80 років — це не просто дата.Це життєвий шлях, наповнений досвідом, гідністю й внутрішнім світлом.У межах програми турбота Громади ми щомісяця вітаємо іменинників.А до тих, хто нині обмежений у пересуванні, приходимо особисто — щоб жоден не залишився без уваги.На знак уваги й турботи представник Громади відвідавГавриленко Маргариту Хаїмівну,привітавши її з поважним 80-річним ювілеєм.З теплими побажаннями здоров’я, сил і спокоюта з відчуттям, що Громада завжди поруч.Турбота — це присутність.І вона не залежить від дат. 

Хоча Ту бі-Шват і названо «Новим роком», мова йде лише про одне специфічне питання — питання «віку» плодів фруктових дерев. Тому в цей день можна виконувати будь-яку роботу, і він ніяк не відображений у молитвах.Проте в цей день прийнято привносити щось від свята: не читають Таханун (траурну частину молитв), не оплакують померлого, а якщо це припадає на суботу — не читають Ав Гарахамім (уривок, що містить згадки про душі покійних).У цей день їдять плоди, що ростуть в Еретц-Ісраель, причому намагаються скуштувати хоча б один новий плід, який ще не подавали до столу в цьому році, і вимовляють на нього благословення Шехехеяну («Давший нам дожити»).Водночас інше «початок року» — 1-е Елула — взагалі не виділяється з ряду будніх днів. Чому? Чим він «гірший» за Ту бі-Шват?Річ у тім, що Ту бі-Шват — це день, що прославляє Країну Ізраїлю, Еретц-Ісраель, більше того — вибраний з урахуванням її природних особливостей. Саме тут до цього дня начебто відновлюється плодоносна здатність землі, зав’язуються плоди.Серед семи рослин, якими особливо славиться Еретц-Ісраель, п’ять — плоди фруктових дерев і дві злакові культури, як сказано в Торі (Дварим, 8): «Господь Бог твій веде тебе… в землю пшениці й ячменю, виноградних лоз, інжиру і граната, землю оливкового масла і фінікового соку».Тому день, коли Еретц-Ісраель починає, набравшись сил за зиму, давати життя новому багатому врожаю, має стати радісним днем для єврейського народу, і передусім — для євреїв Ізраїлю.Насолоджуючись плодами Еретц-Ісраель, ми вимовляємо благословення, початок і кінець якого присвячені цій землі. У ньому ми просимо Того, хто створив її і наділив чудовими якостями та багатством, обдаровувати її й надалі так само щедро, як обдарував Він наших праотців Авраама, Іцхака і Яакова.Слід пам’ятати, що Всевишній судить усі Свої творіння в годину їхнього цвітіння. Це означає, що в Ту бі-Шват Він судить плодові дерева і визначає їхнє майбутнє, і в цей день нам необхідно молитися за них.Крім того, сама Тора порівнює синів Ізраїлю з деревами (відтак і звичай не стригти хлопчиків, поки їм не виповниться три роки, так само, як ми не зриваємо плоди з молодих фруктових дерев протягом перших трьох років), і, судячи в цей день дерева, Всевишній опосередковано судить і Ізраїль. А Ізраїль завжди радується в день Суду, яким би вирок йому не був винесений, адже судить його сам Вс-вишній — тому він і удостоюється виправдувального вироку.

