*2 тевета 5317 року (29 грудня 1856 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яакова-Кулі Слоніма.Батько рабі Яакова, рабі Залман Рейзліс, був одним з найвидатніших учнів Алтер ребе, але його теща, ребецн Рейзл зі Шклова — поважна і шанована жінка, була запеклою противницею Алтер ребе. Коли їй стало відомо, що два її зятя (в т.ч. і рабі Залман) стали хасидами, вона почала з усіх сил переслідувати їх.Втім, коли її дочка (дружина рабі Залмана) мала народжувати і її життя опинилося в небезпеці, ребецн Рейзл звернулася за благословенням (брахою) саме до Алтер ребе. Ребе погодився дати браху, якщо жінка припинить переслідувати своїх зятів. Та пообіцяла, і у її дочки народився син, якого назвали Яаков-Кулі.Дружиною рабі Яакова була ребецн Менуха-Рохл, дочка Мітелер ребе (онука Алтер ребе). У 1844 році вони переїхали на Святу землю, в місто Хеврон, де рабі Яаков очолив громаду міста.Похований рабі Яаков на Оливній горі в Єрусалимі.*2 тевета 5700 року (14 грудня 1939 року) — Шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) вирвався з окупованої Польщі.У вересні 1939 року почалася Друга світова війна і ребе Раяц, залишивши Отвоцьк, прибув до Варшави. Звідти він мав намір перебратися до Риги, але військовий стан змусив його затриматися на три місяці.На той час США ще не брали участі у війні, а Німеччина прагнула підтримувати з ними мирні відносини, тому зусилля з визволення Ребе спрямовувалися через німецьке представництво в США. Німецькі офіцери кілька разів відвідували будинок, де переховувався ребе, але мешканці будинку відповідали, що такого тут не проживає. Для чого шукають ребе Раяца стало відомо лише через кілька днів.Шлях до Латвії лежав через Берлін і, щоб уникнути нападу німців на людей з бородами і пейсами, один єврей, який служив у німецькій армії в роки Першої світової війни, одягнув німецьку форму, надів усі медалі та відзнаки, отримані ним, і вирушив у якості супроводжуючого.У Берліні Ребе з родиною провели шабат, а наступного дня представники Латвії відвезли їх до Риги.джерело: chabad.odessa

4 тевета 5640 року (19 грудня 1879 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляда.Рабі Хаїм-Шнеур-Залман (також відомий під акронімом Рахшаз) був третім сином третього Лббавіцького ребе Цемах-Цедека. Він народився в Любавичах через рік після відходу з цього світу свого прадідуся — Алтер ребе і був названий на його честь (додаткове ім'я Хаїм він отримав у дитинстві, під час хвороби).Після відходу з життя його батька, ребе Цемах-Цедека, він ще три роки залишався в Любавичах, після чого переїхав до Ляд, де став главою Лядської гілки хабадського хасидизму і залишався ним 11 років. джерело: chabad.odessa

*5 тевета 5293 року (3 грудня 1532 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шломо Молхо.Рабі Шломо народився в 1500 році в Лісабоні, в родині португальських маранів (хрещених євреїв, які таємно зберегли вірність іудаїзму) і носив ім'я Діогу Піріш. Він отримав світську освіту і у віці 21 року був призначений секретарем королівської ради Португалії. В результаті зустрічі з Давидом Реувені в 1525 році, всупереч порадам останнього, Діогу Піріш здійснив обрізання і прийняв єврейське ім'я, через що обоє були змушені втекти з країни. У грецьких Салоніках Молхо вивчав Каббалу і познайомився з творцем «Шулхан Аруха» рабі Йосефом Каро.У 1529 році через донос, в якому говорилося, що він, повернувшись до іудаїзму марран, Молхо був змушений втекти до Риму, де увійшов у довіру до папи Климента VII, який видав йому охоронну грамоту від інквізиції.У 1532 році рабі Молхо разом з Давидом Реувені з'явилися в Регенсбурзі до імператора Карла V. За його наказом Молхо був заарештований і, за відмову зректися своїх переконань і прийняти християнство, був спалений на вогнищі, зробивши тим самим кідуш ѓа-Шем.*5 тевета 5676 року (9 грудня 1915 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая-Довбера Слоніма.Рабі Мордехай-Довбер був сином рабі Яакова Слоніма і ребецн Менухи-Рохл (відповідно, онуком Мітелер ребе). Він народився в Любавичах і у віці п'яти років разом з батьками переїхав до Ерец-Ісраель, в місто Хеврон. Ставши дорослим, рабі Мордехай-Довбер очолював хабадське об'єднання в Ерец-Ісраель і багато разів приїжджав до Любавичів, особливо близько спілкуючись з п'ятим Любавицьким ребе рабі Шолом-Дов-Бером (ребе Рашаб).Звертаючись до рабі Мордехая, ребе Рашаб називав його «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай приїхав до Любавичів, рабі Рашаб, син тодішнього Ребе, рабі Шмуеля (ребе Маѓараш), проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх ребе (рабі Мордехай чув їх від своєї мами. Одного разу ребе Маѓараш теж послухав ці розповіді і вони так сподобалися йому, що він сказав синові: «запроси його до себе зятем за стіл» (У ті часи багаті євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов'язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість вчитися далі. Відповідно, фраза про «запрошення зятем за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку сім'ю). Так рабі Мордехай став для ребе Рашаба «зятем».Похований рабі Мордехай в Хевроні, поруч з могилою матері.джерело: chabad.odessa

