Одного разу після молитви Неіла до Ребе підійшов єврей і сказав:«Я не хочу, щоб Йом-Кіпур закінчився. Хочу залишитися в святості цього дня».Ребе усміхнувся і відповів йому:«Тобі не потрібно виходити зі світла. Ти можеш узяти світло Йом-Кіпуру і жити з ним увесь рік».джерело: https://t.me/LubavitcherRebe770 

📅 2 іяра 5594 року (1834), рівно через сто років після початку одкровення Баал Шем Това, у містечку Любавичі народився рабі Шмуель — сьомий син Цемах-Цедека.Його народження супроводжувалося особливими знаками, а батько підкреслював, що день його брит-міли — «Тіферет шеб-Нецах» (кабалістичний аспект) — символізує майбутній шлях.📚 З ранніх років реб Шмуель вирізнявся блискучою пам’яттю та геніальністю. У 13 років він знав напам’ять усі шість порядків Мішни та всю «Танію». Займався не лише Торою — писав сувої (софер-стам), володів ремеслами, робив кошерний забій (шхіта), займався різьбленням по дереву.💍 Одружувався двічі: перша дружина померла невдовзі після весілля, другою дружиною стала ребецн Ривка, онучка Адмора Аемцаї. Вона відіграла визначну роль у його житті та в історії Хабаду.👑 У 5626 році (1866), після відходу Цемах-Цедека, Ребе Шмуель був призначений четвертим Любавицьким Ребе. Хоча він був наймолодшим сином, батько прямо вказував на його обрання. Частина хасидів пішла за ним, інші — за його братами, що призвело до поділу Хабаду на кілька центрів.🌍 Ребе Маараш активно займався громадськими справами: неодноразово їздив до Петербурга, Києва, а також у Німеччину та Францію, зустрічався з впливовими людьми, відстоюючи права євреїв. У роки погромів особисто втручався, ризикуючи життям, щоб зупинити насильство.📖 Його хасидські маамарим відзначалися ясністю й глибиною, зібрані в серії книг «Торат Шмуель». Йому належить відоме висловлювання й підхід:«Ле-хатхіла арибэр» (з ідиш — «відразу зверху») — не чекати безвиході, а з самого початку йти «згори», сміливо й рішуче, не зважаючи на перешкоди.🎶 До наших днів збереглися його нігуни: «Ашрей іш», «Шуву шуву», «Цама ле-ха нафші» та нігун «Ле-хатхіла арибэр».🕯️ В останні роки життя здоров’я Ребе Маараша різко ослабло: тяжка хвороба легень підточувала сили. Але він продовжував приймати хасидів, виголошувати маамарим і займатися справами громади, наче не помічаючи страждань. Близькі розповідали, що він переносив хворобу з незвичайним спокоєм і гідністю, повністю покладаючись на Всевишнього.📖 Навіть у найтяжчі дні знаходив сили вивчати Тору й писати свої глибинні трактати. Його останні маамарим просякнуті особливою внутрішньою силою, ніби він готував хасидів до майбутніх випробувань.📅 13 тішрея 5643 року (1882), невдовзі після свята Сукот, душа Ребе Маараша піднялася до свого джерела.Йому було всього 48 років. Для хасидів це стало страшним ударом: молодий, сповнений енергії лідер, який лише почав розкривати свою особливу лінію — «лехатхіла арибэр», — раптово відійшов.👑 Похорон відбувся у Любавичах і зібрав безліч євреїв із усіх околиць. Його поховали поруч із великим батьком — Цемах-Цедеком. Відтоді його могила стала місцем паломництва, куди хасиди приїздили просити благословення й допомоги.🔥 Його смерть залишила глибоку рану, але спадщина Маараша — йти прямо «зверху», не боятися перешкод і діяти з вірою та рішучістю — стала вічним дороговказом для хасидів Хабаду та всього єврейського народу.На фото: Портрет Ребе Маараша (реб Шмуеля) за переказом родини Гінзбург — нащадків Ребе Маараша.джерело: https://t.me/LubavitcherRebe770 

Усі набори ретельно перевірені та чекають на своїх власників.Встигніть придбати до свята Сукот! 

