«Нешей у-Бнот ХАБАД» — жіночий рух ХАБАДу«Нешей у-Бнот ХАБАД» (Жінки ХАБАДу) — всесвітня організація, заснована Любавицьким Ребе у 5712 (1952) році, щоб об’єднати єврейських жінок навколо цінностей Тори та хасидизму. Її мета — не лише особистий духовний розвиток, а й активна участь у житті родини, вихованні дітей і зміцненні всієї громади.З часом рух перетворився на широку мережу об’єднань у різних країнах світу. У кожній державі та місті діяльність будується з урахуванням місцевих особливостей, однак спільний напрям залишається незмінним — поширення єврейських традицій, знань і теплої хасидської атмосфери.📜 ВитокиЩе до створення організації існувала ініціатива «Ахот а-Тмімім», заснована попереднім Ребе — Ребе РАЯЦем. Вона стала першою спробою системної роботи серед жінок і заклала підґрунтя майбутнього руху.Згодом Ребе наголосив на потребі окремої структури, яка об’єднає жінок, близьких духу ХАБАДу, і надасть їм можливість діяти разом, підтримуючи одна одну та впливаючи на своє оточення.🏗 Заснування та перші крокиУ листах початку 1950-х років Ребе детально виклав своє бачення: жінки мають регулярно зустрічатися для навчання, вивчати тижневу главу Тори, закони свят і вчення хасидизму, зміцнювати атмосферу єврейського дому. Водночас їм належало вести просвітницьку діяльність — допомагати іншим родинам, поширювати знання про кашрут, закони сімейної чистоти та традиційне виховання.Перший всеізраїльський з’їзд відбувся у Кфар-Хабаді на свято Сукот 5713 року. Тоді було обрано комітет, і організація офіційно розпочала свою діяльність. За вказівкою Ребе керівництво передали самим учасницям, підкреслюючи їхню самостійність і відповідальність.💌 Підхід РебеРебе надавав цій роботі особливого значення і ставився до неї з великою теплотою. Він неодноразово підкреслював, що участь кожної жінки важлива для всієї громади. Відомий випадок, коли на одному з заходів не вистачало місць, і Ребе розпорядився нікого не відмовляти, а знайти спосіб прийняти всіх.Такий підхід — відкритість, турбота й розширення меж — став внутрішнім духом руху.🌍 Діяльність сьогодніСьогодні під егідою «Нешей у-Бнот ХАБАД» відбуваються щорічні з’їзди та зустрічі, освітні програми, лекції й семінари. Організовується допомога родинам після народження дитини, проводяться дні відпочинку й духовного зміцнення, поширюються матеріали до Шабату та набори шабатніх свічок, діють проєкти підготовки до сімейного життя й громадські ініціативи, що об’єднують жінок по всій країні.Ця діяльність поєднує духовність із практичною турботою про щоденні потреби, роблячи традиції живою частиною життя.💡 Значення руху«Нешей у-Бнот ХАБАД» стало важливою опорою хабадського світу. Через жінку формується атмосфера дому, передаються цінності та виховується наступне покоління. Саме тому Ребе бачив у цьому напрямі ключ до зміцнення єврейського життя загалом.Сьогодні рух продовжує цю місію — тихо, послідовно й з великим внутрішнім світлом, впливаючи на тисячі родин у всьому світі. джерелло: 📖 Любавицький календар  

Єврейський календар є ровесником Тори. Разом із даруванням Тори розпочалося життя за її законами — і постала потреба в розкладі, відліку днів, тижнів і місяців. Семиденний тиждень ґрунтується на тому, що світ був створений за Торою протягом шести днів, а сьомий день — Шабат — призначений для відпочинку.Великий Учитель народу, Моше, записав Тору «під диктовку згори», і там чітко сказано:«Цей місяць [є] для вас початком місяців, першим із місяців року» — це сказано в контексті виходу з Єгипту. В іншому уривку зазначено, що цей місяць має бути весняним. Для поєднання цих та інших умов було встановлено відлік місяців і впорядковано календар.Спочатку місяці мали лише числову нумерацію: перший, другий місяць після Виходу з Єгипту, третій — і так до останнього. Місяць, який згодом отримав назву Адар, був дванадцятим від Виходу.