П’ятнадцяте Ава (у 2026 році припадає на 29 липня), безперечно, є найзагадковішим днем єврейського календаря. Якщо зазирнути до Шулхан Аруха — зводу єврейських законів, — то не знайдемо в ньому згадки про будь-які особливі ритуали цього дня. Зазначається лише, що в молитвах не промовляють Таханун — покаянну молитву, як і в інші святкові дні. А також що, починаючи з п’ятнадцятого Ава, слід присвячувати більше часу вивченню Тори, адже ночі стають довшими, а «ніч створена для навчання».Крім того, Талмуд розповідає, що багато років тому п’ятнадцятого Ава «єрусалимські дівчата виходили танцювати у виноградниках», а «кожен, хто не був одружений, ішов туди», щоб обрати собі наречену.І саме цей день Талмуд називає найбільшим святом року поряд із Йом-Кіпуром, відводячи останньому почесне друге місце!Насправді п’ятнадцяте Ава не може не бути загадковим. Припадаючи на повний місяць трагічного місяця Ав, воно є святом прийдешнього Визволення, а отже — днем, сутність якого за визначенням залишається незбагненною для нас, доки ми ще не визволені… джерело: chabad.org

Сьогодні 14 Менахем-Ава 5786 року📌 5543 (1783) року — у Мінську відбувся Великий диспут між Алтер Ребе та найвизначнішими авторитетами мітнагдім. У результаті сотні молодих учених приєдналися до хасидизму Хабад.📌 5561 (1801) року — Алтер Ребе оселився в місті Ляди, відкривши нову сторінку в керівництві хасидським рухом.Айом-йомПід час молитви Мінха Таханун не промовляють.14 Менахем-Ава 5701 року виповнилося п’ятдесят років відтоді, як мій батько, учитель і Ребе [Рашаб] звелів мені почати записувати історії, які він мені розповідав.Коли Цемах Цедек почав писати праці з відкритої частини Тори та хасидизму, Алтер Ребе сказав йому: «І придбай собі друга» — «у-кне леха хавер». Слово «придбай» (кне) пишеться так само, як кане — «перо».Мій батько, учитель і Ребе пояснював: ідеться про перо серця. Це означає, що все, що вивчаєш, потрібно не лише розуміти, а й проживати.джерело: Любавицький календар

П’ятнадцяте Ава (у 2026 році припадає на 29 липня), безперечно, є найзагадковішим днем єврейського календаря. Якщо зазирнути до Шулхан Аруха — зводу єврейських законів, — то не знайдемо в ньому згадки про будь-які особливі ритуали цього дня. Зазначається лише, що в молитвах не промовляють Таханун — покаянну молитву, як і в інші святкові дні. А також що, починаючи з п’ятнадцятого Ава, слід присвячувати більше часу вивченню Тори, адже ночі стають довшими, а «ніч створена для навчання».Крім того, Талмуд розповідає, що багато років тому п’ятнадцятого Ава «єрусалимські дівчата виходили танцювати у виноградниках», а «кожен, хто не був одружений, ішов туди», щоб обрати собі наречену.І саме цей день Талмуд називає найбільшим святом року поряд із Йом-Кіпуром, відводячи останньому почесне друге місце!Насправді п’ятнадцяте Ава не може не бути загадковим. Припадаючи на повний місяць трагічного місяця Ав, воно є святом прийдешнього Визволення, а отже — днем, сутність якого за визначенням залишається незбагненною для нас, доки ми ще не визволені…джерело: chabad.org 

«Не було таких свят у народу Ізраїлю, як 15 Ава та Йом-Кіпур». 15 Ава — свято любові?У Мішні, у трактаті Тааніт, сказано: «Не було таких свят у народу Ізраїлю, як П’ятнадцяте ава та Йом-Кіпур». ❓Що це за день — П’ятнадцяте ава — і чому його порівнюють із Йом-Кіпуром? 📌Наші мудреці пояснюють: Йом-Кіпур символізує прощення гріха золотого тільця. Це прощення було дароване Всевишнім саме цього дня, і саме тоді Моше Рабейну спустився із Синаю з новими Скрижалями Завіту.