 Кожен рік має чотири дні, які є його «початками». Це 1-е Нісана, 1-е Елула, 1-е Тишрея і 15-е Швата — Ту бі-Шват (Ту бі-Шват на івриті буквально — 15-е Швата; числове значення єврейських букв тет і вав — «ту» — п’ятнадцять).1-е Нісана є початком року з точки зору підрахунку років царювання царів Ізраїлю, а також порядку свят у році.1-е Елула — початок року з точки зору віку домашніх тварин.Як відомо, кожна десята з народжених у цьому році кошерних для їжі домашніх тварин передавалася до Храму; ця десятина називалась маасер бгема. Усі тварини, які народились до 1-го Елула, належали до одного року, і маасер від них мав бути відокремлений окремо; всі тварини, народжені після 1-го Елула, належали до іншого року, і їх маасер вже був десятиною наступного року.Тварини, народжені до 1-го Елула, не могли бути передані до Храму, щоб викупити тварин, народжених після цієї дати — і навпаки.1-е Тишрея — початок року, що є Днем Суду для всього світу; цього дня виноситься рішення про те, кому буде продовжено життя на ще один рік. Крім того, 1-е Тишрея — початок року з точки зору підрахунку років шміти («саббатичних років», коли землю заборонено обробляти, а плоди, що ростуть на ній, підлягають особливому обробленню) і йовеля («п’ятдесятого року», коли, зокрема, рабів випускали на свободу, а землі, відібрані за борги, повертали їхнім початковим власникам), а також орлів (трирічного терміну, протягом якого заборонено використовувати плоди молодого дерева) і маасерот, що стосуються овочів і зернових культур.Ту бі-Шват — це «Новий рік дерев», початок року з точки зору відділення маасерот від плодів фруктових дерев.Маасерот (частини врожаю, що передаються до Храму, священникам-коганам, левітам, бідним і т.д.) відокремлювались по-різному в різні роки. В перший, другий, четвертий і п’ятий роки, рахуючи від останньої шміти, відокремлювався маасер шені («друга десятина» — десята частина врожаю, яку потрібно було з’їсти в Єрусалимі під час свят); в третій і шостий роки — маасер оні («десятина бідняка», яку потрібно було передати бідним). Все це — не рахуючи труми (частини врожаю, що передавалась коганам) і маасер рішон («першої десятини», що передавалась левітам).Оскільки (так само як і в разі з маасер бгема) плоди, що належать до одного року, не можуть «вноситись» за рахунок врожаю іншого року, необхідно визначити, який день є початком року для підрахунку маасерот плодів фруктових дерев. Тора визначила, що у них є свій власний «Новий рік» — Ту бі-Шват.Плоди фруктових дерев, що зав’язались до Ту бі-Швата, вважаються плодами цього року. Плоди, що зав’язались після Ту бі-Швата, будуть вважатися плодами наступного року. Зав’яззю Талмуд вважає плід, що ще не досяг третини свого нормального розміру.Наші мудреці встановили 15-е Швата як «Новий рік дерев», оскільки до цього дня зазвичай випадає велика частина річної норми опадів, і на деревах встигають зав’язатись плоди; тому плоди, що зав’яжуться після цього дня, стануть як би «окремим благословенням».Земля до Ту бі-Швату вже збагачена дощами і зимовим відпочинком, тому це найкращий час для посадки дерев.