📖 Хасиди Хабад з покоління в покоління бережуть особливий звичай — брати етрог саме з Калабрії (Італія). Ці етрогім відомі своєю чистотою, красою й тим, що вони не щеплені та не схрещені. Віками зберігається масорет (усна традиція), що саме ці етрогім — найкошерніші й найкращі для виконання заповіді арбаат амінім.👑 Ребе та етрог Калабрії Відомо, що Ребе особисто обирав етрог із привезених із Калабрії й підкреслював важливість збереження цієї традиції. Навіть у важкі роки війни та вигнання хасиди Хабад робили все можливе, щоб дістати саме етрог із Калабрії. 🌱 Етрогім у Кфар-ХабадіЗа вказівкою Ребе в середині 50-х років саджанці калабрійських етрогів перевезли в Ерец-Ісраель. Так з’явилися перші плантації в Кфар-Хабаді.Згодом там виросли цілі сади, і щороку делегація з Кфар-Хабада надсилала Ребе ретельно відібрані етрогім.Щороку Ребе також отримував кілька етрогів безпосередньо з Кфар-Хабада — вирощених із тих самих калабрійських саджанців. Для жителів Кфар-Хабада це була велика честь і особливий духовний зв’язок із Ребе. 📚 Сьогодні про етрогім із Калабрії видано книги та проведено дослідження, але для хасидів Хабад усе очевидно: 👉 Етрог Калабрії — це етрог із особливою святістю, красою й традицією. Саме на ньому виконують заповідь арба аміним у Сукот, продовжуючи вказівки Альтер Ребе та всіх Любавичських Ребе. На фото: Ребе обирає собі етрог із Калабрії. джерло:https://t.me/LubavitcherRebe770

1️⃣ 🌱 Багато адасім (мирту) в лулавіЛюбавицький Ребе дотримувався звичаю брати в лулав більше трьох адасім (гілочок мирту) й наставляв своїх хасидів чинити так само. 2️⃣ 🖼 Прикрашання сукиУ Хабаді не прийнято прикрашати суку гірляндами чи виробами. Але прийнято вішати фотографії Любавицьких Ребе, особливо останнього Ребе, як знак зв’язку й відданості. 3️⃣ 😴 Сон у суціУ Хабаді не практикують сон у суці. Цей звичай ґрунтується на словах Мітелер Ребе (другого Ребе), а останній Ребе докладно пояснював його у своїх бесідах. Заповідь виконується через їжу та перебування в суці, але не через сон. 4️⃣ 🙌 Благословення гостей у суці 770У першу ніч Сукоту Ребе входив до великої суки у дворі 770 і благословляв гостей, які приїхали з усього світу. З 1981 року він спочатку промовляв слова в молитовному залі, а потім виходив у суку й благословляв присутніх. 5️⃣ 🕺 Сімхат Бейт hа-ШоеваЗ ініціативи Ребе радісні святкування Сімхат Бейт hа-Шоева відбувалися щовечора свята Сукот із піснями й танцями на вулицях. Тисячі хасидів і гостей брали в них участь — традиція триває й сьогодні. 6️⃣ 📖 Читання Тегілім у Гошана РабаУ ніч Гошана Раба хабадники читають Тегілім до ранку. Цей звичай укорінений у всіх громадах Хабаду й є важливою частиною служби цієї ночі. 7️⃣ ✡️ Хасидські ушпізінОкрім традиційних ушпізін із Зоара, у Хабаді щодня згадують сімох провідників хасидизму — від Бешта до Ребе Рашаба. Ребе додав, що в Шміні Ацерет приходять також цар Шломо та Ребе Раяц. 8️⃣ 🍋 Етрогім із КалабріїУ Хабаді існує звичай брати етрог саме з регіону Калабрія в Італії. Цей звичай передається з покоління в покоління й вважається особливою прикрасою заповіді. 9⃣ 🥮 Благословення «Лешев басука» після лулаваПісля виконання заповіді лулава прийнято відразу щось перекусити, щоб промовити благословення «Лешев басука». Так поєднують дві заповіді — лулав і перебування в суці. 🔟 🤝 Мівца «Лулав»За вказівкою Ребе хабадники у святкові дні виходять на вулиці, у лікарні й на робочі місця, щоб дати можливість кожному євреєві виконати заповідь чотирьох видів рослин. Фото взято з сайту "Rebbe Drive" джерело: https://t.me/LubavitcherRebe770 

