Кожна людина приходить у світ зі своїми рисами характеру й особливостями емоційної природи. Хтось реагує спокійно, а хтось спалахує миттєво. Але сама по собі сильна емоційність — це не недолік і не вирок. Це частина людського призначення, інструмент, який можна спрямувати на добро. Робота над якостями не означає стати кимось іншим — лише точніше використовувати ті сили, які закладені Всевишнім.Найбільша складність для емоційної людини — вміти помітити момент вибору. Здається, ніби спалах виникає миттєво, без паузи, без жодної можливості зупинитися. Але свобода вибору є завжди — просто цей проміжок може бути дуже коротким, майже невловимим. І завдання полягає не в тому, щоб стати байдужою або невразливою, а в тому, щоб поступово збільшувати цю паузу — хоча б на частку секунди.Перший крок — прийняти свою природу. Це не слабкість, а матеріал для зростання. Кожна людина отримує свої випробування: комусь дається терпіння, комусь — уміння сперечатися, а комусь — сильне серце, що бурхливо реагує на будь-яку несправедливість. Але саме в цих рисах прихована велика сила. Емоційність може стати джерелом співчуття, енергії, здатності захищати інших — якщо навчитися керувати нею.Другий крок — заздалегідь готуватися до ситуацій, у яких емоції зазвичай беруть верх. Попередньо продуманий короткий «стоп-сигнал» — фраза, дихання, внутрішній жест — допомагає в напружений момент підключити розум. Це не скасовує почуттів, але дає ту саму маленьку паузу, в якій і народжується вибір.Третій крок — працювати з самооцінкою. Часто спалахи виникають не від гніву як такого, а від відчуття загрози, болю, сорому чи страху бути незрозумілою. Усвідомлення цих внутрішніх джерел робить реакцію менш автоматичною.І найважливіше — шлях самовдосконалення не має перетворюватися на самозвинувачення. Всевишній не очікує, що людина за один день змінить свій характер. Він хоче від нас щирого зусилля, руху вперед, навіть якщо кроки маленькі. Зупинка на частку секунди, стримана фраза, м’якший тон — це вже перемоги.Емоційність можна виправляти, але не викорінювати. А вміння помічати момент вибору приходить поступово — через терпіння до себе, усвідомленість і віру в те, що зростання можливе завжди.джерело:https://toldot.com/

Запрошуємо на відкриття нової експозиції, присвяченої 75-річчю Бориса Когана — художника тонких тіней і глибоких смислів.У галереї «Скрипаль на даху» оживуть роботи майстра різних років — мов тихі голоси часу, що промовляють до серця кожного, хто здатен слухати.Відкриття виставки відбудеться 4 грудня о 18:00.Адреса: Київ, вул. Шота Руставелі, 13.Приходьте, щоб торкнутися мистецтва, яке зберігає людську ніжність навіть у найтемніших барвах.

📖 Любавичський календар🗓 13 кислева 5746 року — день, коли суд постановив: «Ребе не свідчить»Під час судового процесу щодо книг опоненти намагалися домогтися, щоб Ребе особисто дав свідчення в суді — крок, який відкрив би їм можливість ставити зухвалі та принизливі запитання про його лідерство й статус.День оголошення рішення, 13 кислева, у 770 був проголошений днем посту та читання Тегілім. З самого ранку зал був наповнений хасидами й учнями єшив — напруга стояла у повітрі.Адвокати Ребе заявили в суді, що він є духовним лідером руху Хабад, а не власником матеріального майна, і тому його особисті свідчення не стосуються суті справи.Особливу роль відіграв доктор Вайс, лікар Ребе, який засвідчив, що після тяжкого інфаркту, перенесеного Ребе у 1977 році, сильні емоційні потрясіння можуть бути небезпечними для його здоров’я.Переказують, що в ті дні Ребе сказав:«Потрібно думати про те, як такі речі сприймуть учні єшив…»І ось — опівдні пролунало рішення федерального суду:«Ребе не свідчить» — Ребе не зобов’язаний давати показання.Новина миттєво досягла 770, де спалахнула велика радість. Увечері раб Аврам Шемтов провів тривалий фарбренген з учнями єшив — усі відчували, що це перший крок до перемоги «Дідан нотцах».Через рік з’явився рядок:«Хай дізнаються всі мешканці світу, що сталося 13 кислева»,який став символом величі тих днів.Того ж дня адвокати розмовляли з Ребе близько двох годин у будівлі бібліотеки. Ребе наголосив, що щодо Ребе Раяца не може бути поняття спадкування, «адже він перебуває з нами».Також він сказав адвокатам діяти не як хасиди, а як юристи, додавши:«Але щоб Хабад переміг — згідно з вашим власним переконанням».джерело: https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

