Вчора, 27 нісана/ 14 кітня представники Громади щиро привітала Кузьменко Фаїну Яківну з поважним ювілеєм — 80-річчям.Це особлива дата, за якою стоїть ціле життя — сповнене досвіду, мудрості, тепла й людяності. Фаїна Яківна — людина, поруч із якою відчувається щирість, доброта і внутрішня сила.У цей день ми мали нагоду особисто висловити слова вдячності, подарувати увагу та розділити радість цієї події. Нехай здоров’я буде міцним, серце — спокійним, а кожен день приносить світло, турботу близьких і тиху радість.З ювілеєм! Мазаль Тов! До 120!

Уявіть собі: весна 1991 року. Бруклін. Ребе, який десятиліттями вів єврейський народ через найскладніші випробування, виходить до своїх послідовників після вечірньої молитви. Але замість звичних настанов лунають слова, які й сьогодні, через 35 років, змушують серце битися швидше.Це була «відомa сиха» 28 Нісана 5751 року (1991) — момент, коли відповідальність за долю світу була офіційно передана кожному з нас.📉 «Незбагненно!» — біль і крик серцяРебе почав свою промову з вражаючого зізнання. Попри всі дива того часу, він висловив глибокий біль через те, що світ і досі не досяг досконалості:«Як це можливо, що попри все, що сталося і відбувається, Визволення (Геула) досі не настало в реальності? Це абсолютно незбагненно!»Його критика була спрямована на байдужість. Він дивувався, як люди можуть спокійно лягати спати, знаючи, що світ усе ще сповнений темряви:«Коли збираються разом десять євреїв… і водночас вони не “здіймають шум”, щоб вимагати негайного приходу Машіаха! Для них здається цілком допустимим, не дай Б-г, що він не прийде цієї ночі, не прийде завтра або післязавтра!»⚡️ Головне доручення: «Зробіть усе, що у ваших силах!»Ребе прямо сказав, що він зробив усе, що міг, і тепер ця робота на наших плечах. Це не просто прохання лідера — це передача відповідальності:«Що ще я можу зробити? Усе, що було зроблено досі, не привело до кінцевого результату, адже ми все ще у вигнанні. Єдине, що мені залишилося зробити — це передати цю справу вам».Після цього пролунали слова, які стали девізом для цілого покоління:«Зробіть усе, що у ваших силах, щоб привести Визволення негайно, прямо зараз!»💡 Що це означає для нас сьогодні?Багато хто тоді запитував: «Що саме нам робити? Ми ж просто люди». Пізніше Ребе пояснив, що шлях до мети лежить через:Усвідомлене вивченняМи маємо вивчати Тору, особливо ті розділи, де йдеться про майбутній світ і Визволення. Це змінює наше мислення і допомагає бачити світ інакше.Щирість, а не звичкаКоли ми просимо про зміни, це не повинно бути формальністю. Ми маємо справді цього хотіти.Особисту ініціативуРебе сказав: «Нехай серед вас знайдеться один, двоє чи троє, які складуть план — що і як робити».«Я своє зробив — відтепер робіть ви»Ці слова — не привід для відчаю, а найвищий рівень довіри. Ребе вірив, що наше покоління має достатньо сил, щоб завершити розпочате. Кожна добра справа, кожна хвилина вивчення і кожен акт допомоги іншому — це той самий крок, який наближає нас до досконалого світу.📢 Поділіться цим дописом! Сьогодні відповідальність за ГЕУЛУ в цьому світі лежить на кожному з нас. джерело: 📖 Любавицький календар

28 НісанаТринадцятий день відліку Омера.Хасиди запитали Алтер Ребе: «Яке служіння є вищим — виконання заповіді любити Всевишнього чи виконання заповіді любити євреїв?»Він відповів, що любов до Всевишнього і любов до євреїв разом викарбувані в душі кожного єврея — а саме на рівнях «нешама», «руах» і «нефеш» (рівні єврейської душі). Прямо сказано в Писанні (Малахі 1:2): «Я полюбив вас, — говорить Всевишній». Звідси випливає, що вищим є виконання заповіді любові до євреїв — «любити те, що любить Улюблений».Примітки:У листі, з якого взято наведене вище вчення (том 3, с. 425), описується фарбренген хасидів, на якому був присутній Мітелер Ребе. Під час фарбренгену один із хасидів підняв келих і сказав: «Нехай Б-г допоможе мені здобути справжню любов до Нього!»Невдовзі після цього Мітелер Ребе підняв свій келих і сказав: «Нехай Б-г допоможе мені здобути щиру любов до мого брата-єврея!»Суперечки серед хасидів про те, яке служіння є більш піднесеним, тривали кілька тижнів. Зрештою вони звернулися з цим питанням до Алтер Ребе, який і дав наведений вище відповідь.джерело:https://moshiach.ru/yom-yom.php

