внутрішньою дією, що змінює ставлення людини до власного життя й до світу навколо неї.📬 Ребе відповідав на сотні листів щодняЩодня Ребе приділяв увагу кожному листу, читаючи й відповідаючи сотням людей. Зазвичай двічі на місяць Ребе виїжджав на могилу свого тестя, де читав сотні листів, надісланих йому людьми з різних країн. Такий порядок свідчив про те, наскільки особисто Ребе був залучений у життя кожного хасида й як цінував цей зв’язок.📸 На фото: Любавицький Ребе читає лист одного з хасидів на могилі свого тестя Ребе Раяца.джерело: 📖 Любавицький календар 

Десятого числа місяця Тевет у 3336 році від Створення світу (425 р. до н. е.) війська вавилонського царя Навуходоносора взяли Єрусалим в облогу. Через тридцять місяців — дев’ятого Тамуза (а за одним із поглядів — сімнадцятого) 3338 року — мури міста були проламані, а згодом, дев’ятого Ава, Священний Храм було зруйновано, і єврейський народ був вигнаний до Вавилону на 70 років.Десяте Тевета (Асара бе-Тевет) (у 5786 році — 2025–2026 — припадає на 30 грудня) відзначається як день жалоби, посту й каяття. Їжа та пиття заборонені від світанку до настання ночі. Як і в інші пости, що тривають лише вдень (піст Гедалії, 17 Тамуза та піст Естер), дозволено вмиватися, умащуватися й носити шкіряне взуття — усе це заборонено лише 9 Ава та в Йом-Кіпур. Хворі (навіть без загрози життю), вагітні та жінки, що годують грудьми, яким важко постити, а також діти звільняються від обов’язку посту. Втім, їм не слід їсти прилюдно, а в цей день варто обмежитися простою їжею.До денних молитов додають уривки, що стосуються Асара бе-Тевет і дня посту. Також читають покаянні молитви Сліхот.У новітній час Десяте Тевета було обрано як «День загального Каддіша» на пам’ять про загиблих у Голокості, дата смерті яких часто залишається невідомою.

🟡 Походження та сенс звичаюШтраймл — хутряна шапка, поширена серед євреїв Східної Європи, що стала одним із найвпізнаваніших атрибутів хасидської культури. У різних джерелах наводять кілька пояснень його походження:одні пов’язують його з європейською придворною модою XVIII–XIX століть, інші — з періодами «реформ одягу», коли єврейські громади були змушені змінювати зовнішній вигляд.Існує також хасидське пояснення — як натяк на «піднесення іскор» навіть із матеріалу тваринного походження.З часом штраймл став святковим символом: його надягають у Шабат і Йом-Тов як особливий знак пошани — немов своєрідну «корону», пов’язану з духовною піднесеністю святого дня.🟡 Штраймл у хасидів Хабаду в ранні поколінняУ перших поколіннях Хабаду штраймл був поширений і серед хасидів, і серед Ребе.✨ Відомо, що Алтер Ребе надавав штраймлу особливого значення:у його міньяні кожен, кого викликали до Тори, мав надягнути штраймл — і якщо людина не мала свого, їй спеціально давали спільний штраймл.За часів Цемах-Цедека та Ребе Маараша звичай зберігався, хоча поступово дедалі більше хасидів переходили на інші форми одягу. Згодом штраймл став ознакою рабинів, лідерів громад і окремих старовинних родин.У Ерец-Ісраель — особливо в хевронських та єрусалимських хабадських громадах — традиція зберігалася значно довше.І сьогодні там можна зустріти літніх хабадників, які продовжують родинний звичай.Окремим хасидам, що прийшли до Хабаду з польських дворів або зі старого єрусалимського середовища, Ребе прямо говорив не змінювати одяг — на знак поваги до традицій їхніх родів.🟡 Ребе і штраймл: особисті звичаї✔️ Алтер Ребе мав два штраймли: на будні та на Шабат і Йом-Тов.✔️ Ребе Маараш носив штраймл — і згадують, що момент одягання суботнього вбрання супроводжувався особливим нігуном.✔️ Ребе Рашаб носив штраймл лише в Любавичах — за вказівкою свого батька.✔️ Ребе Раяц надягав штраймл у Шабат і свята тільки в Любавичах; після переїзду родини до Ростова він перестав носити штраймл. Проте в суботу перед весіллям нашого Ребе він відновив традицію носити штраймл у Шабат.Після 10 Швата 5711 року Ребе не став переходити на штраймл. Одна з причин — Ребе вважав себе хасидом свого тестя, Ребе Раяца.🟡 Коли штраймл усе ж носили в 770Хоча в Хабаді немає загального звичаю носити штраймл, за розпорядженням Ребе існували дві особливі ситуації, коли ґаббаї в 770 надягали його:🟢 у Шабат Берешит — під час продажу міцвот;🟢 у Шабат парашат Мішпатім — під час оголошення мелаве-малка для фонду ґмаху.Ребе пояснював, що тут штраймл виступає як знак пошани та відповідальності — людина діє «від імені громади».Сьогодні серед хасидів Хабаду немає загального звичаю носити штраймл, однак:— у старих єрусалимських і хевронських родинах він зберігається;— окремі хасиди продовжують традицію предків;— у хасидській пам’яті він залишається зв’язком із поколіннями Ребе.Штраймл сприймається не як музейний атрибут, а як живий символ гідності Шабата, служіння громаді та внутрішнього зв’язку з традицією Хабаду.📸 На фото: штраймл Ребе Раяца, який він успадкував від свого батька.джерело: 📖 Любавицький календар 