Питання про таланти, дані людині, особливо яскраво постає тоді, коли йдеться про дари, пов’язані з мистецтвом: танцем, співом, сценою. Інколи здається, що можливості, які відкриває сучасна культура, суперечать єврейському закону. І тоді виникає природне запитання: якщо Всевишній наділив жінку винятковим талантом — навіщо? Яка мета дару, який, на перший погляд, важко вписати в межі Галахи?У юдаїзмі талант не є випадковістю. Кожен дар — це частина завдання людини в цьому світі, інструмент зв’язку з Творцем. Але Тора навчає: інструмент завжди служить меті, а не навпаки. Навіть найяскравіші здібності не звільняють людину від духовних орієнтирів, а навпаки — допомагають розкрити глибину, яка проявляється саме всередині цих меж. Обмеження не знищує талант — воно його спрямовує, надає йому нового сенсу.Історія знає безліч жінок, чиї здібності сяяли в різних галузях — літературі, мистецтві, освіті, громадській діяльності. Їхній вплив виявлявся не лише публічно, а й тихо — усередині громади, у праці з дітьми, у передачі цінностей, у творенні миру в домі. Юдаїзм не закриває жінці шлях до творчості — він лише пропонує простір, де творчість служить не зовнішній славі, а духовній глибині.Танець, голос, сценічне самовираження — усе це може бути використане так, щоб надихати інших жінок, створювати освітні та культурні проєкти, розвивати дівчат, зміцнювати їхню ідентичність і впевненість. Жіночі колективи, навчальні програми, терапевтичні практики через рух або музику — це не менш значуще, ніж велика сцена, а вплив часто буває набагато глибшим.Важливо також розуміти: публічний успіх не завжди дорівнює внутрішньому благополуччю. Життя в мистецтві потребує великих жертв, і не всі вони відповідають тому, що Тора вважає справжнім щастям. Іноді відмова від частини можливостей — не втрата, а шлях до цілісностіКоли Всевишній дає талант, Він дає й шлях його розкриття. Навіть якщо цей шлях не збігається зі звичними уявленнями про кар’єру. У кожного дару є своє єврейське застосування — можливо, менш помітне для світу, але значно вагоміше з погляду вічності.Тора не відбирає таланти. Вона робить їх осмисленими. І коли людина спрямовує свій дар туди, де він стає частиною її духовної місії, талант не зменшується — він починає світити по-справжньому.джерело: toldot.com

У Торі (глава Лех Леха 14:18–20) сказано, що Малкі-Цедек, який виконував функції священика, зустрів Авраама після війни з хлібом і вином. Потім він благословив Авраама та Всевишнього:«І Малкі-Цедек, цар Шалему, виніс хліб і вино. А був він священик Б-га Всевишнього. І благословив Аврама, і сказав: благословен Аврам від Б-га Всевишнього, Володаря неба й землі; і благословен Б-г Всевишній, який передав ворогів твоїх у руку твою…»Однак Гмара (Недарім 32б) каже, що за цей, на перший погляд шляхетний, вчинок Малкі-Цедека спіткало тяжке покарання — його нащадкам не було дано служити коенами. Чому? Бо він спочатку благословив Авраама, а потім лише Всевишнього. Неприпустимо благословляти раба раніше за його Господина. Малкі-Цедек, як священик, мав би це розуміти.Один із видатних мудреців, автор книги «Сде Хемед» (Асфат дінім, Брахот 1:45), наводить цікаве зауваження, яке безпосередньо стосується нашого питання.Він пише: деякі галахічні авторитети вважають, що необхідно спершу вимовити благословення на спиртний напій, який збираються пити, потім трохи відпити — щоб не було великої паузи між благословенням і вживанням, — а вже потім сказати одне одному: «лехаїм».Так потрібно робити, щоб уникнути помилки Малкі-Цедека: якщо спочатку сказати «лехаїм», а потім — благословення на вино, виходить, що спершу благословляють «раба», а вже тоді — Господина. Це подано також у книгах «Каф а-Хаїм» (Орах Хаїм 175:55) і «Мікрей Кодеш» (Ямім Нораїм 7; раб Цві-Песах Франк, 1873–1960).Крім того, якщо людина спершу трохи скуштує напою і відчує задоволення, то зможе благословити інших із більшою внутрішньою зосередженістю.Нагадаємо: Іцхак перед тим, як благословити Ейсава, попросив його приготувати особливу страву.джерело: toldot.com

