3 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Початок підготовки до Дарування Тори.У цей день почалася підготовка до Дарування Тори. Євреї отримали «заповідь про межу» — Всевишній заборонив підходити до гори і точно вказав, яку лінію біля гори Синай вони не повинні перетинати. Кожен, хто перетнув би цю лінію і наблизився до гори, підлягав би смерті.Також євреї отримали заповіді про освячення. Їм була заборонена подружня близькість, а також вони повинні були очистити своє тіло і одяг.3 сівана 5589 року (4 червня 1829) — Прийняття ребе Цемах-Цедеком керівництва хасидами Хабаду.Після відходу з цього світу Мітелер ребе ребе Цемах-Цедек, незважаючи на рішення старших хасидів, відмовлявся очолювати Хабад. Він вважав більш гідними кандидатами синів Алтер ребе — рабі Хаїма-Авраѓама і рабі Нахума або онука Алтер ребе — рабі Аѓарона з Кременчука. І лише після тривалих умовлянь він погодився зайняти цю посаду за умови, що його не будуть обтяжувати питаннями, пов’язаними з матеріальними речами.

 4 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Моше почав записувати Тору.У цей день (за два дні до Синайського одкровення) Моше записав перші 68 глав Тори, що розповідають про події від Створення світу і до Виходу з Єгипту.джерело: chabad.odessa

*6 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Дарування євреям Тори на горі Синай.Через сім тижнів після Виходу з Єгипту Всевишній явив себе єврейському народові на горі Синай. Тут 600 тисяч євреїв (а в той момент біля гори Синай перебували також душі євреїв, яким судилося народитися в усіх майбутніх поколіннях) почули перші дві з десяти заповідей, однак злякалися того, що відбувається, тому решта вісім заповідей були передані через Моше-рабейну. Далі Моше піднявся на вершину Синая і провів там 40 днів, отримуючи решту Тори.*6 сівана 2854 року (906 р. до н.е.) — день народження великого мудреця і праведника, царя Давида.Мідраш розповідає, що Всевишній, створюючи першу людину, Адама, провів перед його внутрішнім зором усі майбутні покоління, і Адам побачив немовля, якому було призначене велике майбутнє, але яке мало померти одразу після народження. І Адам, якому було відведено 1000 років життя, пожертвував 70 із них на користь цього немовляти. Цим немовлям і був Давид, молодший син голови коліна Єгуди Ішая і правнук відомої праведниці Рут.*6 сівана 2924 року (836 р. до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) царя Давида.Один із найвидатніших у єврейській історії царів і мудреців, праведник і співець Ізраїлю Давид бен Ішай прожив рівно 70 років, відійшовши з цього світу в той самий день, коли й прийшов у нього. Мідраш розповідає, що Ангел Смерті довго не міг забрати царя Давида, тому що він постійно був занурений у вивчення Тори. І тоді він зламав гілку дерева. Давид відволікся на звук, і ангел зробив свою справу.