10-те число місяця Тевет (відоме як Асара бе-Тевет) відзначається як день посту, жалоби та каяття. Ми утримуємося від їжі й пиття від світанку до заходу сонця та додаємо до молитов Сліхот (покаянні молитви) й інші особливі вставки.

10 Тевета — це день, коли Навуходоносор узяв Єрусалим в облогу.Деякі наші законоучителі (зокрема — Рамбам) виокремлювали саме цей піст. Із слів Рамбама роблять висновок, що якщо 10 Тевета припадає на Шабат, то постять і в цей день. Це дивує, адже навіть 9 Ава, якщо він випадає на Шабат, переносять на наступний день.Пояснюють це тим, що 10 Тевета — це початок виконання вироку про руйнування Єрусалима.Тобто 10 Тевета — це щороку судний день для святого міста.Наші мудреці кажуть річ, що на перший погляд здається дивною: ненависники єврейського народу не могли зруйнувати Єрусалим. Його зруйнували наші гріхи, а ненависники, за образним висловом Гемари, лише «перемололи вже перемелене борошно».Так само, як для руйнування Єрусалима вирішальними були гріхи нашого народу, для відбудови міста Всевишньому потрібна наша тшува — наше виправлення й відновлення святості цього місця. Єрусалим, на наш великий біль, і сьогодні перебуває в облозі сил зла: «паради гордості», осквернення Стіни Плачу реформістами, масове порушення Шабата тощо.Ми маємо зрозуміти: не посольства й міністерства прикрашають Єрусалим. Його прикрашають місця Тори, його прикрасить Храм, який буде відбудований. Особлива святість і велич Єрусалима — в тому, що це ір Елокім — місто Б-га, місце Тори, місце Храму.Тому істинне відновлення Єрусалима залежить від виправлення кожного з нас, від присутності Шехіни в наших домівках.Ми не можемо нині відбудувати Храм, і підйом на Храмову гору не поверне Шехіну до святого міста. Але якщо ми очистимо Єрусалим від мерзоти, він стане для нашого народу й для всіх народів світу місцем вивчення та виконання Тори Всевишнього. Світло, яке засяє з Єрусалима для нас і для всіх народів світу, приведе до визнання вірності народу Ізраїлю Творцеві, до розуміння причини любові Всевишнього до нашого народу.Таким буде істинне визнання Єрусалима — як джерела світла й найвищої святості — всіма народами світу.Дай Б-г, щоб ми незабаром, у наші дні, удостоїлися приходу Машіаха, відбудови Храму та повного визволення! І тоді всі траурні пости перетворяться на великі свята!джерело: beerot  