13 тішрея 5598 року (12 жовтня 1837 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аківи Ейгера.Рабі Аківа бен Моше Гінс Ейгер народився в 1761 році в Австрії у відомій рабинській родині. Навчався в єшивах Маттерсдорфа і Вройлава, очолював громади Маркеш-Фрідланла і Познані, де і прожив решту свого життя. Створена ним у Познані єшива була найбільшою в Європі, а сам він вважався одним з найбільших талмудичних вчених і найвидатніших галахічних авторитетів того часу.Його онук, рабі Ієгуда-Лейб Егер, спочатку навчався у Гурського, потім у Коцького та Ізбіцького ребе, а згодом сам став главою однієї з хасидських течій (її центр зараз знаходиться в ізраїльському Бней-Браку).13 тішрея 5643 року (26 вересня 1882 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) четвертого Любавичського ребе рабі Шмуеля (ребе Маѓараш).Рабі Шмуель бен Менахем-Мендл народився 2 іяра 5594 (1834) року і після відходу його батька, третього Любавичського ребе, рабі Цемах Цедека в 1866 році з цього світу очолив рух Хабад.Незважаючи на те, що все життя він дуже сильно хворів і хвороби доставляли йому муки, ребе Маѓараш інтенсивно працював, залишивши після себе понад 1000 майморім (хасидських повчань-проповідей) і об'їздивши всю Європу, намагаючись організувати тиск на царський режим з тим, щоб полегшити становище євреїв в Росії.Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак розповідав, що приблизно за 25 хвилин до відходу з цього світу дідусь (тобто рабі Шмуеля) взяв кишеньковий годинник і знявши його з ланцюжка, вставив аркуш паперу в годинник таким чином, щоб вони зупинилися, коли стрілка дійде до 11 годин 51 хвилини. Після цього він попросив покликати до нього синів, для того, щоб висловити їм свою останню волю. А об 11 годині 51 хвилині 13 тишрея 5643 року він пішов з цього світу.Похований ребе Маѓараш в Любавичах.14 тішрея 5775 року (28 вересня 1814 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Ісраеля з Кожниць (Кожницького магіда).Один з основоположників польського хасидизму рабі Ісраель народився в містечку Апті в бідній родині (батько був палітурником). Він навчався у чотирьох великих хасидських цадиків — рабі Шмуеля (Шмельке) бен Цві-Гірша ѓа-Леві Гурвица з Нікольсбурга, рабі Дов-Бера з Межерича (Межерицький магід), рабі Елімелеха з Ліженська і рабі Леві-Іцхака Дербаремдікера з Бердичева.Деякий час рабі Ісраель жив у польському містечку Пшисха, де навчав дітей, а потім перебрався до Кожинець (Кожнець), який став процвітаючим хасидським центром.У Кожнеці рабі Ісраель прожив майже 50 років, ставши близьким другом Провидця («га-Хозе») з Любліна (рабі Яаков-Іцхак га-Леві Горовіц) і рабі Менахема-Мендела з Риманова.15 тішрея 2266 року (1496 рік до н. е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) праотця Яакова бен Іцхака.Яаков був молодшим із синів-близнюків, що народилися у Іцхака і Рівки після двадцятирічного безплідного шлюбу. У Торі пояснюється, що ім'я «Яаков» походить від слова «екев» — «п'ята», оскільки Яаков вийшов з лона матері, вхопившись за п'яту старшого брата, Ейава.Ейсав був старшим братом і мав права первістка, проте він продав їх молодшому братові (за сочевичну юшку) і право первородства (разом з відповідними благословеннями батька) перейшло до Яакова.Рятуючись від старшого брата, який хотів убити його і все-таки заволодіти втраченим майном, Яаков біжить до свого родича Лавана, який жив у місті Харан (країна Арам-Наѓараїм, територія нинішньої Сирії).По дорозі Яаков вступає в єдиноборство з посланцем Всевишнього і отримує травму стегна, а також нове ім'я — Ісраель (ще одне ім'я, під яким він згадується в Торі — Йешурун).У Харані Яаков одружується з двома жінками (дочками Лавана) — Лією і Рівкою, а також отримує в дружини їхніх служниць Білгу і Зілпу. Від чотирьох дружин у Яакова народжується 13 дітей — 12 синів, які стали родоначальниками 12 колін Ізраїлевих, і одна дочка.Історія життя Яакова розповідається в першій книзі Тори «Брейшит».15 тішрея 5695 року (24 вересня 1934 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Моше-Лейба Гінзбурга, зятя ребе Маѓараша.У 1871 році рабі Моше-Лейб Гінзбург з Вітебська одружився з Двором-Леєю, старшою дочкою четвертого Любавицького ребе, рабі Шмуеля. Практично все життя вони прожили у Вітебську.Рабі Моше-Лейб пішов з цього світу в перший день свята Суккот і був похований наступного дня (в перший день свята заборонено ховати) на єврейському кладовищі підмосковного селища Малаховка.джерело: chabad.odessa