Батько Давида, Ішай, був реінкарнацією голови коліна Єгуди Нахшона бен Амінадава (який під час переходу через Червоне море першим увійшов у воду). На царство Давида помазав пророк Шмуель, і надалі саме його нащадки були визнані законними єврейськими царями (Мошіах також походить із роду царя Давида).Цар Давид був великим воїном, який переміг велетня Голіята і відвоював Єрусалим у євусеїв, а потім зробив його своєю столицею. Цар Давид купив у останнього євусейського царя Аравни Храмову гору (саме купив у вже переможеного противника, а не просто захопив як переможець), на якій згодом його син Шломо (Соломон) збудував Храм. Сам Давид мав намір розпочати будівництво Храму, але Всевишній заборонив йому це, оскільки він, будучи воїном, пролив багато крові.А ще цар Давид був автором багатьох псалмів, зібраних у книгу Теѓілім.Похований цар Давид у Єрусалимі. Коли в XVI столітті турецький султан Сулейман вирішив обнести Єрусалим новою міською стіною, могила праведника через недогляд архітекторів опинилася поза межами міста. Розгніваний султан, який сподівався, що могила праведника охоронятиме місто не гірше за міцні стіни, стратив архітектора.*6 сівана 5520 року (21 травня 1760 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) засновника хасидизму рабі Ісраеля бен Еліезера Баал Шем-Това (рабі Бешт).Рабі Ісраель народився у 1698 році в невеликому українському містечку Окуп на кордоні з Польщею і Валахією у побожних, але бідних і вже немолодих батьків. Рано осиротівши, він служив помічником меламеда, а згодом сторожем у синагозі; у 18 років одружився, незабаром овдовів і почав мандрувати єврейськими містечками Східної Галичини. Через два роки він одружився вдруге — з дочкою купця Ефраїма Кутовера, а через деякий час усамітнився в Карпатських горах, де провів кілька років, заробляючи на життя важкою фізичною працею. У 1730 році рабі Ісраель оселився в Тлусті, а у 1740 році рабі Ісраель бен Еліезер, уже відомий як Баал Шем-Тов, переїхав до Меджибожа (Хмельницька область), який став центром його діяльності.Багато років Баал Шем-Тов збирався здійснити подорож до Ерец-Ісраель і, здається, навіть вирушив у дорогу (кажуть, що доїхав до Стамбула), але з невідомої причини повернувся назад.У рабі Ісраеля були син Цві-Гірш і донька Годл (Адель), сини якої — рабі Моше-Хаїм-Ефраїм із Судилкова і Борух із Меджибожа, а також онук рабі Нахман із Брацлава стали главами хасидських рухів.Рабі Ісраель пішов із цього світу у віці 61 року, 8 місяців і 18 днів. Перед смертю він сказав, що має можливість, щоб з ним сталося, як із пророком Еліягу (пророк Ілля), який був узятий живим на небеса, але він не хоче втрачати те, про що сказано: «Бо порох ти, і в порох повернешся».Рабі Бешт похований у місті Меджибожі. Після його відходу хасидський рух очолив рабі Дов-Бер із Межерича.джерело: chabad.odessa

