З точки зору юдаїзму, Музей «Башта Давида» — це не просто музей, а місце, де можна буквально доторкнутися до історії Єрусалима та єврейського народу. Він розташований у стародавній цитаделі біля Яффських воріт Старого міста й розповідає про понад 4000 років історії Єрусалима.📌Чому це місце важливе для євреїв?У юдейській традиції Єрусалим — це не просто столиця. Це місто, яке обрав Всевишній для Храму, місце присутності Шхіни (Божественної присутності) та духовний центр єврейського народу.📌Музей показує:період Першого Храму;період Другого Храму;руйнування Єрусалима;вигнання та повернення євреїв;відродження сучасного Ізраїлю.📌Чи справді це «Башта Давида»?Тут є цікавий історичний нюанс. Сама фортеця не була побудована царем Давидом. Назва виникла значно пізніше через помилкове ототожнення цього місця з палацом Давида. Сьогодні назва «Башта Давида» стала історичною і символічною.«Хранитель Святого міста»Таку назву іноді використовують щодо музею, оскільки він стоїть на варті пам'яті Єрусалима. Протягом століть фортеця охороняла вхід до міста, а сьогодні охороняє його історію. Це місце зберігає сліди різних епох — від біблійних часів до сучасності.📌Погляд юдаїзмуУ традиційному юдаїзмі цінність цього місця полягає не в самій будівлі, а в тому, що вона нагадує про: царя Давида, який зробив Єрусалим столицею; Бейт аМікдаш (Святий Храм); безперервний зв'язок єврейського народу з Єрусалимом;надію на майбутнє Відкуплення та відбудову Храму.Тому для релігійного єврея відвідання Башти Давида — це не просто екскурсія. Це можливість побачити, як через тисячоліття зберігалася пам'ять про місто, про яке тричі на день згадують у молитвах: «І до Єрусалима, міста Твого, повернися з милосердям».

Сьогодні 25 Сівана 5786 рокуАйом-йом«Якщо є в серці людини тривога, нехай подолає її» (Мішлей / Приповісті 12:25). Наші мудреці, благословенна їхня пам’ять, дають цьому два тлумачення, засновані на грі слів у слові яшхена:Відведе її від свого розуму (перемкне увагу на інше).Виговорить її іншому (поділиться з ближнім).Цемах Цедек пояснював: «Іншому» — це тому, хто відокремлений від нього лише тілесно, але духовно єдиний з ним, хто по-справжньому відчуває його стан і щиро співпереживає його ситуації.  джерело: 📖 Любавицький календар.