Шалом!Чи вдягають тфілін у свято Сукот? 📌Відповідь:У суботу та святкові дні (йом тов) тфілін не вдягають. А от у так звані «напівсвяткові» дні (Холь hа-Моед) існують різні звичаї. На сайті вже йшлося про це (див. відповідь «Коли не вдягають тфілін?»). Тут лише доповнимо попереднє пояснення. У Торі тфілін названі «знаком відмінності», символом Союзу між Творцем і Його народом (див. Дварім 6:8 та ще в трьох місцях).Так само знаком Союзу є й дотримання законів шабату та свят. Тому, як зазначають Мудреці (Талмуд, Менахот 36), у ці дні — шабат і свята — тфілін не вдягають.Але залишається питання: як бути з напівсвятковими днями — Холь hа-Моед Сукота та Песаха?У Талмуді це не визначено однозначно. Більшість коментаторів постановили, що в Холь hа-Моед тфілін не вдягають. Проте деякі великі Мудреці (зокрема учні Раші та їхні учні — автори Тосафот, а також Рітва, рабі Йом-Тов бен Авраам, Іспанія, XIV ст., і Рош — рабейну Ашер бен Йехієль, Німеччина-Іспанія, XIV ст.) вважали, що в Холь hа-Моед тфілін слід вдягати, але благословення (браху) промовляти тихо, про себе.У «Шульхан Арух» рабі Йосеф Каро (Іспанія-Туреччина-Болгарія-Ізраїль) постановив, що в ці дні тфілін не вдягають (Орах Хаїм, §31). Проте Рама (рабі Моше Іссерлес, Польща, XVI ст.), який описав ашкеназські звичаї, постановив інакше — вдягати.Віленський Гаон (рабі Еліягу з Вільно, XVIII ст.), як і всі хасидські вчителі, вважав, що в Холь hа-Моед тфілін не вдягають. Так само чинять усі сефардські євреї.Чому ж виникла така різниця у виконанні настільки важливої заповіді?Певну відповідь можна знайти у книзі «Зогар» (розділ «Зогар Хадаш» до «Шир hа-Ширім»). Там сказано, що в духовному сенсі Сам Творець ніби «вдягає тфілін» у ті дні, коли ми цього не робимо — у шабат і свята. У шабат і йом тов Він «вдягає» тфілін шель рош (на голову), наповнюючи вищі світи особливим Світлом. А у Холь hа-Моед — тфілін шель яд (на руку), що приносить Світло трохи нижчого рівня.Різниця між звичаями полягає у питанні — чи потрібно додатково «додавати Світло» нашою дією (вдяганням тфілін), чи це не вимагається. І варто пам’ятати: принцип «маслом кашу не зіпсуєш» у духовних питаннях діє не завжди.В Ерец-Ісраель навіть серед ашкеназів у Холь hа-Моед зазвичай тфілін не вдягають. Причину цього можна зрозуміти, зважаючи на особливу святість Землі Ізраїлю, — як це пояснює наведений уривок із Зогару.джерело:https://evrey.com/ 