Головний рабин України та Києва Моше Реувен Асман вшанував пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років на церемонії відкриття пам’ятника в самому серці Єрусалима.Разом із Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарасом Качкою, Заступницею Керівника Офісу Президента України Іриною Мудрою та Послом України в Ізраїлі Євгеном Корнійчуком було віддано шану мільйонам невинно загиблих Українців, заморених голодом злочинною радянською владою.На церемонії були присутні політичні й громадські діячі, а також депутати Кнесету.Під час промови рабин подякував народу Ізраїлю за солідарність і здатність чути чужий біль.У Єрусалимі — в незмінній столиці нашого народу — він возніс молитву за душі невинно убієнних та за справедливий Мир, який так потребує сьогодні Україна.

19 кислева — це особливий день, коли ми згадуємо визволення Алтер Ребе та народження хасидського світла, яке й досі зігріває наш народ.Запрошуємо долучитися до спільного святкування в теплій атмосфері нашої громади.Час: 18:00Дата: 19 кислева / 8 грудняМісце: Центральна синагога Києвавул. Шота Руставелі, 13кафе «Бейт Йегуда»Попередній запис обов’язковий  за телефоном: +38 (097) 727 19 06 — Мойше  

Громада з глибоким болем і водночас гордістю повідомляє: Матітьягу (Антона) Самборського, сина Головного рабина Моше Реувена Асмана, який загинув, захищаючи Україну, посмертно нагороджено Орденом Героя.Представник 46-ї бригади, у якій служив Матітьягу, розповів про його подвиг: він залишився сам на позиції, віч-на-віч із ворогом, щоб урятувати побратимів і зберегти надзвичайно важливе військове обладнання. Це вчинок людини, яка ставить життя інших вище за власне.Для нашої громади це велика честь і світла гордість — знати, що серед нас зростав справжній Герой, чия відвага стала гордістю не лише Єврейського народу, а й усієї України.Вічна памʼять Герою. Його світло не згасає. відео нагородження: https://www.facebook.com/share/v/17XFStFWUb/?mibextid=wwXIfr

18 кіслева 4998 року (7 грудня 1237 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама Маймуні.Народжений у 1185 році рабі Авраѓам Маймуні ѓа-Нагід, також відомий як «Авраѓам бен ѓа-Рамбам», був сином великого мудреця Рамбама (рабі Моше бен Маймон) і вже в 19-річному віці, слідом за батьком, очолив єврейську громаду міста Фостат (стара частина Каїра). Його перу належить безліч коментарів і респонсів (відповідей на питання щодо єврейського законодавства), в яких він захищає і розвиває погляди батька.18 кіслева 5572 року (4 грудня 1811 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Боруха бен Єхіеля з Меджибожа.Рабі Борух народився в 1753 році. Його батьком був рабі Єхіель Ашкеназі, а матір'ю — ребецн Адель, дочка засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това.Рабі Борух був рабином у Тульчині, а потім повернувся до рідного Меджибожа, де й очолив хасидський рух, що мав безліч прихильників і послідовників. При «дворі» рабі Боруха жив знаменитий дотепник, «єврейський Ходжа Насреддін», Гершеле Острополер.18 кіслева 5637 року (4 грудня 1876 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Іцхака з Овруча.Рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) народився в Любавичах і був п'ятим сином третього Любавицького ребе Цемах-Цедека. Його дружиною стала ребецн Хана — дочка рабі Якова-Ісраеля з Черкас і ребецн Двори-Леї (дочка Мітелера ребе) і після весілля, за наполяганням тестя, вони оселилися у нього. У віці 36 років, ще за життя батька, рабі Йосеф-Іцхак оселився в містечку Овруч, де став керівником хасидського руху.Дочкою рабі Йосефа-Іцхака була ребецн Стерна-Сара, яка згодом стала дружиною п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера. Її син рабі Йосеф-Іцхак (шостий Любавицький ребе, також відомий під акронімом «ребе Раяц») отримав своє ім'я на честь дідуся.джерело: 

