🧠 Дитинство вундеркіндаЛейбл народився у 1906 році в місті Миколаєві. З раннього дитинства він вражав оточення своїми феноменальними здібностями. Уже в три роки знав напам’ять цілі розділи Мішни, будучи абсолютним автодидактом із геніальною фотографічною пам’яттю. Його мати, Ребецн Хана, часто розповідала, що їй доводилося буквально силою відривати його від книжок, тягнучи за рукав, щоб змусити поїсти. Його батько, Реб Леві-Іцхак, казав про нього: «У нього голова Цемах-Цедека» (Третього Любавицького Ребе, який славився своїм видатним інтелектом).У родині Шнеєрсонів існував унікальний поділ стилів мислення. Сучасники згадували, що коли вони спілкувалися втрьох, батько говорив мовою містики й Кабали, Ребе — мовою хасидизму, а Лейбл усе аналізував крізь призму філософського дослідження.🕵️‍♂️ Втеча, чуже ім’я і самопожертва родиниУ 1930 році, коли кільце радянських спецслужб почало стискатися навколо родини рабина Леві-Іцхака, Лейбл був змушений тікати. Він перетнув кордон за документами Марка (Мордехая) Гурарія — хасидського юнака, який незадовго до цього потонув у річці. Відтоді й до кінця життя Ісраель Ар’є-Лейб жив під цим ім’ям.У Берліні він тяжко захворів на тиф. Ребе і Ребецн Хая-Мушка віддали йому своє ліжко в крихітній квартирі та виходжували його до повного одужання. Пізніше, коли Лейблу знадобилися документи для репатріації в Ерец-Ісраель, перебуваючи тоді в Парижі, Ребецн Хая-Мушка проявила неймовірну самопожертву. Вона особисто вирушила до нацистської Німеччини, ризикуючи життям, щоб здобути для нього необхідні довідки з державних установ Третього рейху.🌴 Життя в Тель-Авіві: скромність і проникливістьПрибувши до Ерец-Ісраель у 1935 році, він оселився в Тель-Авіві. Для більшості він був скромним бібліотекарем і власником невеликого магазину на вулиці Нахалат Біньямін. Лише одиниці знали, ким він є насправді.Коли у 1943 році Ребе видав свою першу працю — календар «Айом Йом», Лейбл отримав один примірник. Прочитавши його, він із захопленням сказав, що завжди знав про світлий розум свого брата, але навіть не здогадувався про такі масштаби, і що шкода, що світ поки не знає, що приховано за сторінками цієї книги. Саме Лейбл, розуміючи масштаб особистості брата, просив впливових хасидів зробити все можливе, щоб після відходу Ребе Раяца саме наш Ребе став наступним Ребе.⚛️ Таємна місія: атомний проєктНайбільш інтригуюча частина біографії Ісраеля Ар’є-Лейба починається наприкінці 1940-х років. За свідченнями, він став першим науковцем-дослідником в Інституті Вейцмана в Реховоті. У нього не було формальної вищої освіти з фізики, але його геніальний розум мислив формулами.У 1950 році, за підтримки майбутнього президента Ізраїлю Залмана Шазара та прем’єр-міністра Давида Бен-Гуріона, його відправили до Ліверпуля. Офіційно — для завершення навчання в університеті. Неофіційно ж він написав унікальну статтю з ядерної фізики, яку надіслав до Британської комісії з атомної енергії. Лише на підставі цієї статті його запросили приєднатися до їхньої роботи. Історики вважають, що Лейбл був частиною надсекретної групи, яка закладала основу майбутньої ядерної програми Ізраїлю.💔 Раптовий відхід і таємниця довжиною у 12 роківЙого життя обірвалося трагічно рано. У 1952 році, у віці 43 років, він помер у Ліверпулі від серцевого нападу. Незадовго до смерті він дві години розмовляв із головним рабином Ліверпуля, і деталі цієї розмови рабин погодився передати лише особисто Любавицькому Ребе, що опосередковано підтверджує секретність його наукової діяльності.Смерть Лейбла стала важким ударом для Ребе. Але ще більше він переживав за матір, Ребецн Хану, яка вже втратила чоловіка в казахстанському засланні та молодшого сина Дов-Бера, убитого нацистами. Ребе прийняв безпрецедентне рішення: він приховав від матері смерть її сина. Протягом 12 років, аж до смерті Ребецн Хани, Ребе регулярно писав їй листи від імені Лейбла і надсилав їх через Європу, щоб на них стояли відповідні поштові штемпелі.📜 СпадщинаУже після смерті Лейбла Ребе передав його зошити з вищої математики американському професору Розенблюму для публікації. Ребе зазначив цікаву деталь: його брат любив виводити всі формули самостійно, і лише потім шукав їм підтвердження в науковій літературі.Тіло Ісраеля Ар’є-Лейба, за особистим і дуже детальним розпорядженням Ребе, було перевезене до Ізраїлю та поховане на давньому кладовищі в Цфаті. Сьогодні тисячі хасидів приходять до його могили в день річниці, згадуючи людину, яка поєднала в собі хасидську глибину та видатний науковий геній.джерело: 📖 Любавицький календар (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