*5 сівана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Наасе ве нішма.У цей день біля підніжжя гори Синай Моше уклав угоду з народом, під час якої «І взяв він [Моше] книгу завіту, і прочитав уголос народові, і сказали вони: Усе, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухати» (Мішпатім 24:7). Поставивши слова «наасе» (виконаємо) перед «нішма» (будемо слухати), євреї підтвердили свою беззастережну довіру до Всевишнього і готовність виконувати будь-які заповіді, навіть якщо їхній зміст ще прихований від нашого розуміння (тому «виконаємо» стоїть перед «будемо слухати»).

7 сівана 5509 року (24 травня 1749 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Авраѓама бен Авраѓама Потоцького (гер-цедек).Гер-цедек («праведний прозеліт», тобто праведник, який прийняв юдаїзм) жив за часів Віленського гаона рабі Еліягу бен Шломо-Залмана. Народився він в одній із найзнатніших польських родин — Потоцьких і був відомий як граф Валентин Потоцький.Вирушивши на навчання до Парижа, граф Потоцький подружився там з іншим польським аристократом — паном Зарембою. Одного разу друзі побачили старого єврея, зануреного у вивчення Талмуду, і звернулися до нього з проханням ознайомити їх з основами юдаїзму, поклявшись, що приймуть його, якщо переконаються у хибності християнської віри. Заремба забув про обітницю, а Потоцький, повчившись деякий час у Папській академії в Римі, поїхав до Амстердама і там прийняв юдаїзм, узявши ім’я Авраѓам. Заремба дізнався про зникнення Потоцького і згадав про клятву. Він вирушив із сім’єю з Литви до Амстердама, також прийняв юдаїзм і згодом оселився в Ерец-Ісраель. Потоцький повернувся до Литви і оселився поблизу Вільно.Одного разу Авраѓам насварив хлопчика, який заважав молитві в синагозі, і його батько доніс владі про прозеліта. Перехід християнина в юдаїзм карався смертю, тому Авраѓама заарештували і віддали під суд. Незважаючи на вмовляння, він не зрікся юдаїзму і був спалений на вогнищі біля стіни вільненської фортеці, промовивши перед смертю благословення для тих, хто приймає мученицьку смерть (кідуш га-Шем). Один із місцевих євреїв, Еліезер Зіскес, проникнувши під виглядом християнина на місце страти, зібрав частину попелу і вцілілий палець страченого і поховав їх на єврейському кладовищі. На його могилі виросло велике дерево, але на початку XX століття її було зруйновано католиками. Після Другої світової війни євреї Вільнюса перепоховали Потоцького, Віленського гаона, його дружину і сина на новому єврейському кладовищі і звели над їхніми могилами спільний склеп.7 сівана 5521 року (9 червня 1761 року) — рабі Дов-Бер (Магід) із Межерича очолив хасидський рух.Після відходу рабі Ісраеля Баал Шем-Това його син, рабі Цві, був обраний главою руху хасидизму. Через рік учні Бешта — «Святе братство» («Хевра кадіша») побачили, що його сили слабкі, а рухові в тих умовах потрібен був сильний керівник.На святковій трапезі другого дня свята Швуес, після першої річниці відходу Бешта, рабі Цві сидів на чолі столу, одягнений у одяг свого батька, а «Хевра кадіша» сиділа навколо нього. Після того як рабі Цві завершив виголошення Тори, він підвівся і сказав:— Сьогодні до мене приходив мій святий батько і повідомив мені: «Свита згори разом зі своїми слугами, які зазвичай були з ним, сьогодні перейшли до святого і грізного рабі Берінья, сина рабі Авраѓама (тобто до Бера — Межеріцького Магіда). Тому, сину мій, передай йому керівництво в присутності всієї “Хевра кадіша”, а він сяде на моє місце на чолі столу, а ти сядеш на його місце. І знай, що буде з вами удача і подвійна духовна сила».Сказавши це, рабі Цві звернувся до Магіда з благословенням «Мазл тов!», зняв своє верхнє вбрання і передав його рабі Дов-Беру, а сам одягнув його вбрання і сів на його місце.джерело: chabad.odessa