Ту бі-Шват — Новий рік дерев, тож добре цього дня ( 2 лютого) промовити під час ранкової молитви (але можна й пізніше) ці вірші та прохання. Відомо, що в ашкеназьких мудреців існує традиція: у Ту бі-Шват молитися за етрог, перелічуючи всі його властивості, аби всім євреям дісталися добрі й красиві етроги на свято Суккот.Нехай буде воля Всевишнього, Б-га нашого і Б-га батьків наших, благословити всі етрогові дерева, щоб вони вчасно принесли свої плоди й дали етроги добрі, красиві, найпридатніші, вільні від будь-якої вади; нехай не буде на них жодної плями, нехай будуть вони досконалими, без найменшого недоліку, нехай навіть колючка їх не вколе. І нехай будуть вони доступні нам і всім євреям, братам нашим, де б ми не перебували, щоб ми могли виконати заповідь про лулав у свято Суккот. Нехай це буде для нас на добро, на добре життя і на мир, як Ти заповідав нам у Торі Своїй через Моше, раба Твого:«І візьміть собі в перший день плід дерева прекрасного (етрога), віття пальмове та гілки дерева густолистого» (Ваїкра 23:40). І нехай буде воля Твоя, Господи, Б-же наш і Б-же батьків наших, допомогти нам і сприяти нам виконати цю заповідь — про лулав, адас, гілку верби й етрог — як належить, у відповідний для цього час, у свято Суккот, що прийде для нас на добрі дні й на мир, у радості та спокої. І пошли нам етрог прекрасний, найпридатніший і досконалий, саме такий, як вимагає Закон. І нехай буде воля Всевишнього, Б-га нашого і Б-га батьків наших, благословити всі види дерев, щоб вони принесли плоди свої у великій кількості, соковиті й добрі; і благословити всі виноградні лози, щоб вони дали багато соковитого й доброго винограду, аби вина, зробленого з нього, вистачило всьому народові Твоєму, Ізраїлю, для виконання заповідей Кідушу й Авдали в суботи та свята. І нехай здійсниться з нами та з усім народом Ізраїлю, братами нашими, сказане:«Іди ж, їж у радості хліб свій і пий із веселим серцем вино своє, бо вже благоволить Б-г ділам твоїм» (Коелет 9:7).«Прийшов Я до саду Мого, сестро Моя, наречена, зібрав мирру Мою з бальзамом Моїм; скуштував Я соти Мої з медом, пив Я вино Моє з молоком. Їжте, друзі, пийте й напивайтеся, улюблені» (Шир га-Ширим 5:1). Нехай будуть угодні Тобі слова уст моїх і помисли серця мого.Всевишній — моя опора і моє спасіння. תפילה לאתרוג נאהיהי רצון מלפניך ד' אלקינו ואלקי אבותינו שתברך כל אילנות האתרוג להוציא פרותיהם בעתם ויוציאו אתרוגים טובים יפים ומהודרים ונקיים מכל מום ולא יעלה בהם חזזית, ויהיו שלמים ולא יהיה בהם שום חסרון ואפילו עקיצת קוץ, ויהיו מצויים לנו ולכל ישראל אחינו בכל מקום שהם, לקיים בה מצוות נטילה עם הלולב בחג הסוכות שיבוא עלינו לחיים טובים ולשלום כאשר ציוויתנו בתורתך ע''י משה עבדך 'ולקחתם לכם ביום הראשון פרי עץ הדר כפות תמרים וענף עץ אבות'. ויהי רצון מלפניך ד' אלקינו ואלקי אבותינו שתעזרנו ותסייענו לקיים מצווה זו של נטילת לולב והדס וערבה ואתרוג כתיקונה בזמנה בחג הסוכות שיבוא עלינו לימים טובים ולשלום בשמחה ובטוב לב, ותזמין לנו אתרוג יפה ומהודר ושלם וכשר כהלכתו. ויהי רצון מלפני ד' אלקינו ואלקי אבותינו שתברך כל מיני האילנות ויוציאו פרותיהם בריבוי שמנים וטובים, ותברך כל הגפנים שיוציאו ענבים הרבה שמנים וטובים כדי שיהיה היין היוצא מהם מצוי לרוב לכל עמך ישראל לקיים בו מצוות קידוש ומצוות הבדלה בשבתות ובימים טובים, ויתקיים בנו ובכל ישראל אחינו מקרא שכתוב «לך אכול בשמחה לחמך ושתה בלב טוב יינך כי כבר רצה אלקים את מעשיך». «באתי לגני אחותי כלה אריתי מורי עם בשמי אכלתי יערי עם דבשי שתיתי ייני עם חלבי, אכלו רעים שתו ושכרו דודים» (שה''ש ה', א').יהיו לצון אמרי פי והגיון לבי לפניך ד' צורי וגואджерело: https://toldot.com