*7 тевета 5540 року (16 грудня 1779 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві бен Ісраель Баал Шем-Тов.Діти рабі Баал Шем-Това — син Цві та дочка Адель (Ѓодл) народилися, коли рабі Ісраель Баал Шем-Тов та його дружина (сестра рабі Авраѓама-Гершона Кутовера) жили в Бродах. Саме батько та дядько стали вчителями юного Цвікі.Рабі Цві ніколи не підкреслював свого походження, але, як і його батько, гаряче любив євреїв (аѓават Ісраель) і всіляко допомагав їм уникнути неприємностей і небезпек. Так само як і батько, він майже всі гроші витрачав на благодійність, при цьому публічно не афішуючи своєї діяльності. Його сини відомі нам як рабі Аѓарон з Титова і рабі Дов з Ольнова.Після відходу з цього світу батька рабі Цві протягом року очолював хасидський рух, але в перший же йорцайт Баал Шем-Това передав кермо влади рабі Дов-Беру з Межерича (Межеричському магіду).Рабі Цві похований в Меджибожі, поруч зі своїм батьком.

Частина перша: від Алтер Ребе до покоління Рашаба✨ Від самого початку хасидизму книга була не просто «підручником». Вона ставала джерелом світла, життя й духовної спадкоємності.Кожне покоління Любавицьких Ребе збирало навколо себе не лише хасидів, а й бібліотеку — зібрання книг і рукописів, що відображало їхній внутрішній світ, шлях служіння та історичну місію.🔹 Алтер РебеРаббі Шнеур-Залман із Ляд📚 Відомо, що Алтер Ребе мав бібліотеку з кількох сотень книг — надзвичайна рідкість для Росії кінця XVIII століття.У 1798 році, під час його арешту, з дому було вилучено близько ста томів: влада перевіряла, чи не містять вони «небезпечних для держави» ідей. Хасидські книги розглядалися як потенційна загроза Російській імперії.🔥 В останні роки життя Алтер Ребе пережив два важкі удари.У 1810 році пожежа знищила частину бібліотеки, включно з власноручними рукописами «Шулхан Арух».А в 1812 році, рятуючись від наполеонівського нашестя, він був змушений залишити книги й рукописи, які так і не вдалося повернути.🔹 Міттелер РебеРаббі Дов-Бер📖 Переїхавши до Любавичів, Міттелер Ребе збудував дім, синагогу та заснував нову бібліотеку.Після обшуку 1826 року в офіційних документах було зафіксовано: у його володінні знаходилося 611 томів. За мірками того часу це було зібрання, співставне з «національною бібліотекою» в мініатюрі.🔹 Цемах Цедек📚 Саме за часів Цемах Цедек бібліотека почала стрімко зростати. Він збирав не лише хасидські праці та рукописи, а й книги з усіх галузей єврейської мудрості — Галахи, Кабали, філософії та Талмуду. Від цього періоду бібліотека вже була справжньою скарбницею знань.🔥 Однак і вона не уникла випробувань. Кілька пожеж у Любавичах знищили частину книг, а після кончини Цемах Цедека частину зібрання було розподілено між спадкоємцями.🔹 Наступні покоління📜 Кожен із наступних Ребе зробив свій внесок: Маараш, Рашаб — у кожного були власні зібрання книг і рукописів, які дбайливо передавалися з покоління в покоління.Історія була немилосердною: війни, пожежі та революції знову й знову ставили під загрозу долю святої бібліотеки. Та завдяки самовідданості Ребе й хасидів зібрання не зникло.📚 Так сформувалася традиція: кожен Любавицький Ребе мав власну бібліотеку, і кожна наступна ставала більшою й багатшою за попередню. Це була не просто колекція книг, а жива ланка передачі Тори й хасидської думки, що поєднала покоління ХАБАДу й підготувала ґрунт для грандіозної бібліотеки, яку ми знаємо сьогодні в 770. джерело: 📖 Любавицький календар