Інтрига дванадцятого місяцяМоше блискуче впорався зі створенням календаря. Він став засновником найдавнішого літочислення, що ґрунтувалося на складних обчисленнях, які мудреці передавали з покоління в покоління усно. З часом календар удосконалювався й місяці отримали назви. Спершу — відповідно до сезонів сільськогосподарських робіт, а після повернення з Вавилонського вигнання деякі назви були запозичені звідти. Серед них — і Адар.Сьогодні наш календар є місячно-сонячним. Щоб астрономічна точність узгоджувалася з вимогами Тори, було встановлено повторюваний 19-річний цикл, у якому 7 років є високосними. Звичайний рік має в середньому 354 дні, а у високосному додається 30 днів — утворюється додатковий місяць. Він стає тринадцятим, але вважається місяцем Адар і все одно залишається дванадцятим у відліку від першого весняного місяця — Нісана.Таким чином, у високосному році маємо два місяці в одному: Адар І (алеф) і Адар ІІ (бет). Дослівно слово «високосний» івритом — «меуберет» — означає «вагітний».У цьому «вагітному» році прихований місяць під номером 13. Але не через містичність числа, а через ідею прихованості Творця в світі. Це підтверджує те, що головне свято Адара — Пурім — межує з наступним весняним місяцем Нісан, у якому святкується Песах. Саме тому у високосний рік Пурім відзначають в Адарі ІІ. Це важливий духовний зв’язок «Початку» (Песах) і «Завершення» (Пурім) задуму творіння.Є ще багато деталей і складних розрахунків, але сьогодні існують готові таблиці й календарі, що допомагають орієнтуватися в датах свят, тижневих розділах Тори та дотриманні традицій.Зовнішнє і внутрішнєНа зовнішньому, матеріальному рівні мудреці говорять, що в сприятливий місяць Адар людину може чекати успіх у справах, торгівлі, навіть у судових позовах, якщо це необхідно. До «інтриги» тринадцятого місяця додається й радість любові: гематрія слова אהבה («агава» — любов) дорівнює 13.І взагалі мудреці навчають:«З приходом Адара примножують радість».Додатковий місяць високосного року цю радість ніби подвоює.Усі зовнішні дії мають глибокий внутрішній зміст. 7 Адара в Ізраїлі вшановують пам’ять воїнів, загиблих у війнах, місця поховання яких невідомі. Внутрішній зв’язок у тому, що цього дня помер Моше — і місце його поховання також невідоме.Глибокий сенс прихований і в зовні веселому, без заборон, святкуванні Пуріму — головної події Адара.Головне свято місяця — Пурім5776 рік за єврейським календарем був високосним — із двома місяцями Адар. Пурім відзначали 14 Адара ІІ. Вказівку на те, що порядковим номером місяця залишається дванадцятий, можна знайти в Сувої Естер.Події, пов’язані з указом Амана про знищення євреїв, відбувалися саме в цьому місяці. І визволення народу також сталося у високосний рік — в Адарі ІІ.Якщо на Хануку євреї святкують перемогу над прагненням греків зламати дух і віру в Тору та спадщину предків, то на Пурім — перемогу над «аманами», які прагнуть викорінити фізичне існування народу. Тому це свято зовні розкріпачує тіло: дозволено пити вино, скасовуються багато обмежень. Але звільняючи тіло, єврей має усвідомити, що воно потрібне для виконання волі Всевишнього.Сувій Естер розповідає про боротьбу двох сил із протилежними намірами: сил роз’єднання й ненависті та сили єднання й любові; злого начала (Амана) і доброго (Мордехая) в людині. Без Амана немає Мордехая. Греки й амани посилаються народові Ізраїлю як «випробування на міцність» віри в духовну місію. Фізичне чи духовне знищення позбавляє євреїв можливості виконати Вищий Задум.Аман і Мордехай сьогодніУсі ненависники євреїв — це сили зла, яким обраний народ має протиставити силу єдності. У Сувої немає прямої згадки про Творця, Який обрав Свій народ для реалізації вказівок Тори у світі. Але в трактаті «Мегіла» сказано:«Тоді євреї добровільно прийняли шляхи Тори».