Ось що сказано про пости місяця Тевет у «Книзі нашої спадщини» рава Еліягу Кі-Това.Три пости йдуть у місяці Тевет один за одним — на згадку про три лиха, що спіткали народ Ізраїлю в дні 8-го, 9-го і 10-го Тевета.Пости восьмого і дев’ятого Тевета називають «постами праведників», коли постять лише обрані. Десятого Тевета постять усі…Восьмого Тевета було завершено переклад Тори грецькою мовою, здійснений за наказом елліністичного єгипетського царя Птолемея. Цей день мудреці порівнюють із днем виготовлення «золотого тельця», адже неможливо перекласти Тору іншою мовою, не спотворивши її сенс.Дев’ятого Тевета померли пророки Езра та Нехемія.Десятого Тевета — у день загального посту — війська вавилонського царя Навуходоносора розпочали трирічну облогу Єрусалима, що завершилася загибеллю міста та Храму.Причини всіх трьох постів потребують додаткового пояснення, особливо причини першого з них (про нього йтиметься наприкінці). Адже в нашій історії було чимало великих і трагічних подій, для яких не встановлювали постів для наступних поколінь. Отже, йдеться про справді переломні події, що мали величезний вплив на подальшу історію нашого народу.Про Езру та Нехемію в «Книзі нашої спадщини» сказано таке:Саме вони очолили євреїв, які вирішили повернутися з Вавилону до Ерец-Ісраель, навчали їх Торі та дбали про їхні потреби. З їхньою смертю Ізраїль осиротів, утративши духовні й матеріальні блага, які вони йому давали. Ніхто не зміг стати їм гідною заміною.Смерть Моше Рабейну також була великою і трагічною подією. Але він завершив свою місію, благословив народ і передав справу гідному наступникові. Натомість період повернення євреїв із Вавилону під проводом Езри та Нехемії був сповнений смут і конфліктів — і з навколишніми народами, і всередині самого єврейського народу, — і «ніхто не зміг стати їм гідною заміною».Десяте Тевета — день початку облоги Єрусалима. Здається, що ця подія ще не була повним розкриттям трагедії: ще не було ні голоду, ні руйнувань, ні жертв. Хіба нам не достатньо найсуворішого посту Дев’ятого Ава, встановленого на згадку про події очевидно трагічні?Але світогляд Тори вимагає, щоб ми шукали й бачили духовні корені раніше, ніж відчутні та видимі плоди. Бачили їх і сьогодні — і були насторожі, адже лише це й означає винесення уроків із трагедій нашого минулого. Коли матеріальні основи повсякденного життя ще не порушені… коли крамниці повні товарів, а кав’ярні й розважальні заклади переповнені веселою публікою, — щоб люди розуміли: усе їхнє сьогоднішнє благополуччя, можливо, вже «перемолоте» на «небесному жорні», що воно — як майно ір нідахат (міста ідолопоклонників) — підлягає знищенню; а за законом Тори «те, що підлягає знищенню, — ніби вже знищене», і не має міри та цінності… (Дай Б-г, щоб цього не сталося; навпаки, щоб увесь народ Ізраїлю повністю й усім серцем повернувся до Тори, і щоб усе це майно стало підмурівком у будівництві світу Тори).