П’ятнадцяте ава також символізує спокутування гріха — гріха розвідників, яких послали до Землі Ізраїлю і які звели на неї наклеп. П’ятнадцятого ава припинилася пошесть, що забирала життя тих, хто вийшов із Єгипту, і була виконанням смертного вироку, винесеного Всевишнім усьому поколінню, яке вчинило два тяжкі гріхи: створило золотого тільця і не захотіло йти до Ерец-Ісраель. 📖Події, що сталися 15 АваП’ятнадцятого ава відбулося шість радісних подій.1. Ті, хто вийшов із Єгипту, перестали помиратиЇх було 600 000 — чоловіків віком понад двадцять років. Щороку Дев’ятого ава помирало 15 000 людей.На сороковий рік мандрів пустелею, коли народ Ізраїлю вже стояв на порозі Ерец-Ісраель, останні п’ятнадцять тисяч людей чекали Дев’ятого ава на свою долю.Однак Всевишній, пам’ятаючи про численні випробування, які пережили наші предки в пустелі, змилосердився над ними й вирішив залишити їх живими. Побачивши, що вони залишилися живими, люди подумали, ніби помилилися в підрахунках і Дев’яте ава ще не настало. Але коли настало 15 Ава — день повного місяця, — сумніви зникли. Стало цілком зрозуміло, що зараз справді місяць ав, Дев’яте ава вже минуло — і ніхто не помер.Тому П’ятнадцяте ава назавжди залишилося днем радості: Всевишній дарував їм життя, а гріх розвідників був остаточно спокутуваний.Тепер зрозумілими стають слова Мішни: не було в Ізраїлю свят, подібних до П’ятнадцятого ава та Йом-Кіпуру. Адже немає більшої радості, ніж очищення від гріхів: від гріха золотого тільця — у Йом-Кіпур, і від гріха розвідників — П’ятнадцятого ава.2–3. Було скасовано дві заборони щодо шлюбівЦього дня було скасовано заборону на шлюби між чоловіками й жінками з різних колін Ізраїлю, а також заборону синам коліна Біньяміна одружуватися з дівчатами з інших колін.Як відомо, у зв’язку зі зверненням дочок Цлофхада, про яке розповідається в книзі Бемідбар, Всевишній заборонив дівчині, яка успадковувала майно свого батька, виходити заміж за чоловіка з іншого коліна Ізраїлю, щоб земельне володіння не переходило від одного коліна до іншого.Через багато років сталася трагічна історія наложниці в Гіві, описана у книзі Шофтім, унаслідок якої інші коліна Ізраїлю необачно поклялися: «Ніхто з нас не віддасть своєї дочки заміж до коліна Біньяміна». Через це виникла небезпека, що коліно Біньяміна зникне.Обидві ці заборони були скасовані П’ятнадцятого ава. Народ зрозумів, що коліно Біньяміна не витримає цієї заборони, і розкаявся у скоєному: «Сьогодні відсічено одне коліно від Ізраїлю!»Але постало запитання: «Що ж ми можемо зробити для них — ми, які поклялися ім’ям Б-га, що не віддаватимемо їм наших дочок за дружин?»Вихід було знайдено: клятва, яку дали тоді євреї, не була вічною і не поширювалася на наступні покоління. Подібне рішення знайшли й для скасування заборони на шлюби між представниками різних колін: виявилося, що ця заборона діяла лише для покоління, яке завоювало Землю Ізраїлю.І 15 Ава синам Біньяміна було дозволено брати собі за дружин дівчат із міста Шіло, які виходили до виноградників водити хороводи.Так було збережено існування цілого коліна Ізраїлю. Водночас перестала діяти заборона жінкам-спадкоємицям з одного коліна виходити заміж за чоловіків з іншого коліна.Це був перший у єврейській історії випадок об’єднання родів народу Ізраїлю, і книга Шофтім називає його «святом в ім’я Б-га». Згодом, як розповідає Мішна, виник звичай саме цього дня розпочинати сватання, щоб створювалися нові єврейські родини. 4. Було відкрито дороги до ЄрусалимаП’ятнадцятого ава ізраїльський цар Хошеа бен Ела скасував застави на дорогах, що вели до Юдеї.