 Свято Шавуот (українські євреї кажуть Швуес) — свято Дарування Тори, яке відзначається на п’ятдесятий день після Песаха. Наші мудреці пояснюють, чому цей день називається днем дарування, а не, скажімо, отримання чи прийняття Тори. «Отримання» передбачає, що ви перебуваєте на одному рівні з тим, хто дає, і цілком заслужили ту річ, яку погоджуєтеся прийняти. «Дарування» ж означає, що той, хто дарує, і той, хто отримує, перебувають на різних рівнях, і подарунок явно перевищує заслуги отримувача. Тора, на основі якої побудований цей світ, — безцінна, і немає нічого, що зробило б нас рівними та гідними її прийняття, тому її Дарування можна пояснити лише милістю з боку Всевишнього. Але й до такого отримання дару потрібно як слід підготуватися, тому перші сім тижнів перебування в пустелі після виходу з Єгипту євреї духовно очищалися і підносилися, поки на п’ятдесятий день вони нарешті не досягли рівня, на якому ТАКИЙ ПОДАРУНОК можна було б отримати без шкоди для духовного і фізичного здоров’я. Хоча зазвичай ми називаємо це свято — Швуес (у крайньому разі кажемо «Свято Дарування Тори») — воно має 4 назви. Перша з них — «Свято жнив», оскільки свято припадає на час жнив пшениці, яка достигає пізніше за всі інші злаки. Це свято відзначається принесенням у Храмі нового хлібного приношення Всевишньому. Друга назва — «свято Шавуот», тобто «свято тижнів» або «сімок», дана тому, що перед настанням свята ми відраховуємо сім тижнів. Третя назва — «День бікурім, перших плодів», пов’язана з тим, що в цей день починається «сезон перших плодів». Кожен єврей бере певну кількість плодів, народжених землею, з числа видів, якими славиться Ерец-Ісраель, кладе їх у кошик і приносить у Храм, де коѓен приймає кошик з його рук і кладе на храмовий жертовник. Четверта назва — Ацерет («Зібрання»). Ця назва не згадується в Танаху і була введена єврейськими мудрецями, які часто її використовували. «Зібранням» воно назване тому, що є ніби восьмим днем, який завершує сім днів Песаха, і тісно пов’язане з ними. Дні лічби омера між Песахом і Швуесом не розділяють свята, а з’єднують їх, і тому Швуес отримав назву Ацерет Песах. Швуес також названий Ацеретом тому, що з цим святом не пов’язана жодна особлива заповідь, яка не виконується в інші дні року. Його святковий характер виражається в тому, що в цей день утримуються (неецарим на івриті) від виконання роботи. У ніч напередодні Швуеса прийнято не спати всю ніч і вивчати Тору. Робиться це для виправлення помилки, допущеної нами 3335 років тому, коли народ стояв біля підніжжя гори Синай. Тоді, готуючись до отримання Тори, євреї настільки втомилися, що проспали початок. Ну не зовсім проспали, але замість того, щоб зі сходом сонця вже бути на ногах, вони спокійно спали ще кілька годин, ніби їх це зовсім не хвилювало. Мудреці пояснюють, що цей сон зовсім не був проявом байдужості, а осмисленою лінією поведінки. Людина, що спить, не пов’язана тривогами і турботами навколишнього світу, не занурена в побут, не зайнята задоволенням реальних і уявних потреб. Її душа підноситься над тлінним тілом, і євреї вирішили, що саме цей стан, стан сну, буде найбільш придатним для прийняття Тори. Вони не відмовлялися від служіння Творцеві, але вважали, що ідеали Тори будуть так краще сприйняті. Але вранці, прокинувшись від гучних звуків шофара, євреї з жахом зрозуміли, що помилилися. Для того, щоб виправити це прикре непорозуміння, відтоді заведено, що з року в рік у ніч перед Швуесом євреї не сплять, вивчаючи спеціальну книгу «Тікун лейл Швуес» («Виправлення ночі Швуеса»), де зібрані уривки з усіх книг і розділів Танаху та інших єврейських книг, так що протягом ночі людина ніби прочитує всю Тору. У день свята, під час ранкової молитви, уголос читають 10 заповідей, причому прийнято, щоб їх читання слухали всі, навіть новонароджені немовлята (при цьому слід розуміти, що Тора не обмежується 10 заповідями, і на горі Синай ми отримали саме ВСЮ Тору, а не якусь кількість заповідей). На свято Швуес прийнято читати одну з книг Танаху — книгу Рут, де розповідається про велику прабабусю царя Давида. У дні свята категорично заборонено постити, і прийнято їсти молочну їжу. Чому саме молочну? Одразу після Дарування Тори і введення законів кашруту у євреїв не було кошерного м’яса, і перший час їм доводилося їсти лише молочні продукти.джерело: chabad.odessa  