На прикінці шабату, після його завершення, 21 грудня / 1 тевета, ми запалили сьому свічку Хануки у Бабин Яр.У місці, де тиша має пам’ять, а земля знає імена.Світло Хануки тут не гучне — воно стійке.Не виклик — а свідчення.Не жест — а відповідальність пам’ятати й жити.Після завершення шабату святість часу перейшла у будні —і саме тут це світло звучить особливо:пам’ять не гасне, життя триває,а світло знаходить шлях навіть крізь темряву.Ми щиро дякуємо співорганізаторам —в особі директорки Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»,пані Роза Тапанова,а також усім, хто приєднався цього вечора, щоб розділити пам’ять, тишу і світло.Свічку запалив Юхим Якович Капер, батько якого вижив у Бабиному Яру, разом із представником Офісу Головного рабина України Моше Реувена Асмана.Під час заходу гостей привітали директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» , народна депутатка України , Міністр молоді та спорту України , директорка Фонду «Меморіальний центр Голокосту Бабин Яр» , Голова ГО «Асоціація євреїв-колишніх в’язнів гетто і нацистських концентраційних таборів» Борис Забарко. У заході також взяли участь представники дипломатичних місій.Пам’ятаємо. Несемо світло. Живемо.

Частина 2Бібліотека за Раяца та нашого Ребе✨ Якщо в перших поколіннях Любавицьких Ребе бібліотека була передусім «душею дому», то за Ребе Раяца (рабі Йосефа-Іцхака), а згодом — за нашого Ребе, вона стала серцем і центром усього руху ХаБаД. 🔹 Початок нової бібліотеки📚 У 1920-х роках, після того як комуністична влада в Москві конфіскувала бібліотеку Рашаба, Ребе Раяц почав створювати нову колекцію.У 1925 році він придбав у відомого бібліографа р. Шмуеля Вінера близько 5000 надзвичайно рідкісних томів. Саме вони стали «серцем» майбутньої бібліотеки.✈️ Книги, з якими не розлучаютьсяКоли Ребе Раяца вислали з Радянської Росії, він твердо заявив: без книг не поїде.І сталося справжнє диво — йому дозволили вивезти бібліотеку.Шлях книг був довгим: Рига → Варшава → Америка.💼 Валізи з рукописамиЗбереглася зворушлива історія: у кожній подорожі Ребе Раяц незмінно брав із собою три валізи, наповнені рукописами та святими книгами.Навіть вирушаючи до Ерец-Ісраель, він не розлучався з ними.Це були справжні «скарби у вигнанні».🔥 Порятунок під час війниДруга світова війна стала найважчим випробуванням.Коли нацисти окупували Варшаву, значна частина бібліотеки залишилася там.📦 Частину книг дивом вдалося переправити до Нью-Йорка у 1941 році.⏳ Інша частина вважалася втраченою і була знайдена лише через десятиліття — у 1977 році.🏢 Новий дім у Нью-ЙоркуЗ приїздом Ребе Раяца у 1940 році бібліотека отримала постійний дім — 770 Eastern Parkway.Невдовзі в підвальному приміщенні виділили спеціальну кімнату, і книги зайняли свої місця на полицях, як у справжньому сховищі Тори.📖 Ребе продовжує й розширюєПісля Йуд-Шват 5710 (1950), коли Ребе Раяц відійшов із цього світу, бібліотека перейшла до нашого Ребе.Він перетворив її на світовий центр Тори та хасидської думки.🌍 Ребе надихав хасидів з усього світу надсилати книги — як давні рукописи, так і нові видання.📘 Іноді відбувався обмін: за надіслані книги дарували видання видавництва קה״ת (КЕАТ).🏠 У 1968 році було придбано сусідню будівлю поруч із 770 — спеціально для розміщення стрімко зростаючої колекції.✨ Так бібліотека стала не просто історичним архівом, а живим символом зв’язку Ребе з усім єврейським світом.Це вже було не особисте зібрання книг, а спільний скарб усіх Любавицьких хасидів.джерело:📖 Любавицький календар 