Тора — це методика виправлення світу не силою зброї, а об’єднанням сил добра, якими в прихованні керує Вища сила.Подібні події часів царя Ахашвероша мають відлуння і в сучасному світі — в Ізраїлі, в Європі та глобально. Історія Сувою Естер також навчає, що життя у вигнанні сповнене небезпек — як фізичних, так і духовних. Як сказано в Торі:«І не знайдете ви спокою серед народів».Євреям дана можливість зібратися в Ерец-Ісраель для особливої місії — єдності народу та виконання головного правила Тори: любові до ближнього.Від нас залежить, щоб місяць Адар відповідав внутрішньому духові свята Пурим.

Народження Місяця 🌑 відбудеться у вівторок, 17 січня / 30 швата,о 3:50 і 12 частин.Рош Ходеш відзначатимемо два дні — у вівторок і середу.Є гарний звичай у цей Шабат перед ранковою молитвою Шахаріт прочитати всю книгу Тегілім.Міньян для читання Тегілім у Центральній синагозі Києва відбудеться 14 січня / 27 швата о 8:30.Шабат шалом!Нехай місяць Адар буде здоровим, спокійним і наповненим радістю.

Сьогодні 26 швата 5786 року.Напередодні Шабат Мевархім і тижневої глави Шофтім. 📌 5752 р. (1992 р.) Напередодні Шабату, у тижневій главі «Мішпатім»Наступного дня, у своїй бесіді на суботньому фарбренгені, Ребе пов’язав цю угоду з початком розкриття Машіаха, Який впливає на народи світу як прообраз і початок здійснення призначення Геули — «і перекують мечі свої на лемеші» Любов — це дух життя у служінні хасидизму: нитка, що поєднує хасидів між собою, і нитка, що з’єднує Ребе з хасидами та хасидів із Ребе.Це діє як шляхом «прямого світла» (ор яшар), так і шляхом «поверненого світла» (ор хозер).Для цього немає жодних перешкод — це вище обмежень місця і часу. джерело: 📖 Любавицький календар (https://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8)

🟦 Сіха Ребе до глави «Мішпатім»У тижневій главі «Мішпатім» Тора після великого одкровення на Синаї раптом говорить про прості речі: шкоду, гроші, борги, суди.Ребе пояснює: у цьому й полягає мета дарування Тори — не залишитися в духовному піднесенні, а привнести святість у повсякденне життя.🟦 Святість — не лише в молитвіЛюдина може думати, що служіння Б-гу — це навчання, молитва, Шабат.Але Тора навчає: навіть грошові суперечки й бізнес мають відбуватися за її законами.Коли єврей веде справи чесно, не обманює, допомагає іншому і судиться за Торою — він виконує волю Всевишнього не менше, ніж у синагозі.🟦 Головний урокНе тікати від матеріального,а перетворити його на «житло для Б-га».Саме в звичайному житті — у домі, роботі, грошах — розкривається справжня мета Тори.Так «Мішпатім» навчає:Б-г хоче бути з нами не лише на Синаї, а щодня.🕯 Шабат Шалом 🕯📖 Любавицький календар

29 ШватаАлтер Ребе якось сказав:Коментар РАШІ до П’ятикнижжя — це «вино Тори». Він відкриває серце й пробуджує глибоку любов і трепет [перед Б-гом].Коментар РАШІ до Талмуду відкриває розум і розкриває сутнісний інтелект.Примітки:Термін «вино Тори» стосується внутрішніх таємниць Тори. Як сказали мудреці (Санедрін 38а): «Коли входить вино — таємниці виходять назовні».На кожному суботньому фарбренгені протягом 24 років — від часу кончини його матері на початку 5725 року (1964 р.) і до кончини його дружини у 5748 році (1988 р.) — Ребе, Король Мошіах, викладав конкретний коментар РАШІ.Це мало дві цілі:Показати, що коментар РАШІ може бути зрозумілий навіть п’ятирічній дитині, яка вперше вивчає П’ятикнижжя. Отже, і ми можемо дивитися на Тору допитливими очима дитини, знаходячи в ній відповіді на всі свої запитання.Показати, що цей багаторівневий коментар містить у собі «вино Тори» — внутрішні таємниці, на які Алтер Ребе натякає у наведеному вище вислові.Ці два підходи насправді доповнюють один одного.Проста істина містить у собі найглибші таємниці життя — і водночас може бути зрозумілою навіть маленькій дитині. 