Відповідь:Почнемо з того, що цей звичай виник задовго до появи Хабаду.Вперше він згадується в коментарях Мордехая бен Гілеля — одного з найвидатніших рабинів Європи XIII століття, який жив у Південній Німеччині. У своєму тлумаченні до другої глави трактату Сукка він пише, що прийнято покладатися на дозвіл Талмуду не спати в суці тому, хто страждає там від холоду. Майже через триста років рабин Моше Іссерлес (Рамо), чий коментар до Шульхан Арух став законодавчою основою для ашкеназських євреїв, згадує про поширений звичай не спати в суці.Рамо пояснює, що причина цього не лише холод, а прагнення повніше виконати заповідь «жити в суці», коли немає можливості влаштувати в ній спальне місце не тільки для себе, а й для дружини. Адже заповідь «жити в суці» передбачає, що людина переселяється туди як сім’янин.Від часів Ісраеля Баал-Шем-Това, засновника хасидизму, багато його послідовників — навіть ті, хто суворо дотримується заповідей і не виходить із суки навіть, щоб випити ковток води, — не сплять у ній.Цей підхід не став загальним серед усіх хасидів, але серед любавичських, бельзьких та деяких інших він поширився як форма виявлення шани до заповіді суки та пов’язаної з нею святості.Їхнє відчуття можна висловити словами: «Не личить перебувати в стані повної втрати контролю над тілом, який настає під час сну, коли ми знаходимося під покровом шалашів, де розкривається Б-же Провидіння, що супроводжувало покоління Виходу з Єгипту».Заслугою Сьомого Любавицького Ребе стало те, що він дав глибокий аналіз цього звичаю, пояснивши його не лише з погляду внутрішнього змісту заповіді, а й на основі талмудичної літератури.У форматі короткої відповіді неможливо викласти всі деталі, але вони опубліковані й доступні тим, хто бажає вивчити тему глибше.Важливо додати, що в одному зі своїх листів Ребе пише: якщо людина не відчуває, що сон у суці заважає її особистому сприйняттю святості цього місця, вона зобов’язана спати там.Звернімо увагу ще на один аспект, пов’язаний із розвитком єврейських звичаїв.В ашкеназських громадах, де сформувалося чимало традицій, що перенесли сімейне життя з публічної у приватну сферу (наприклад, звичай не афішувати день, коли жінка відвідує мікву), перенесення спальні до суки перестало відповідати духові заповіді.Мій учитель, раб Авраам-Цві Коен, нехай буде благословенна його праведна пам'ять, звернув мою увагу на слова з книги рабина XVII століття Ішаягу Горовіца «Шней Лухот hа-Бріт» (Дві Скрижалі Союзу).Ця книга, що мала великий вплив на формування хасидизму, цитує вчителя автора, який пояснює:«Сука — це дім людини, в якому вона мешкає. Як у домі є вітальня, з якої він іде до спальні, де спить разом із дружиною, так і з суки він іде до спальні».За словами рава Коена, поняття «дім» у контексті суки близьке до нашого сучасного розуміння вітальні. Саме тому Талмуд забороняє вносити до суки каструлі та інші кухонні предмети — їм місце на кухні.Зі зміною побутових умов межі «вітальні» поступово звузилися, а спальня стала приватним простором.Висновок:Усі єврейські звичаї, попри різноманітність, — святі й мають глибоке обґрунтування. Їхнє вивчення — важлива частина Тори, головне, щоб обговорення не суперечили любові до ближнього і радості в свята, даровані нам Всевишнім.джерело: chabad.org

Одного року на свято Сукот лив дощ без упину. З неба спадали потоки, дахи протікали, вулиці спорожніли.У маленькому містечку Коцк люди сиділи вдома — сумували, що не зможуть виконати заповідь сидіти в суці.Лише один чоловік, бідняк на ім’я Лейб, усе ж таки збудував свою суку.Вона була крива, зі старих дощок, дах протікав, а вітер зривав гілки. Але він сидів там, закутавшись у старий плащ, і шепотів:— Всевишній, якщо Ти послав дощ, значить, і в цьому є Твоя воля. Дозволь мені бути в Твоєму домі, навіть якщо холодно.Проходив повз рав із Коцка — Менахем Мендель — і сказав учням:— Дивіться, як радіє цей чоловік! Він сидить у мокрій суці, наче в палаці.— Ребе, — здивувалися учні, — та ж він увесь промок! Хіба це радість?Ребе відповів:— Є два види суки. Одна — з гілок, а інша — з віри. Якщо людина будує суку зі своєї віри — навіть дощ не зруйнує її.🍋🌿 Сукот навчає нас не лише будувати дім під небом, а й шукати місце, де не змокне душа.Іноді дощ — це випробування, але якщо в людині є довіра, вона сидить під покрівлею, зробленою зі світла.джерело: breslev.com