📚 частина 3.«Бібліотека Шнеєрсона» в росії✨ В історії бібліотеки ХАБАДу є особлива глава — сповнена болю й надії. Йдеться про так звану «Бібліотеку Шнеєрсона», яка й досі залишається в росії. 🔹 Як книги опинилися в москві📖 Ще в роки Першої світової війни Ребе Рашаб (раббі Шолом-Довбер) був змушений залишити Любавичі й переїхати до ростова. Щоб урятувати безцінні книги, він відправив бібліотеку на зберігання до москви. Там вони мали дочекатися його повернення.⚠️ Але історія розпорядилася інакше: незабаром вибухнула революція, до влади прийшли більшовики, і всі приватні сховища були націоналізовані. Так свята бібліотека опинилася в руках радянської влади й увійшла до фондів Державної бібліотеки імені леніна. 🔹 Боротьба Ребе Раяца📚 Ребе Раяц, син Рашаба, знову і знову звертався до радянської влади з проханнями та петиціями повернути бібліотеку. Але комуністи були непохитні: книги оголосили "надбанням народу"Відтоді хасиди називали це «підйон швуйїм» — визволення полонених. Адже в їхніх очах святі книги перебували в справжньому галуті (вигнанні). 🔹 Після падіння срср🌍 У 1990-х роках, після розпаду радянського союзу, ХАБАД і уряд США почали активно вимагати повернення бібліотеки. Ребе говорив із особливим болем:> «Це не просто книги. Це іскри святості, які томляться в полоні в чужих».російська влада обіцяла шукати рішення, але на практиці майже нічого не змінилося... 🔹 Що сьогодні🏛️ Сьогодні частина колекції зберігається в російській державній бібліотеці. Інша частина — в Єврейському музеї та Центрі толерантності в москві.📌 Але для ХАБАДу це не вирішує проблему. Адже книги не мають бути музейними експонатами, відірваними від свого справжнього дому — 770 у Брукліні.До сьогодні США та ХАБАД вимагають повернути бібліотеку, але росія продовжує відмовляти. 🔹 Символ незавершеного визволення✨ Ця історія триває вже понад сто років. Для хасидів це символ: поки книги залишаються у вигнанні, сама місія ХАБАДу не завершена.Хасиди по всьому світу вірять: настане час, і святі книги повернуться додому — до бібліотеки **«Оhel Yosef Yitzchak – Lubavitch»** у Нью-Йорку. ⚡️ Отже, «Бібліотека Шнеєрсона» в росії залишається не лише історичним фактом, а й живим болем і надією всього ХАБАДу. ⚖️ На початку 2010-х років справа дійшла до американських судів. Суд у Вашингтоні постановив:**росія зобов’язана повернути бібліотеку Шнеєрсона до США.**Але росія відмовилася. Тоді суд ухвалив безпрецедентне рішення:🇺🇸 за кожен день, поки книги не повернуті, росія має сплачувати штраф — **50 000 доларів на добу (!)**💰 Відтоді ця сума зростає і вже давно перевищила сотні мільйонів доларів. джерело:📖 **Любавицький календар**  

