Сьогодні 12 Сівана 5786 р.Під час прогулянки з батьком, Ребе Рашабом, 12 сівана 5655 (1895) року, Ребе Раяц почув від нього слова про духовне значення 12 сівана. Ребе Рашаб сказав, що це сьомий день після свята Шавуот, подібно до того, як Ошана Раба є сьомим днем свята Суккот, а сьомий день Песаха — сьомим днем свята Песах.Ребе ставить запитання: на перший погляд, не зовсім зрозуміло, у чому полягає ця подібність?Ошана Раба — це завершення процесу остаточного затвердження вироку («гмар хатіма») і час промовляння численних молитов «Ошанот». Подібним чином, сьомий день Песаха — це не просто святковий день, який відрізняється від буднів святкового тижня (холь а-моед), і тим більше не звичайний будній день, а день, наділений особливою силою, пов’язаною з Розсіченням Червоного моря.Водночас 12 сівана — це звичайний будній день, який зовні нічим не відрізняється від інших буднів.Однак зі слів Ребе Рашаба про рівність між 12 сівана, Ошана Раба та сьомим днем Песаха стає зрозуміло, що і 12 сівана має перевагу принципу «усі сьомі — улюблені» («коль а-швіїн хавівін»). Це означає, що в сьомий день будь-якого періоду з особливою інтенсивністю («штурм») розкривається світло свята завдяки силі «зворотного світла» («ор хозер»).Айом-йомУ благословенні «Шеаколь Ні[є] Бідваро» («Усе, що стало за Його словом») слово «Ні[є]» (נהי'[ה]) пишеться з огласовкою «камац» під літерою «йуд», а не із «сеголь».Мій пан, батько, учитель і наставник (Ребе Рашаб) в одному зі своїх листів пише:«Люби критику, бо вона піднесе тебе на справжню висоту».📖 Любавицький календар

Уявіть собі 13 сівана 5567 року (1807 рік). У містечку Жлобин, загубленому серед білоруських лісів, відбувається щось неймовірне. Тисячі хасидів, великі праведники та рабини з усієї країни з'їхалися до цього скромного містечка. Повітря було сповнене трепету: тут поєднувалися два найвидатніші духовні доми того часу — династія засновника Хабаду, Алтер Ребе, та родина легендарного рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Це було весілля онуки Алтер Ребе та онука «Захисника Ізраїлю» — рабина Леві-Іцхака.📍 Чому саме Жлобин?Цікаво, що в «Тнаїм» (шлюбній угоді), підписаній за три роки до цього, було записано: «Весілля відбудеться в Єрусалимі». Але життя внесло свої корективи: відстань між Лядами (де жив Алтер Ребе) та Бердичевом (де жив рабин Леві-Іцхак) була надто великою для того часу. Тому вибір упав на Жлобин — ідеальну «золоту середину», великий хасидський центр, розташований на перехресті важливих шляхів.⚡️ «Ви бачили його на власні очі?» — суперечка велетнівНа весіллі панувала не лише радість, а й серйозна духовна напруга. Мітелер Ребе (син Алтер Ребе) вже тоді славився своїми глибокими уроками Кабали, пояснюючи найскладніші поняття, такі як «Атік» і «Аріх».Рабин Леві-Іцхак, відомий своєю прямотою, не приховував занепокоєння:— Хіба можна говорити про такі висоти? Адже Баал Шем Тов навчав, що ці таємниці відкриваються лише тим, хто бачив його обличчя!Мітелер Ребе, відчуваючи незручність під критикою великого цадика, поспішив до батька:— Чому ви дозволяєте так мене картати?Тоді Алтер Ребе підійшов до рабина Леві-Іцхака. Між ними відбулася розмова, яку хасиди переповідали ще багато поколінь. Рабин з Бердичева повторив своє запитання:— Хто дав право говорити такі речі, якщо людина не бачила Баал Шем Това?Алтер Ребе спокійно відповів, але з такою силою, що суперечка одразу вщухла:— Я бачив його. І не уві сні, а наяву. Там, у Петербурзі, коли перебував у фортеці.