У проміжні дні свята Сукот чоловіки нашої громади зібралися на молитву в Центральній синагозі Києва.Це особливий час — коли світло радості Сукот пронизує будні, наповнюючи їх святою атмосферою.Молитва в ці дні — це не лише виконання заповіді, а й відчуття єдності, вдячності та зв’язку з Всевишнім.Холь hа-Моед нагадує нам: навіть у буденності можна знайти святість, якщо серце звернене до Творця.Нехай ці дні принесуть мир, благословення й радість усім, хто під дахом Сукки знаходить душевний спокій та духовну силу. 🌤️ 

🏠 За вказівкою Ребе хасиди Хабаду та шлухім (посланці Ребе) почали встановлювати сукки на колесах і в центрах міст, і навіть у маленьких поселеннях, щоб кожен єврей мав можливість виконати святу заповідь перебування в сукці.🥯 У кожній такій сукці євреїв пригощають мезонот, піднімають келих «лехаїм» і відчувають святкову радість.👶 Ребе наголошував: навіть у дні канікул не можна забувати про дітей. Треба, щоб і вони відчули святість свята й доторкнулися до традиції. Сукки на колесах приїжджають і до військових частин ЦАХАЛ, у віддалені бази та кібуци, де немає постійних суккот. Так солдати та мешканці далеких місць отримують можливість відчути тепло свята.✨ Ребе казав, що справжня «ноєй сукка» (прикраса сукки) — це коли ти запрошуєш до неї ще одного єврея.🌿 Мівца Лулав (Арбаат а-Мінім) — ще одна з перших кампаній Ребе, започаткована у США 1953 року й невдовзі поширена по всьому світу.📖 Відтоді щороку хасиди Хабаду виходять на вулиці, у парки, офіси, на ринки й навіть в аеропорти, щоб запропонувати кожному єврею виконати заповідь Арбаат а-Мінім — взяти в руки етрог, лулав, адасім і аравот та промовити благословення.💫 Головна мета кампанії — щоб якомога більше євреїв, незалежно від рівня дотримання, відчули єдність народу та святість свята.📜 Вказівки та пояснення Ребе:✅ Найкраще виконати благословення Арбаат а-Мінім саме в сукці й при цьому скуштувати мезонот із благословенням «Лейшев басукка».✅ Той, хто вперше цього року бере Арбаат а-Мінім (навіть не в перший день), промовляє «Шеехеяну».✅ У перший день лулав дають лише як «подарунок із умовою повернення».✅ Жінки також беруть Арбаат а-Мінім із благословенням — це підкреслює їхній зв’язок зі святом.✅ В інші дні достатньо навіть просто дати єврею потримати Арбаат а-Мінім — і це вже вважається виконанням заповіді. 🔥 Таким чином, мівцаїм Ребе на Сукот — це не просто кампанії. Це жива енергія свята, що охоплює тисячі й тисячі євреїв по всьому світу, об’єднує їх і наповнює радістю, світлом і єврейською гордістю.фото Єврейської Громадиджерело: https://t.me/LubavitcherRebe770

Свято Сукот — це не лише шалаш і заповідь сидіти в сукці, а й можливість поділитися світлом і радістю з іншими.У дні Холь а-Моед Сукот наші співробітники та волонтери вирушили з “Сукою на колесах” у маленькі громади, щоб кожен єврей, навіть у найвіддаленішому куточку, зміг виконати святу заповідь — посидіти в сукці, сказати благословення та відчути єднання зі Всевишнім.💫 Як казав Любавицький Ребе, справжня прикраса сукки — це ще один єврей, який зайшов до неї.Ми пригощали гостей смаколиками, казали “лехаїм” і бачили, як очі людей наповнюються радістю.Свято Сукот — це час, коли навіть проста сукка стає місцем Б-жественної присутності,а кожна добра дія — частиною великої місії Ребе: поширювати світло, тепло й любов серед єврейського народу.✨ Хаг самеах!Нехай кожен відчує радість свята у своєму серці та домі.