У кожному контакті між людьми існує невидимий простір ✨ — те, що відбувається між двома психіками, двома історіями, двома способами виживати в цьому світі. Коли ми реагуємо зі співзалежності 🤍, зазвичай це про біль, який тягнеться з дитинства.Про досвід, у якому нас ніхто не рятував — і тепер ми відчайдушно намагаємося врятувати когось іншого, ніби саме через це зцілиться наша власна рана 🩹.Там багато страху: втратити, стати непотрібним, залишитися на самоті 🌫️. Коли ж ми відповідаємо контрзалежністю 🛡️ — це теж не про байдужість.Це про досвід, у якому близькість колись була небезпечною ⚠️.Де почуття іншого накривали так сильно, що єдиним способом вижити стало — відійти, закритися, не впускати 🚪. І лише коли ми поступово переходимо до здорового контакту 🌱, з’являється щось нове — справжня здатність бути поруч, не втрачаючи себе.Бути відкритим, але не поглинутим 🌊.Бути уважним, але не відповідальним за чуже життя 🎒.Бути підтримкою, але не рятувальником 🤝. Це зрілість 🌿.Вона формується повільно ⏳.Народжується у внутрішньому місці, де ми вже знаємо:«Я маю свої межі 🧭.В іншої людини — свій шлях 👣.І ми можемо зустрічатися по-справжньому лише тоді, коли кожен стоїть на власних ногах». Саме там починаються стосунки, які не виснажують, а живлять ✨.Не руйнують, а ростять 🌳.Не затягують у крайнощі, а дають опору й взаємність ⚖️. Це і є точка, де дві дорослі частини здатні по-справжньому побачити одна одну 👁️🤍.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

Коли все дратує: як підтримати себе у стані нервового напруження?!Іноді ми прокидаємось уже напружені. Серце б’ється швидше, думки скачуть одна поперед одну, а світ здається надто гучним і надто вимогливим. Це нормально. Знервованість — не ознака слабкості, а сигнал тіла: «мені потрібна турбота».Ось кілька простих, але глибоко дієвих способів підтримати себе, коли емоції беруть гору:1. Назви свої почуттяСпробуй сказати вголос або записати: «Я зараз злюсь», «Мені страшно», «Я напружений». Дивовижно, але простий акт усвідомлення зменшує силу емоцій.2. Дихай повільноЗупинись. Вдихни на 4 рахунки. Видихни на 6. Повтори кілька разів. Дихання — це твій «внутрішній якір» у штормі.3. Запитай себе: що я можу зробити прямо зараз?Не завтра. Не через годину. А зараз. Це може бути: зробити ковток води, відкрити вікно, вийти на 5 хвилин на повітря. Маленькі дії повертають відчуття контролю.4. Уяви, що ти — свій найкращий другЩо б ти сказав людині, яка почувається так, як ти? Теплі слова? Обійми? А тепер скажи це собі. Ти заслуговуєш на співчуття не менше, ніж інші.5. Обмеж споживання інформаціїНовини, повідомлення, соціальні мережі — усе це може погіршити внутрішній стан. Дозволь собі «інформаційний відпочинок».6. Пам’ятай: це пройдеЖодна емоція не є вічною. Як хмари пливуть небом, так і твій стан зміниться. Дай собі час.Турбота про себе — це не розкіш, а необхідність. Іноді вона виглядає як чай з медом, іноді — як «ні» зайвим справам. Слухай себе. Підтримуй себе. І пам’ятай — ти не сам.Якщо хочеш — поділися в коментарях: що працює для тебе, коли світ шумить надто голосно?!джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці. 