Ця відповідь розставила все на свої місця.🕊 Диво р' Біньяміна КлецкераСеред гостей був р' Біньямін Клецкер. Він був смертельно хворий. Рідні благали його залишитися вдома, але він повторював:— Алтер Ребе надіслав запрошення, і я зобов'язаний бути там.Його привезли до Жлобина у критичному стані. Дізнавшись про це, Алтер Ребе наказав привести його просто до себе. Хворий був настільки слабкий, що не міг навіть ходити. Його підвезли на возі та посадили перед Ребе.Алтер Ребе дав йому випити кухоль пива. Потім другий. Потім третій. Після третього кухля він сказав:— А тепер іди танцювати!І сталося неймовірне: р' Біньямін, який ще хвилину тому не міг поворухнутися, підвівся — бадьорий і здоровий — та пішов танцювати разом з усіма!✨ Це був лише початокЦе весілля стало символом союзу двох великих духовних стовпів. А рівно через рік, у 5568 році, в Лядах відбулося ще одне історичне весілля: р' Єкутіель-Залман одружився з ребецн Бейлою, донькою Мітелер Ребе.Події в Жлобині й досі згадують як приклад того, як віра та єдність здатні перетворити звичайне весілля на подію, відлуння якої чути навіть через століття. джерело: 📖 Любавицький календар.

Сьогодні 13 сівана 5786 року- день Великого весілля в Жлобині 5567 (1807) — день весілля ребецн Сари, доньки Мітелер Ребе, з рабином Еліезером Дербермедикером, онуком рабина Леві-Іцхака з Бердичева.Айом Йом"Цемах Цедек склав кілька нігунів. Він навчався вголос і з наспівом, а іноді переривав навчання, написання хасидських праць або респонсів («Шеелот у-Тшувот»), щоб проспівати якийсь нігун.Мій дідусь (Маараш) розповідав, що за наспівом Цемах Цедека можна було визначити, чим саме він був зайнятий у той момент."джерело: Любавицький календар

Коли літо наближається до своїх найтепліших днів, у всіх куточках єврейського світу в серцях дітей та їхніх батьків запалюється особливий вогник очікування початку сезону таборів «Ган Ісроель». Ця історія розпочалася ще у 1956 році, коли з ініціативи «Мерказ ле-Іньяней Хінух» та за особистого діяльного благословення Ребе народилася ідея створення унікального літнього простору. Ребе не лише підтримав цей задум, а й взяв у ньому безпосередню фінансову та організаційну участь. Саме він дав табору назву на честь великого засновника хасидизму — Баал Шем Това. Ребе пояснював, що слово «Ган» («сад») пов’язане з п’ятдесятьма п’ятьма рівнями розуміння Тори, про які йдеться у святій книзі Зоар, і що кожна єврейська дитина, маючи власну літеру в Торі, по праву належить до цього святого саду.📜 Ідея, закладена Ребе: більше, ніж просто відпочинокВід самого початку Ребе наголошував, що сенс табору полягає у створенні атмосфери, в якій діти протягом тривалого часу живуть поза стінами своїх домівок і поза звичним шкільним середовищем, перебуваючи під безпосереднім духовним покровом Ребе. Він називав табір «своєрідним ковадлом, на якому кують хасидів», і зазначав, що досягнення в такому середовищі можуть перевершити результати багатомісячного навчання у звичайних умовах. У таборі дитина дихає повітрям Тори та заповідей двадцять чотири години на добу — від ранкової молитви до вечірнього відпочинку. Цей безперервний ланцюг святості, коли життя, відпочинок і розваги нерозривно пов’язані з єврейською традицією, перетворює літні місяці не просто на канікули, а на потужний поштовх до духовного зростання, який змінює дітей, а через них — і весь дім, з якого вони приїхали.