І ось питання: чому переклад Тори грецькою мовою, що став приводом для посту 8-го Тевета, є такою великою трагедією? Адже цей переклад — не перший (перший, сімдесятьма мовами, був зроблений нашим учителем Моше при вході до Землі Ізраїлю [див. Раші до Дварим 27:8]). І не останній — після нього з’явився глибоко шанований переклад Онкелоса арамейською мовою, заснований на традиції Усної Тори, на який часто посилається Раші. Та й грецький переклад зробили не ідолопоклонники, а найбільші мудреці Тори; до того ж Всевишній учинив велике диво: сімдесят два незалежні переклади виявилися абсолютно однаковими, навіть у навмисних відхиленнях від прямого сенсу. Це саме по собі стало великим освяченням Імені Всевишнього. А нині Тору перекладено майже всіма мовами світу. Чому ж тоді мудреці порівнюють цей день із днем «золотого тельця» і кажуть (у трактаті Тааніт), що «коли Тору переклали грецькою, темрява зійшла на світ і не відступала три дні»?Ось пояснення з «Книги нашої спадщини»:Один із Птолемеїв, під владою якого тоді була Юдея, прагнув поставити під сумнів походження Тори та природу її законів. Він зібрав єврейських мудреців і наказав їм перекласти Тору грецькою мовою. Якби його справді цікавила Тора, він дозволив би спільну працю. Але, маючи намір висміяти мудреців, він ізолював їх один від одного.Сам задум перекладу ґрунтувався на відверто ворожому ставленні до Тори та її мудреців. Кожному з сімдесяти двох мудреців було доручено завдання, що перевищувало людські можливості. Кожне слово Тори має тисячі значень, а іврит — Свята мова — «висікає» їх, немов молот скелю. Не існує мови, подібної до Святої мови, створеної для закарбування Тори; переклад у всьому її багатстві неможливий.Переклад «слово за словом» позбавляє Тору її внутрішнього наповнення, лишаючи лише «стіни слів». Для мудреців, закоханих у Тору, це було нестерпно. Так само, як ідоли, хоч би з чого їх робили, позбавлені святості, так і будь-який переклад Тори не дорівнює її оригіналу.Євреї, для яких призначений переклад Онкелоса (переклад-коментар, частина Усної Тори), це розуміють і не сприймають його як «саму Тору». Тож грецький переклад не шкодив євреям. Натомість інші народи, не знаючи Усної Тори, могли подумати, що пізнали Тору через переклад.До перекладу народи бодай усвідомлювали велич Тори та її зв’язок із єврейським народом — у цьому і був «світ». З появою грецького перекладу за наказом злого царя виникла ілюзія, ніби Тора належить і народам світу. Мудреці порівняли це з левом у клітці: раніше всі тремтіли перед ним, а тепер підходять і питають: «Де його сила?»Так і Тора: замкнена в клітці перекладу, вона втратила благоговіння в очах світу. Кожен, хто знав грецьку, міг читати, коментувати й критикувати її, не торкнувшись її мудрості. Тому восьме Тевета прирівняли до дня «золотого тельця»: як у бездушному ідолі бачили божество, так у перекладі — позбавленому святості — народи «бачать» Тору.Наслідки цього були далекосяжні: серед народів, що проголосили себе «новим Ізраїлем», наш народ зазнав тривалих страждань у вигнанні. Підкреслюючи, що темрява восьмого Тевета тривала три дні, мудреці натякають: завершення перекладу Тори немов підсумовує низку трагічних подій 9-го і 10-го Тевета.Цитати з «Книги нашої спадщини» Еліягу Кі-Товаджерело: beerot