Коли єврейське царство розділилося на два — Юдейське та Ізраїльське, — перший ізраїльський цар Йоровам бен Неват побоювався, що якщо його піддані тричі на рік приходитимуть на свята до Єрусалима, то їхні серця поступово повернуться до царювання дому Давида. Тому він заборонив їм ходити до Єрусалима, а щоб забезпечити виконання свого наказу, перекрив дороги, які вели до Юдеї.Замість Єрусалимського Храму він установив у двох містах — Дані та Бейт-Елі — ідолів у вигляді тільців і наказав поклонятися їм. Так остаточно розпалася колись єдина держава: у Юдеї продовжували служити єдиному Б-гові, а в царстві Йоровама поширилося ідолопоклонство.Проте останній ізраїльський цар Хошеа бен Ела прибрав застави з доріг, дозволивши народові здійснювати паломництво до Єрусалима. Так він спробував зменшити прірву, яка розділяла обидва царства. 5. Завершувалася заготівля дров для храмового жертовникаП’ятнадцятого ава завершували заготівлю дров для жертовника у Храмі, про який Тора говорить: «Постійний вогонь, запалений на жертовнику, не повинен згаснути».На початку доби Другого Храму більша частина Землі Ізраїлю була спустошена, тому заготівля дров для жертовника була надзвичайно складною справою. Проте народ із великим завзяттям узявся до цієї роботи, яка нерідко була пов’язана зі смертельною небезпекою.Ті, хто доставляв зібрані дрова до Храму, удостоювалися можливості принести Всевишньому особливу жертву подяки — «корбан ецим», тобто «жертвопринесення дров».Останнім днем заготівлі дров для жертовника було 15 Ава, оскільки відтоді спека починала спадати.Річ у тім, що для жертовника можна було використовувати лише дрова, в яких не було черв’яків. Після 15 Ава ймовірність їх появи в деревині зростала, оскільки підвищувалася вологість, а ночі ставали холоднішими. Отже, П’ятнадцяте ава було також храмовим святом. 6. Були поховані мученики БейтараП’ятнадцятого ава були поховані мученики Бейтара. На згадку про це мудреці додали до «Біркат га-Мазон» — благословення після їжі — останнє, четверте благословення.Римляни заборонили ховати тіла захисників Бейтара. Але 15 Ава, через рік після падіння фортеці, цю заборону було скасовано.Ця подія стала подвійним дивом. По-перше, Всевишній пом’якшив серця безжальних римлян. По-друге, виявилося, що, попри тривалий час, протягом якого тіла залишалися просто неба, доступні диким звірам і птахам, вони не зазнали розкладання.Тому до четвертого благословення були додані слова, які стали його назвою: «Добрий і Той, Хто творить добро». «Добрий» — тому що Всевишній уберіг тіла від розкладання; «Той, Хто творить добро» — тому що Він забезпечив їм поховання.І донині ми відзначаємо П’ятнадцяте ава як радісний день. Цього дня не читають Таханун і не віддаються скорботі.Коло замикаєтьсяІз П’ятнадцятого ава починається духовна підготовка до місяця елул та Грізних днів.Тривалість дня поступово зменшується, а ночі стають довшими. Наближається час підбиття підсумків. Сама природа сприяє цьому: завершуються польові роботи, спадає спека, і людині стає легше зосередитися на роздумах.Починаючи з П’ятнадцятого ава, заведено бажати одне одному доброго року. Гематрія побажання: «Нехай дасть Б-г, щоб ви були записані на щасливий рік у Книзі життя і щоб цей запис був скріплений печаткою!» — дорівнює гематрії слів «П’ятнадцяте ава» — 928.Ще один натяк на наближення Грізних днів ми знаходимо у 29-му розділі книги Дварім:«Ви всі стоїте сьогодні перед Б-гом вашим: голови ваших колін, ваші старійшини й відповідальні за порядок, усі чоловіки Ізраїлю, ваші діти й ваші дружини, а також прозеліти, які живуть у вашій країні, — від дроворуба до водоноса, — щоб вступити в союз із Б-гом вашим, у клятвений союз, який Б-г укладає з вами сьогодні».