🌟 Особиста присутність і благословення РебеУнікальність цього проєкту була настільки великою в очах Ребе, що він, попри свою звичку ніколи не залишати меж Нью-Йорка, тричі особисто відвідував табір «Ган Ісроель», називаючи його частиною святого центру 770. Під час цих візитів Ребе проводив фарбренгени, ділився безцінними настановами та навіть дарував дітям сидури, підкреслюючи, що фізичне здоров’я, яке дитина зміцнює в таборі, стає фундаментом її майбутнього служіння Всевишньому. Одного разу, розмовляючи з директором табору, Ребе з усмішкою сказав слова, які стали легендарними: він почув, що Шабат у таборі відчувається так само піднесено й радісно, як свято Сімхат Тора. Це було свідченням тієї особливої атмосфери, яку створювали вихователі та вожаті.🎶 Дух єдності та відданостіСьогодні, через десятиліття, табори «Ган Ісроель» продовжують діяти й розвиватися по всьому світу, об’єднуючи дітей за допомогою музики, глибоких хасидських мелодій і ретельно продуманих освітніх програм. Кожна пісня, яку діти співають у колі друзів, несе послання любові до кожного єврея, наближення Остаточного Визволення та міцного зв’язку з Ребе, перетворюючи кожну хвилину відпочинку на прояв відданості. Готуючись до відкриття нового сезону, ми повинні пам’ятати, що відправляємо наших дітей не просто до літнього табору, а в особливий простір, де їхні душі дбайливо формуються, де вони набираються сил і натхнення на весь майбутній рік та де кожен із них може відчути себе по-справжньому вдома — у саду, посадженому для нас Баал Шем Товом і благословенному нашим Ребе.✨ Готуємося до літаНехай прийдешнє літо стане для всіх наших дітей часом великих перемог, часом, коли їхні серця наповняться світлом хасидизму, а кожен день приноситиме нові відкриття у служінні Всевишньому та підготовці світу до приходу Мошиаха. джерело: 📖 Любавицький календар

📖 ВступУ нашій тижневій главі йдеться про заповідь «Песах Шені» (Другий Песах). Той, хто з поважної причини не зміг принести песахальну жертву у встановлений час — 14 нісана, — отримує можливість виправити це через місяць, 14 іяра.У Торі сказано: «Якщо людина буде нечистою... або перебуватиме в далекій дорозі» (בדרך רחוקה).🤔 ЗапитанняЧому Тора використовує вислів «у далекій дорозі», а не «у далекому місці»? Адже цей закон поширюється на кожного єврея, який перебуває далеко від Храму, навіть якщо він просто живе в іншому місті, а не знаходиться буквально в дорозі!💡 ВідповідьЦе вчить нас фундаментальної істини: справжній «дім» єврея — це Храм (Бейт а-Мікдаш). Будь-яке інше місце, де ми перебуваємо, — лише дорога до нього.Наш Галут (вигнання) — не природний стан, а лише тимчасовий шлях. Усі труднощі, через які ми проходимо, — як матеріальні, так і духовні, — це дорога до повного Визволення (Геули) та відновлення Храму, де ми, євреї, насправді маємо бути.📌 УрокНавіть перебуваючи в «темряві» вигнання, ми не просто стоїмо на місці — ми рухаємося вперед. Кожна наша дія в цей період є важливим кроком на шляху до справжнього Дому, до вічної та повної Геули.(За мотивами бесіди на Песах Шені, 5740 р.) джерело: 📖 Любавицький календар

