Тема дня: Чому в Хабад не сплять у суці?
Громада
Відповідь:Почнемо з того, що цей звичай виник задовго до появи Хабаду.Вперше він згадується в коментарях Мордехая бен Гілеля — одного з найвидатніших рабинів Європи XIII століття, який жив у Південній Німеччині. У своєму тлумаченні до другої глави трактату Сукка він пише, що прийнято покладатися на дозвіл Талмуду не спати в суці тому, хто страждає там від холоду. Майже через триста років рабин Моше Іссерлес (Рамо), чий коментар до Шульхан Арух став законодавчою основою для ашкеназських євреїв, згадує про поширений звичай не спати в суці.Рамо пояснює, що причина цього не лише холод, а прагнення повніше виконати заповідь «жити в суці», коли немає можливості влаштувати в ній спальне місце не тільки для себе, а й для дружини. Адже заповідь «жити в суці» передбачає, що людина переселяється туди як сім’янин.Від часів Ісраеля Баал-Шем-Това, засновника хасидизму, багато його послідовників — навіть ті, хто суворо дотримується заповідей і не виходить із суки навіть, щоб випити ковток води, — не сплять у ній.Цей підхід не став загальним серед усіх хасидів, але серед любавичських, бельзьких та деяких інших він поширився як форма виявлення шани до заповіді суки та пов’язаної з нею святості.Їхнє відчуття можна висловити словами: «Не личить перебувати в стані повної втрати контролю над тілом, який настає під час сну, коли ми знаходимося під покровом шалашів, де розкривається Б-же Провидіння, що супроводжувало покоління Виходу з Єгипту».Заслугою Сьомого Любавицького Ребе стало те, що він дав глибокий аналіз цього звичаю, пояснивши його не лише з погляду внутрішнього змісту заповіді, а й на основі талмудичної літератури.У форматі короткої відповіді неможливо викласти всі деталі, але вони опубліковані й доступні тим, хто бажає вивчити тему глибше.Важливо додати, що в одному зі своїх листів Ребе пише: якщо людина не відчуває, що сон у суці заважає її особистому сприйняттю святості цього місця, вона зобов’язана спати там.Звернімо увагу ще на один аспект, пов’язаний із розвитком єврейських звичаїв.В ашкеназських громадах, де сформувалося чимало традицій, що перенесли сімейне життя з публічної у приватну сферу (наприклад, звичай не афішувати день, коли жінка відвідує мікву), перенесення спальні до суки перестало відповідати духові заповіді.Мій учитель, раб Авраам-Цві Коен, нехай буде благословенна його праведна пам'ять, звернув мою увагу на слова з книги рабина XVII століття Ішаягу Горовіца «Шней Лухот hа-Бріт» (Дві Скрижалі Союзу).Ця книга, що мала великий вплив на формування хасидизму, цитує вчителя автора, який пояснює:«Сука — це дім людини, в якому вона мешкає. Як у домі є вітальня, з якої він іде до спальні, де спить разом із дружиною, так і з суки він іде до спальні».За словами рава Коена, поняття «дім» у контексті суки близьке до нашого сучасного розуміння вітальні. Саме тому Талмуд забороняє вносити до суки каструлі та інші кухонні предмети — їм місце на кухні.Зі зміною побутових умов межі «вітальні» поступово звузилися, а спальня стала приватним простором.Висновок:Усі єврейські звичаї, попри різноманітність, — святі й мають глибоке обґрунтування. Їхнє вивчення — важлива частина Тори, головне, щоб обговорення не суперечили любові до ближнього і радості в свята, даровані нам Всевишнім.джерело: chabad.org