Згадка про дроворуба — це натяк на 15 Ава, коли завершували заготівлю дров для жертовника у Храмі. Згадка про водоноса — натяк на день Ошана Раба, коли на жертовник здійснювали узливання води. І протягом усього цього часу — від 15 Ава до Ошана Раба — «ви всі стоїте разом перед Б-гом вашимПовертається атмосфера днів читання сліхот і прохань про милосердя, атмосфера днів суду. Ми знову стоїмо перед новим роком — з усіма його святами й постами, днями душевної радості та днями скорботи. Знову наближається час підбивати підсумки року, що минає.Річне коло завершується — і починається нове. Приходить новий рік із його благословеннями. джерело: https://toldot.com

Спільна нитка всіх подій 15 Ава — відновлення цілісності: народу, родини, зв’язку з Творцем, природного й духовного кругообігу. Свято сприймається як мить гармонії та завершення кола, коли порушене знову набуває повноти.Із 15 Ава починається особливий період підготовки до Рош га-Шана та Йом-Кіпуру. Слабшає сила єцер га-ра, і людині стає легше наближатися до Всевишнього.У традиції є натяки на зв’язок 15 Ава з майбутнім будівництвом Третього Храму та остаточним Визволенням.

15 Ава — день, у якому поєднуються історична пам’ять, виправлення наслідків трагедій і радість від завершення заповідей. У ньому розкривається єврейське розуміння свята як миті гармонії, коли відновлюється зв’язок між людиною, народом і Всевишнім.Особлива атмосфера цього дня робить його сприятливим часом для шидухів, зміцнення родини та посиленого вивчення Тори. Період від 15 Ава до Йом-Кіпуру — це можливість усвідомленої підготовки до Судних днів і поглиблення духовної близькості до Творця.

  Рав Ішая ГіссерНагадаю слова Тори:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони, берегтимете та виконуватимете їх, Г-сподь, твій Б-г, берегтиме для тебе союз і милість, про які Він поклявся твоїм праотцям»¹.Любавицький Ребе у своїй бесіді пояснював, що, згідно з ученням хасидизму, у формулюванні цього вірша — у слові екев — можна побачити натяк на непростий період історії, у якому ми всі зараз живемо: час перед приходом Машиаха, названий у Талмуді² іквот Машиах — «п’ятами Машиаха». Подібно до того, як п’ята — екев івритом — є кінцем тіла, так і цей час є завершенням вигнання.Не можу відмовити собі в задоволенні навести цю цитату повніше — настільки вона промовиста:«Перед приходом Машиаха — дослівно: беіквот Мешиха — зухвалість зросте… влада стане безбожною, і не буде настанови… Мудрість знавців Тори збідніє, тих, хто боїться гріха, зневажатимуть, істина буде прихована, юнаки ганьбитимуть старців, а старці стоятимуть перед дітьми. Син зневажатиме батька, дочка повстане проти матері, невістка — проти свекрухи, а ворогами людини стануть її домашні. Обличчя покоління буде подібним до собачої морди, і син не соромитиметься свого батька. На кого ж можна буде спертися? Лише на нашого Небесного Отця».Отже, якщо розуміти ці рядки Тори як натяк на час перед приходом Машиаха, то в них міститься обіцянка, що й у ці дні ми віддано дотримуватимемося заповідей Всевишнього. Про це також говорить сама Тора в розділі «Ніцавім»:«І повернешся до Г-спода, твого Б-га»³.Слід зазначити, що таке розуміння цілком узгоджується з поясненням Раші до цього вірша Писання — про «легкі заповіді, які людина зневажає і топче п’ятами».Під час вигнання, особливо в наші темні часи перед його завершенням, виконання заповідей нерідко не супроводжується ані особливими почуттями, ані розумінням їхнього значення та рівня святості. І тоді на перший план виходять дисципліна й почуття обов’язку, загальне прийняття всієї системи заповідей як ярма служіння — кабалат оль. Таке служіння може не супроводжуватися духовним піднесенням, внутрішнім спокоєм або відчуттям особистої потреби у виконанні заповідей.