Для кожного з нас Київ — це щось особливе. Це місто, в якому ми живемо, працюємо, виховуємо дітей, зустрічаємо свята, підтримуємо одне одного в непрості часи та радіємо добрим подіям.Останні роки стали для Києва важким випробуванням. Наше місто переживає тривоги, обстріли, втрати та біль. Нам болить кожне зруйноване життя, кожна родина, яку торкнулася війна. Але водночас ми бачимо мужність, силу та незламність киян, які продовжують жити, працювати, допомагати ближнім і вірити в майбутнє.Саме люди наповнюють Київ життям, надають йому сили, тепла та особливого характеру. Тому сьогодні ми вітаємо не лише наше місто, а й усіх, хто любить його, дбає про нього та називає своїм домом.Ми віримо, що попереду на Київ чекають мирні дні, відбудова, розвиток і процвітання. Нехай Вс-вишній оберігає наше місто та його мешканців, а над Києвом якнайшвидше запанує мир. Нехай у кожній оселі буде спокій, у кожній родині — благополуччя, а в серцях — впевненість у завтрашньому дні.З Днем Києва!З повагою та найкращими побажаннями —Єврейська громада Києва

У нашій єврейській громаді є особлива добра традиція — щомісяця проводити День іменинника для наших дорогих вірян поважного віку.Для нас це можливість зібрати разом людей, які є справжнім благословенням і великою цінністю громади. Ми даруємо їм увагу, теплі слова, гарний настрій, щиро спілкуємося, пригощаємо смаколиками та просто проводимо час по-сімейному.Особливо зворушливо бачити наших іменинників, які прожили довге й непросте життя. І нехай Вс-вишній дарує їм ще багато років здоров’я, радості та благополуччя!Попри війну, постійні тривоги та обстріли, ми намагаємося зробити все можливе, щоб цього дня вони відчули тепло, турботу й любов, щоб хоча б на кілька годин забули про тривоги та відчули радість від зустрічі з друзями.На жаль, багато хто з них самотній. Іноді саме такі зустрічі стають для них справжнім ковтком світла, нагадуванням про мирне життя, людське тепло та щире спілкування. Вони дарують сили, допомагають не втрачати надію та відчувати, що про них пам’ятають, їх цінують і чекають.І щоразу, коли дивишся в очі цих людей, сповнені радості й вдячності, особливо гостро усвідомлюєш, наскільки важливими є проста людська увага, турбота та доброта.МАЗАЛЬ ТОВ!

На будівлі Центральної синагоги Києва розміщено копію унікального документа, відомого як «Київський лист». Цей документ, створений у Х столітті, є однією з найдавніших письмових згадок про Київ, що дійшли до наших днів.Історія, яку він зберіг, вражає своєю людяністю та взаємною відповідальністю.Київський лист був виданий юдейською громадою Києва для Мар Якова бен Ханукки. Він поручився за свого брата, який позичив гроші в іновірців. Згодом брата вбили розбійники, а борг залишився непогашеним. Відповідальність поклали на Якова, і його ув’язнили.Громада не залишила його наодинці з бідою. Спільними зусиллями вдалося зібрати 60 монет для його викупу, але для остаточного звільнення бракувало ще 40. Саме тому було складено цей лист — звернення до єврейських громад інших міст із проханням допомогти завершити справу визволення людини, яка потрапила в скруту.Минуло понад тисячу років, але слова цього документа й сьогодні нагадують нам про цінності, на яких трималася єврейська громада: взаємодопомогу, милосердя, відповідальність один за одного та готовність простягнути руку тому, хто потребує підтримки.Особливого значення листу надає те, що він містить одну з найдавніших згадок про Київ. Тож це не лише пам'ятка єврейської історії, а й важлива частина історії нашого міста.Коли будете біля Центральної синагоги Києва, зверніть увагу на цю табличку. Вона нагадує, що понад тисячу років тому тут уже жила громада, для якої людська гідність, взаємна підтримка та милосердя були не просто словами, а справою життя. Центральна синагога Києва «Київський лист», X століття З Днем Києва!