*19 кіслева 5533 року (15 грудня 1772 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Дов-Бера з Межерича (Межерицького магіда).Коли юному Дов-Беру було п'ять років, у будинку батьків сталася пожежа. Малюк спробував втішити плачучу маму, що мовляв не варто так сумувати за втраченим майном, на що мати відповіла, що вона сумує не через втрачене майно, а через те, що зникли документи, які підтверджують, що їхня родина походить від знаменитого мудреця Талмуда рабі Йоханана ѓа-Сандлара (Йоханана-взуттєвика) — прямого нащадка царя Давида. І тоді маленький Дов-Бер сказав: «Не плач, мамо, я постараюся зробити так, щоб наш рід знову прославився».Хлопчик дотримав слова. Знавець Тори і Кабали рабі Дов-Бер був відомий під ім'ям «Магід» (проповідник, оратор), оскільки довгий час обіймав посаду Магіда в Кореці, Рівному і Межеричі. Він був наступником засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това і очолив рух після його відходу з цього світу в 1760 році. За час його керівництва рухом (з 1761 року по 1772 рік) «широка річка» хасидизму перетворилася на «дельту річки з безліччю рукавів».Серед його учнів були рабі Шмельке з Нікольсбурга і його брат рабі Пінхас з Франкфурта, рабі Леві-Іцхак з Бердичева, рабі Менахем-Нахум з Чорнобиля, рабі Шнеур-Залман з Ляд (Алтер ребе), рабі Ноам-Елімелех з Ліженська і його брат рабі Мешуллам-Зуся з Аніполя, рабі Зеев-Вольф з Житомира, рабі Шломо з Карліна, рабі Менахем-Мендл з Вітебська і багато-багато інших. Учні Магіда створили понад 150 напрямків хасидизму — гурський, коцький, любавицький, чорнобильський, вижницький, слонімський...Рабі Дов-Бер пішов з цього світу в українському містечку Аніполь, де і був похований. Його єдиний син рабі Авраѓам ѓа-Малах (Ангел) став дідусем рабі Ісраеля Фрідмана з Ружина (Ружинський ребе).*19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) — Звільнення Алтер ребе з ув'язнення. «Новий рік хасидизму».Заарештований за неправдивим доносом рабі Шнеур-Залман був доставлений до Петербурга. Його помістили в Петропавлівську фортецю, в казематах якої він пробув 53 дні (перші три тижні він перебував у камері для «бунтівників проти влади», оскільки основним пунктом звинувачення був збір грошей для турецького султана, але пізніше його перевели в камеру з більш м'якими умовами утримання).Весь цей час Таємна рада вивчала матеріали справи «секти Залмана Боруховича», причому допити Алтер ребе відбувалися не в фортеці, а в канцелярії Таємної ради, на іншому березі Неви (ребе щоразу перевозили туди на човні).У допитах брали участь міністри і один раз навіть сам імператор. Йому сподобалися відповіді ребе і 19 кислева з'явилося рішення про його звільнення. З хасидів були зняті всі звинувачення, а їхнім противникам заборонялося чинити їм будь-які перешкоди в їхній діяльності. Цей день називають «Новим роком хасидизму».*19 кіслева 5559 року (27 листопада 1798 року) — День народження ребецн Менухи-Рохл.У день звільнення Алтер ребе у нього народилася онука — дочка його сина рабі Дов-Бера (Мітелер ребе) і ребецн Шейни. Дівчинка отримала ім'я Менуха-Рохл («Менуха» означає «спокій», а Рохл — ім'я померлої в юності дочки Алтер ребе)Ребецн Менуха-Рохл дуже хотіла жити в Ерец-Ісраель і в 1845 році вона переїхала туди разом з чоловіком. Рабі Яаков Слонім був главою хасидів, що жили в Хевроні, а після того, як він пішов з цього світу, його вдова, яка прославилася своєю скромністю, благочестям і знаннями, стала «матір'ю» хевронської хасидської громади.джерело: chabad.odessa