Здавалося б, у цьому немає нічого доброго. Недаремно в наші дні багатьом так важко зрозуміти почуття й переживання, пов’язані з виконанням заповідей.Усе це так. Проте навіть у такому служінні, позбавленому яскравого духовного переживання, є своя перевага. Дотримання заповідей без сильної особистої потреби, без живого відчуття причетності характеризується невисоким рівнем особистої зацікавленості. І, як не парадоксально, саме це може свідчити про високий рівень самозречення — бітуля.Наше покоління недаремно порівнюють із п’ятою — найгрубішою і найнижчою частиною тіла, яка, однак, тримає на собі всю його вагу.У цьому й полягає наша мета:«І буде: за те, що ви слухатимете ці закони…»Необхідно слухатися та виконувати всі заповіді — навіть ті, які «людина зазвичай топче своїми п’ятами», — приводячи себе до стану повного бітуля: підкорення й самозречення душі перед Творцем.ПриміткиДварім, 7:12.Сота, 49б.Дварім, 30:2.Джерело: https://chabad.org/ 

🎙️ Голос, який знали всіЯкби ви опинилися у Брукліні в 1970–1980-х роках на знаменитому дитячому параді на Лаг ба-Омер або на масштабному зібранні в синагозі 770, перше, що ви почули б, — гучний, харизматичний і неймовірно живий голос. Це був голос рабина Якова Єгуди Ехта, якого всі знали просто як «Джей Джей».Він був не лише організатором чи ведучим. Рав Ехт мав унікальний талант: просто під час багатогодинних фарбренгенів він синхронно перекладав промови Ребе з їдишу англійською мовою. Ба більше, він умів переказувати глибокі хасидські ідеї так просто й захопливо, що його, затамувавши подих, слухали і маленькі діти, і люди, які взагалі вперше прийшли до синагоги.🏛️ Від звичайного студента — до найважливіших проєктівЯков Єгуда народився 1923 року. У молодості він разом із п’ятьма братами відкрив для себе хасидизм Хабад і вступив до центральної єшиви. Після одруження його призначили рабином громади Іст-Флетбуша. У ті роки, ще до того, як Ребе офіційно очолив рух, молодий рабин часто звертався до нього за порадою. Ребе буквально навчав його, про що і як слід говорити з людьми під час проповідей.Згодом Ребе почав доручати йому найважливіші та наймасштабніші ініціативи. Рав Ехт очолив організацію «Шла» — програму позашкільної єврейської освіти для дітей зі звичайних державних шкіл, заснував перший літній табір для дівчат «Махане Емуна», керував єшивою «Адар а-Тора» для тих, хто повертався до свого єврейського коріння, а також регулярно вів освітні програми на радіо.Одного разу Ребе сказав про нього дивовижні слова:«У мене є хасид, який робить саме те, чого я хочу».✨ Турбота, зневіра й особливе ставленняРав Ехт віддавав роботі всього себе без останку. Але від такого колосального навантаження навіть найсильніші люди іноді виснажуються. 1987 року, одразу після завершення чергового грандіозного параду, Ребе підійшов до нього і з батьківською турботою запитав:— Як там твоя зневіра?Рав Ехт відповів:— Ребе, ви ж мене з неї витягли!На це Ребе усміхнувся, підняв руки й сказав:— Я тебе з неї підніс!Його зв’язок із Ребе був справді глибоким. Восени 1989 року, під час свята Сімхат Тора, стався дивовижний епізод. Повертаючи сувій Тори, Ребе зробив у бік рава Ехта особливий, надзвичайно теплий жест рукою, ніби посилаючи йому повітряний поцілунок. Згодом рав Ехт зізнався синові, що напередодні заснув у суці й бачив уві сні, як дуже хоче поцілувати Ребе.🕯️ Спадщина, яка продовжує житиКоли 1990 року, у день 15 Менахем-Ава, рава Ехта не стало, це було величезною втратою для всієї громади. Ребе особисто був присутній на кладовищі й залишався біля його могили дуже довго.