  частина 4, заключна⚖️ Суд за книги✨ В історії ХАБАДу було чимало драматичних сторінок, але одна з найгучніших розгорнулася в Нью-Йорку у 1985–1987 роках. Це була не просто юридична тяганина — а справжня духовна битва: кому належить бібліотека Ребе Раяца — приватним спадкоємцям чи всьому руху?🟨 З чого почалася суперечка📚 Після того як у 1950 році Ребе Раяц (раббі Йосеф-Іцхак) відійшов у вічність, бібліотека залишилася в 770 під опікою «Агудас Хасидей Хабад».Для хасидів це було природно: сам Раяц у листах писав, що бібліотека — не особиста власність, а надбання хасидів.Однак на початку 1985 року його онук Беррі Гур-Аріє заявив, що книги є його приватною спадщиною, і навіть почав продавати томи на аукціонах. Перші книги хасиди були змушені викуповувати за величезні гроші, аби не допустити їх зникнення з бібліотеки. Для хабадників це стало ударом у саме серце: йшлося не про речі, а про святі книги й рукописи, у яких — подих Ребе.🟨 Судова справа⚖️ У 1985 році справа дійшла до американського суду. Процес був незвичайним: у залі звучали не лише юридичні аргументи, а й листи Ребе Раяца, де він чітко писав, що бібліотека — надбання руху ХАБАД.Перед початком слухань у ребецн Хаї-Мушки запитали:«Чия це бібліотека?»Вона відповіла:«Бібліотека належить Ребе,а Ребе належить хасидам».Ці слова стали вирішальними.🙏 Увесь час, поки тривали засідання, хасиди в Нью-Йорку й по всьому світу молилися, читали Тегілім, багато хто тримав пости. Це був справжній «судний день» — і в залі суду, і на Небесах.🟨 Рішення суду — «Дідан Ноцах»🎉 5 тевета 5747 року (1987) суд виніс остаточний вердикт:«Бібліотека належить Агудас Хасидей Хабад».Радість була величезною: хасиди танцювали біля будівлі суду й телефонували друзям по всьому світу.✨ Ребе тоді сказав:«Ці книги не є моїми особистимиі не є чиєюсь приватною власністю.Вони належать усім хасидам —це скарб усього руху».🟨 Наслідки перемоги📚 Одразу після суду Ребе розпочав новий етап — зміцнення й розширення бібліотеки. Він звернувся до хасидів усього світу з проханням надсилати старі видання, рідкісні томи та рукописи.🏛️ У 1989 році розпочалася реконструкція: сусідню будівлю об’єднали з бібліотекою, зробили перехід із 770, створили сучасні приміщення для зберігання та каталогізації.У 1992 році бібліотека відкрилася для дослідників, а в 1994-му було створено виставкову залу для широкої публіки.✨ «Суд за книги» став символом:йшлося не про власність, а про святість і вірність справі Ребе.Відтоді бібліотека живе не як музей,а як живе серце ХАБАДу — відкрите для всього єврейського народу. джерело: 📖 Любавицький календар 

Цього року світло Хануки знову вирушило в дорогу.Представники нашої громади відвідали малі єврейські громади України, щоб особисто привітати зі святом, запалити свічки й розділити радість Хануки поруч — не здалеку, а серцем.Програма «Ханука єднає серця», започаткована багато років тому Моше Реувен Асман, продовжує жити й об’єднувати — громади, людей, покоління.✨ Особливістю цього року стала участь підлітків із проєкту JYK teens.Вони не просто поїхали — вони понесли світло.Ханука — це тепло, присутність і продовження.Для малих громад.Щоб кожен знав: про нього пам’ятають. 

«Дідан Ноцах» буквально означає «наше — перемогло». Це особливий день у хасидській історії, який відзначають 5 тевета.❓Що сталосяУ 1987 році в США завершився судовий процес щодо бібліотеки Любавицьких Ребе. Суд визнав:📚 книги та рукописи належать не приватній особі, а всьому руху ХаБаД.Рішення стало духовною перемогою: знання — не власність одиниці, а спадщина народу.❓Чому це свято книгКнига в юдаїзмі — не предмет, а носій світла.Тора, хасидські тексти, листи Ребе — це ланцюг поколінь.Перемога була не юридичною, а ціннісною: істина перемагає, коли її відкривають усім.❓Як відзначаютьпосилене вивчення Тори та хасидських текстів; книжкові виставки, фарбренгени;підкреслення ідеї: «книга має жити серед людей».❗Сенс дняЯкщо щось належить істині — воно не може бути замкненим.Книги повинні дихати. А знання — йти в світ.«Дідан Ноцах» — це день, коли перемагає пам’ять, слово і світло розуму.