 34-й день відліку Омера.Хасидизм — це осягнення Б-жественності, розуміння людиною того, наскільки вона мала і якого величчя може досягти.

 38-й день відліку Омера."Падіння, не дай Б-г, починається з нестачі служіння в молитві. Усе стає сухим і холодним. Заповіді, які людина виконує «за звичкою», виконуються ще гірше. Усе робиться нашвидкуруч. Вивчаючи Тору, людина втрачає відчуття насолоди. Повітря ніби грубішає. І немає потреби казати — така людина зовсім не здатна позитивно впливати на інших." 

 39-й день відліку Омера."Сказано: «Якщо за встановленнями Моїми будете йти».¹ Наші мудреці пояснюють слово «ім» («якщо») як вираз прохання² — «О, якби ж ви йшли за Моїми встановленнями!»Це благання Всевишнього до Ізраїлю — берегти Тору — по суті допомагає людині й дає їй силу проявляти твердість у виборі добра. Більше того, «за встановленнями Моїми будете йти» означає, що душа стає «йдучою», такою, що підноситься.З приходом Машіаха розкриється вся велич простоти й щирості в служінні простих людей — тих, хто молиться й читає псалми з чистою, невимушеною відданістю."джерело: chabad.org

 40-й день відліку Омера.Із маамарім Алтер Ребе, виголошених у Ліозно в 5555 (1795) році:«Сказано: “Нагорода за заповідь — заповідь”.¹ Сама заповідь за своєю суттю і є нагородою. Розкриється ж ця сутність у Грядущі Часи. Це є “непроминущим надбанням заповіді”, але “плоди її людина пожинає і в цьому світі”,² — відповідно до змісту кожної заповіді; і коли людина потребує чогось, вона це отримує».джерело: chabad.org

41-й день відліку Омера.Заповіді «Напоумлюй ближнього свого»¹ передують слова «Не май ненависті до брата свого» — і це є передумовою для напоумлення. Тора продовжує: «…і не понесеш за нього гріха», адже якщо напоумлення не принесло результату, ти, безумовно, несеш за це відповідальність, бо твої слова не йшли від серця. 

42-й день відліку Омера."Мій батько розповідав, що чув від свого батька від імені Цемах Цедек, що Алтер Ребе називав себе сином Межерічський Магід і внуком Баал-Шем-Тов.¹"

 43-й день відліку Омера."У тридцятиденний період жалоби після кончини Алтер Ребе, в одному з нічних видінь, у яких він являвся Цемах Цедек, він промовив йому маамар «Ал шлоша дварім аолам омед».Завершивши маамар, Алтер Ребе сказав: «Якщо від чоловіка першим виходить сім’я — вона (жінка) народжує дівчинку» — це про твою матір¹; «якщо ж від жінки першою виходить сім’я — вона народжує хлопчика» — це про тебе»."chabad.org