📌20 кіслева 3414 року (347 рік до н. е.) — Виступ пророка Езри на зборах в Єрусалимі.Пророк Езра був главою Сангедріну і лідером єврейського народу часів повернення з вавилонського вигнання і будівництва Другого Храму. Цього дня Езра виступив в Єрусалимі на загальних зборах із закликом дотримуватися законів Тори і не послаблювати зусиль з її вивчення. Крім того, Езра зобов'язав усіх євреїв, які взяли за дружин представниць інших народів, розлучитися з ними (тут слід розуміти, що мова йде про жінок, які не відмовилися від поклоніння язичницьким ідолам)📌20 кіслева 5557 року (20 грудня 1796 року) — Вперше надрукована книга «Танія».«Танія» — одна з найпоширеніших книг світу, а вже за кількістю місць друку їй взагалі важко знайти конкурента, адже «Танію» друкували на воді, в повітрі і в найрізноманітніших місцях Землі — навіть в Іраку часів правління Саддама Хусейна і в Рамаллі, столиці Палестинської автономії.«Танія», також відома під назвою «Лікутей амарім» (її ще називають «Торою хасидизму»), є головною працею Алтер ребе. Рабі Шнеур-Залман писав її 20 років, і лише переконавшись у тому, що всі помилки виправлені, дозволив її поширювати. Однак, в результаті тисяч переписувань в книгу вкралися неточності і Алтер ребе направив спеціальних посланців до рабі Йеѓуде-Лейбу Клейну і рабі Зусе з Аніполя для того, щоб обговорити з ними можливість друку «Танії».У вересні 1796 року Алтер ребе віддав текст до славутської друкарні рабі Меїра Шапіро, домовившись, що той закінчить роботу до грудня (початок кислева) і вивчення «Танії» можна буде почати 19 кислева, в день відходу з цього світу Межерицького магіда.Однак 19 кіслева «Танії» все ще не було, що дуже засмутило Алтер ребе. Тільки 26 кіслева, на другий день Хануки, спеціальний гінцець привіз зі Славути 200 перших примірників «Танії», що вийшли з друку 20 кіслева.У радянських релігійних євреїв-відмовників існував свій жаргон, покликаний збити з пантелику КДБ-стів. На цьому сленгу вивчення «Танії» називалося «прогулянкою з Танечкою». Зараз щоденні «прогулянки з Танечкою» здійснюють десятки тисяч євреїв, а за традицією, новий річний цикл «прогулянок» починається 19 кислева, як і хотів Алтер ребе.📌20 кіслева 5559 року (28 листопада 1797 року) — Завершення звільнення Алтер ребе.Коли Алтера ребе запитали, куди його відправити після звільнення, він сказав, що хоче відправитися в будинок хасида Мордехая Леплера. Але в тому ж будинку, на першому поверсі, жив затятий противник хасидизму (міснагед), один із складачів доносу, за яким ребе ув'язнили. І Алтер ребе помилково доставили до нього додому.Побачивши Алтер ребе, міснагед злякався, але все ж запропонував присісти. Він наказав поставити самовар, сам помив тарілку і зав'язав з ребе розмову, заявивши: «Ви вважаєте, що вже перемогли, але нехай буде вам відомо, що коли ви потрапили зараз до мене, то не вийдете звідси, поки не підпишете, що ви скасовуєте новий порядок молитви, введений вами, та інші нововведення, яких не дотримувалися наші батьки. Чого вам не вистачало в тому, що кажуть «нааріцох», а не «кесер»?…»Тим часом хасиди, які весь день чекали на прибуття ребе, почали хвилюватися — може чутки про звільнення, як і казали міснагдім, неправдиві? І вони вирушили до сусіда Леплера.Добравшись до мети, хасиди почули з-за дверей: «Нааріцох» вам не сподобалося, тільки «кесер»?!» і зрозуміли, що ребе помилково привели сюди. Побачивши хасидів, міснагед злякався. Мордехай Леплер хотів вдарити миснагеда, але Алтер ребе велів йому нічого не робити. «Що ви робите тут, ребе? — сказав рабі Мордехай. — Ідіть з наметів цих людей!». Але Алтер ребе сказав, що треба віддати честь тим, хто його прийняв, випив склянку окропу і разом з рабі Мордехаєм пішов. «Ти в прямому сенсі дав мені життя! — сказав він своєму хасиду. — І повір мені, що всі дні, поки я сидів у в'язниці, мені не було так важко, як протягом тих трьох годин, що я був у будинку цього міснагеда». дерело: chabad.odessa