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай. Вшановуй пам’ять загиблих:воїнів, дітей, мирних людей.Тих, кого більше немає поруч.Але хто назавжди з нами — в серці.Це не просто хвилина мовчання.Це наш обов’язок.Це людяність.Живі — завдяки тим, кого втратили...........

Хеврон — одне з чотирьох святих міст в юдаїзмі. Тут розташована Печера Махпела — місце поховання праотців єврейського народу. Місто лежить приблизно за 30 км на південь від Єрусалим, на висоті близько 927 метрів над рівнем моря, у районі Хар-Хеврон, що входить до Юдейських гір.У невеликій частині міста проживає близько 1 800 євреїв — у закритих кварталах єврейського ішуву Хеврона, які перебувають під охороною ЦАХАЛ, поруч із Печерою Махпела. Поряд розташоване єврейське поселення Кір’ят-Арба, назване давнім ім’ям міста.📜 ХАБАД у Хевроні — від заснування до 1929 рокуХабадська громада існувала в Хевроні з часів Мітлер Ребе — раббі Дов-Бера Шнеурі — до погромів 1929 року (Тарпат).У 1821 році було ухвалено рішення перенести хабадський ішув із Цфат до Хеврона. До цього найбільша громада хасидів ХАБАД в Ерец-Ісраель діяла саме в Цфаті — з часу великої алії учнів раббі Менахема-Мендла з Вітебська у 1777 році. Пізніше частина переселилася до Тверія, однак у 1821 році центр ХАБАД остаточно утвердився саме в Хевроні.У перші роки існування ішуву були направлені посланці для збору коштів. Один із них, рав Шимон Шмерлінг, пропонував євреям діаспори придбати «чотири лікті землі» в Хевроні за пожертву. Мітлер Ребе підтримав цю ініціативу й писав, що той, хто придбає частку у святому місті, буде позбавлений «хібут а-кевер».Він сам придбав будівлю невеликої синагоги, відомої як «Авраам Авіну», щоб мати уділ у святому місті.🕍 Святині та установиСинагога Мітлер РебеВважається найдавнішою хабадською синагогою у Святій Землі, а можливо — і в світі. Була придбана за особисті кошти Середнього Ребе.Бейт-РоманоБейт-Романо був збудований меценатом Авраамом Романо. У 1908 році будівлю придбав Ребе Рашаб. Тут діяла єшива «Торат Емет».Під час погромів 1929 року будівлю захопили араби. Згодом її використовували як школу та адміністративний центр. У 1981 році розпочався процес викупу, і згодом тут була заснована єшива «Шавей Хеврон».Дім ШнеєрсонаДім Шнеєрсона був збудований хасидами ХАБАД і слугував домом зібрань, навчальним осередком і житлом. Тут жила Ребецн Менуха-Рахель Слонім — онука Алтер Ребе й донька Мітлер Ребе, відома як «мати єврейського ішуву Хеврона».Після 1929 року дім був захоплений, але у 1978 році його викупили знову. Сьогодні в ньому мешкають родини та діє дитячий садок.🔥 Трагедія 1929 рокуУ серпні 1929 року відбулися жорстокі арабські заворушення. Десятки євреїв були вбиті, а тих, хто залишився, евакуювали до Єрусалима. Так завершилася безперервна єврейська присутність у Хевроні.Незадовго до цих подій місто відвідав Ребе Раяц. Його візит до Печери Махпела став історичною подією, а звістка про погром глибоко його потрясла.🕯 Кладовище ХевронаНа давньому кладовищі Хеврона розташована хабадська частина, де похована Ребецн Менуха-Рахель. Після угод Осло частина території опинилася під палестинським контролем, і тривала боротьба за збереження доступу до святині.