30 грудня/10 теветаПочаток посту: 06:05Завершення посту: 16:42

Новий економічний рік — це час підбити підсумки 🧾, подякувати за здобуте 🙏 й з надією подивитися вперед ✨. Це нагода переглянути плани, зміцнити основу нашого життя та з новими силами будувати майбутнє — відповідально, мудро й із вірою 🤍.Ми бажаємо, щоб цей рік приніс стабільність і впевненість у завтрашньому дні 🏡, розважливі рішення 🧠, чесну працю 🤝 та добрі плоди спільних зусиль 🌾. Нехай у ваших домівках буде достаток і спокій, у справах — ясність і розвиток 📈, а в серцях — вдячність за кожен день 💛.І понад усе — молимося та бажаємо якнайшвидшого справедливого миру в Україні 🕊️ — миру, що збереже життя, поверне безпеку нашим містам і селам та дасть можливість людям жити й працювати без страху.Нехай Всевишній благословить ваші наміри, працю ваших рук і шлях, яким ви йдете ✡️✨. Бажаємо здоров’я 🩺, внутрішньої рівноваги ⚖️, єдності 🤍 та сил берегти найцінніше — родину, громаду й людську гідність.Хай Новий економічний рік стане роком зростання — матеріального, духовного й людського 

Щодня українці стикаються з новими випробуваннями та втратами, які потребують неабиякої мужності, сили та витривалості. І ми намагаємося справлятися із цими викликами: старанно працюємо, волонтеримо, донатимо.Але іноді стає невимовно тяжко: руки опускаються, а в голові лише одне питання: “Як жити далі?”. І це нормально, адже ми отримуємо надзвичайно травматичний досвід. Кожен із нас має право на будь-які емоції та стани.Ми підготували для вас кілька порад, які допоможуть пережити складні події вам або вашим близьким: Якщо тримати свої емоції в собі й нагромаджувати їх щодня, то ваш психічний стан лише гіршатиме. Тому варто знаходити спосіб, у який вам їх буде найлегше виражати. Памʼятайте — будь-яка реакція є нормою.Навіть, якщо життя докорінно змінилося, важливо впроваджувати звичну рутину: готуйте сніданки, ходіть за покупками, зустрічайтеся з товаришами. Це допомагає нашій психіці відчувати контроль над ситуацією, якого часом дуже не вистачає.Не соромтесь звертатися до психолога — якщо ви або ваші рідні відчуваєте, що внутрішньої опори недостатньо, то її можна знайти зовні з допомогою кваліфікованого спеціаліста.Бережіть себе та діліться вашими способами підтримки в коментарях під цим постом

🟡 Сенс дняДесяте Тевета — один із постів, пов’язаних із руйнуванням Храму. Саме цього дня вавилоняни розпочали облогу Єрусалима — подію, з якої почався трагічний ланцюг, що завершився руйнуванням Першого Храму.У хасидській традиції цей день сприймають не лише як час скорботи, а й як момент внутрішнього пробудження та виправлення — крок на шляху до визволення і майбутнього відновлення Храму.Короткі закони посту🥛 Їжа і пиття до світанку🟡 Якщо людина не лягала спати — вона може їсти й пити до сходу зорі.🟡 Якщо лягає спати і планує прокинутися рано, щоб поїсти — потрібно заздалегідь мати намір поїсти перед сном.🟡 Тим, хто зазвичай п’є воду або чай після пробудження, не потрібно робити особливої умови.Діти, які вже розуміють сенс посту, не постять повністю — їм дають просту й скромну їжу, без ласощів і солодощів.🙏 Ранкова молитва і «Сліхот»У Шахарит хазан промовляє вставку на піст «Анейну» в повторенні аміди як окреме благословення — якщо в синагозі є принаймні кілька тих, хто постить.«Сліхот» читають стоячи, особливо:🟡 «Ашамну»,🟡 13 якостей милосердя,🟡 «Шма колейну»,🟡 «Авіну Малкейну».📖 Читання ТориУ Шахарит і Мінху читають розділ «Ваїхаль».Навіть якщо постять лише троє людей — читання Тори все одно проводять.Тих, хто не дотримується посту, за можливості не викликають до читання Тори.💧 Мінха і молитва «Анейну»Під час Мінхи:🟡 читають Тору та гафтара «Діршу А-Шема беhімацо»,🟡 потім — аміду.Кожен, хто постить, у «Шма колейну» додає «Анейну».Якщо забув — можна сказати її наприкінці молитви перед «Єї рацон».У місцях, де благословення коенів читають щодня, його також промовляють у Мінсі, якщо молитва відбувається після «плаг а-мінха».Після Мінхи прийнято говорити короткі слова духовного пробудження — «діврей кібушин».🤲 Цдака і внутрішній сенс дняУ день посту прийнято давати цдаку — на знак того, що суть посту не в позбавленні тіла, а у виправленні серця та вчинків.У хасидському вченні підкреслюється:цей день — не лише пам’ять про руйнування, а й початок духовного процесу відновлення,підготовка до майбутнього Храму та до Визволення.Легкого постуджерело: 📖 Любавицький календар