Сьогодні 12 Швата 5786 року, канун суботи Бешалах.📌 13 Швата 5702 року з цього світу відійшла ребецен Штерна-Сара — дружина Ребе Рашаба і мама Ребе Раяца.Айом ЙомТочний переклад:Розум та натхнення — це два різні світи:світ холодний і врівноважений та світ гарячий і збуджений.Праця людини — поєднати їх в одне ціле.Тоді збудженість перетворюється на прагнення,а розум — на провідника в житті праці й дії.джерело: 📖 Любавицький календар 

🟦 ПІСНЯ МОРЯ І ШЛЯХ ВИЗВОЛЕННЯСіха Ребе до тижневої глави Бешалах🟦 Вихід — не кінець, а початокГлава Бешалах розповідає про момент, який на перший погляд здається вершиною: народ Ізраїлю виходить з Єгипту, звільняється з рабства й бачить чудеса. Та Ребе підкреслює: саме тут починається справжня робота.Єгипет — це не лише географічне місце, а стан «мецарим» — обмежень. Вийти з Єгипту означає розпочати шлях визволення, а не завершити його.🟦 Чому шлях через пустелю?Тора говорить, що Всевишній не повів народ найкоротшою дорогою. Ребе пояснює: свобода, отримана без внутрішньої підготовки, може бути втрачена. Пустеля — це процес виховання, очищення та зміцнення віри.Справжня геула будується поступово, коли людина змінюється зсередини.🟦 Розсічення моря — розкриття прихованого«Кріат Ям Суф» — не лише фізичне чудо. За словами Ребе, це символ розкриття того, що зазвичай приховане. Море уособлює прихованість Б-жественного, суша — відкритість.Коли море розступилося, стало очевидно: навіть у найглибших «водах» світу присутній Всевишній.🟦 Шират а-Ям — пісня моряПісня біля моря — це не просто подяка за спасіння. Ребе зазначає, що вона є прообразом піснеспіву майбутнього Визволення.Тоді співали через чудо, яке вже сталося. У майбутньому ж пісня народжуватиметься з постійного відчуття Б-жественної присутності у світі.🟦 Війна з Амалеком — внутрішня битваАмалек, що з’являється одразу після чудес, символізує холод, сумнів і байдужість. Ребе навчає: чим вищий духовний підйом, тим сильніший опір.Перемога над Амалеком досягається не лише силою, а й зміцненням віри, зв’язку з Ребе та постійністю у служінні.🟦 Урок для нашого поколінняРебе пов’язує Бешалах із нашим часом — поколінням, що стоїть на порозі Геули. Ми вже «вийшли з Єгипту», але все ще йдемо пустелею.Наше завдання — перетворити шлях на пісню: розкривати Б-жественність у повсякденному житті й готувати світ до повного й остаточного Визволення.🟦 Послання тижняНавіть якщо шлях здається довгим — він точний. Кожне випробування відкриває глибину душі.І саме з цього шляху народжується справжня пісня Геули.📖 Любавицький календар 

Йому було 18 років.Його зброєю була пляшка з кислотою.І він урятував 14 000 життів.Париж, 1943 рік.Адольфо Камінський був учнем фарбаря й працював у текстильній майстерні, коли Франція опинилася під окупацією. Він вивчав хімію через тканину: як кислоти взаємодіють із чорнилами, які розчинники виводять пігменти, як колір змінюється на найглибшому рівні.Він ще не знав, що ці знання колись стануть межею між життям і загибеллю для тисяч людей.Коли почалася систематична ідентифікація та депортація євреїв, головним інструментом стала бюрократія.Посвідчення особи. Продовольчі картки. Перепустки.І на документах стояло одне вирішальне слово.Одне слово могло позбавити майбутнього.Опір знайшов Камінського й запитав:чи можна видалити цей штамп, не пошкодивши папір?Це здавалося неможливим.Але Камінський згадав про молочну кислоту — вона могла розчинити потрібні чорнила, не руйнуючи волокна паперу.Це спрацювало.Далі почалася ювелірна робота: нові імена, дати, деталі.Будь-яка помилка могла призвести до трагічних наслідків для багатьох.Його сховали в маленькій мансардній кімнатці.Замовлення надходили без кінця.Десятки, сотні документів.Він працював під тьмяною лампочкою.Пари хімікатів роз’їдали очі.Руки постійно були в чорнилах.І він порахував.30 документів на годину.30 шансів на життя.Він зрозумів: кожна година сну — це втрачений час для тих, хто чекав.Він майже перестав спати.Одного разу стало відомо, що притулок із сотнями дітей під загрозою перевірки.Камінський працював дві доби без зупинки.Поки сили не залишили його.Він заснув на годину.Прокинувшись, він не зупинився.Він продовжив.Діти вижили.На момент визволення Парижа він допоміг урятувати близько 14 000 людей.Він ніколи не брав грошей.Для нього життя не мало ціни.Після війни він жив тихо, став фотографом і майже ні з ким не ділився своєю історією.Лише наприкінці життя світ дізнався:Героїзм не завжди гучний.Мужність не завжди озброєна.Іноді достатньо знань, переконаності й відмови здатися.Адольфо Камінський помер у 2023 році у віці 97 років.Його спадщина —це люди, які живуть,бо один підліток вирішив,що їхнє життя важливіше за сон.