ЄРУСАЛИМСЬКИЙ СИРОТА, ЯКИЙ СТАВ ГОЛОВНИМ РАВИНОМ ІЗРАЇЛЮСьогодні, 25 Сівана, єврейський світ вшановує пам’ять одного з найулюбленіших і найшанованіших мудреців нашої епохи — Головного сефардського рабина Ізраїлю, видатного судді та кабаліста Мордехая Еліягу.Він народився у Старому місті Єрусалима 21 Адара I 5689 року (1929). Його дитинство було надзвичайно важким: у 11 років хлопчик втратив батька і зростав у крайній бідності. Попри це, завдяки феноменальній наполегливості він став справжнім велетом Тори, навчаючись у видатних праведників, зокрема у Баби Салі.Пройшовши через Війну за незалежність Ізраїлю, під час якої брав участь у спорудженні оборонних рубежів Єрусалима, рабин Еліягу став наймолодшим релігійним суддею (даяном) в історії країни. У 1983 році його було обрано на найвищу посаду Головного рабина Ізраїлю (Рішон ле-Ціон). Він поєднував сувору галахічну точність із неймовірною теплотою до кожної людини, а його молитвам приписували численні явні чудеса.Рабин Мордехай Еліягу пішов із життя 25 Сівана 5770 року (2010), залишивши після себе сотні тисяч учнів.📜 Помилка в книзі, яка поєднала серцяСеред багатьох сторінок його біографії особливе місце займає його глибокий і щирий зв’язок із сьомим Любавицьким Ребе.Їхнє спілкування почалося з незвичайної деталі.Рабин Еліягу прочитав бесіду Ребе, в якій той закликав збирати кімха де-пісха (допомогу нужденним перед святом) не лише перед Песахом, а й перед усіма святами року. Рабин Еліягу здивувався: чому Ребе подав це як власну ідею, якщо це правило вже описане великим кабалістом Арізалем?Через хасидів це зауваження передали до Нью-Йорка. Відповідь Ребе надійшла швидко: він підтвердив, що посилався на Арізаля, але через технічну помилку друкарів відповідний рядок просто не потрапив до книги. Саме цей випадок став початком їхнього багаторічного духовного союзу.👑 «Він вищий за ангела»Рабин Еліягу кілька разів приїжджав до Брукліна. Його аудієнції (єхидут) з Ребе тривали годинами й нерідко затягувалися далеко за північ.Повертаючись до Ізраїлю, він із захопленням говорив на своїх лекціях:У Талмуді сказано: «Якщо рабин подібний до ангела, то з його вуст шукають Тору». До зустрічі з Ребе я думав, що він схожий на ангела. Тепер я знаю: він вищий за ангела. Ангел просто стоїть і чекає, поки його запитають, а Ребе сам, із повною самовідданістю, поширює Тору по всьому світу.Рабина вражала геніальність Ребе: він цитував будь-які пласти Талмуда та Кабали з такою легкістю, ніби вся Тора була відкрита перед його очима просто в цю мить.🤝 Вірний захисник ініціатив ХАБАДуЦе захоплення спонукало Головного рабина Ізраїлю використовувати весь свій авторитет для підтримки Ребе та його ініціатив.Коли Ребе започаткував щоденний цикл вивчення «Мішне Тора» Рамбама, рабин Еліягу рішуче виступив проти критиків цієї ідеї, назвавши її «геніальною та небесною». Він також гаряче підтримував проєкт написання сувоїв Тори для дітей, наголошуючи, що об’єднати мільйони єврейських дітей через придбання однієї літери в сувої міг лише справжній лідер покоління.Також він відкрито критикував політиків за те, що вони не дослухалися до позиції Ребе щодо закону «Хто такий єврей?», через що, на його думку, в країні виникла серйозна криза у сфері гіюрів.🤫 Таємниця приходу Машіаха та свідчення онукаГоловною темою їхніх бесід завжди було наближення остаточного Визволення (Геули). Ребе прямо говорив рабину, що Машіах уже стоїть на порозі.Рабин Еліягу сприйняв це як заклик до дії. Уже після його смерті стало відомо, що він очолював таємний рабинський суд, який щороку ухвалював офіційне галахічне рішення:«Єврейський народ виконав усе необхідне. Машіах має прийти негайно».Згідно із заповітом рабина, копії цих документів були поховані разом із ним.Найкраще його відданість Ребе передає історія, яку нещодавно розповів його онук, міністр Аміхай Еліягу. Він згадував, як у дитинстві дідусь покликав його до себе й тихо, але твердо сказав слова, які родина зберігає як особливий духовний заповіт:«І я, і ти — ми обидва учні Ребе».🕯️ Нехай заслуги цього великого праведника захищають увесь єврейський народ!📸 На фото: світлини із зустрічі Ребе та рабина Мордехая Еліягу 6 Мархешвана 5752 року. джерело: Любавический Календарь 