📌21 кіслева 2313 року (1448 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу Шимона бен Яакова.Шимон був другим сином нашого праотця Яакова і праматері Леї та другим у загальному списку синів Яакова. У роки перебування в Єгипті, після смерті первістка Яакова — Реувена, Шимон очолював єврейський народ.Саме Шимон і його молодший брат Леві заступилися за зганьблену честь своєї сестри Діни і помстилися жителям міста Шхем (тоді юним месникам було 14 і 13 років!). Після першого візиту синів Яакова до Єгипту Шимон залишився в цій країні як заручник, в той час як інші брати вирушили до Кнаану за братом, що залишився (Біньяміном). Коментатори пояснюють це тим, що свого часу саме Шимон запропонував вбити Йосипа, ну і крім того, пам'ятаючи про можливості братів, Йосеф постарався розділити Шимона і Леві... Саме з цієї ж причини представники колін Шимона і Леві були розсіяні по Ерец-Ісраель. Плем'я Леві взагалі не отримало своєї частки і займалося служінням Всевишньому, а плем'я Шимона хоч і мало частку серед земель племені Єгуди (на південному заході країни, до їх володінь входила, зокрема, Беер-Шева), але серед його представників було безліч меламедів (вчителів) і бідняків — і ті, і інші в пошуках заробітку і прожитку мандрували по Ерец-ІсраельШимон пішов з цього світу у віці 120 років і був похований разом зі своїм молодшим братом Леві в місті Масада.У книзі «Ялкут Шимоні» сказано, що з коліна Шимона не вийшов жоден суддя або цар Ізраїлю через те, що сталося в пустелі гріх глави коліна Зімрі бен Салу (його приклад підштовхнув народ до вступу в заборонені зв'язки з моавитянками, що викликало мор серед євреїв).📌21 кіслева 5705 року (6 грудня 1944 року) — Порятунок Сатмарського ребе.Глава сатмарських хасидів рабі Йоель Тейтельбаум (1887-1979) був врятований серед 1368 інших євреїв з нацистського концтабору Берген-Бельзен. Операцією з порятунку керував глава сіоністської організації Угорщини Рудольф Кастнер (29 ава йому вдалося врятувати ще 1686 євреїв). Вже після війни в Ізраїлі розгорівся скандал, т.зв. «справа Кастнера». Уцілілі в Голокості угорські євреї звинувачували його в тому, що він врятував три тисячі людей в обмін на життя сотень тисяч інших (Кастнер вмовив євреїв Будапешта не чинити опір при депортації їх до «таборів смерті», а натомість йому дозволили вивезти кілька тисяч видатних діячів єврейської громади та сіоністського руху). Судді не змогли винести однозначний вердикт, а Кастнер був убитий одним з угорських євреїв.Але, так чи інакше, рабі Йоель був врятований, а сатмарські хасиди відзначають 21 кіслева як своєрідний День Подяки. джерело: chabad.odessa