Пізніше у своїй промові Ребе зазначив, що числове значення — гематрія — імені «Яков Єгуда» збігається зі словом «Ребе», адже ця людина присвятила все своє життя виконанню завдань глави покоління та вихованню єврейських дітей.Сьогодні справу рава Джей Джея Ехта продовжують його діти й онуки. Вони працюють посланцями Ребе по всьому світу — від Нью-Йорка до Південної Африки. А єшива «Адар а-Тора», якою він керував багато років, тепер носить його ім’я — «Коль Яков Єгуда».💡 Головний висновок цієї історіїІсторія рава Ехта — яскравий приклад того, як одна людина з невичерпною енергією може стати мостом між великим лідером і сотнями тисяч людей.Неважливо, наскільки складне завдання стоїть перед тобою: якщо взятися за нього зі щирою любов’ю, натхненням і готовністю діяти, можна запалити серця цілого покоління.📖 Любавицький календар 

📌 5586 (1825/1826) рік — ребецн Хая Сара Александрова (Заславська), донька Мітелер Ребе — Другого Любавицького Ребе, — вийшла заміж за рабина Аарона Александрова зі Шклова.📌 5706 (1946) рік — вантажний потяг («ешелон») із сотнями хасидів виїхав із Радянського Союзу в межах «Великої втечі» — Виходу з Росії 5706 року📌 5730 (1970) рік — за вказівкою Ребе р. Тув’я Плес розпочав операцію з підтримки та зміцнення духу солдатів Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) після завершення Війни на виснаження.📌 5746 (1986) рік — за підсумками фарбренгену Ребе було засновано «Комітет із виконання вказівок Його Святості Адмора — нехай Всевишній продовжить його дні».📌 5750 (1990) рік — залишив цей світ рабин Яков Єгуда Ехт — засновник дитячого табору «Махане Емуна», ведучий знаменитих дитячих зібрань у присутності Ребе та генеральний директор організації «ШЕЛАХ». Айом-йомТаханун не промовляють.Мій пан, батько, учитель і наставник записує:Перевага 15 Ава (Ту бе-Ав) над іншими п’ятнадцятими числами місяця полягає в тому, що в решті місяців це лише повнота розкриття, але все ж вона залишається тільки рівнем того, хто отримує (бхінат мекабель). Однак 15 Ава світло перебуває в ньому постійно, оскільки піднесення відповідає глибині та силі падіння 9 Ава (Тіша бе-Ав)…У цьому полягає сенс «ослаблення сили сонця» (ташаш коха шель хама): ідолопоклонники ведуть відлік за сонцем — «сонячне літочислення», а 15 Ава ця сила слабшає. І якщо так було за часів Храму, коли вони підкорялися царю Шломо, то тим більше це проявиться в майбутньому, коли «потягнуться до нього» в цілковитому самоанулюванні (бітуль) і «дух нечистоти усуну Я із землі…».Щось подібне відбувається і 15 Ава — «слабшає сила сонця…». джерело 📖 Любавицький календарhttps://t.me/+8KbDy9dQVqAxZWE8

У єврейській традиції суботній спокій — це не просто відпочинок від фізичної втоми. У Торі діяльність, заборонена в Шабат, називається особливим словом — мелаха (у множині — мелахот), яке лише умовно перекладається як «робота».Слово мелаха пов’язане з поняттям малах («посланець»). Творець послав людину у світ, щоб вона його освоювала та впорядковувала. Шість днів ми перетворюємо природу, ставлячи її ресурси собі на службу. Сьомого ж дня людина припиняє освоювати світ і не втручається у природний перебіг речей. Тому суботня заборона стосується не важкості праці, а самого факту творчого впливу на матерію.У Письмовій Торі немає докладного переліку заборон — лише загальна вимога та згадка про вогонь. Детальна система розкривається в Усній Торі через зв’язок між уривками Писання: заповідь про Шабат наведена безпосередньо перед повелінням зводити Мішкан — Переносний Храм.