Попри численні випадки осквернення, зусиллями активістів і завдяки широкій підтримці вдалося зберегти частину кладовища під єврейським контролем.✡️ Повернення після Шестиденної війниПісля Шестиденна війна у 1967 році єврейська присутність у Хевроні почала відроджуватися. Серед перших поселенців був хабадський художник Барух Нахшон.Любавичський Ребе не заохочував масове переселення хабадників до Хеврона з міркувань безпеки, однак окремі родини отримали його підтримку.🏗 Сучасний ХАБАД у ХевроніСьогодні в Хевроні та Кір’ят-Арбі діє дев’ять домів ХАБАДа. Працюють із військовослужбовцями ЦАХАЛу, організовують прийом гостей, підтримують мікву біля Печери Махпела, діють колелі та навчальні програми.Останніми роками затверджено проєкт будівництва нового кварталу «Роват Хізкіяу — Нахалат Хабад» на землі, придбаній Рашабом. Проєкт передбачає житлові будинки й громадські споруди та покликаний зміцнити єврейську присутність в історичному центрі міста. джерело: 📖 Любавичський календар      

📌1 адара 2448 року (1313 рік до н.е.) — Дев'ята єгипетська кара — єгипетська темрява.Темрява була дев'ятою за рахунком карою, яку Всевишній обрушив на єгиптян, які відмовлялися відпустити синів Ізраїля з рабства. Цього дня щільна темрява накрила землю. «Не бачили один одного, і не вставав ніхто зі свого місця три дні» (Бо 10:23). До Виходу з Єгипту залишилося 6 тижнів.📌1 адара 4924 року (27 січня 1164 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аврагама бен Меіра Ібн Езри.Єврейський поет, граматик, філософ, коментатор Тори, астроном і лікар рабі Аврагам Ібн Езра народився в 1089 році в іспанській Туделі, навчався в Кордові і дружив з великим поетом і коментатором Тори рабі Йегудою Галеві. У 1140 році рабі Аврагам покинув Іспанію і наступні роки його життя пройшли в мандрівках по Франції, Провансу та Італії (він навіть відвідав Лондон). У ці роки рабі Аврагам Ібн Езра написав більшість зі своїх 108 творів. Припускається, що він написав коментарі до всіх книг ТАНАХа (Біблії), хоча до нас дійшли лише окремі їх частини. Його коментарі набули широкої популярності і вивчалися майже нарівні з коментарями Раші (рабі Шломо-Іцхакі, найвидатніший коментатор Тори).Авторитет рабі Аврагама в галузі граматики був настільки великий, що довгий час він навіть вважався одним з основоположників граматики мови іврит.📌1 адара приблизно 5423 року (8 лютого 1663 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Шабтая бен Меїра га-Когена Каца (Шах).Рабі Шабтай бен Меїр відомий також як «Шах», за акронімом назви його книги «Сіфтей коген» («Уста священика») — коментаря до «Йоре деа», одного з розділів законодавчого кодексу «Шулхан арух». Одночасно з надрукованою в Кракові «Сіфтей коген» в Любліні виходить у світ ще один коментар до «Йоре деа» — «Турей загава» рабі Шмуеля га-Леві (рабі Таз). Ці дві праці отримали високі оцінки сучасників і зайняли належне місце в єврейській історії.джерело: chabad.odessa