Легендарний кантор, який підкорив серця двох Любавицьких РебеЙосеф (Йоселе) Розенблат (1882–1933) — легендарний кантор (хазан) і композитор зі світовим ім’ям, чий голос і сьогодні вважається еталоном канторського мистецтва. Проте мало хто знає про його особливий духовний зв’язок із рухом ХАБАД.🌟 Зустріч із Шостим Любавицьким РебеУ 1930 році (5690 році за єврейським календарем), під час історичного візиту Шостого Любавицького Ребе, Ребе Раяца (рабина Йосефа Іцхака Шнеєрсона), до США, відбувся святковий фарбренген на честь Сімхат Бейт га-Шоєва.Йоселе Розенблата запросили на цю зустріч як почесного гостя. У розпал фарбренгену великий кантор почав співати оригінальні хабадські нігуни просто перед Ребе.📰 Із репортажу того часуРедактор газети «Дер Морген Журнал» Давид-Лейб Меклер так описував цей момент:«Йоселе співав із таким глибоким почуттям і душею, як уміє лише він один. Але здавалося, що справжні хабадські нігуни, які йшли із самого серця, змусили збліднути навіть його власну майстерність...»📻 Особливе ставлення Сьомого РебеСьомий Любавицький Ребе, як відомо, дуже вимогливо ставився до музики й надавав перевагу виключно автентичним хабадським мелодіям, що несуть у собі особливу святість.Однак для Йоселе Розенблата було зроблено виняток: час від часу Ребе слухав записи його співу, віддаючи шану неймовірній щирості та душевній чистоті його виконання. 🎶 Дуже радимо послухати його записи. джерело: 📖 Любавицький календар.

Щодня о 9:00Зупинись.Мовчи.Пам’ятай.........

Іноді почуття провини — це спосіб, яким інша людина утримує контроль, близькість або владу у стосунках. Маніпулятивна вина рідко звучить прямо.📌Вона приходить через фрази:«після всього, що я для тебе зробив»,«ти мене засмучуєш»,«нормальні діти так не поводяться»,«якби ти любила — ти б…»І тоді людина починає жити у постійному внутрішньому конфлікті:між своїми потребами й страхом когось розчарувати.Так формується звичка брати відповідальність не лише за себе,а й за чужі емоції, очікування, образи та незадоволення.📌Але важливо розрізняти:вина — це не завжди показник того, що ти справді зробив щось погане.Іноді це лише показник того, що ти вийшов із ролі, яка була зручною для інших.Коли людина починає ставити межі, відмовляти, обирати себе, не рятувати всіх навколо — у системі, де вона звикла бути “зручною”, це часто викликає напругу.І саме тоді їй можуть повертати провину як спосіб повернути її назад у старий сценарій.📌У гештальт-підході є важливе розуміння:почуття провини нерідко виникає на межі контакту, де людина зраджує себе заради збереження стосунків — або навпаки, ризикує втратити прихильність, залишаючись собою.Тому дорослішання психіки — це не про те, щоб ніколи не відчувати вину.📌А про здатність перевіряти:це справді моя відповідальність?чи це чужі почуття, які мене навчили нести замість когось?Бо там, де закінчується хронічна вина, дуже часто починається жива зустріч із собою.джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

✨ Наша Громада завжди відкрита для тих, хто прагне більше дізнатися про єврейську історію, традиції та духовну спадщину.На звернення Територіального центру соціального обслуговування Голосіївського району міста Києва ми із задоволенням відгукнулися та провели екскурсію Центральною синагогою для підопічних центру — людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, малозабезпечених громадян та осіб з інвалідністю.Гості мали можливість ознайомитися з історією синагоги, дізнатися більше про єврейські традиції, побачити молитовну залу та поставити запитання, які їх цікавили.Ми щиро радіємо кожній такій зустрічі, адже вона допомагає будувати взаєморозуміння, руйнувати стереотипи та відкривати красу багатовікової єврейської спадщини для всіх охочих.Дякуємо Територіальному центру соціального обслуговування Голосіївського району за співпрацю та довіру. Сподіваємося на нові зустрічі! 🤝💙   

Сьогодні 26 Сівана 5786 рокуАйом-Йом«І зійшли вони живими в безодню» — тобто навіть у безодні (Шеолі) вони вважають себе живими.Благословення, приховане в словах «зійшли живими в безодню», подібне до долі синів Кораха, які не загинули: для них було створене особливе місце, де вони змогли здійснити тшуву — повернення до Всевишнього. Адже сила тшуви діє лише доти, доки людина жива.Саме в цьому й полягає благословення: щоб навіть у найглибшому падінні людина залишалася духовно живою і не втрачала можливості виправити свій шлях та повернутися до Всевишнього. джерело: 📖 Любавицький календар