Застереження Творця дало чітку формулу: навіть заради будівництва Храму не можна порушувати Шабат. Звідси було виведено ключовий принцип: мелахою називається будь-яка дія, необхідна для спорудження та облаштування Мішкану.Аналізуючи процес створення Мішкану, мудреці Талмуду визначили 39 основних категорій творчої діяльності — авот мелахот, або «батьківські категорії»:Землеробство та приготування їжі: оранка, сівба, жнива, збирання снопів, молотьба, віяння, перебирання, помел, просіювання, замішування тіста, варіння.Виготовлення тканин і обробка шкіри: стриження вовни, прання, фарбування, прядіння, ткацтво, шиття, полювання, вичинка шкіри.Будівництво та побут: будування, руйнування, запалювання та гасіння вогню, нанесення позначок, перенесення предметів з одного володіння до іншого.Ці 39 видів діяльності є основними прообразами. Будь-які інші дії, подібні до них за своєю метою, називаються толадот — «дітьми», або похідними. Наприклад, якщо сівба зерна є основною категорією — ав, то поливання рослин або прополювання є її похідними — толадот, оскільки вони також сприяють росту. джерело: toldot.com

Є квіти, які милують око. А є ті, що стають символами цілого народу.Для українців соняшник — це не лише золото літніх полів. Це пам’ять про рідну землю, працьовитість, незламність і віра в те, що навіть після найтемнішої ночі неодмінно сходить сонце. Він завжди тягнеться до світла, нагадуючи: сила народжується з надії, а майбутнє належить тим, хто не перестає дивитися вперед.6 серпня о 18:00 галерея «Скрипаль на даху» запрошує на відкриття виставки «Очима до сонця» — мистецького проєкту, в якому соняшник постає не лише образом природи, а й символом України, її культури, гідності та незламного духу.У роботах художників оживає квітка, що стала невід’ємною частиною українського краєвиду, історії та нашої спільної пам’яті. Вона об’єднує покоління, нагадує про цінність миру й дарує віру у світло, до якого сьогодні звернені наші очі.Запрошуємо розділити з нами цей вечір мистецтва, що говорить мовою сонця, свободи й любові до України.📅 6 серпня 2026🕕 18:00📍 Галерея «Скрипаль на даху»Київ, вул. Шота Руставелі, 13 (вхід з вул. Еспланадної, 24)Дивімося очима до сонця. Разом.

Йорцайт раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона, нехай буде благословенна його пам’ять, батька Ребе.«Він був заарештований і засланий за діяльність зі зміцнення єврейства та пішов із життя у вигнанні двадцятого дня місяця Менахем-Ава…»(Напис на надгробку ребецн Хани, нехай буде благословенна її пам’ять, матері Ребе.)Для виконання заповіді про тфілін існує визначене законом місце — на голові та на передпліччі. При цьому людина відчуває вагу тфіліну, покладеного на голову, і тиск ремінця тфіліну, накладеного на руку.Те саме стосується заповідей про любов і страх перед Всевишнім. Рамбам пише («Єсодей га-Тора», 2:1): «Любити й боятися великого та грізного Б-га — це дві заповіді Тори, як сказано: “Люби Всевишнього, Б-га твого” і “Бійся Всевишнього, Б-га твого”».Виконувати їх слід так, щоб серцем фізично відчувати і любов, і страх. Наприклад, зустрівши улюбленого друга, людина не лише відчуває радість, забуваючи про всі свої негаразди, а й переживає пробудження в душі нової життєвої сили та натхнення, джерелом яких є її радісний стан духу.Те саме стосується і страху перед Б-гом. Охоплена великим трепетом і страхом, людина згадує все недобре й негідне, що було в її думках, словах і вчинках. Її серце фізично відчуває біль від богобоязливого страху перед покаранням.¹ Іноді людина переживає їрат бошет («страх, породжений соромом»)² або їрат гаромемут («трепет перед величчю Всевишнього»).³джерело: chabad.org