 Порушник закону, який у Шабат виконав одну із заборонених робіт, несе відповідальність за законом Тори. Так, умисне виконання забороненої в Шабат роботи карається смертною карою. І якщо людина порушила заборону на очах двох і більше свідків, які застерегли її, що ця дія заборонена Торою і карається смертю, тоді суд, уповноважений розглядати подібні справи, може винести вирок про побиття камінням (скіла) (Рамбам, «Шабат», 1:1).У Торі сказано: «День сьомий нехай буде святим для вас, день спочинку, присвячений Б-гу, – кожен, хто робить у цей день роботу, буде відданий смерті» (Шмот, 35:2). А в іншому місці, де йдеться про порушника законів Шабату, конкретизується: «Цю людину буде віддано смерті — нехай уся громада поб’є його камінням поза табором» (Бемідбар, 15:35).Справи, за якими міг бути винесений смертний вирок, розглядалися лише в період Храму, коли діяв Санедрин. Для розгляду такої справи необхідний склад суду щонайменше з двадцяти трьох мудреців (Санедрин, 2а). Перш ніж винести вирок, суд проводить розслідування, що включає допит свідків, а також інші необхідні слідчі дії. За найменшої суперечності в показаннях свідків підсудного виправдовували, тому смертні вироки виносилися вкрай рідко (див. Макот, 7а).У період, коли немає Храму і немає суду, який міг би винести смертний вирок, покарання здійснюється з Небес. У Талмуді зазначено, що той, хто підлягає за свій злочин побиттю камінням, гине за подібних обставин — наприклад, падає з даху і розбивається або стає жертвою хижака тощо (Ктубот, 30а-б).Якщо умисне порушення заборони Тори було здійснене без свідків або перед одним свідком (або навіть за наявності двох свідків, які не зробили попередження), то навіть у період Храму смертний вирок не виноситься. Але такий порушник закону Тори карається «від рук Небес» — це покарання називається карет («відсічення душі»), як сказано: «Душа кожного, хто працює (у Шабат), буде відсічена від свого народу» (Шмот, 31:14; Рамбам, «Шабат», 1:1).Покарання «відсіченням» може проявитися в тому, що людина залишиться бездітною. А якщо в неї є діти, то вони, не дай Б-г, помирають у ранньому віці (Йевамот, 55а; Раші, Ваікра, 20:20). Карет також скорочує життя людини, і вона не доживає до шістдесяти років (див. Моед Катан, 28а). При цьому покаранні душа людини «відсікається» від життя у Світі Майбутньому (Рамбам, «Тшува», 8:5; «Мішна Брура», 257:49) — переривається зв’язок із вищими духовними рівнями.Якщо людина виконала одну із заборонених у Шабат робіт ненавмисно — наприклад, не знала, що така робота заборонена, або не знала, що вже настав Шабат, — вона зобов’язана принести хатат (тобто очистити свій гріх жертвою) (Рамбам, «Шгагот», 1:1).У період, коли немає Храму, де приносять спокутні жертви, і не існує суду, який може винести смертний вирок, єдиним покаранням за умисне виконання забороненої Торою роботи залишається карет. А для того, хто виконав заборонену роботу ненавмисно, єдиним шляхом спокути стає тшува (каяття).Основою тшуви є тверде рішення «залишити свій гріх… і більше так не чинити» (Рамбам, «Тшува», 2:2). Повна й щира тшува спокутує будь-які провини — у тому числі й ті, що караються каретом (там же, 1:3). І той, хто зробив тшуву, має взяти на себе зобов’язання глибше вивчати закони Шабату, щоб більше не оступатися і не порушувати їх — тоді його спокута буде повною і досконалою («Маор а-Шабат» 1, 1:13/30–31/).Автор матеріалу: Рав Олександр Кац

Квітень подарував нам ще один теплий привід зібратися разом — привітати наших дорогих іменинників.Особливу шану сьогодні віддаємо ювілярці — Бояківській Світлані Володимирівні з нагоди її 80-річчя.Це вік мудрості, гідності та світла, яке вона щедро дарує людям навколо.Нехай попереду буде ще багато добрих днів, теплих зустрічей і радісних моментів у колі близьких.МАЗАЛЬ ТОВ!