Згідно з основоположною працею Кабали — Книга Зоар — будь-яка річ, подія чи явище у нашому світі мають дві складові: зовнішню форму («посудину») та внутрішній зміст («наповнення»). Людина влаштована подібним чином: у неї є тіло (зовнішній прояв) і душа (внутрішня сутність).Цей самий принцип дуальності Творець заклав у чоловіче та жіноче начало. Спочатку створені як єдине ціле, чоловік і жінка були розділені, щоб стати самостійними провідниками Божественної волі, але з абсолютно різною динамікою служіння.Місія чоловіка більше орієнтована на зовнішню, соціальну та суспільну структуру. Його духовний шлях рухається від зовнішнього до внутрішнього — через дію та чітко визначені атрибути до духовного усвідомлення. Саме тому чоловічі обов’язки включають багато публічних заповідей і зовнішніх знаків, таких як носіння тфілін, цицит або звичай покривати голову кіпою. Кіпа для чоловіка є постійним нагадуванням про те, що над ним є Вища сила, допомагаючи дисциплінувати його зовнішню природу.Жіноча місія має протилежну динаміку — від глибокого внутрішнього до зовнішнього. Жінка від природи наділена тоншими духовними та емоційними «рецепторами», що пов’язують її з Творцем. Їй не потрібні штучні зовнішні атрибути, щоб пам’ятати про Вс-вишнього, адже її зв’язок із Божественним глибоко вкорінений усередині.Саме по матері визначається єврейство (внутрішня характеристика душі), і саме жінка звільнена від більшості наказових заповідей, пов’язаних із часом, щоб не порушувати її головне завдання — бути внутрішнім стрижнем дому та Хранителькою Традиції.Замість зовнішніх знаків на кшталт кіпи, призначення жінки виражається у трьох головних заповідях, що символізують наповнення матеріального світу духовним світлом:• Відділення хали — освячення фізичної їжі та створення благословенної атмосфери в домі.• Чистота сімейного життя — охорона святості та глибини подружніх стосунків.• Запалювання шабатніх свічок — розкриття Божественного світла, адже свічка символізує людську душу.Тому закони скромності для єврейської жінки — це не аналог чоловічої кіпи, а прояв її внутрішнього усвідомлення себе «донькою Царя». Жінці немає потреби покривати голову кіпою, оскільки її служіння будується не на зовнішній атрибутиці, а на тонкому прояві душевного тепла, скромності та перетворенні буденного життя на простір святості.

      

📅 21 травня — запалювання святкових свічок о ⏰ 20:29.📅 22 травня — запалювання святкових та шабатніх свічок (від палаючого вогню) о ⏰ 20:31.🕊️ Нехай світло свята наповнить дім миром і благословенням!

❗Зазвичай свічки на Шавуот запалюють за 18 хвилин до заходу сонця. Якщо свято припадає на вечір п’ятниці (і переходить у Шабат), запалювання здійснюють у той самий час, але благословення промовляють подвійне: на святкові та шабатні свічки.📌Порядок дій:Спочатку запаліть свічки ( від палаючого вогню), а потім закрийте очі руками перед промовлянням благословення. Це пов’язано з тим, що після благословення на запалювання ви приймаєте святість дня, що настає. 🙌Промовте благословення: 📌На івриті:בָּרוּךְ אַתָּה יְיָ, אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, אֲשֶׁר קִדְּשָׁנוּ בְּמִצְוֹתָיו וְצִוָּנוּ לְהַדְלִיק נֵר שֶׁל שַׁבָּת וְשֶׁל יוֹם טוֹב 📌Транслітерація:Барух ата Адонай, Елогейну Мелех га-олам, ашер кідшану бе-міцвотав, ве-цівану леґадлік нер шель Шабат ве-шель Йом Тов. 📌Переклад:«Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар Всесвіту, Який освятив нас Своїми заповідями та заповів нам запалювати шабатні й святкові свічки!»  

🌷 Єврейська громада щиро привітала ювілярок травня — людей, чиї роки стали справжнім багатством мудрості, сили та життєвого тепла.💐 Венжега Світлана Степанівна відзначила поважне 85-річчя.💐 Спітковська Ірина Михайлівна — своє 80-річчя.Представники громади привітали ювілярок теплими словами, квітами та подарунками, огорнувши їх увагою, турботою й святковим настроєм у цей особливий день.Нехай Вс-вишній дарує ювіляркам міцне здоров’я, спокій, радість від рідних і багато світлих та благословенних років! ✨