✈️ Операція «Порятунок дітей Ірану»: Таємний вихідНаприкінці 1978 року в Ірані розгорялося полум’я ісламської революції. Для процвітаючої єврейської громади Персії земля почала буквально горіти під ногами. Радикальні гасла Хомейні не залишали ілюзій: дітей потрібно було рятувати, доки кордони не зачинилися назавжди. Саме в цей критичний момент під особистим керівництвом Любавицького Ребе розгорнулася одна з найвражаючих і найзасекреченіших рятувальних операцій в історії Хабаду.🕵️‍♂️ Молоді посланці та крик про допомогуУсе почалося, коли до Тегерана прибули молоді рабини Герцль Ілуліан та Шолом-Бер Єхт. Ситуація на вулицях стрімко погіршувалася, спалахували протести. Побачивши посланців, головний рабин іранських євреїв Єгуда Азрахіан звернувся до них із відчайдушним проханням:«Знайдіть спосіб вивезти дітей із країни, майбутнє якої занурюється в темряву!»До місії негайно долучився ще один активіст — Йосеф-Іцхак Райтшик. Діючи без бюджетів і розвиненої інфраструктури, вони розпочали термінову реєстрацію дітей та молоді віком від 8 до 30 років. Через Рим до Нью-ЙоркаПерші групи ще встигли вилетіти до США прямими рейсами, але невдовзі натовп спалив американське консульство в Тегерані. Прямий шлях було відрізано.Організатори розробили обхідний маршрут: дітей почали вивозити до Європи за тимчасовими італійськими візами.У Римі біженців зустрічав представник Ребе — рабин Біньямін Городецький. Саме там сталося справжнє диво: американський консул в Італії, глибоко зворушений трагедією дітей, порушив суворі інструкції. Він особисто зібрав сотні виснажених підлітків в одній залі та оформив їм документи для в’їзду до США всього за дві години. Королівський прийом у Краун-ГайтсЗагалом з Ірану вдалося евакуювати понад 1200 дітей.Колосальну роботу з їхнього прийому в Нью-Йорку взяв на себе батько Шолом-Бера — легендарний рабин Яаков Єгуда Єхт. Щоб розмістити таку кількість людей, він купував нові будівлі, розширював навчальні приміщення в закладах «Адар га-Тора» та «Махон Хана», а також закликав мешканців Краун-Гайтс відчинити двері своїх домівок.Багато хасидських сімей прийняли східних юнаків і дівчат як рідних. Рабин Єхт занурився в астрономічні борги, але Ребе благословив його на цю святу місію та запевнив, що всі фінансові зобов’язання будуть погашені.🌾 «Іншалла!» та рис на пасхальному століРебе особисто контролював навіть найдрібніші деталі побуту дітей, наполягаючи на шанобливому ставленні до їхніх традицій.Особливо яскраво це проявилося під час Песаха. Попри суворий звичай Хабаду не вживати кітнійот (бобові та рис), Ребе категорично розпорядився готувати для іранських дітей традиційний рис, наголосивши:«Не смійте змінювати звичаї їхніх батьків».Більше того, Ребе попросив рабина Єхта принести йому вісім порцій марору саме зі столів іранських вихованців.У святкову ніч Ребе особисто прийшов до дітей на пасхальний седер. Наприкінці своєї промови він запитав перекладача, як перською мовою буде слово «Амен». Той згадав вислів «Іншалла» («якщо буде воля Всевишнього»).Коли Ребе завершив благословення, сотні дитячих голосів радісно вигукнули:«Іншалла!»На що Ребе з усмішкою відповів:«Амен» — у східній, сефардській вимові.🎁 Подарунки від Ребе та РебецнНа Пурим 1979 року Ребе повністю оплатив із власних коштів великі святкові кошики з солодощами («мішлоах манот») для кожної дитини, а його дружина, ребецн Хая-Мушка, особисто стежила за їхнім наповненням.Подарунки були настільки великими, що маленьким дітям доводилося допомагати нести їх із дому Ребе.Під час святкової трапези в синагозі 770 Ребе посадив іранських юнаків на почесні місця, підняв із ними келих «Лехаїм» і попросив заспівати.Молоді люди виконали сефардський гімн «Ігдаль Елогім Хай», а Ребе енергійними рухами рук захопив увесь зал, після чого всі разом заспівали марш «Мі-Міцраїм Геалтану».Сьогодні більшість учасників того легендарного виходу стали успішними громадянами, які живуть у Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Вони створили прекрасні сім’ї, але назавжди зберегли в серцях пам’ять про дивовижний порятунок, який вирвав їх із вируючої революції буквально за мить до закриття кордонів.📸 На фото: іранські діти в Краун-Гайтс.📖 Любавицький календар.