Сьогодні ми відзначаємо один із найдивовижніших днів єврейського календаря — Песах Шені (Другий Песах), що припадає на 14 іяра. Якщо звичайний Песах у місяці нісан — це свято нашого народження як народу, то Песах Шені — це свято нашої здатності змінюватися, зростати над собою і ніколи не опускати рук. Його історія унікальна тим, що почалася не з ініціативи згори, а завдяки «ініціативі знизу» — простих людей. Група євреїв, які були ритуально нечистими через участь у похованні, не змирилися з тим, що пропускають заповідь. Вони прийшли до Моше з відважним і святим запитанням: «Чому ми маємо бути гіршими за інших?». У відповідь на цей щирий крик душі Вс-вишній встановив новий день, показуючи, що для Нього немає нічого дорожчого за наше прагнення бути з Ним.🕯 «Немає нічого неможливого»В основі цього дня лежить фундаментальний принцип, який Шостий Любавичський Ребе (Раяц) висловив знаменитою фразою:у цьому світі немає нічого безповоротно втраченого.Це послання звернене до кожної людини, в якій би ситуації вона не перебувала. Песах Шені нагадує: навіть якщо ти був «нечистим» (зробив серйозний проступок), навіть якщо ти був «у далекій дорозі» (свідомо віддалився від Вс-вишнього), і навіть якщо це сталося «лахем» — тобто за твоєю власною волею і з повним усвідомленням — у тебе все одно є можливість усе виправити. Цей день вчить, що минуле не є остаточним вироком, а щире каяття і прагнення до добра можуть переписати історію життя.🥨 Практичні звичаїГоловний і найвідоміший звичай цього дня — споживання маци. У хасидській традиції, особливо в Хабаді, прийнято їсти мацу саме під час денної трапези. Чому ми їмо мацу сьогодні? Це жива пам’ять про жертву, яку приносили на Другий Песах у Єрусалимському Храмі. Хоча м’ясо жертви їли вночі разом із мацою, Ребе пояснював, що суть свята і саме принесення жертви починалися ще вдень, тому ми відзначаємо це саме у світлий час доби. Важливо пам’ятати: на відміну від звичайного Песаха, сьогодні немає заборони на володіння хамецом, але маца на столі нагадує, що навіть у буденності завжди є місце для «хліба віри» і духовної чистоти.🌈 Радість і відміна обмежень у молитвіОскільки Песах Шені — це день торжества милосердя і перемоги душі над обставинами, він має святковий характер. Ми не читаємо Таханун, бо світло виправлення сьогодні настільки велике, що затьмарює будь-яку гіркоту минулого. Радість цього дня — у відчутті, що Вс-вишній вірить у нас більше, ніж ми самі віримо в себе. Ми святкуємо не лише сам факт «другого шансу», а й те, що через виправлення можемо досягти висот, які були б недосяжними, якби ми ніколи не помилялися.🦁 Песах Шені і наше прагнення ГеулиРебе часто підкреслював глибокий зв’язок цього дня з Остаточним Визволенням (Геулою). Історія Песах Шені вчить нас, як ставитися до нинішнього вигнання (Галуту). Ми не повинні пасивно чекати, поки Машіах прийде сам. Ми маємо дивитися на відсутність Храму і недосконалість світу з тією ж болем і рішучістю, з якими євреї в пустелі вигукнули: «Лама нігара?» — «Чому ми маємо бути обділені?». Саме наше активне прагнення до Визволення, небажання миритися з темрявою і прагнення до досконалості стають тією силою, що наближає розкриття Машіаха вже зараз.📖 Любавичський календар