Сьогодні ввечері розпочинається Рош Ходеш Іяр.(Рош Ходеш триває 2 дні — у п’ятницю та Шабат).Не забудьте про вставки на Рош Ходеш.Ходеш тов!Нехай у цьому місяці ми удостоїмося повного зцілення та визволення з приходом праведного Машіаха! АМЕН!

Познайомтеся з людиною, чиїми очима ми бачимо тисячі моментів із життя Ребе — р. Леві-Іцхак (Леві-Іче) Фрейдін (1921–1992).Він був не просто фотографом, а справжнім «придворним літописцем» двору Любавицького Ребе, який залишив після себе десятки тисяч знімків і безцінні години відеохроніки.📜 Шлях із СРСР до «770»Леві-Іцхак народився в містечку Постави (Віленська губернія) в родині рабина. Пройшов Другу світову війну в лавах Радянської армії, де через любавицьких хасидів почав повертатися до своїх коренів. На жаль, у 1942 році вся його родина загинула від рук нацистів.Після репатріації до Ізраїлю у 1975 році (5736) він уперше приїхав до Ребе на місяць Тішрей із власною камерою. З цього моменту розпочалася його унікальна місія.🎥 Особливе ставлення РебеФрейдін удостоївся знаків уваги, що виходили за межі звичайного:З гумором: одного разу в 1976 році, коли Леві-Іцхак ліг на землю, щоб впіймати найкращий ракурс для фото «Кідуш Левана», Ребе усміхнувся й сказав:«Запишіть, що ви зробили це фото лежачи». Згодом Ребе особисто підписав цей знімок.Захист: коли він уперше намагався знімати «Кос шель Браха», учні хотіли йому завадити, але Ребе особисто втрутився й попросив залишити фотографа в спокої.Попутник: Ребе не раз зупиняв автомобіль, щоб дати Фрейдіну зробити чіткий кадр, а іноді навіть запрошував його їхати разом — від дому до «770».🧔 «Божественний образ»Ребе особисто вплинув на те, щоб Леві-Іцхак відростив бороду. Коли у 1983 році він приїхав із бородою, Ребе подякував йому словами:«Дякую, що приїхали і з інструментами (камерами), і з образом Б-га (целем Елокім — натяк на бороду)».🎞️ СпадщинаФрейдін мав глибоке хасидське відчуття. Він відмовлявся фотографувати людей у момент, коли вони проходили повз Ребе, якщо бачив, що вони думають про «гарний кадр» більше, ніж про саму мить зустрічі з праведником.Після його відходу 29 Нісана 5752 року (1992), його величезний архів був викуплений організацією JEM. Сьогодні майже кожне якісне відео чи фото Ребе 70–80-х років — це плід його самовідданої праці.Світла пам’ять майстру, який подарував нам можливість бачити Ребе сьогодні! 🕯️джерело: 📖Любавический Календарь (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

Сьогодні 30 Іяра 5786 року. 15-й день Омера, 1-й день Рош Ходеш, канун Шабату. Тижнева глава — Тазрія-Мецора.📌 1 Іяра 5716 (1956) року — сталося вбивство у професійному училищі (Бейт-Сефер ле-Мелаха) в Кфар-Хабаді.📌 1 Іяра 5736 (1976) року — Ребе обрав перші шість із «Дванадцяти віршів» і попросив, щоб кожна єврейська дитина вивчила їх напам’ять і повторювала в будь-який час.Фарбренгени під час третьої трапези, у Шабат Мевархім, у святкові дні календаря Хабаду («Йомей де-пагра»), а також у Рош Ходеш — мають проходити в синагозі.Фарбренген «Мелаве Малка», своєю чергою, має відбуватися в домівках членів громади (Анаш).📖 Любавицький календар ((https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8 ))