☀️ Ці колони стоять уже понад тисячу шістсот років. Синагога, яку вони колись підтримували, була збудована на місці ще давнішої синагоги. А селище навколо них уже було стародавнім навіть тоді, коли ця синагога була новою.Руїни Кфар-Нахума (Капернаума) на північно-західному узбережжі Галілейського моря є одним із найцікавіших багатошарових археологічних об’єктів єврейського світу. Біла вапнякова синагога, колони якої збереглися до наших днів, датується приблизно IV–V століттями н. е. Вона була зведена безпосередньо над залишками більш ранньої синагоги I століття н. е. Це означає, що єврейська громадська молитва відбувалася на цьому самому місці щонайменше у двох великих історичних епохах будівництва, а єврейська присутність тут тривала близько двох тисяч років.Особливу унікальність Кфар-Нахуму надає разючий контраст, який можна побачити в самих руїнах. Вишукана біла вапнякова синагога, прикрашена різьбленими менорами, єврейськими символами та декоративними елементами греко-римського стилю, що відображають культурну складність єврейського життя римської доби, височіє серед чорних базальтових стін селища I століття. Цей контраст є наочним свідченням того, як громада змінювалася протягом століть, залишаючись вкоріненою в тому самому місці.Різьблені прикраси на вапнякових колонах належать до найкращих збережених зразків єврейського релігійного мистецтва римського періоду. Серед них — одне з найдавніших відомих зображень менори, вирізьблене як частина архітектурного оздоблення. ✡️Єврейська громада будувала, відбудовувала і продовжувала молитися на одному й тому самому місці протягом шести століть, перш ніж поселення було остаточно залишене.джерело: HiddenTribeStories

В Ізраїлі читають тижневу главу «Корах», а в діаспорі — «Шлах».Субота, 28 Сівана 5786 року🔹 5656 (1896) рік — було укладено заручини (договір про заручини — Тнаїм) між Ребе Йосефом-Іцхаком (Ребе Раяцом) і Нехамою Діною.🔹 5701 (1941) рік — Сьомий Любавицький Ребе та його дружина, ребецн Хая-Мушка Шнеєрсон, прибули до США з Європи в результаті рятувальної операції.🔹 5707 (1947) рік — ребецн Хана Шнеєрсон прибула з Франції до Нью-Йорка у супроводі свого старшого сина — Ребе, який спеціально прилетів до Парижа, щоб привезти її.🔹 5751 (1991) рік — Ребе роздав спеціальний збірник (кунтрес) «Ковец 28 Сівана — 50 років», присвячений п'ятдесятиріччю свого спасіння та прибуття до США.Айом-Йом«Написано: “І благословить тебе Г-сподь, Б-г твій, у всьому, що ти робитимеш”. Людина повинна лише створити “посудину” для свого прожитку й докласти всіх зусиль, щоб ця посудина була чистою від будь-якої вади, домішки чи обману, тобто щоб усе велося суворо відповідно до законів Тори. Тоді ця посудина стане гідною Вищого благословення, яке проявиться у двох речах: у щедрому достатку та в тому, що цей достаток буде використаний на правильні й добрі справи».джерело: 📖 Любавицький календар.