16 сівана 5573 року (14 червня 1813 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) доньки Алтер ребе — ребецн Фрейди.Ребецн Фрейда була чудовою і дуже розумною жінкою. Алтер ребе дуже любив свою доньку, давав їй уроки хасидуту (хасидської філософії) і часто казав, що її душа належить до «алма дедухра» (чоловічого світу), але чомусь Всевишній вирішив помістити її в тіло жінки. Навіть брат Фрейди, майбутній глава хасидів, рабі Дов-Бер (Мітелер ребе), коли хотів з’ясувати якесь питання з хасидизму, звертався саме до неї, а вже вона запитувала вчителів.Ребецн Фрейда народилася у 1763 році і залишила цей світ через пів року після смерті батька, оточена любов’ю і повагою. Ребецн Фрейда була похована поруч з Алтер ребе на єврейському кладовищі в Гадячі (Полтавська область).16 сівана 5669 року (5 червня 1909 року) — день народження рабі Ісраеля-Ар’є-Лейба Шнеєрсона, молодшого брата Ребе.Рабі Ісраель також народився в Миколаєві і з дитинства вирізнявся величезною любов’ю до навчання, і для того, щоб нагодувати його, матері (ребецн Хані) доводилося, у буквальному сенсі цього слова, силою відтягувати сина від книжок.джерело: chabad.odessa

 📌17 сівана 1656 року (2105 рік до н.е.) — Ноїв ковчег причалює до гори Арарат.Через сім місяців після початку Всесвітнього Потопу і через 17 днів після того, як вода, що покривала землю, почала спадати, ковчег з Ноахом, його родиною і всіма тваринами, які там знаходилися, підійшов до вершини гори Арарат.📌17 сівана приблизно 3620 року (140 рік до н.е.) — Перемога війська братів Маккабі.У цей день війська під керівництвом братів Маккабі відбили у греків фортецю Мігдаль-Цур. У Талмуді (трактат «Тааніт») сказано, що цей день був оголошений святковим.📌17 сівана 5632 року (23 червня 1872 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аѓарона бен Ашера (Аѓарон II) з Карліна.Рабі Аѓарон був онуком рабі Аѓарона «Великого» з Карліна, першого карлінського ребе, і сином рабі Ашера, другого карлінського ребе. У 26 років він став карлінським ребе, увійшовши в історію під ім’ям рабі Аѓарона II. Саме за нього карлінський хасидизм досяг свого розквіту, і тоді ж з’явилися найвідоміші карлінські наспіви і пісні.У 1867 році рабі Аѓарон переїхав до містечка Столін, і з цього моменту рух отримав назву «карлін-столінський хасидизм».Як і його батько, рабі Ашер, рабі Аѓарон всіляко підтримував хасидів, які оселилися в Ерец-Ісраель. Нині карлін-столінський хасидизм — досить впливовий і динамічний хасидський рух, основні центри якого знаходяться в Єрусалимі і Тверії (Ізраїль), Брукліні (США). Є карлін-столінські хасиди і в Україні (у Києві).джерело: chabad.odessaНаші дати:📌17 сівана 1656 року (2105 рік до н.е.) — Ноїв ковчег причалює до гори Арарат.Через сім місяців після початку Всесвітнього Потопу і через 17 днів після того, як вода, що покривала землю, почала спадати, ковчег з Ноахом, його родиною і всіма тваринами, які там знаходилися, підійшов до вершини гори Арарат.📌17 сівана приблизно 3620 року (140 рік до н.е.) — Перемога війська братів Маккабі.У цей день війська під керівництвом братів Маккабі відбили у греків фортецю Мігдаль-Цур. У Талмуді (трактат «Тааніт») сказано, що цей день був оголошений святковим.📌17 сівана 5632 року (23 червня 1872 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Аѓарона бен Ашера (Аѓарон II) з Карліна.Рабі Аѓарон був онуком рабі Аѓарона «Великого» з Карліна, першого карлінського ребе, і сином рабі Ашера, другого карлінського ребе. У 26 років він став карлінським ребе, увійшовши в історію під ім’ям рабі Аѓарона II. Саме за нього карлінський хасидизм досяг свого розквіту, і тоді ж з’явилися найвідоміші карлінські наспіви і пісні.У 1867 році рабі Аѓарон переїхав до містечка Столін, і з цього моменту рух отримав назву «карлін-столінський хасидизм».Як і його батько, рабі Ашер, рабі Аѓарон всіляко підтримував хасидів, які оселилися в Ерец-Ісраель. Нині карлін-столінський хасидизм — досить впливовий і динамічний хасидський рух, основні центри якого знаходяться в Єрусалимі і Тверії (Ізраїль), Брукліні (США). Є карлін-столінські хасиди і в Україні (у Києві).джерело: chabad.odessa