Завтра (1 Іяра) хасиди Хабаду по всьому світу відзначатимуть скорботну й водночас героїчну дату — 70-ту річницю теракту в Кфар-Хабаді. Ця подія, що увійшла в історію як «Бійня в Яд а-Хамішa», стала одним із найтяжчих випробувань для молодого ізраїльського поселення, але саме вона визначила його майбутнє.🌑 Ніч, коли згасло світло11 квітня 1956 року (ніч на 1 Іяра 5716). У невеликій будівлі професійного училища («Бейт Сефер ла-Мелаха») в Кфар-Хабаді тривала вечірня молитва Маарів. Близько 50 учнів і їхні наставники молили молитву «Аміда».Раптом у дверях з’являються три постаті — терористи-федаїни. Тишу молитви розривають автоматні черги. Один з учнів, Ашер Кадош, починає викидати дітей через вікна, рятуючи їхні життя. Інший учень, Моше Шапіра, встигає вирвати пробки з електрощита, щоб повна темрява завадила вбивцям прицілюватися.Коли світло знову загорілося, відкрилася страшна картина. На підлозі, в калюжах крові, лежали тіла наставника Сімхи Зільберштрома та п’ятьох учнів: Нісима Асіса, Моше Перца, Шломо Мізрахі, Альберта Едрі й Амоса Узана.📜 «Ні кроку назад»: відповідь РебеПоселення занурилося в глибоку кризу. Страх скував мешканців: багато хто думав залишити Кфар-Хабад. Але відповідь Сьомого Любавицького Ребе була твердою й безкомпромісною: «Іш баль язуз мі-мекомо» — жодна людина не зрушить зі свого місця.Ребе не лише втішав — він закликав до дії. Його девізом стали слова: «Там, де проявилася якість Суду (Гвура), тепер має проявитися якість Милосердя (Рахамім)».Ребе вимагав:Не тікати, а будувати. Розширювати поселення, зводити нові будівлі.Збільшити світло. У відповідь на вбивство була заснована друкарня «Яд а-Хамішa» («Пам’ять п’ятьох») — щоб друкувати книги Тори там, де пролилася кров.Живий зв’язокРебе відправив до Ізраїлю спеціальну делегацію з 11 своїх посланців (шлухім), щоб піднести дух хасидів. Це стало безпрецедентною подією для того часу.✨ «Ваїдом Аарон» — мовчання і діяНа святі Шавуот того року Ребе вперше публічно заговорив про трагедію. Він сказав вражаючі слова:«Багато хто намагається пояснити це високими поняттями… Але насправді це не пояснення. Про Аарона сказано: “І мовчав Аарон”. Є речі, які неможливо осягнути людським розумом. Але одне безсумнівно: з цього виросте подвійне спасіння».📸 Спадщина в кадрахНа архівних фото того часу ми бачимо сильні моменти:Головні рабини Ізраїлю, Іцхак Нісім, розглядають молитовник, залитий кров’ю.Закладення першого каменя друкарні через 30 днів після теракту, де були присутні тисячі людей, включно з міністрами та депутатами Кнесету.Кожній дитині, що вижила, Ребе надіслав книгу «Танія» з особистим присвяченням, перетворюючи їхню травму на місію.🛡 Урок для нас сьогодніІсторія 1956 року — це ДНК Хабаду. Коли ворог намагається залякати й зруйнувати, відповіддю хасида стає ще більше творення. Сьогодні, через 70 років, на місці того маленького училища стоять великі інституції, а Кфар-Хабад став світовим центром поширення єврейства.🕯 Пам’ятаємо загиблих. Продовжуємо їхній шлях. «Ве-хай ба-гем» — і живи ними!📖 Любавицький календар 