📌3 адара-II 5372 року (6 лютого 1612 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Мордехая бен Аврагама Яфе (Бааль га-Левушим)Рабі Мордехай народився в Празі, але навчався в тодішньому центрі єврейської Європи — в Польщі. Його вчителями були великі рабі Шломо Лурьє (Магаршал) з Любліна і рабі Моше Ісерлес (Рамо) з Кракова.Рабі Мордехай був рабином Гродно і Любліна, а коли великий празький рабин, творець Голема рабі Єгуда-Ліва бен Бецалель (Магараль) перебрався до Познані, то він очолив громаду рідного міста. Втім, потім Магараль повернувся до Праги, а рабі Мордехай очолив громаду... Познані.Найбільшу популярність рабі Мордехаю принесла книга «Левуш Малхут» («Царське вбрання»), яка була написана як доповнення до книг «Шулхан арух» і «Мапа» («Шулхан арух» («Накритий стіл») — законодавчий збірник, складений рабі Йосефом Каро. «Мапа» («Скатертина») — складене рабі Моше Ісерлесом доповнення до «Шулхан аруху», що враховує звичаї європейських євреїв). За її назвою рабі Мордехай став відомий як «Бааль га-Левушим».джерело: chabad.odessa

4 адара 5067 року (6 лютого 1307 року) — з в’язниці було звільнено тіло рабі Меїра з Ротенбурга.Рабі Меїр бен Барух, відомий як Магарам, був найвищим авторитетом для європейського єврейства.Після сходження у 1286 році на німецький престол Рудольфа I Габсбурга на євреїв країни наклали додатковий податок, який фактично змінив їхній правовий статус: німецьке єврейство та все його майно оголошувалися особистою власністю імператора. У відповідь розпочався масовий вихід євреїв з Німеччини. Духовним лідером цього руху став рабі Меїр.Згодом його заарештували й ув’язнили в тюрмі ельзаського містечка Ензісгайм. Імператор розраховував, що, прагнучи викупити главу покоління, євреї погодяться сплатити податок. Однак сам рабі Меїр заборонив це робити. У Талмуді сказано: якщо за полоненого вимагають суму, що значно перевищує розумні межі, його не можна викуповувати, щоб не заохочувати викрадачів до нових злочинів. За Магарама ж вимагали мільйон (!) марок.Рабі Меїр помер у в’язниці в 1293 році. Його останки не видавали для поховання аж до 1307 року, коли євреї змогли викупити їх за велику суму. Комерсант рабі Олександр-Зіскінд із Вімпфена віддав на це весь свій статок. Похований рабі Меїр у Вормсі.4 адара 5556 року (13 лютого 1796 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Лейба Сореса.Рабі Лейб Сорес («син Сари») був учнем засновника хасидизму рабі Ісраеля Баал Шем-Това та його учня — рабі Дов-Бера, Межерицького Магіда. Народився він у місті Рівне 17 тамуза 1730 року. Коли йому виповнилося 13 років, рабі Баал Шем-Тов оголосив, що юнак отримав до бар-міцви незвичайний дар — ібур (додаткову частку душі) відомого кабаліста рабі Хаїма бен Атара, який відійшов у вічність двома днями раніше.Рабі Лейб мандрував з містечка в містечко, збираючи кошти для викупу євреїв, які потрапили в полон або були взяті в заручники. Розповідають, що він був ністаром — прихованим праведником, який таємно допомагав євреям у скруті. Чи так це було насправді — достеменно невідомо (інакше який же він прихований, цей ністар?), однак щоразу, коли євреям Польщі чи Галичини була потрібна допомога, Баал Шем-Тов посилав у дорогу саме свого учня — рабі Лейба.