📌15 швата 5612 року (5 лютого 1852 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нехем'ї з Дубровни.Рабі Нехем'я народився також 15 швата 5548 (1788) року і був зятем рабі Хаїма-Авраѓама, сина Алтер ребе. Він був учнем Алтер ребе, одним з найбільших хасидів Мітелер ребе і напарником по навчанню для третього Любавицького ребе рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах Цедек). Рабі Нехем'я був видатним мудрецем (гаоном), автором книги «Діврей Нехем'я», проте він не бажав використовувати Тору «як мотику» (тобто добувати з її допомогою прожиток) і заробляв на життя виготовленням талесів.📌15 швата 5620 року (24 січня 1788 року) — Початок написання сувою Тори, присвяченого народженню п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера.10 кіслева того року ребецн Рівка побачила уві сні свою матір, ребецн Шейну і свого діда, Мітелера ребе (другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера), які веліли написати сувій Тори, щоб народився хороший син, а дід попросив назвати дитину його ім'ям. Ребецн Рівка розповіла про свій сон чоловікові, рабі Шмуелю (майбутньому четвертому Любавицькому ребе, ребе Маѓарашу), і вони вирішили написати сувій Тори.Початок роботи довелося відкласти: ребе Маѓараш хотів, щоб сойфер (переписувач Тори) використовував для сувою клаф (пергамент) найвищого рівня кошерності, але дістати його було нелегко. Коли ж це було зроблено, батько ребе Маѓараша, третій Любавчицький ребе Цемах Цедек (рабі Менахем-Мендл) наказав, щоб сувій писався без зайвої уваги, лише в присутності його синів. Написання сувою було завершено 14 хешвана наступного року, в кімнаті ребе Цемах ЦедекаНародженого хлопчика назвали Шолом-Дов-Бер і, з часом, він очолив Хабад, ставши п'ятим Любавицьким ребе (ребе Рашаб).📌15 швата 5700 року (25 січня 1940 року) — Рабі Леві-Іцхак, батько Ребе, вийшов з в'язниці і був відправлений на заслання в селище Чілі.Протягом місяця рабі Леві-Іцхак їхав у «столипінському» вагоні з єкатеринославської в'язниці до Алма-Ати, причому ні виснажлива дорога, ні переповнені вагони з нелюдськими умовами не заважали рабі Леві-Іцхаку так, як відсутність води для ранкового обмивання рук (11 днів води не вистачало навіть для пиття, але рабі Лейві-Іцхок, який не поступався жодною деталлю єврейського закону, навіть перебуваючи в такому важкому становищі, використовував цю воду лише для миття рук).📌15 швата потяг досяг кінцевої станції і після 10 місяців в'язниці, рабі Леві-Іцхак вперше відчув себе людиною. Однак відразу ж після прибуття на місце вони були відправлені у віддалені райони Казахстану, де їм належало тягнути роки заслання. Рабі Леві-Іцхак був відправлений у найвіддаленіше місце — селище Чілі.джерело: chabad.odessa