📖 ВступНа початку глави «Тазрія» Тора описує закони цараат — духовного недугу, що вражав шкіру людини за гріх лихослів’я (лашон а-ра). Процес був таким: людина приходила до Мудреця-експерта, який визначав природу плями. Але остаточний вердикт — «Нечистий!» — мав виголосити саме Коен. Лише після слів Коена людина залишала межі поселення.🤔 ЗапитанняЧому Тора довірила це рішення саме Коену? Хіба не логічніше було б залишити останнє слово за Мудрецем, який глибше розбирається в законах? І більше того: чому Коен, чия сутність — нести святість і благословення, бере на себе роль того, хто оголошує людину «нечистою»?💡 ВідповідьКоен — це «людина милосердя» (іш а-хесед). Його головна місія — любити єврейський народ і благословляти його з любов’ю.Стан людини, ураженої цараат (мецора), був надзвичайно тяжким: вона ставала вигнанцем, залишала родину й друзів, їй заборонялося перебувати навіть поруч з іншими нечистими людьми.Лише той, хто щиро любить людину, хто по-справжньому співпереживає її болю і відчуває її страждання як власні, має право винести такий суворий вирок.📌 Урок для насПерш ніж осудити іншого за те, що він (як нам здається) недостатньо дотримується заповідей або поводиться неправильно, навіть найвеличнішому «мудрецю» варто перевірити себе: «Чи люблю я цю людину?»Судити можна лише з простору любові та співчуття.На основі бесіди Любавицького Ребе(«Лікутей Сіхот», т. 27, с. 103)📖 Любавицький календар

Запрошуємо до галереї «Скрипаль на даху»:▫️ Виставка «Орнамент крихкості» Лариси Філіппенкової14 квітня – 14 травняЗустріч з авторкою — 20 квітня о 18:00▫️ Лекційний цикл «Сторінки єврейської історії та культури»Ірина Климова19 квітня о 15:00▫️ Фінісаж виставки «Моя Агада»Зустріч із мисткинею Іриною Климовою19 квітня о 14:30Місце: галерея «Скрипаль на даху», Київ, вул. Шота Руставелі, 13

Запрошуємо на виставку Олександра Яновича«Бути поруч»📅 23 квітня – 18 травняВідкриття: 23 квітня о 18:00📍 Галерея «Скрипаль на даху», Київ, вул. Шота Руставелі, 13

3 іяра приблизно 3600–3700 року (I–II століття до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хоні (Йоханана) га-Меагеля.У Талмуді в трактаті Тааніт розповідається: «В один із років місяць адар уже наближався до кінця, а дощу не було вже три роки. Звернулися до рабі Хоні (Йоханана). Він помолився, але дощ не пішов. Тоді він накреслив на землі коло, став усередину нього і сказав: “Володарю світу! Твої діти звернулися до мене, і я клянусь Твоїм іменем, що не зрушу з місця, доки Ти не зглянешся над Своїми дітьми”. Крапнуло кілька крапель. Рабі Хоні сказав: “Володарю світу! Я прошу, щоб дощ був сильнішим”. Пішов дуже сильний зливовий дощ, що загрожував перерости в потоп, але рабі Хоні сказав: “Володарю світу, я просив дощу, який не буде загибеллю світу, а благословенням”. І тоді пішов звичайний дощ, а рабі Хоні прозвали га-Меагель («той, що окреслює коло»)».Йосиф Флавій розповідає, що один із останніх нащадків династії Хасмонеїв, Арістобул II, воюючи зі своїм братом Гірканом II, який оскаржував його право на престол, обложив Храмову гору. Обложені прихильники Гіркана звернулися до рабі Хоні, який тоді перебував у Храмі, з проханням проклясти ненависного їм Арістобула, однак рабі Хоні відмовився проклинати Арістобула і попросив Всевишнього не приймати молитви обох сторін. Розгнівані прихильники Гіркана забили рабі Хоні камінням.Онуки рабі Хоні — Абба Хілкія і Ханаан га-Нехба — також користувалися народною любов’ю і були відомі своєю здатністю викликати дощ.3 іяра 5703 року (8 травня 1943 року) — під час повстання у Варшавському гетто загинув один із керівників повстання Мордехай Анілевич. З 1948 року цей день було проголошено Днем пам’яті бійців підпільних організацій і загиблих солдатів.джерелло: chabad.odessa

4 іяра 4925 року (11 квітня 1165 року) — Порятунок родини Рамбама.У 1165 році родина рабі Маймона покинула марокканське місто Фес і вирушила до Ерец-Ісраель. День від’їзду з Феса відзначався нащадками Маймона як сімейний піст, а день прибуття родини до порту Акко став святом. Окремим постом відзначався також день 4 іяра, коли судно, на якому вони пливли, було врятовано від бурі.джередо: chabad.odessa