📌20 сівана 4931 року (26 травня 1171) — Кривавий наклеп у Блуа (Франція).Рабі Йосеф га-Коген записав у своїй книзі «Емек га-Баха» історію єврейських погромів в епоху хрестових походів, починаючи з 4846 року (1096), де розповів про жахливу долю єврейської громади міста Блуа. Ось що він пише:«Один чоловік, єврей, повів свого коня на водопій і зустрів там іншого чоловіка, неєврея. Єврей злякався, бо побачив, як неєврей топить неєврейського юнака. Неєврей також злякався, прийшов до свого пана і сказав йому: «Я бачив єврея, який кинув у воду маленького хлопчика, який завдавав неприємностей євреям — і повідомляю тобі про це». За наказом лиходія-пана були заарештовані рабі Йехіель бен Давид і рабі Йекутіель бар Йегуда, когени, учні рабейну Шмуеля, а також рабі Єгуда бен Агарон. Потім лиходії розвели вогонь, закололи мечами зв’язаних євреїв і кинули їхні тіла у вогонь — але вони не згоріли! Були вбиті й інші євреї, заарештовані разом з ними, усього тридцять одна людина, душі покинули їхні тіла, але тіла не згоріли у вогні багаття! Ці євреї померли на багатті зі словами «Алейну лешабейах» («Наш обов’язок — славити Володаря світу») на устах, і душі їх піднеслися на небо.Ці люди стояли перед вибором: перейти в християнство або зійти на вогнище, але всі вони залишилися вірними Всевишньому. Їх піддали жорстоким тортурам, сподіваючись таким чином схилити до відступництва. Вони відмовилися від пропозицій ворогів і всіляко підтримували один одного.Їхні тіла кинули у вогонь, але вони не згоріли, хоча душі залишили їх. Коли необрізані побачили, що їхні тіла не згорають, вони були вражені і сказали один одному: «Безсумнівно, ці люди — святі, і все, що сталося — перст Всевишнього».На пам’ять про жертв наклепу рабі Яаков бен Меїр (рабейну Там) і найвидатніші з єврейських мудреців Франції проголосили 20 сівана днем посту.📌20 сівана 5409 року (31 травня 1649 року) — Початок немирівського погрому.У 1648–1649 роках банди Богдана Хмельницького, нехай будуть прокляті їхні імена, знищили в Україні сотні громад і багато десятків тисяч євреїв. Наступного року рабини і громадські діячі, що входили до вищого законодавчого єврейського органу Польщі — «Рада чотирьох земель» — зібралися під час люблінського ярмарку і оголосили 20 сівана днем жалоби за загиблими єврейськими громадами, а також днем пам’яті двох мучеників — рабі Йехіеля Міхла з Немирова і рабі Шимшона бен Песаха з Острополя, убитих саме в цей день.Було встановлено, що всі чоловіки віком від вісімнадцяти років і старші, а також усі жінки віком від п’ятнадцяти років зобов’язані постити в цей день так, як постять у дні громадських постів. Постанова стосувалася лише євреїв Польщі, але рада литовських громад, яка керувала єврейськими громадами тієї частини Литви, що не входила до польського королівства, також погодилася з цим рішенням і заборонила литовським євреям протягом трьох років носити багатий одяг.📌20 сівана 5662 року (25 червня 1902 року) — Розташована в Любавичах єшива «Томхей тмімім» була закрита за розпорядженням влади.Заснована у 1897 році єшива слугувала надійним заслоном новим віянням — асиміляції і «просвітництву», що поширювалися серед євреїв, що викликало ненависть прихильників цих віянь — маскілім. Саме вони і доклали значних зусиль для того, щоб домогтися її закриття.У 1902 році їхні зусилля увінчалися успіхом, однак рабі Йосеф-Іцхак (Ребе Раяц), який керував єшивою, не здався, і незабаром то в одному, то в іншому місті Росії, Польщі, а потім і всього світу почали відкриватися нові єшиви, які також називалися «Томхей тмімім».джерело: chabad.odessa